Ухвала

від 14.08.2014 по справі 822/2525/14

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2525/14

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю.

при секретарі: Швець А.І.

за участю представників сторін:

відповідача - Яцюк Н.В., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська енергосервісна компанія" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Подільська енергосервісна компанія» звернулось до суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.07.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що оскільки позивач придбав газ у березні 2013 року, тому податкову накладну від 31.03.2013 року зобов'язаний був відобразити в електронному реєстрі виданих та отриманих податкових накладних у березні 2013 року, а також у цьому ж звітному періоді позивач зобов'язаний був до Декларації з ПДВ подати заяву із скаргою на контрагента про відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та копії первинних документів, що засвідчують факт придбання газу.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що явка позивача не визнавалась судом апеляційної інстанції обов'язковою, а неявка, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду справи, суд апеляційної інстанції ухвалив здійснювати розгляд за відсутності представника позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач в березні 2013 року отримав від НАК "Нафтогаз України" природний газ в кількості 80,190 тис. куб. м., згідно акту приймання-передачі від 31.03.2013 року на загальну суму 373824,60 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 62304,10 грн.

Продавець-НАК "Нафтогаз України" виписав податкову накладну № 7626 від 31.03.2013 року на загальну суму 373824,60 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 62304,10 грн., яка не була зареєстрована продавцем до Єдиного реєстру податкових накладних.

Вказану податкову накладну ТОВ «ПЕК» отримав 23.04.2013 року.

Платіжними дорученнями № 274 від 30.12.2013 року на загальну суму 20000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 3333,33 грн., та № 272 від 30.12.2013 року на загальну суму 74824,60 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 12470,77 грн., ТОВ «ПЕК» оплатив частково НАК "Нафтогаз України" отриманий газ у березні 2013 року за актом приймання-передачі від 31.03.2013 року та з цієї дати отримав право на податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 15804,10 грн.

Використавши своє право на віднесення сплаченої суми податку на додану вартість до податкового кредиту у грудні 2013 року, позивач подав до державного податкового органу за місцем своєї реєстрації податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013 року, в яку включив податковий кредит в сумі 15804,10 грн.

Оскільки податкова накладна № 7626 від 31.03.2013 року на загальну суму 373824,60 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 62304,10 грн., по якій пройшла часткова оплата за отриманий газ не була зареєстрована продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач подав заяву із скаргою на постачальника про його відмову зареєструвати податкову накладну в такому реєстрі.

До заяви позивач додав відповідні первинні документи, а саме: акт приймання-передачі від 31.03.2013 року, про отримання природного газу від постачальника, податкову накладну № 7626 від 31.03.2013 року, копії платіжних доручень № 274 від 30.12.2013 року на загальну суму 20000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 3333,33 грн., та № 272 від 30.12.2013 року на загальну суму 74824,60 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 12470,77 грн., про часткову оплату за отриманий природний газ.

Податковий орган за результатами камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська енергосервісна компанія" за грудень 2013 року склав акт перевірки № 51/22-09-22-03/35805075 від 18.02.2014 року, яким встановлено порушення платником податку пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість яка підлягає сплаті до державного бюджету за грудень 2013 року на суму 15804 грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001192203 від 04.03.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 19755 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 15804 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3951 грн.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення суд першої інстанції вказав, що позивач при поданні до державного податкового органу податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року, в яку він включив до податкового кредиту податок на додану вартість по податковій накладній № 7626 від 31.03.2013 року на суму 15804,10 грн., не порушив правила оподаткування встановлені Податковим кодексом України, у зв'язку з чим суд висновки акту перевірки щодо того, що податкова накладна, виписана у попередньому звітному періоді (у березні 2013 року), не може бути підставою для формування податкового кредиту у грудні 2013 року є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.

Згідно з п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пункт 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачає, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем включені у податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року податкову накладну за період інший ніж звітний, однак в межах 365 днів.

Разом з вказаною декларацією позивачем подано Додаток 8, у якому заявлено про порушення продавцем порядку заповнення та/або реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу IV Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 року N 708, у графі 5 зазначається вид документа згідно з такими позначеннями: ПНП - податкова накладна, складена на паперових носіях; ПНЕ - електронна податкова накладна; ЗП - заява платника та копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, при заповненні реєстру виданих та отриманих податкових накладних позивач керувався саме номенклатурою ПНП та ПНЕ, оскільки формував податковий кредит за наявних, однак не зареєстрованих у ЄДРПН, податкових накладних.

Номенклатура ж ЗП, відповідно до вимог Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, використовується саме у випадку відсутності у платника податку податкової накладної (в зв'язку із відмовою контрагента надати її) у разі формування податкового кредиту на підставі інших первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

За таких обставин, доводи відповідача щодо обов'язку ТОВ «ПЕК» зазначати номенклатуру ЗП у рядку № 5 реєстру виданих та отриманих податкових накладних є необґрунтованими, оскільки у позивача була наявна податкова накладна його контрагента за спірний період.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними у акті податкової перевірки контрагентами та завищення суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Отже, податковим органом не наведено переконливих доводів та не подано доказів, які б підтверджували недобросовісність позивача як платника податків.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки правомірність його прийняття не підтверджено під час апеляційного розгляду справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 серпня 2014 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Сторчак В. Ю.