Постанова

від 03.07.2014 по справі 822/2525/14

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/2525/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіБлонського В.К., при секретаріДехтярук В.В. , за участі: представника позивача представника відповідачаМельник І.М., Яцюк Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська енергосервісна компанія" м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001192203 від 04.03.2014 року.

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідач за результатами камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська енергосервісна компанія» за грудень 2013 року склав акт перевірки № 51/22-09-22-03/35805075 від 18.02.2014 року, яким встановлено порушення платником податку пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість яка підлягає сплаті до державного бюджету за грудень 2013 року на суму 15804 грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001192203 від 04.03.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 19755 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 15804 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3951 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним, враховуючи наступне.

В акті перевірки № 51/22-09-22-03/35805075 від 18.02.2014 року зазначено, що в декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013 року включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість по податковій накладній № 7626 від 31.03.2013 року в розмірі 15804,10 грн., що виписана постачальником НАК «Нафтогаз України», та яка не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, одночасно з декларацією з податку на додану вартість за грудень 2013 року, позивач подав заяву про відмову постачальника надати податкову накладну без порушення порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви надані додаток № 8 з копіями необхідних документів.

Подання такої заяви із скаргою на постачальника є підставою для віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту звітного податкового періоду.

Податковим кодексом України не зазначено звітний податковий період, в якому покупець має право додати до податкової декларації скаргу на постачальника, а саме: чи в період коли в покупця виникло право на віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту, чи в період коли платник податків включає відповідну суму сплаченого податку до податкового кредиту.

Отже позивач мав всі правові підстави для включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту за звітний податковий період протягом 365 календарних днів, в зв'язку з чим відповідач безпідставно прийшов до висновку про донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, пояснивши суду, що відповідач за результатами камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська енергосервісна компанія» за грудень 2013 року склав акт перевірки № 51/22-09-22-03/35805075 від 18.02.2014 року, яким встановлено порушення платником податку пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість яка підлягає сплаті до державного бюджету за грудень 2013 року на суму 15804 грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001192203 від 04.03.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 19755 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 15804 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3951 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним, враховуючи наступне.

В акті перевірки № 51/22-09-22-03/35805075 від 18.02.2014 року зазначено, що в декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013 року включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість по податковій накладній № 7626 від 31.03.2013 року в розмірі 15804,10 грн., що виписана постачальником НАК «Нафтогаз України», та яка не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, одночасно з декларацією з податку на додану вартість за грудень 2013 року, позивач подав заяву про відмову постачальника надати податкову накладну без порушення порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви надані додаток № 8 з копіями необхідних документів.

Подання такої заяви із скаргою на постачальника є підставою для віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту звітного податкового періоду.

Податковим кодексом України не зазначено звітний податковий період, в якому покупець має право додати до податкової декларації скаргу на постачальника, а саме: чи в період коли в покупця виникло право на віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту, чи в період коли платник податків включає відповідну суму до податкового кредиту.

Отже позивач мав всі правові підстави для включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту за звітний податковий період протягом 365 календарних днів, в зв'язку з чим відповідач безпідставно прийшов до висновку про донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, пояснивши суду, що податкове повідомлення-рішення є законним, прийняте за результатами проведеної перевірки, якою встановлено порушення позивачем податкового законодавства.

Податкова накладна видана покупцю виписана постачальником 31.03.2013 року, а отримана позивачем 23.04.2013 року.

Заява про відмову постачальника надати податкову накладну зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, подана позивачем в грудні 2013 року, а її треба було подати в березні 2013 року,тоді коли позивач отримав податкову накладну.

Таким чином заява із скаргою на постачальника щодо отримання податкової накладної не зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних подана не до того звітного періоду, не може слугувати підставою для включення сплаченої суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Оскільки позивач придбав газ у постачальника в березні 2013 року, він повинен був відобразити податкову накладну № 7626 від 31.03.2013 року в електронному реєстрі виданих та отриманих податкових накладних у березні 2013 року, а також у цьому ж звітному періоді подати заяву із скаргою на постачальника про відсутність податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того позивач в поданій електронній копії записів у реєстрі виданих та отриманих накладних за грудень 2013 року не зазначив у графі 5 те, що податкова накладна подана із скаргою на продавця-«ЗП».

За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (пункт 1.1 статті 1).

В судовому засіданні встановлено, що позивач 11.07.2008 року зареєстрований як юридична особа та відповідно до статтей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Однією із функцій органів державної податкової служби яку вони виконують згідно підпункту 19.-1.1.1 пункту 19.-1.1 статті 19 Податкового кодексу України є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок проведення перевірок встановлений главою 8 Податкового кодексу України.

Пунктом 75.1 статті 75, статтею 76 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Державним податковим органом проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська енергосервісна компанія» за грудень 2013 року.

Згідно пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

В зв'язку з тим, що при проведені перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства, відповідач склав акт перевірки «Про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська енергосервісна компанія» (код ЄДРПОУ 35805075) за грудень 2013 року» № 51/22-09-22-03/35805075 від 18.02.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість яка підлягає сплаті до державного бюджету за грудень 2013 року в сумі 15804 грн.

Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно пунктів 58.1, 58.2 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручаться) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (финансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001192203 від 04.03.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 19755 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 15804 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3951 грн.

Суд вважає вказане податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, враховуючи наступне.

Позивач в березні 2013 року отримав від НАК «Нафтогаз України» природний газ в кількості 80,190 тис. куб. м., згідно акту приймання-передачі від 31.03.2013 року на загальну суму 373824,60 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 62304,10 грн.

Продавець-НАК «Нафтогаз України» виписав податкову накладну № 7626 від 31.03.2013 року на загальну суму 373824,60 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 62304,10 грн., яка не була зареєстрована продавцем до Єдиного реєстру податкових накладних.

Вказану податкову накладну позивач отримав 23.04.2013 року, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями сторін.

Позивач подав до державного податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013 року в яку включив до податкового кредиту податок на додану вартість по податковій накладній № 7626 від 31.03.2013 року на суму 15804,10 грн.

Відповідно до підпункту а) пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій в тому числі з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Підпунктом 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу (податок на додану вартість), це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Дослідження вказаних норм Податкового кодексу України дає суду підстави зробити висновок про те що позивач як платник податку який застосовує касовий метод для цілей оподаткування, має право на віднесення сум податку до податкового кредиту з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг.

Позивач платіжними дорученнями № 274 від 30.12.2013 року на загальну суму 20000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 3333,33 грн., та № 272 від 30.12.2013 року на загальну суму 74824,60 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 12470,77 грн., оплатив частково НАК «Нафтогаз України» отриманий газ у березні 2013 року за актом приймання-передачі від 31.03.2013 року та з цієї дати отримав право на податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 15804,10 грн.

Використавши своє право на віднесення сплаченої суми податку на додану вартість до податкового кредиту у грудні 2013 року, позивач подав до державного податкового органу за місцем своєї реєстрації податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013 року, в яку включив податковий кредит в сумі 15804,10 грн.

Оскільки податкова накладна № 7626 від 31.03.2013 року на загальну суму 373824,60 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 62304,10 грн., по якій пройшла часткова оплата за отриманий газ не була зареєстрована продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач подав заяву із скаргою на постачальника про його відмову зареєструвати податкову накладну в такому реєстрі.

До заяви позивач додав відповідні первинні документи, а саме: акт приймання-передачі від 31.03.2013 року, про отримання природного газу від постачальника, податкову накладну № 7626 від 31.03.2013 року, копії платіжних доручень № 274 від 30.12.2013 року на загальну суму 20000 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 3333,33 грн., та № 272 від 30.12.2013 року на загальну суму 74824,60 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 12470,77 грн., про часткову оплату за отриманий природний газ.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

І з вказаних норм Податкового кодексу України вбачається, що позивач повністю виконав вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, тобто отримавши податкову накладну від № 7626 від 31.03.2013 року від НАК «Нафтогаз України», провівши часткову оплату отриманого природного газу в грудні 2013 року, та отримавши право на податковий кредит по касовому методу, знаючи, що вказана податкова накладна не зареєстрована продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних, подав податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013 року та заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Крім того, згідно частини 3 пункту 198.6 статті Податкового кодексу України позивач має також право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманої податкової накладної протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Правила частини 4 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України можуть застосовуватися тільки у випадку отримання податкової накладної платником податків протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Як відомо, позивач провів часткову оплату постачальнику за отриманий природний газ в грудні 2013 року, тоді як податкову накладну отримав в березні 2013 року, тобто не порушив строки встановлені частиною 3 пункту 198.6 статті Податкового кодексу України, а також правила касового методу для цілей оподаткування.

За таких обставин суд вважає, що позивач при поданні до державного податкового органу податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року в яку він включив до податкового кредиту податок на додану вартість по податковій накладній № 7626 від 31.03.2013 року на суму 15804,10 грн., не порушив правила оподаткування встановлені Податковим кодексом України, в зв'язку з чим суд не бере до уваги при вирішенні спору висновки акту перевірки та заперечення представника відповідача, щодо того, що податкова накладна, виписана у попередньому звітному періоді,, тобто у березні 2013 року, не може бути підставою для формування податкового кредиту у грудні 2013 року.

Також суд не бере до уваги при вирішенні спору висновки акту перевірки та заперечення представника відповідача, щодо того, що позивач мав право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, у разі якщо порушено постачальником порядок її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, тільки в березні 2013 року, а не в грудні 2013 року як фактично відбулося, оскільки податковий кредит позивачем на підставі податкової накладної № 7626 від 31.03.2013 року сформований і заявлений поданою податковою декларацією у грудні 2013 року.

Частиною 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлене тільки одне обмеження щодо строків подання такої заяви, а саме: право платника податку додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на постачальника який не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту зберігається за платником податку протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому порушено порядок реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач не порушив зазначені строки і подав таку заяву разом із податковою декларацією за грудень 2013 року.

Також суд не вважає правомірним прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001192203 від 04.03.2014 року в зв'язку з тим, що позивач у поданій до відповідача електронній копії записів у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2013 року не зазначив у графі 5 про те, що податкова декларація подана разом із скаргою на постачальника-«ЗП», так як Податковим кодексом України не передбачено такої правової підстави для заборони позивачу сформувати податковий кредит у звітному періоді.

В даному випадку єдиною підставою яка не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за умови відсутності заяви із скаргою на такого постачальника зі сторони покупця товару.

За таких обставин суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0001192203 від 04.03.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 19755 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 15804 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3951 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та доведений у судовому засіданні дослідженими доказами, тому його необхідно задовольнити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 14, 15, 16, 19, 20, 54, 58, 75, 76, 86, 198, 201 ПК України, ст.ст. 9, 11, 86, 159 - 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001192203 від 04 березня 2014 року, яким Кам'янець-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області збільшила товариству з обмеженою відповідальністю «Подільська енергосервісна компанія» м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 19755 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 15804 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 3951 грн.

В повному обсязі постанова суду буде виготовлена 08.07.2014 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 08 липня 2014 року

Суддя /підпис/В.К. Блонський "Згідно з оригіналом" Суддя В.К. Блонський