Рішення

від 18.06.2009 по справі 18/1073

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/1073

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   

         "18" червня 2009 р.                                                             Справа №18/1073

         Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 18.06.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом        відкритого акціонерного товариства  по газопостачанню та газифікації

          „Черкасигаз”, м. Черкаси

до                      відкритого акціонерного товариства “Темп” , м. Черкаси                                            

про                    стягнення  95 704 грн. 69 коп.,- 

       ВСТАНОВИВ:

В квітні 2009 року відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Черкасигаз” звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до відкритого акціонерного товариства „Темп” про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з газопостачання (для промислових підприємств та госпрозрахункових споживачів газу)  від 11.10.2007 року за №01-514 в розмірі 103 261 грн. 82 коп., в т.ч.: 64 665 грн. 86 коп. –основний борг, 15 130 грн. 04 коп. –пеня, 15 059 грн. 35 коп. –інфляційні втрати, 1 939 грн. 98 коп. –3% річних, 6 466 грн. 59 коп. –10% штрафу від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В процесі розгляду справи, позивач зменшив свої позовні вимоги (заява від 09.06.2009 року за №1276/29), в зв'язку з чим просив суд стягнути з відкритого акціонерного товариства “Темп” 95 704 грн. 69 коп. заборгованості, в т.ч. 64 237 грн. 53 коп. –вартість поставленого та неоплаченого газу, 7 421 грн. 01 коп. –пеня, 15 209 грн. 53 коп. –інфляційні втрати, 2 412 грн. 87 коп. –3% річних, 6 423 грн. 75 коп. –10% штрафу від суми заборгованості.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02.06.2009 року за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору.

В судових засіданнях, на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 11.06.2009 року та до 18.06.2009 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 18.06.2009 року за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/1073.

Представник позивача в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечував, з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

           Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 11.10.2007 року між відкритим акціонерним товариством  по газопостачанню та газифікації „Черкасигаз” (постачальник) та відкритим акціонерним товариством “Темп” (споживач) було укладено договір про надання послуг з газопостачання (для промислових підприємств та госпрозрахункових споживачів газу) за №01-514.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору постачальник зобов'язався передати у власність споживачу природний газ (далі –газ), а споживач в свою чергу - прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Згідно п. 11.1. цей договір укладено в частині постачання газу на термін з 11.10.2007 року до 31.12.2007 року. В частині проведення розрахунків договір діє до їх повного здійснення.

Додатковою угодою №4 від 29.12.2007 року до договору №01-514 продовжено термін дії договору до 31.01.2008 року –в частині постачання газу, а в частині розрахунків до повного їх завершення.

В подальшому строк дії договору продовжено сторонами до 29.02.2008 року                    (додаткова угода №5 від 24.01.2008 року).

Позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю та згідно підписаних сторонами актів прийому –передачі поставив відповідачу газ на загальну суму 257 751 грн. 68 коп., зокрема:

в грудні місяці 2007 року –32 570 м. куб. на суму 34 065 грн. 61 коп.;

в січні місяці 2008 року –121 982 м. куб. на суму 159 448 грн. 24 коп.;

в лютому місяці 2008 року –51 978 м. куб. на суму 64 237 грн. 83 коп.

Відповідач в свою чергу зобов'язання по оплаті поставленого газу виконав частково, сплативши позивачу 193 514 грн. 15 коп., що підтверджується платіжними дорученнями:

№3890 від 05.11.2007 року на суму 104 592 грн. 00 коп.;

№4529 від 28.12.2007 року на суму 83 673 грн. 60 коп.;

№453 від 11.02.2008 року на суму 5 248 грн. 55 коп.

Отже, відповідач має заборгованість перед позивачем лише за поставлений газ в лютому місяці 2008 року в розмірі 64 237 грн. 53 коп., оскільки за поставлений газ у грудні 2007 року та січні 2008 року відповідач повністю розрахувався.

Розмір заборгованості відповідачем не заперечувався, про що сторонами підписано та завірено печатками акт звірки взаємних розрахунків з 01.11.2007 року по 04.06.2009 року.

13.03.2009 року позивачем до відповідача було направлено вимогу про стягнення боргу по оплаті послуг за газопостачання природного газу від 05.03.2009 року №581/29, що підтверджується копією поштової квитанції №1395 та копією опису вкладення у цінний лист (а.с. 21).

Відповідач не повідомив позивача про результати розгляду вимоги, заборгованість не сплатив.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.1. договору остаточний розрахунок за спожитий природний газ споживач здійснює не пізніше 5 –го числа місяця наступного за місяцем поставки.

Отже, з урахуванням п. 6.1. договору відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем за поставлений природний газ у лютому 2008 року до 05.03.2008 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за поставлений природний газ.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином сума боргу в розмірі 64 237 грн. 53 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та підлягає стягненню з відповідача 15 209 грн. 53 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції нарахованого за період з 06.03.2008 року по 06.05.2009 року, а також 2 412 грн. 87 коп. –3 % річних - за період з 06.03.2008 року по 06.06.2009 року (розрахунок знаходиться в матеріалах справи), нарахованих за час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що у разі невиконання споживачем умов п. 6.1. даного договору, постачальник має право вимагати від споживача сплати на користь постачальника (крім суми заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Таким чином до суду позивачем було заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 7 421 грн. 01 коп. пені нарахованої на суму заборгованості в розмірі 64 237 грн.  53 коп. за період з 06.03.2008 року по 06.09.2008 року.

Проте даний розрахунок є невірним, оскільки відповідно до ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, з урахуванням приписів ст.232 ГК України шестимісячний строк нарахування пені закінчується 05.09.2008 року.

Сума пені за період з 06.03.2008 року по 05.09.2008 року нарахована на заборгованість в розмірі 64 237 грн. 53 коп. становить 7 364 грн. 19 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку, а в решті вимог в частині стягнення  56 грн. 82 коп. пені слід відмовити.

Крім того, відповідно до п. 7.4. договору у разі не погашення заборгованості споживачем за даним договором у строк, що перевищує 20 календарних днів після закінчення місяця поставки, споживач на письмову вимогу постачальника сплачує на користь останнього (крім суми заборгованості) штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 6 423 грн. 75  коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України  зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

За вимогами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються на їх власний розсуд.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Отже, сторони в договорі передбачили можливість одночасного застосування пені та штрафу.

У Господарському кодексі України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст.231).

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За приписами пункту 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Проте, даною нормою встановлюються правила обчислення пені, оскільки саме пеня обчислюється у відсотковому відношенні до суми простроченого платежу, а не у вигляді твердої суми чи в грошовому виразі.

З огляду на зазначене суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі  6 423 грн. 75 коп. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

При цьому судом враховано правові висновки викладені в постанові ВГСУ від 13.12.2007 року зі справи № 04/2976.

Водночас слід зазначити, що позивач звернувся до суду з позовом 07.04.2009 року.

Статтею 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки терміном в один рік.

Під час розгляду справи відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строків позовної давності відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 та ч. 3 ст. 267 ЦК України до вимог про стягнення штрафних санкцій.

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 9.3. договору встановлено, що строк позовної давності за даним договором встановлюється тривалістю у п'ять років.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки).

Умовами п. 9.3 договору сторони не зазначили стосовно яких саме вимог (основних чи додаткових) встановлена позовна давність тривалістю п'ять років.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

Як було зазначено вище пеня та штраф є договірними штрафними санкціями, їх розмір та порядок нарахування передбачено умовами договору, а тому з урахуванням п. 9.3 договору суд вважає, що строк позовної давності як за основними вимогами так і за додатковими не сплив, тому підстав для застосування відповідних наслідків, передбачених ст.267 ЦК України не вбачається.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Пунктом 4.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998, № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”  встановлено, якщо позивач у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, державне мито у цій частині не повертається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК  України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Темп”, вул. Горького, 27, м. Черкаси, ідентифікаційний код 14308948 на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Черкасигаз”, вул. Громова, 142, м. Черкаси, ідентифікаційний код 03361402 –64 237 грн. 53 коп. –основної заборгованості, 15 209 грн. 53 коп. –інфляційних втрат, 2 412 грн. 87 коп. –3% річних, 7 364 грн. 19 коп. –пені, 6 423 грн. 75 коп. –штрафу, 956 грн. 48 коп. витрат на сплату державного мита та 117 грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

3.          В решті вимог –в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                                                                                         А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 23.06.2009 року.