Постанова

від 18.08.2014 по справі 36/219

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2014 року Справа № 36/219

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Жаботиної Г.В., Палія В.В.,

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: у засідання не прибули,

від відповідача: Лихин М.М., довіреність,

від ВДВС: у засідання не прибули,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2014р.

у справі № 36/219 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз"

про стягнення заборгованості за послуги по транспортування природного газу в сумі 5 264 787,80 грн.,

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2004р. частково задоволено позов Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз": стягнуто з відповідача на користь позивача 5030245,95 грн. основного боргу та 7777,05 грн. 3% річних, щодо стягнення 226764,36 грн. провадження в справі припинено.

23.01.2013р. Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області та просило суд:

- визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Понікарової А.О. по винесенню постанови від 02.01.2013р. про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 192713,72 грн. з примусового виконання наказу №36/219, виданого 10.09.2004р. господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" боргу в сумі 5039421,78 грн. такими, що суперечать чинному законодавству;

- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Понікарової А.О. від 02.01.2013р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 192713,72грн. з примусового виконання наказу №36/219, виданого 10.09.2004р. Господарським судом Дніпропетровської області.

Постановою від 19.08.2013р. Вищий господарський суд України скасував ухвалу та постанову, прийняті за результатами розгляду вищевказаної скарги судами попередніх інстанцій, передавши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2014р. (суддя Бєлік В.Г.), яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2014р. (колегія суддів у складі: Пархоменко Н.В., Коваль Л.А., Чередко А.Є.), у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" відмовлено.

Не погодившись в вказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, заявило вимоги про скасування ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, а також задоволення його скарги в повному обсязі.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 08.12.2004р. було відкрито виконавче провадження за наказом Господарського суду Дніпропетровської області №36/219 від 10.09.2004р, яким стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз" на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованості в сумі 5039421,78 грн. Надано можливість боржнику виконати вимоги наказу суду в добровільному порядку в строк до 16.12.2004р. Попереджено боржника, що у випадку невиконання рішення в наданий строк, його виконання буде здійснено в примусовому порядку, зі стягненням з нього виконавчого збору в сумі 503942,18 грн., та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Постанова про відкриття виконавчого провадження направлена ВАТ "Криворіжгаз" 08.12.2004р. з супровідним листом №11-08/2742. Судом апеляційної інстанції відхилено доводи відповідача про те, що йому стало відомо про відкриття виконавчого провадження у 2011р. з огляду на досліджені ними матеріали виконавчого провадження, зокрема клопотання ВАТ "Криворіжгаз" про зупинення виконавчого провадження від 21.12.2005р.

09.02.2005р. державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження до розгляду справи про банкрутство боржника.

25.12.2007р. державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на строк участі підприємства у процедурі погашення заборгованості за Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

11.06.2012р. державним виконавцем винесено постанову про поновлення виконавчого провадження та постанову про зупинення виконавчого провадження на строк участі підприємства у процедурі погашення заборгованості за Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

02.01.2013р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Понікаровою А.О. винесено постанову про поновлення виконавчого провадження, а також постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 192713,72 грн. на користь держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції на момент відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду Дніпропетровської області №36/219 від 10.09.2004р.) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження; в постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 6 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" (у вищевказаній редакції), якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

У силу ч.ч. 1, 2 ст. 46 названого Закону в разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні. Стягнутий з боржника виконавчий збір зараховується до коштів виконавчого провадження.

При цьому згідно з п. 4.14 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5, (у редакції на момент відкриття виконавчого провадження) при розподілі стягнутих з боржника сум державний виконавець складає розрахунок, в якому зазначаються сума виконавчого збору, що підлягає стягненню тощо.

Тобто згідно з викладеними нормами виконавчий збір мав стягуватися за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що наказ Господарського суду Дніпропетровської області №36/219 від 10.09.2004р. пред'явлено до виконання єдиний раз, у встановлений для добровільного виконання строк до 16.12.2004р. його в повному обсязі виконано не було, а починаючи з 09.02.2005р. до 02.01.2013р. виконавче провадження було зупинено на підставі вищевказаних постанов.

Станом на 02.01.2013р. борг за наказом Господарського суду Дніпропетровської області №36/219 від 10.09.2004р. був сплачений лише частково, його залишок становив 1927137,28 грн., у зв'язку з чим державним виконавцем винесено постанову про поновлення виконавчого провадження, а також оскаржувану постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 192713,72 грн. на користь держави.

При винесенні вказаної постанови про стягнення виконавчого збору державний виконавець керувався редакцією Закону України "Про виконавче провадження", чинною на момент її винесення 02.01.2013р., яка у ч. 1 ст. 28 передбачає наступне: у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Розробленою відповідно до цього Закону Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, у пп. 3.7.1 п. 3.7 передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Згідно з пп. 3.7.2 п. 3.7 названої Інструкції якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

Суди першої та апеляційної інстанції визнали правильним застосування при винесенні оскаржуваної постанови державного виконавця вищенаведеної редакції ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" та визначення розміру виконавчого збору, виходячи з розміру боргу, що залишився непогашеним на момент винесення цієї постанови.

При цьому суди встановили, що фактично державною виконавчою службою здійснювались заходи з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №36/219 від 10.09.2004р. у розумінні змісту ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" з урахуванням ч. 3 ст. 11 цього Закону. Так, 13.01.2005р. державним виконавцем до установи банку направлена платіжна вимога №23 від 13.01.2005р. про примусове стягнення; 18.01.2011р. винесено постанову про арешт коштів боржника, на виконання якої до банку направлено платіжну вимогу №377/В1-19 від 19.01.2011р.; 02.01.2013р. ВДВС було виставлено платіжні вимоги №700/В1-2 і №700/В1-3 стосовно примусового стягнення боргу за зведеним виконавчим провадженням, до якого увійшов і наказ по даній справі.

Тобто суди визнали доведеним факт проведення державними виконавцями дій, направлених на примусове виконання рішення суду, до його повного виконання відповідачем та закінчення у зв'язку з цим виконавчого провадження 13.01.2014р.

Також суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що допущення в оскаржуваній постанові технічної помилки щодо даних державного виконавця не є підставою для визнання її незаконною, оскільки відповідна помилка виправлена на підставі п. 3 ст. 83 Закону України "Про виконавче провадження" постановою державного виконавця від 01.04.2013р., яка у передбаченому законом порядку оскаржена та скасована не була.

Відповідачем викладені обставини не спростовані під час розгляду справи судами попередніх інстанцій. А викладені у касаційній скарзі доводи по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів, що не входить до визначених ст. 111 7 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскарженій постанові, не вбачає підстав для її скасування та задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2014р. у справі №36/219 Господарського суду Дніпропетровської області - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я.

Судді Жаботина Г.В.

Палій В.В.