Постанова

від 20.08.2014 по справі 924/1440/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року Справа № 924/1440/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач) з участю представників: позивача: відповідача: 3-іх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Стороженко Ю.В. Дерев'янчук Г.Г. не з'явилися розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СХУХІТ" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 19 червня 2014 року у справі№ 924/1440/13 за позовомміського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" дотовариства з обмеженою відповідальністю "СХУХІТ" 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачауправління комунального майна Хмельницької міської ради, міське комунальне підприємство по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності простягнення 54 976,99 грн ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 54 976,99 грн заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2011 до 31.10.2013.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.01.2014 (суддя - Радченя Д.І.) у задоволені позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 (головуючий - Бучинська Г.Б., судді - Василишин А.Р., Філіпова Т.Л.) рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.01.2014 в частині відмови у стягненні боргу у сумі 54 672,10 грн скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "СХУХІТ" на користь міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" 54 672,10 грн боргу та судові витрати.

В іншій частині рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.06.2014, залишивши в силі рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.01.2014.

У відгуку на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 28.10.2011 між управлінням комунального майна Хмельницької міської ради (орендодавець) та ТОВ "СХУХІТ" (орендар) і міським комунальним підприємством по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, за умовами якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 186,2 кв.м, корисною площею 179 кв.м, розміщене за адресою: м. Хмельницький, вул. Купріна, 61, що знаходиться на балансі міського комунального підприємства по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності. Майно передається в оренду під виробничу майстерню строком на два роки одинадцять місяців - з 28.10.2011 до 28.09.2014.

За актом приймання-передачі, який підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень і заперечень, об'єкт оренди був переданий відповідачу. В акті сторони погодили, що вказане приміщення знаходиться в задовільному стані, з таким інженерним обладнанням: водопроводи, каналізація, опалення, електроосвітлення і які перебувають в робочому стані.

22.03.2013 між сторонами було укладено договір оренди майна (нерухомого або іншого), що належить до комунальної власності, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 162,5 кв.м, корисною площею 156,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Купріна, 61, що знаходиться на балансі МКП по утриманню нежитлових приміщень комунальної власності м. Хмельницький. Майно передається в оренду під виробничу майстерню строком на два роки одинадцять місяців з 22.03.2013 до 22.02.2016.

Відповідно до акту вказане приміщення було передано відповідачу та яким підтверджувалося, що дане приміщення знаходиться в задовільному стані, з таким інженерним обладнанням: водопроводи, каналізація, електроосвітлення, які перебувають в робочому стані. Акт підписаний уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 5.9. договорів до обов`язків орендаря входить обов'язок укласти з балансоутримувачем будівлі, в якій розташоване орендоване майно, договір про відшкодування витрат на утримання будівлі. Орендарю укласти договори про надання комунальних послуг з відповідними підприємствами - надавачами послуг. У разі неможливості укладення договору з підприємствами - надавачами послуг, своєчасно сплачувати балансоутримувачу за комунальні послуги, згідно з виставленими рахунками.

Як встановлено апеляційним судом і вбачається із матеріалів справи, факт постачання позивачем теплової енергії до орендованих відповідачем приміщень, що знаходяться за адресою: м. Хмельницький, вул. Купріна, 61 підтверджується рішенням Хмельницької міської ради № 16 від 22.10.2008 "Про затвердження схеми теплопостачання м. Хмельницького на розрахунковий період 2008-2010 р.р., 2011-2015 р.р.", розпорядженнями Хмельницького міського голови: № 357-р від 10.10.2011 "Про початок опалювального сезону 2011-2012 р.р.", № 114-р від 17.04.12 "Про припинення опалювального сезону в м. Хмельницькому", № 293-р від 09.10.2012 "Про початок опалювального сезону 2012-2013 р.р.", № 118-р від 15.04.2013 "Про припинення опалювального сезону в м. Хмельницькому", № 267-р від 30.09.2013 "Про початок опалювального сезону 2013-2014 р.р.", актами про готовність об'єкта (будинок за адресою: вул. Купріна, 61) до опалювального сезону 2011-2012 р.р., 2012-2013 р.р., 2013-2014 р.р.

01.10.2013 працівниками МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" здійснено обстеження систем опалення в орендованих ТОВ "СХУХІТ" приміщеннях, що знаходяться за адресою: вул. Купріна, 61, за результатами якого були складені акти, відповідно до яких приміщення площею 175,9 кв.м обігрівається від центральної системи опалення, через приміщення площею 169,3 кв.м проходять стояки опалення.

Позивачем відповідно до затверджених тарифів та норм, здійснено нарахування відповідачу 54 672,10 грн за надані послуги з теплопостачання у приміщення площею 175,9 кв. м за період з 01.11.2011 до 31.10.2013 та 304,89 грн за теплову енергію, яка надходить від транзитних трубопроводів у приміщенні площею 169,3 кв. м за квітень та жовтень 2013 р.

02.11.2013 позивачем направлено на адресу відповідача вимогу № 2706/02 від 30.10.2013 про оплату спожитої теплової енергії в сумі 54 672,10 грн, однак вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що відносини між постачальником теплової енергії та її споживачем мають ґрунтуватися виключно на підставі договору, однак у зв'язку із тим, що позивач в порушення вимог чинного законодавством свої зобов'язання щодо укладення вказаного договору не виконав (не звертався з пропозицією до відповідача про укладення та підписання типового договору, не підготував договір на постачання теплової енергії), то за таких обставин, місцевий господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 54 976,99 грн заборгованості за спожиту теплову енергію.

Проте, повністю погодитись з такими висновками місцевого господарського суду неможливо, оскільки вони суперечать вимогам закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно з п. 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв, а в силу п. 3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 3 Правил користування тепловою енергією, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, споживачем теплової енергії є фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Водночас зі змісту п. 44 Правил вбачається, що даний термін застосовувати в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Як встановлено апеляційним судом, позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти договір про надання послуг з теплопостачання та надсилав примірники договорів відповідачу (від 12.04.2012 а.с. 145-149, т. 1; від 22.05.2013 а.с. 150-154, т. 1; від 20.08.2013 а.с. 155-161, т.1), однак відповідач, отримавши примірники договорів, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, не підписав їх і не звертався до позивача щодо врегулювання розбіжностей за ними, а отже в порушення умов договору оренди, між сторонами договору про надання послуг з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та підігріву води укладено не було.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

За приписами ст. ст. 1212, 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Отже, враховуючи те, що позивач надав відповідачу теплову енергію в орендоване приміщення, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Купріна, 61, загальною площею 186,2 кв.м в період з листопада 2011 р. до жовтня 2013 р. (вказаний факт підтверджується наявними у матеріалах справи доказами і не спростовується висновками скаржника в касаційній скарзі), а відповідач за відсутності укладеного між сторонами договору на надання послуг з теплопостачання, фактично спожиту теплову енергію не оплатив, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, то апеляційний суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивач 54 672,10 грн боргу та скасував у цій частині рішення місцевого господарського суду.

Щодо посилань скаржника в касаційній скарзі на те, що апеляційним судом під час розгляду справи не було з'ясовано обсяг спожитої відповідачем теплової енергії і не було перевірено надані позивачем розрахунки, то ці доводи є безпідставними і необґрунтованими, оскільки, як правильно було встановлено апеляційним судом, надані позивачем розрахунки наявного у відповідача боргу, підтверджують вартість фактично спожитої і неоплаченої відповідачем теплової енергії у спірний період і він здійсненний згідно з вимогами п. 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 (за відсутністю у відповідача приладів обліку).

Також апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 304,89 грн заборгованості за теплопостачання в приміщенні м. Хмельницький, вул. Купріна, 61, загальною площею 162,5 кв.м в період з квітня 2013 р. до жовтня 2013 р., а тому залишив рішення місцевого суду в цій частині без змін і правильність висновку апеляційного суду в цій частині скаржником не оскаржується.

Посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги матеріалами справи не підтверджуються, спростовуються висновками апеляційного суду та не доведені відповідно до вимог ст. 33 ГПК України.

Отже, підстав для скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СХУХІТ" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19 червня 2014 року у справі за № 924/1440/13 - без змін.

Головуючий, суддя М. Остапенко Суддя П. Гончарук Суддя Л.Стратієнко