Рішення

від 02.07.2009 по справі 12/74-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/74-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

02 липня 2009 р.           Справа 12/74-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мольва Метал Пак" (08132 Київська обл., Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.О.Вишні, 1, ідент.код 31456691)   

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Хмільникпродукт" (22000 Вінницька обл., м.Хмільник, вул.Столярчука, 22, ідент. код 34214266)  

про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 67 591,44 грн.  

Головуючий суддя                          

Cекретар судового засідання    

Представники

позивача :      Мацко М.А. - діє за дорученням;

відповідача :  не з'явився

ВСТАНОВИВ :

ТОВ "Мольва Метал Пак" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з ТОВ "Агрокомплекс "Хмільникпродукт" 67591,44 грн., в тому рахунку: 33905,50 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №07-02-13/01 від 13.02.2007 року щодо повного розрахунку за отриманий товар; 19166,4 грн. вартості недоотриманого товару; 1669,26 грн. 3% річних та 12850,18 грн. інфляційних втрат.

Також позивач просить суд постановити рішення, яким розірвати даний договір, в зв'язку з істотним порушенням відповідачем його умов.

Ухвалою суду від 13.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.05.2009 року.

Слухання справи неодноразово відкладалось, в зв'язку з ненаданням сторонами всіх необхідних для вирішення спору доказів, а також неявкою представника відповідача.

В судовому засіданні, що відбулось 07.07.2009 року, представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався. Про місце, день і час розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується матеріалами справи.

З наявних у матеріалах справи листів відповідача, зокрема, листа б/н від 07.05.2009 року, відзиву №44 від 30.06.2009 року на позовну заяву тощо, вбачається, що останній позовні вимоги не визнає. При цьому вважає, що отриманий від позивача товар згідно договору купівлі-продажу №07-02-13/01 від 13.02.2007 року не підлягає оплаті, в зв'язку з його невідповідністю санітарно-епідеміологічним нормам. На думку відповідача, доказами зазначеного факту є числені звернення до позивача з листами про відшкодування завданих збитків та про невиконання договірних зобов'язань з боку позивача в частині не поставки передбаченого товару, а також лист Вінницької обласної санітарно-епідеміологічної станції за № 36 від 25.05.2009 р.

Окрім цього, у відзиві №44 від 30.06.2009 року на позовну заяву відповідач просить припинити провадження у даній справі, в зв'язку з невідповідністю продукції позивача санітарно-епідеміологічним нормам України, яка не підлягає оплаті.

Також разом із зазначеним відзивом на адресу суду від відповідача надійшло клопотання №45 від 30.06.2009 року (вх. канцелярії №8025), яким останній просить визнати товар (продукцію), яку поставляло ТОВ "Мольва Метал Пак" до ТОВ "Агрокомплекс Хмільникпродукт", таким, що не відповідає санітарно-епідеміологічним нормам України і не підлягає використанню та оплаті.

У даному клопотанні відповідач просить розлянути дану справу без участі його представника, оскільки юрист ТОВ "Агрокомплекс Хмільникпродукт" не може бути присутнім у судовому засіданні в зв'язку з виробничою необхідністю.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що неявка представника відповідача не є перешкодою до розгляду справи.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до положень ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив, що 13.02.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Мольва Метал Пак" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс Хмільникпродукт" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №07-02-13/01, відповідно до якого продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити товар.

Частиною 2 статті 35 ГПК України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарський спір) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду м.Київа від 05.05.2008 року, ухваленим у справі №35/117, встановлено, що на виконання договору купівлі-продажу №07-02-13/01 від 13.02.2007 року ( далі - Договір) згідно видаткових накладних №№ МП-0000038 від 12.05.2007 р., МП-0000051 від 07.05.2007 р., МП-0000024 від 16.04.2007 р. продавець передав покупцю товар  (банку № 9 для тушонки по ГОСТ 5981-88) загальною кількістю 74 250 штук.

Пунктом 2.1 зазначеного договору сторони домовились, що ціна 1000 одиниць товару складає 726 грн.

Таким чином, вартість отриманої відповідачем продукції становить 53905,50 грн.

Умови оплати товару визначені в розділі 3 Договору. Виходячи зі змісту пп. 3.1, 3.1.1. Договору зазначена у п. 2.2 Договору вартість товару повинна бути перерахована покупцем на рахунок продавця у наступному порядку: передоплата за кожну партію товару, передану згідно графака передачі товару,здійснюється у розмірі 30% від її вартості за 14 календарних днів до передачі, а саме: поставки 1-го числа - оплата 16-го числа попереднього місяця, поставка 15 числа - оплата 1-го числа цього місяця з урахуванням вихідних і святкових днів у відповідності з графіком передачі товару (додаток № 1 до Договору), який є невід"ємною частиною даного Договору.

Згідно з Графіком передачі товару від 13.02.2007 р. сторони домовились про те, що товар буде передаватисть та оплачуватись таким чином: передача товару у кількості 100650 штук до 20.03.2007 р., оплата - 30% - 05 березня, 70 % - 20 березня; передача товару у кількості 201300 штук - 20 квітня, оплата - 30% - 05 квітня, 70% - 20 квітня. На кожний послідуючий місяць поставка здійснюється по заявці покупця, яка надається до 10 числа попереднього місяця  и здійснюється передоплата у розмірі 30% від замовленої партії до кожного 15 числа попереднього місяця.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, виконуючи умови договору (п.3.1.1), здійснив передоплату за партію товару у розмірі 20000 грн. Даний факт, зокрема, підтверджується платіжним дорученням №158 від 14.03.2007 року.

Отже,  станом на час подання позову та розгляду справи у суді основна заборгованість відповідача за договором  №07-02-13/01 від 13.02.2007 року складає 33905,50 грн.

Заслухавши надані у судових засіданнях пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо поставки  товару.

Відповідно до статті 712 ЦК України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу  ст. ст. 4-3, 33  ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі,  обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Частиною 2 статті 35 ГПК України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарський спір) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факт передачі відповідачу товару на загальну суму  53905,50 грн. встановлено рішенням господарського суду м. Києва від 05.05.2008 р. № 35/117.

На час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості в повному обсязі, суд дійшов висновку, що борг відповідача перед позивачем становить 33905,5 грн.  

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розрахунку інфляційних втрат позивач припустився помилок.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у сумах, відповідно, 1669,36 грн. 3% річних та 12714,56 грн. інфляційних втрат.

Вирішуючи спір в частині розірвання укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Мольва Метал Пак" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс Хмільникпродукт" (покупець) укладеного договору купівлі-продажу №07-02-13/01 від 13.02.2007 року суд встановив, що у пунктом 15.5 договору сторони передбачили, що він вступає в силу з моменту його підписання та діє до виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені ст.651 ЦК України

Так, частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В силу вимог частини 1 статті  33  ГПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Всупереч визначених положень закону позивач не зазначив обставини (у тому рахунку правові підстави), за яких договір купівлі-продажу №07-02-13/01 від 13.02.2007 року має бути розірвано, а також не надав доказів в обгрунтування цієї вимоги.

Окрім того, відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що намір змінити або розірвати договір може бути реалізований за погодженням з іншою стороною. У випадках коли сторони не досягли домовленості щодо зміни або розірвання договору, а одностороння зміна/розірвання договору не допускається, заінтересована сторона має право звернутися до суду із відповідним позовом.

При цьому, право на подання позову виникає у сторони в разі, коли у відповідь на пропозицію змінити чи розірвати договір надійшла відповідь із відмовою або не надійшло відповіді у двадцятиденний строк.

Тобто, у разі недотримання порядку розірвання договору, передбаченого статтею 188 Господарського кодексу України ,  відсутні підстави для розірвання такого договору.

На цьому зокрема наголошено у постанові Верховного Суду України від 30.12.2008 року у справі № 31/563 та постанові Вищого господарського суду України від 11.02.2009 року у справі№ 16/90.

Проте, всупереч наведеним нормам, позивач не надав доказів  звернення з пропозицією про розірвання договору до відповідача.

За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог  у цій частині.

У позовній заяві містяться також вимоги про стягнення з відповідача 19166,4 грн. вартості недоотриманого товару на підставі п. 4.1.2, п. 9.2, п. 12.6 Договору.

Пунктом 4.1.2 Договору передбачено, що покупець зобов"язується вивозити кожну партію товару зі складу продавця на 14-й день після здійснення передоплати за цю партію товару.

Згідно з п. 4.2 Договору товар передається у розпорядження покупця на підставі Договору, рахунку-фактури на кожну партію товару, накладних на відвантаження кожної партії товару і довіреності, оформленої покупцем у відповідності з діючим законодавством України.

Кожна партія товару вважається переданою, а продавець таким, що виконав свої зобов"язання згідно п. 4.1 Договора, з моменту підписання сторонами накладної на відвантаження кожної партії товару (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 9.1 Договору продавець зобов"язаний своїми силами здійснити відвантаження кожної партії товару зі свого складу та транспортні засоби покупця не пізніше ніж через 24 години з моменту надходження такого транспортного засобу.

Покупець зобов"язаний письмово повідомити продавця про відправку транспортного засобу у його адресу не пізніше ніж за 24 години до прибуття транспорту на склад продавця (п. 9.2 Договору).

Пунктом 12.6 Договору сторони обумовили, що у випадку необгрунтованої відмови покупця від приймання кожної партії товару, він зобов"язаний оплатити повну вартість не прийнятої партії товару.

Позивач посилається на те, що відповідач здійснив передоплату за партію товару у кількості 100650 штук банок, та не отримав з них 26400 штук на загальну суму 19166,4 грн., які згодом були знищені за збігом строку зберігання.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не здійснено передоплату за партію товару у кількості 100650 штук., оскільки перераховано лише 20000 грн.

Доводи позивача  щодо відмови відповідача від отримання товару спростовуються рішенням господарського суду м. Києва від 05.05.2008 р. у справі № 35/117, яким встановлено, що ТОВ "Мольва Метал Пак" недопоставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокоплекс "Хмільникпродукт" 62050 штук банок, за що з першого рішенням суду стягнуто 9009,66 грн. штрафу. Дане рішення суду не скасоване і набуло законої сили, а отже встановлені ним факти не  потребують доведення у справі № 12/74-09.

Крім того, позивачем не надано доказів утилізації банок та їх знищення.

Договір № 384-12/08 від 22.12.2008 р. між позивачем та ПЗ ЗАТ "Вторкольормет" купівлі-продажу металобрухту та акт приймання чорних (вторинних) металів № 214 від 19.02.2009 р., копії яких надані позивачем в обгрунтування доводів про знищення неотриманого відповідачем товару, вказані доводи не підтверджують., а свідчать про продаж позивачем 3-й особі металевого лому за кошти.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача 19166,4 грн. вартості неотриманого товару задоволенню не підлягає.

Судом не приймаються  наведені у відзиві на позов заперечення відповідача проти позову, оскільки:

- питання щодо поставки неякісної продукції за позовом ТОВ "Агрокомплекс Хмільникпродукт" розглядалось господарським судом м. Києва у справі 35/117. Рішенням суду у задоволенні вимог ТОВ "Агрокомплекс Хмільникпродукт" про стягнення з ТОВ "Мольва Метал Пак" збитків за поставку неякісної продукції відмовлено, у зв"язку з відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували поставку неякісного товару;

- лист Вінницької обласної санітарно-епідеміологічної станції № 02-04/1860 від 15.06.2009 р., на який також посилається відповідач, не підтверджує неналежної якості товару, що є предметом спору.

Відповідачем  заявлено клопотання:

-  б/н від 07.05.2009 року про припинення провадження у  справі, оскільки  між сторонами відсутній спір, окрім цього, немає доказів (первинних документів), підтверджуючих обставини, на які посилається позивач як підставу своїх вимог;

- у відзиві №44 від 30.06.2009 року - про припинення провадження у  справі, в зв'язку з невідповідністю продукції позивача санітарно-епідеміологічним нормам України, яка не підлягає оплаті;

- клопотання № 45 від 30.06.2009 р. про визнання товару (продукції), який поставляло ТОВ "Мольва Метал Пак" до ТОВ "Агрокомплекс Хмільникпродукт", таким, що не відповідає санітарно-епідеміологічним нормам України і не підлягає використанню та оплаті.

Наведені клопотання задоволенню не підлягають з наступних підстав:

- вичерпний перелік підстав припинення провадження у справі передбачений ст. 80 ГПРК України. Наведені відповідачем обставини до цього переліку не відносяться, а доводи щодо відсутності спору між сторонами спростовуються матеріалами справи;

- права і обов"язки сторін господарського процесу передбачені ст. 22 ГПК України. Зокрема відповідач має право визнавати позов, або заперечувати проти нього. Самостійні вимоги відповідач вправі заявляти лише у вигляді зустрічного позову, поданого відповідно до ст. 60 ГПК України з дотриманням загальних правил подання позову. Подання відповідачем самостійних вимог у вигляді клопотання законодавством не передбачено.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача задоволенню не підлягають, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 33905,5 грн. основного боргу; 1669,36 грн. 3% річних; 12714,56 грн. інфляційних втрат з віднесенням на відповідача понесених позивачем судових витрат на оплату держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до ст.49 ГПК України. В решті позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України,-

ВИРІШИВ :

Відмовити у задоволенні клопотань відповідача про припинення провадження у справі та про визнання товару, який поставлено ТОВ "Мальва Метал Пак" до ТОВ "Агрокомплекс Хмільникпродукт" таким, що не відповідає санітарно-епідеміологічним нормам України і не підлягає використанню та оплаті.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Хмільникпродукт" (22000 Вінницька обл., м.Хмільник, вул.Столярчука, 22, ідент. код 34214266, р/р 260003011552 у ВФ ВТБ Банк, МФО 302559) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мольва Метал Пак" (08132 Київська обл., Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.О.Вишні, 1, ідент.код 31456691, р/р 26003010032092 у ВАТ "Укрсемінбанк", м.Київ, МФО 322313) 33905,5 грн. основного боргу; 1669,36 грн. 3% річних; 12714,56 грн. інфляційних втрат; 482,89 грн. у відшкодування витрат на сплату держмита та 84,3 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В позові щодо решти позовних вимог відмовити.

Суддя                                              

Повний текст рішення суду оформлено і підписано

відповідно до вимог ст.84 ГПК України  07 липня 2009 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу