Постанова

від 22.06.2009 по справі 20/311-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/311-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2009 року                                                              Справа №  20/311-08

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. - доповідача,

суддів: Кузнецова І.Л., Крутовських В.І..

при секретарі: Вроні С.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Маркова О.Є. представник, довіреність №222  від 29.12.08;

представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ”, м. Нікополь на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2009 року у справі № 20/311-08

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ЕСТ”, м. Полтава

до товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ”,           м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 25 969 грн. 47 коп.

                                          В С Т А Н О В И В:

      Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2009 року у справі №20/311-08 (суддя Пархоменко Н.В.) позов товариства з обмеженою відповідальністю “ЕСТ”, м. Полтава до товариства з обмеженою відповідальністю  “ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ”,  м. Нікополь    про      стягнення

25 969 грн. 47 коп. задоволено частково.

       Стягнуто з відповідача  на користь позивача 25 344 грн. 00 коп.  основного боргу, 253 грн. 44 коп. витрат по сплаті державного мита,  115 грн. 15 коп. витрат по інформаційно - технічному  забезпеченню процесу.  В решті позову відмовлено.  

   Рішення мотивовано тим, що в порушення умов договору поставки                ТФ № 1101/6319 від 24.07.2008 року та вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України відповідач не в повному обсязі у визначений п.4.1 договору строк сплатив вартість поставленого за накладними № 25029 від 21.08.2008 року та     № 26658 від 11.09.2008 року товару. Доказів оплати боргу в розмірі 25 344 грн. 00 коп. на день розгляду справи суду не надав. Враховуючи, що 05.02.2009 року відповідач отримав від позивача рахунок фактуру №26658 від 10.09.2008 року, строк оплати настав 06.03.2009 року.  Нараховані позивачем пеня та 3% річних проведені до виникнення зобов'язання відповідача, тому в їх стягненні суд відмовив.

          Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ” подало апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом невірно застосовано норми матеріального права. Вважає, що на момент подання позивачем позову в нього було відсутнє порушене право (зобов'язання), за захистом якого він звернувся.  Враховуючи, що судом в оскаржуваному рішенні встановлено строк виконання відповідачем зобов'язання –06.03.2009 року, позивач не дотримався досудового порядку врегулювання спору відповідно до п.9.2 договору, на що не звернув увагу суд.

Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2009 року, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.    

У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на ст. 526 Цивільного кодексу України та вважає рішення суду правомірним, просить залишити його без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін (з урахуванням їх явки в попереднє судове засідання), колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, але рішення суду слід скасувати, позов задовольнити повністю в силу наступного:

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому він не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

         Як вбачається із матеріалів справи, 24 липня  2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю “ЕСТ” (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ” (покупець) був укладений договір поставки ТФ №1101/6319 (а.с.10-13).  

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

         На виконання умов договору позивач поставив  відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними: № 25029 від 21.08.2008 року  на суму 21056 грн. 04 коп., № 26658 від 11.09.2008 року  на суму 25344 грн. 00 коп., всього на   46 400 грн. 04 коп. (а.с. 22, 24). Товар отримано представником відповідача за довіреностями (а.с.23,25).

 Згідно зі ст.662 Цивільного кодексу України  продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

 Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу  України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

 Відповідно до п. 4.1 договору від 24.07.2008 року ТФ №1101/6319 відповідач зобов'язаний здійснити  оплату  на протязі 20-ти банківських днів з моменту поставки товару та надання постачальником рахунку.

         Докази звернення ТОВ “ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ”  до позивача з вимогою про надання рахунків відповідачем суду не надані, у зв'язку з чим передачу рахунків позивачем слід вважати виконаною.

         Наведене спростовує доводи скаржника про  відсутність його обов'язку на перерахування грошових коштів за отриманий товар.

         Відповідач оплатив поставку   частково, в сумі  21 056 грн. 04 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 1476 від 24.10.2008 року на суму 20953 грн. 84 коп., № 11958 від 30.09.2008 року на суму 102 грн. 02 коп. (а.с. 26-27).

         Доказів оплати  частини заборгованості в сумі 25 344 грн. 00 коп.  на день звернення позивача з позовом відповідач не надав.

                Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

                 Господарський суд, посилаючись на порушення відповідачем умов договору щодо обов'язку оплатити поставлений товар та на вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, правомірно стягнув вищезазначену суму.

        Однак його висновок щодо дати виникнення зобов'язання відповідача на оплату отриманого товару з 06.03.2009 року, суперечить положенням ст.662 Цивільного кодексу України. Таких строк слід рахувати за накладною №25029 від 21.08.2008 року з 19.09.2008 року, за накладною № 26658 від 11.09.2008 року  - з 10.10.2008 року.

                  В зв'язку з цим висновок оскаржуваного рішення про відмову в задоволенні вимог про стягнення пені та 3% річних є помилковим. Вимоги позивача про стягнення інфляційних збитків судом взагалі не досліджені.

       Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу,  а також три проценти  річних від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором, або законом. Виходячи з суми боргу, періоду заборгованості, враховуючи оплату товару за накладною №25029 від 21.08.2008 року за двома платіжними дорученнями, інфляційні втрати розраховані позивачем правильно, становлять 10 грн. 48 коп.

                   Розраховуючи  3% річних,  позивач зменшив період заборгованості за накладною  № 26658 від 11.09.2008 року та розрахував цю суму з 29.10.2008 року, що зменшує розмір 3% річних. Колегія суддів не вбачає підстав, за яких необхідно вийти за межі позовних вимог, тому суму 3% річних слід стягнути в заявленому позивачем розмірі - 120  грн. 79 коп.

Щодо пені слід зазначити наступне:

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафні санкції –це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.5 договору сторін передбачено, що у разі несвоєчасного розрахунку за отриманий товар покупець сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ виходячи з суми заборгованості за весь період прострочення.

Враховуючи, що позивачем в позовній заяві зазначено про стягнення пені в розмірі 494 грн.20 коп., а правильний розрахунок пені становить більшу суму, колегія суддів вважає можливим задовольнити вимогу позивача щодо стягнення пені у вказаному ним розмірі.

Виходячи з вищевикладеного, рішення господарського суду підлягає скасуванню, як постановлене з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на користь позивача з відповідача слід стягнути витрати за розгляд позову в розмірі 259 грн. 70 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105  Господарського процесуального кодексу  України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ”, м. Нікополь залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2009 року у справі № 20/311-08 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ” (53201, м. Нікополь, пр. Трубників, 56; код ЄДРПОУ 35537363; п/р №2600630358201  в КБ „Кредит-Дніпро”, МФО 305749) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ЕСТ” (36002, м. Полтава , вул. Довженка, 2-е , р/р 26009054501540 ПРУ КБ “ПриватБанк”, МФО 331401, код ЕДРПОУ 32689599) 25 344 грн. 00 коп. основного боргу; 494 грн. 20 коп. пені;                      120 грн. 79 коп. 3% річних; 10 грн. 48 коп. інфляційних витрат; 259 грн. 70 коп. державного мита; 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського Суду України.

  Головуючий суддя:                                                       Т.А. Верхогляд  

  Суддя:                                                                             І.Л. Кузнецова

  Суддя:                                                                              В.І. Крутовських

Підписано в повному обсязі 06.07.2009 року.