Рішення

від 23.06.2009 по справі 20/112

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/112

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.06.09 р.                                                                                                       Справа № 20/112                               

Суддя господарського суду Донецької області  Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Архонт Центр”, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Еста-Трейд”, м.Авдіївка

про стягнення 283713,44 грн.

За участю представників:

від позивача: Каминін Д.В. – дов.

від відповідача: Серафімов І.М. – дов.

СУТЬ СПОРУ:

       До господарського суду Донецької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Архонт Центр”, м.Донецьк, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Еста-Трейд”, м.Авдіївка, про стягнення 283713,44 грн., з яких 100297,95 грн. – сума боргу, 42556,01 грн. – сума пені, 82823,54 грн. – сума індексу інфляції, 10750,37 грн. – сума 3% річних за договором поставки № 17/11/08пк від 17.11.08 р. (далі-Договір).

Позивач також просив суд стягнути з відповідача судові витрати по справі, у тому числі – пов'язані зі сплатою послуг адвоката в сумі 47285,57 грн.

Під час вирішення спору позивач надав суду клопотання від 23.06.09 р., у якому повідомив суд про часткове погашення відповідачем боргу в сумі 10000,00 грн.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору щодо повної та своєчасної сплати поставленої позивачем вугільної продукції, на приписи Господарського та Цивільного кодексів України, на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

Відповідач позову не визнав, посилаючись на те, що у нього не виникло зобов'язання зі сплати вартості частково отриманого товару, оскільки позивач поставив відповідачеві продукцію не у повному обсязі, а Договором передбачено 5-денний строк сплати вугілля після прийняття всіх вагонів. При цьому, відповідач просив суд провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору.

У клопотанні від 27.04.09 р. позивач просив суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на майно та розрахункові рахунки відповідача.

Зазначене клопотання судом залишено без задоволення.

У судовому засіданні 28.05.09 р. оголошено перерву до 16.06.09 р., до 23.06.09 р.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

17 листопада 2008 р. позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) укладено Договір, відповідно до якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а останній – прийняти та сплатити вугільну продукцію (Товар) в асортименті, за цінами та в кількості, зазначених в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною Договору та оформлених у вигляді додатків до нього ( п.1.1 Договору).

Як зазначено в п. 3.1 Договору, кожна партія Товару постачається на умовах FCA (згідно із правилами Інкотермс в редакції 2000 р.) та в строки, зазначені в Специфікації до даної партії Товару. При цьому, партією Товару слід вважати кількість вагонів, відвантажених протягом однієї залізничної доби, та/або таку, що слідує по одному маршруту за одним товаросупроводжувальним документом.

Згідно із п.3.3 Договору, датою поставки є дата штампу станції відправлення на залізничній квитанції (накладній).

Відповідно до п.3.10 Договору, перехід права власності та Товар від Продавця до Покупця відбувається при виконанні умов поставки (п.3.1, п.3.3 Договору) та підписання сторонами акта приймання-передачі Товару.

Розділом 4 Договору визначений порядок приймання товару за кількістю та якістю, зокрема, відповідно до Інструкцій № П-6 та № П-7.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що сплата Товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті України протягом 5 банківських днів після прийняття вагонів за кількістю та якістю вантажоодержувачем.

В силу п.5.3 Договору, датою сплати слід вважати дату списання коштів з рахунка Покупця на адресу Продавця.

Згідно із п.6.1 Договору, у разі несвоєчасної сплати партії Товару Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки сплати партії Товару.

Специфікацією № 1 (Додатком № 1 від 17.11.08 р. до Договору) визначений строк поставки – листопад – грудень 2008 р., найменування продукції, її ціна, кількість, якісні показники, а також порядок приймання вугілля.

Так, п.5.12 Специфікації передбачено, що фактична кількість та якість вугілля, яке зайшло від Продавця та прийнято Покупцем, відображається в актах приймання-передачі вугілля.

Посилаючись на те, що відповідачем не у повному обсязі сплачене вугілля, що постачалося позивачем 21-го, 24-го, 29-го та 30-го листопада 2008 р., позивач звернувся до суду із даним позовом та просить суд (з урахуванням клопотання від 23.06.09 р.) стягнути з відповідача 90297,95 грн. боргу за поставлене за Договором та не сплачене відповідачем вугілля,  42556,01 грн. – суму пені на підставі п.6.1 Договору, 82829,54 грн. – суму індексу інфляції, 10750,37 грн. – суму 3% річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України, посилаючись на норми чинного законодавства України та на надані суду документи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що у нього не виникло зобов'язання зі сплати вартості частково отриманого товару, оскільки позивач поставив відповідачеві продукцію не у повному обсязі, а Договором передбачено 5-денний строк сплати вугілля після прийняття всіх вагонів.  

         Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

       Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.  

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

       Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст.266 зазначеного кодексу, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України  передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, за своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором поставки.

В силу ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.509 зазначеного кодексу, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.530 зазначеного кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші  учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних  вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву,  що  зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.230 зазначеного кодексу, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ствердженням позивача, проти якого відповідач не заперечив, під час вирішення спору останнім сплачено на користь позивача 10000,00 грн., у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині позову слід припинити за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Решта позовних вимог обґрунтована наданими суду документами, зокрема, Договором, витратними накладними № 1121 від 21.11.08 р., № 1124/1 від 24.11.08 р.,  № 1123 від 28.11.08 р., № 1129/1 від 29.11.08 р., які за своїм змістом є актами приймання передачі вугілля, підписаними сторонами без зауважень, що свідчить про перехід права власності на Товар від позивача до відповідача, квитанціями про приймання вантажу, які в сукупності свідчать про факт належного виконання позивачем умов Договору щодо поставки вугільної продукції та про порушення відповідачем договірних обов'язків з повної та своєчасної сплати Товару.

Розрахунок стягуваних сум, в тому числі пені, інфляції та 3% річних відповідає умовам укладеного сторонами Договору, приписам ст.625 Цивільного кодексу України та фактичним обставинам справи.

Заперечення відповідача проти позову суд до уваги не приймає за безпідставністю, оскільки предметом Договору є поставка вугільної продукції, а під партією Товару, про яку йдеться в п.3.1 Договору, слід розуміти певну кількість вагонів з вугіллям, яке надійшло за залізничну добу та/або по одному маршруту за одним товаросупроводжувальним документом.

При цьому, зі змісту п.п.1.1, 3.1, 5.2 Договору вбачається, що Покупець зобов'язаний сплатити кожну партію Товару протягом 5 банківських днів після її прийняття. Отже, ствердження відповідача про відсутність у нього обов'язку зі сплати вартості частково отриманого Товару та існування обов'язку щодо сплати всієї кількості вагонів, передбаченої Специфікацією № 1, є помилковим та не ґрунтується на Договорі.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 90297,95 грн. Боргу, 42556,01 грн. – суми пені, 82829,54 грн. – суми індексу інфляції, 10750,37 грн. – суми 3% річних є обґрунтованими матеріалами справи та посиланнями позивача на приписи чинного законодавства України, внаслідок чого підлягають задоволенню.

Згідно із ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Порядок розподілу господарських витрат врегульовано ст.49 зазначеного кодексу.

Отже, витрати зі сплати держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача.

При зверненні до суду із позовом позивач наполягав також на відшкодуванні йому за рахунок відповідача витрат з оплати послуг адвоката в сумі 47285,57 грн., що складає 20/% від ціни первісно заявлених вимог.

Факт надання зазначених послуг адвокатом Каминіним В.В. та їх розмір позивач обґрунтував наявними в матеріалах справи договором від 22.04.09 р., предметом якого є юридичні послуги, що надаються адвокатом, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, розпискою про одержання адвокатом вищезазначеної суми.

Участь адвоката у господарському процесі підтверджено довіреністю, виданою на його ім'я, протоколами судових засідань, наданими суду документами, підписаними адвокатом.

Разом з тим, розмір сплаченої адвокату суми є непропорційно великим стосовно ціни позову, складаючи його 1/5 частину.

Виходячи з принципу економічності судового процесу, розумності витрат, пов'язаних з розглядом господарської справи, та їх домірності щодо ціни позову, суд вважає за необхідне, задовольняючи решту позовних вимог, стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов'язані зі сплатою послуг адвоката, в межах 5% ціни позову, тобто 11321,39 грн.

Клопотання позивача про арешт майна та рахунків відповідача суд залишає без задоволення у зв'язку із його необгрунтуванням будь-якими доказами, що свідчили б про наявність підстав для забезпечення позову, передбачених ст.66 Господарського процесуального кодексу України, невідповідністю заходів, на застосуванні яких наполягає позивач, змісту ст.67 зазначеного кодексу.

       На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 230, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 625, 712 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Еста-Трейд” (Донецька область, м.Авдіївка, вул.Мендєлєєва, 7, офіс 58; поточний рахунок 26002002550000 в ЗАТ “Донгорбанк”, МФО 334970, ЄДРПОУ 35204332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Архонт Центр” (83058, м.Донецьк, вул.Бессарабська, 27б, поточний рахунок 26003010301512 в філії ВАТ АКБ “Автокразбанк”, МФО 335764, ЄДРПОУ 35484385) 90297,95 грн. – суму боргу, 82823,54 грн. - суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 10750,37 грн. – суму 3% річних, 42556,01 грн. – суму пені,  2837,13 грн. – суму держмита, 118,00 – суму витрат на технічно-інформаційне забезпечення судового процесу, 11321,39 грн. – суму витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвоката.

Провадження у справі щодо вимог про стягнення 10000,00 грн. – припинити.

Видати наказ у встановленому порядку.

                           Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 23.06.09 р.

                                                              Повний текст рішення підписано 30.06.09 р.

               Суддя                                                                                                                                           

Надруковано 3 примірники:

1-          позивачеві;

1 – відповідачеві;

1 – у справу