Рішення

від 23.06.2009 по справі 7/95-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/95-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

23 червня 2009 р.           Справа 7/95-09

за позовом:Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ.   

до: Закритого акціонерного "Торговий дім Соколівський цукор", с. Соколівка, Крижопільський район, Вінницька область.  

про стягнення 7493410,46 грн.

Головуючий суддя     Банасько О.О.     

Cекретар судового засідання Гайворонюк Т.О.

Представники:

позивача:  Лебедюк Ю.А. - заступник начальника відділу представництва інтересів в судах управління правового забезпечення претензійно-правової роботи юридичного департаменту ДК "Газ України", довіреність № 194/10 від 26.12.2008 року.

відповідача:  Купрій О.М. - представник, довіреність б/н від 20.01.2009 року.

ВСТАНОВИВ :

Надійшов позов про стягнення з ЗАТ "Торговий дім Соколівський цукор" на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 7493410,46 грн. у тому рахунку 6242116,93 грн. боргу, 579553,93 грн. пені, 599515,56 грн. інфляційних втрат та 72224,04 грн. 3% річних в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки природного газу від 10.09.2008 року № 10/09-06/08-875 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий природний газ.

Ухвалою від 27.04.209 року порушено провадження у справі № 7/95-09 та призначено до розгляду на 02.06.2009 року.

02.06.2009 року відповідач надав відзив на позовну заяву в якому вказує на відсутність належних доказів у позивача, які б обґрунтовували позовні вимоги оскільки до позовної заяви додані документи, які не засвідчені належним чином - у відповідності до вимог п.5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4613-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації". Також відповідач вказує, що позивачем не було надіслано на його адресу копії всіх документів, які долучені до позовної заяви в зв'язку з чим він позбавлений можливості надати свої заперечення проти позову. Також відповідач просить відкласти розгляд справи в межах строків встановлених ст.69 ГПК України для надання можливості обґрунтувати заперечення на позов.

За письмовим клопотанням представників сторін справа розглядається без здійснення технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 02.06.2009 року заслухавши пояснення представників сторін щодо обставин справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом встановлено, що сторони не в повній мірі виконали вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі. Також при дослідженні доказів у суду виникла необхідність  у витребувані нових доказів необхідних для розгляду справи.

Враховуючи ненадання сторонами витребуваних доказів, необхідність у витребувані нових доказів та беручи до уваги клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 23.06.2009 року.

За письмовим клопотанням представників сторін справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засідання представником позивача подано письмове пояснення в якому останній вказує, що сума боргу в розмірі 6242116,93 грн. з моменту порушення провадження у справі не зменшилась в зв'язку з чим позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

10.09.2008 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та ЗАТ "Торговий дім "Соколівський цукор"" (Покупець)  був укладений договір поставки природного газу № 10/09-06/08-875, згідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язувався прийняти від Постачальника та оплатити природний газ в обсязі зазначеному в ст.2 цього Договору.

Пунктом 2.1 Договору сторони передбачили, що Постачальник передає Покупцю протягом періоду з 01 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно газ в обсязі 13150000,00 куб.м. по цеху № 1 (Вінницька область, Крижопільський район, с.Соколівка, вул.Службова, 1) - 8850000,00 куб.м., по цеху № 2 (Вінницька область, Тростянецький район, с.Капустяни, вул.С.Мурованого, 1) - 4300000,00 куб.м..

Відповідно до п.4.4 Договору приймання-передача газу поставленого Постачальником Покупцю у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

В пункті 5.1 Договору сторони погодили ціну за 1000 куб.м. газу в розмірі 934,70 грн. без врахування ПДВ, витрат на реалізацію газу НАК "Нафтогаз України", збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, з огляду на що до сплати з ПДВ за 1000 куб.м. - 1519,50 грн..

Згідно п.6.1 Договору передбачено, що оплата за природний газ проводиться Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця наступного за звітним.

30.10.2008 року та 26.11.2008 року сторонами було підписано додаткову угоду № 1 та додаткову угоду № 2 до договору поставки від 10.09.2008 року № 10/09-06/08-875 якими, крім іншого, було внесено зміни до основного Договору, в тому рахунку змінено ціну 1000 куб.м. газу - до 1565,26 грн. та 1857,31 грн. відповідно.

Відповідно до умов вказаного вище Договору та додаткових угод до нього в період вересня-листопада 2008 року позивач передав у власність відповідача  природний газ на загальну суму 17 782 528,93 грн., в підтвердження чого суду надано акти прийому-передачі природного газу від 30.09.2008 року, від 31.10.2008 року, від 30.11.2008 року (а.с.27-29, т.1).

Відповідач за отриманий природний газ провів частковий розрахунок на загальну суму 11 540 412,00 грн., що вбачається із наданих сторонами платіжних доручень, виписок банківських установ щодо руху коштів по особовим рахункам.

Дослідивши вказані первинні документи, суд вважає, що передача природного газу відповідачу відбулась за умовами Договору поставки від 10.09.2008 року № 10/09-06/08-875, оскільки саме на нього зроблено посилання як в актах приймання-передачі природного газу так і платіжних дорученнях в графі "Призначення платежу".

Нездійснення відповідачем остаточних розрахунків з позивачем за спожитий природний газ,  спонукало останнього на звернення з даним позовом до  суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі природного газу відповідачу та дії  відповідача по прийняттю вказаного газу, за визначеною ціною свідчать  про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов'язання  по оплаті  за отриманий товар.

Відповідно до статті 712 ЦК України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 6 242 116,93 грн.  основного боргу є обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 579553,93 грн. пені, 599515,56 грн. інфляційних втрат, 72224,04 грн. 3 % річних в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними  санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п. 7.2 Договору сторони узгодили, що у випадку невиконання Покупцем умов              п. 6.1 цього Договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України що діяла   в період за який  сплачується пеня, від суми простроченого  платежу, за кожен  день прострочення платежу.

Слід зауважити, що статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.

Провівши перевірку правильності наданого позивачем розрахунку судом встановлено наступне.

Так, позивачем заявлено до стягнення 579553,93 грн. пені за період з 11.10.2008 року по 20.04.2009 року.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок судом встановлено наявність у ньому помилок, які полягають в тому, що позивачем при обрахунку пені не було враховано того, що в 2008 році кількість днів становила 366, натомість в розрахунку така кількість днів визначена в кількості 365.

Провівши перерахунок пені з врахуванням виявлених помилок судом отримано за вказаний позивачем період 577751,63 грн. пені.

З врахуванням викладеного вище, в стягненні 1802,30 грн. пені суд відмовляє.

В наданому позивачем розрахунку інфляційних втрат судом також виявлено помилки.

Так, позивач заявив до стягнення інфляційні втрати за період з вересня 2008 року по березень 2009 року включно в розмірі 599515,56 грн.. При цьому судом виявлено допущені позивачем помилки, які спричинені неврахуванням правил математичного заокруглення при проведенні обрахунку.

Так, за жовтень, грудень 2008 року та березень 2009 року  позивач заявив до стягнення 5710,20 грн., 132869,46 грн. та 87389,64 грн. інфляційних втрат відповідно.

Разом з тим проведений судом перерахунок привів до отримання інших сум у вказаних періодах, а саме - 5710,19 грн., 132869,45 грн. та 87389,63 грн.. В інших періодах судом не виявлено помилки.

З огляду на вказане, в стягненні 0,03 грн. інфляційних втрат суд відмовляє.

Перевіркою правильності розрахунку 3 % річних заявлених позивачем в розмірі 72224,04 грн. за період з 11.10.2008 року по 20.04.2009 року судом не виявлено помилок в зв'язку з чим дана вимога задовольняється в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 27.04.2009 року, від 02.06.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, 3 % річних, та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови  в стягненні пені та інфляційних втрат.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78  "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.1 ст.546, ст.549, ч.1 ст.550, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 627, 628, 629, 631, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч.2 ст.217, ст.230 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 48, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 84, 85, 115, 116  Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Соколівський цукор"", вул.Службова, 1, с.Соколівка, Крижопільський район, Вінницька область, 24634 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 31502232, р/р - 2600620566 в філії ВАТ "Укргазбанк", м.Вінниця, МФО-302753) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м.Київ, 04116 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 31301827, р/р № 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк, м.Київ, МФО-300465) - 6242116 грн. 93 коп. основного боргу, 577751 грн. 63 коп. пені, 599515 грн. 53 коп. інфляційних втрат, 72224 грн. 04 коп. 3 % річних, 25493 грн. 86 коп.  -  відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 117 грн. 97 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити  в стягнені 1802 грн. 30 коп. пені, 00 грн. 03 коп. інфляційних втрат.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.  

Суддя                                             Банасько О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  30 червня 2009 р.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116.

3 - відповідачу - вул. Службова, 1, с. Соколівка, Крижопільський район, Вінницька область, 24634.