Рішення

від 05.06.2009 по справі 41/264

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/264

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/264

05.06.09

За позовом

Комунального підприємства "Теплоенерго"

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Златий Дар"

Простягнення 175 616, 09 гривень

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача:     не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

      Обставини справи:

Комунальне підприємство "Теплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Златий Дар" про стягнення 175 616, 09 гривень.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов'язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем  укладено Договір № 1-25.04 купівлі –продажу від 25 квітня 2006 року, на виконання якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 605 000,00 гривень, однак відповідач в порушення умов даного Договору повністю не оплатив поставлений товар, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою від 30.04.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 18.05.2009 року.

В судовому засіданні 18.05.2009 року представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог та додаткові документи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 18.05.2009 року розгляд справи відкладено на 05.06.2009 року.

В судовому засіданні 05.06.2009 року представники сторін в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання повідомлені належним чином.

На підставі положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.06.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК-Златий Дар" (надалі - Покупець) та Комунальним підприємством "Теплоенерго" (продавець) було укладено Договір № 1-25.04 купівлі –продажу (надалі  Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, продавець зобов'язався поставити покупцю металеві труби (надалі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно здійснити оплату на умовах Договору.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором купівлі –продажу.

У відповідності до статті 665 Цивільного кодексу України, за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти  майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов п. 1.2. Договору, загальна сума Договору складає 605 000,00 гривень.

Порядок розрахунків сторони погодили Розділом 3, згідно з умовами п. 3.1. якого, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку протягом 3 –х днів після отримання товару.

За згодою сторін оплата за поставлений товар може проводитись цінними паперами (векселями) (п. 3.2. Договору).

Позивач свої зобов'язання за вказаним Договором виконав належним чином та передав відповідачу товар на загальну суму 605 000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною № 47 від 26 квітня 2006 року на загальну суму 605 000,00  гривень.

Проте відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару своєчасно та у повному обсязі не виконав.

Відповідно до Додаткової угоди до Договору від 26 квітня 2006 року, відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар простим векселем № 3224984248 емітованим ДП «Гарант - ДП»від 26.04.2006 року, номінальною вартістю 505 000,00 гривень.

У зв'язку з цим, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар склала 100 000,00 гривень (605 000,00 гривень –505 000,00 гривень).

Для врегулювання, даного спору, позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення заборгованості  № 311 від 13.03.2009 року, в якій просив відповідача погасити наявну заборгованість по Договору  в розмірі 100 000,00 гривень в найкоротші строки, однак, зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.  

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, товар не повернув, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позов в  частині стягнення заборгованості в розмірі 100 000,00 гривень нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.  

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню із розрахунку: від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу 1/365 від подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач за прострочення платежу, керуючись п. 7.2. Договору  нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 17 178,09 гривень.

З огляду на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.1.  Договору остаточний розрахунок вартості товару здійснюється протягом 3-х днів, тобто прострочення розпочалось з 30.04.2006 року, відповідно  нарахування штрафних санкцій згідно до ст. 232 ГК України здійснюється протягом шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, а саме за період з 30.04.2006 року по 30.09.2006 року.

Згідно ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується спеціальний строк позовної давності в один рік.

Разом з тим, за умовами ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки відповідач відповідну заяву не подав, судом визначена позовна давність на стягнення пені не застосовується.

Здійснивши перерахунок нарахованої позивачем суми пені, господарський суд прийшов до висновку, що період прострочення з 10.06.2006 року по 30.04.2007 року визначений позивачем не вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 4953,43 гривень за період з 10.06.2006 року по 30.09.2006 року, який визначений з урахуванням ст. 232 ГК України та в межах строків визначених позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 8 938,00 гривень та 49 500,00 гривень інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, зважаючи на прострочення відповідача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині та їх розмір визначений позивачем вірно, у повній відповідності до норм чинного законодавства, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно  розміру задоволених вимог.

Керуючись  ст.ст. 33, 49,  82-85 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Златий Дар" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 30-а, код ЄДРПОУ 33788603) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" (39617, Полтавська область, м. Кременчук, Крюківський район, вул. Чапаєва, 68, код ЄДРПОУ 31700972) 100 000,00 (сто тисяч) гривень 00 копійок основного боргу, 4953,43 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят три) гривні 43 копійки пені, 49 500,00 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок - інфляційних втрат, 8 938,00 (вісім тисяч дев'ятсот тридцять вісім) гривень 00 копійок 3 % річних, 1 633,91 (одна тисяча шістсот тридцять три) гривень 91 копійка - державного мита та 109,79 (сто дев'ять) гривень 00 копійок  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                             О.М. Спичак

Дата підписання рішення

22.06.2009р.