Рішення

від 24.06.2009 по справі 5/650

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/650

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" червня 2009 р. Справа № 5/650

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Брагіної Я.В.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Подух Л.В. - дов. №4/20 від 20.05.09. (був присутній в засіданні суду 18.06.09. Гоц Н.О. - дов. №22/118 від 02.01.09.)

від відповідача Пилипчук І.Д. - дор. від 18.05.09.  

Розглянув справу за позовом Приватного прідприємства "Хімагромаркетинг 2000" (м.Київ)  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Спіка" (с. Глинівці Андрушівського району)

про стягнення 143591,18 грн.

У відповідності до ст.77 ГПК України в судовому заіданні 18.06.09. оголошувалась перерва до 24.06.09.

Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 143591,18грн, в тому числі: 19844,04грн пені, 91105,00грн штрафу, 12402,52грн 15% річних та 20239,62грн інфляційних нарахувань.

Представник позивача в судових засіданнях 18.06.09. та 24.06.09. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснював, що додаткові годи до договору поставки №Х2-02-0005 від 29.01.08. є невід'ємними його частинами, тому розділ основного договору щодо відповідальності сторін поширюються і на дані угоди. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій зазначив, що вважає - на розсуд суду.

Представник відповідача в судових засіданнях 18.06.09. позов визнав частково - в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, проти решти позову заперечив. Пояснив, що оскільки до договору поставки №Х2-02-0005 від 29.01.08. сторонами укладалися додаткові угоди, то відповідальність сторін, визначена основним договором, не стосується до вказаних додаткових угод, так як в останніх відсутній п.2.1, за який передбачена відповідальнсть. У засіданні суду 24.06.09. надав додаткове пояснення у справі, згідно якого вважає, що додаткові угоди до поставки №Х2-02-005 від 29.01.08. є новими договорами поставки. Разом з тим, просив суд в разі задовлення позовних вимог зменшити штрафні санкції, так як їх розмір значно великий, а також те, що відповідач сплатив суму основного боргу до звернення позивача з позовом до суду.

Судом у судовому засіданні досліджено матеріали справи, саме: договір поставки №Х2-02-005 від 29.01.08. та додаткові угоди до нього; видаткові накладні; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей; платіжні доручення; виписки з банку; відзив на позовну заяву; заперечення відзив; свідоцтво про державну реєстрацію позивача; витяг зі статуту позивача; довідки про включенння до ЄДРПОУ.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.01.08. між сторонами був укладений договір поставки №Х2-02-0005 (а.с.16), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язується передати у власність відповідачеві (покупцеві) засоби захисту рослин (товар), а відповідач - прийняти та оплатити його на умовах договору.

Відповідно до п.1.4. договору кількість і асортимент товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до п.1.1. даного договору. За бажанням покупця кількість та асортимент товару, який підлягає поставці, а також строк його оплати можуть додатково оформлятися додатковою угодою.

До вказаного вище договору між сторонами було укладено ряд додаткових угод, а саме: №Х2-02-005ДС1 від 24.03.08.; №Х2-02-005ДС2 від 21.04.08.; №Х2-02-005ДС3 від 03.07.08.; №Х2-02-005ДС4 від 04.07.08.; №Х2-02-005ДС5 від 14.08.08.; №Х2-02-005ДС6 від 01.09.08. (а.с.17-22), якими встановлено вид товару та строки його оплати.

На виконання умов договору поставки №Х2-02-0005 та додаткових угод до нього позивач поставив відповідачеві, а останній отримав товар на загальну суму 607367,28грн, що підтверджується, зокрема: довіреністю серії ЯОК №927748 від 05.03.08. на отримання Стираксу та видатковою накладною №Х2-02-0010 від 05.03.08. на суму 9296,00грн (на підставі договору поставки №Х2-02-0005); довіреністю серії ЯОУ №254124 від 17.03.08. на отримання М-Еффекту, Позитиву і видатковими накладними №Х2-02-0042 від 17.03.08. на суму 41661,75грн, №Х2-02-0090 від 27.03.08. на суму 7572,00грн (на підставі договору поставки №Х2-02-0005); довіреністю серії ЯОУ №254127 від 24.03.08. на отримання Кратосу, Стираксу та видатковими накладними №Х2-02-0072 від 25.03.08. на суму 6435,00грн (на підставі договору поставки №Х2-02-0005), №Х2-02-0074 від 25.03.08. на суму 8366,40грн (на підставі договору поставки №Х2-02-0005 і додаткової угоди №Х2-02-005ДС1); довіреністю серії ЯОУ №254135 від 05.04.08. на отримання 2.4-D-Активу і видатковою накладною №Х2-02-0133 від 05.04.08. на суму 2628,00грн (на підставі договору поставки №Х2-02-0005); довіреністю серії ЯОУ №254139 від 14.04.08. на отримання Оперкоту та видатковою накладною №Х2-02-0202 від 14.04.08. на суму 11448,09грн (на підставі договору поставки №Х2-02-0005); довіреністю серії ЯОУ №254143 від 22.04.08. на отримання Норвелу, Огороднику, Оптимуму, Пріоритету, Супер ПАВ, Ацидану, Акселератору NPK, Акселератору мікро і видатковими накладними №Х2-02-0261 від 22.04.08. на суму 182064,94грн (на підставі договору поставки №Х2-02-0005), №Х2-02-0262 від 21.04.08. на суму 7272,00грн (на підставі договору поставки №Х2-02-0005 та додаткової угоди №Х2-02-005ДС2); довіреністю серії ЯПД №206411 від 29.05.08. на отримання Норвелу і видатковою накладною №Х2-02-0510 від 29.05.08. на суму 60600,00грн (на підставі договору поставки №Х2-02-0005); довіреністю серії ЯПД №206415 від 04.07.08. на отримання Тоталу, Диквату, Зеніту та видатковими накладними №Х2-02-0687 від 04.07.08. на суму 41662,50грн (на підставі договору поставки №Х2-02-0005 та додаткової угоди №Х2-02-005ДС3) і №Х2-02-0690 від 05.07.08. на суму 28989,50грн (на підставі договору поставки №Х2-02-0005 та додаткової угоди №Х2-02-005ДС4); довіреністю серії ЯПД №206448 від 15.08.08. на отримання Факелу і видатковою накладною №Х2-02-0761 від 15.08.08. на суму 166650,00грн (на підставі договору поставки №Х2-02-0005 та додаткової угоди №Х2-02-005ДС5); довіреністю №7 від 05.09.08. на отримання Стираксу, Тебузану і видатковою накладною №Х2-02-0812 від 05.09.08. на суму 32721,10грн (на підставі договору поставки №Х2-02-0005 та додаткової угоди №Х2-02-005ДС6) (а.с.23-36).

Сторони у договорі поставки №Х2-02-005 та додаткових угодах до нього кінцевим строком сплати за поставлений товар зазначили – 01.11.08.

Відповідач своєчасно сплатив вартість поставленого позивачем товару частково - на загальну суму 359371,10грн (166650,00грн + 32721,10грн + 160000,грн.), про що свідчать банківські виписки від 14.08.08., 02.09.08. та 03.09.08. (а.с.37-39).

Таким чином, станом на 02.11.08. у відповідача перед позивачем існувала заборгованість у сумі 247996,18грн (607367,28грн – 359371,10грн).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

За договором поставки, продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст.712 ЦК України). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: з виписок  банку (а.с.40-45) відповідач станом на день подачі позову повністю сплатив суму боргу за поставлений товар.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, штраф, інфляційні нарахування та 15% річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням останнім заборгованості за поставлені засоби захисту рослин у сумі 247996,18грн.

Господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Як суд зазначав вище, відповідно до п.1.4. договору поставки №Х2-02-0005 від 29.01.08. кількість і асортимент товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до п.1.1. даного договору. За бажанням покупця кількість та асортимент товару, який підлягає поставці, а також строк його оплати можуть додатково оформлятися додатковою угодою.

Сторони скористалися таким правом, зазначеним у вказаному вище договорі, та уклали ряд додаткових угод, а саме: №Х2-02-005ДС1 від 24.03.08.; №Х2-02-005ДС2 від 21.04.08.; №Х2-02-005ДС3 від 03.07.08.; №Х2-02-005ДС4 від 04.07.08.; №Х2-02-005ДС5 від 14.08.08.; №Х2-02-005ДС6 від 01.09.08. (а.с.17-22), які продавець і покупець визначили  н е в і д 'є м н и м и  частинами основного договору, що діє до 01.01.2010 р.

Крім того, п.7.5. договору поставки №Х2-02-0005 від 29.01.08. передбачено, що всі зміни й доповнення до даного договору дійсні, якщо вони зроблені в письмовій формі, підписані уповноваженими на це особами та завірені відбитками мастичних печаток сторін.

Даними додатковими угодами сторонами змінено лише асортимент і кількість товару, а також строки оплати вартості поставленого товару. Щодо решти істотних умов, з яких сторони досягли згоди, слід керуватися основним договором для регулювання правовідносин, які мали місце між сторонами, в тому числі й на підставі додаткових угод.

Це стосується частини договору поставки №Х2-02-0005 від 29.01.08., якою передбачена відповідальність сторін у випадку невиконання, чи неналежного виконання умов даного договору.

Слід зазначити, що в накладних, на підставі яких отримувалися  товари теж є посилання на основний договір, про що суд зазначав вище.

Таким чином, невірним є тлумачення вказаних вище додаткових угод як нових договорів поставки, оскільки у них має місце не зміна істотних умов - предмету, ціни та строку дії договору в розумінні ст.652 ЦК України та ст.188 ГК України, а доповнення основного договору додатковим переліком засобів захисту рослин та строками оплати їх вартості.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд не прймає до уваги доводи відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов додаткових угод до договору поставки №Х2-02-0005 від 29.01.08., здійснене на підставі основного договору.

З додаткових угод до договору поставки №Х2-02-0005 вбачається, що строки оплати вартості товару були різними, а саме: не пізніше 01.08.08. - за додатковими угодами №Х2-02-005ДС1, №Х2-02-005ДС2, №Х2-02-005ДС3, №Х2-02-005ДС4); не пізніше 19.08.08. - за додатковою угодою №Х2-02-005ДС5; не пізніше 20.08.08. - за додатковою угодою №Х2-02-005ДС3; не пізніше 04.09.08. - за додатковою угодою №Х2-02-005ДС6.

Проте, нарахування інфляційних, річних та штрафних санкцій позивач почав здійснювати з 02.11.08., посилаючись на те, що 01.11.08. - це кінцевий строк сплати відповідачем за поставлений товар.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, п.5.3. договору поставки №Х2-02-0005 від 29.01.08. передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Оскільки договором сторони погодили збільшений строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, то суд вважає, що позивач мав  право нараховувати штрафні санкції з 02.11.08., а не зі строку, який зазначено в додаткових угодах, так як  межі  трьохрічного  строку  останній не порушив.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГК України).

У позовній заяві позивач, посилаючись на п.5.4. договору поставки №Х2-02-0005 від 29.01.08., згідно якого у випадку прострочення виконання зобов'язаннь, передбачених пунктами 2.1. даного договору, більше ніж 30 днів, покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 15 % від ціни договору, просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 91105,00грн.

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від  с у м и  н е в и к о н а н о г о  або  н е н а л е ж н о  виконаного зобов'язання.

Враховуючи викладене та перевіривши розрахунок ціни позову, суд приходить до висновку про необхідність здійснення перерахунку суми штрафу, а саме:

247996,18грн (розмір несвоєчасно сплаченої вартості товару) х 15 (ставка штрафу) / 100 = 37199,43грн.

Отже, сума штрафу становитиме  37199,43грн.

Таким чином, суд  відмовляє в задоволенні позову у частині стягнення штрафу в сумі  53905,57грн. (91105,00грн. - 37199,43грн.)

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 19844,04грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Перевіривши розрахунок ціни позову, доданий позивачем до позовної заяви, суд приходить до висновку про його правильність.

Разом з тим, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд приходить до висновку про зменшення розміру пені та штрафу, враховуючи наступне:

- Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України в разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

- Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних  санкцій (ч.2 ст.233 ГК України).

Стаття 551 ЦК України також передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи те, що розмір штрафних санкцій значно великий, збитків позивачеві не причинено, а також сплату відповідачем основного боргу ще до порушення провадження у справі, суд приходить до висновку про зменшення штрафу до 15000,00грн , а пені - до 10000,00грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні нарахування в сумі 20239,62грн, а також 15% річних у розмірі 12402,51грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з п.5.5. договору поставки №Х2-02-0005 від 29.01.08., сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України, і встановили її в розмірі 15 %.

Перевіривши розрахунок сум інфляційних нарахувань та 15% річних, суд приходить до висновку про його правильність, тому задовільняє позов частині стягнення 20239,62грн інфляційних та 12402,51грн річних.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу своєчасно в повному обсязі  суду не надав.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 20239,62грн. інфляційних нарахувань, 12402,51грн. 15% річних, 10000,00грн. пені та 15000,00грн штрафу обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи і підлягають задоволенню. У частині стягнення 53905,57грн. штрафу суд відмовляє. Крім того, суд зменшує пеню на 9844,04грн. (19844,04грн. - 10000,00грн.) і штраф на 22199,43грн. (37199,43грн. - 15000,00грн.).

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду. Крім того, суд повертає позивачу зайво сплачене платіжним дорученням №298 від 17.03.09. державне мито в сумі 1153,36грн.

На підставі ст.ст.509, 525, 526, 551, 549, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 230, 232, 233 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Спіка" (13415, Житомирська область, Андрушівський район, с.Глинівці, вул. Леніна, 1; код ЄДРПОУ 33168020; р/р №26004060049759 в РУ ЗАТ КБ "ПриватБанк", м.Житомир, МФО 311744)

на користь Приватного прідприємства "Хімагромаркетинг 2000" (02160, м.Київ, пр-т Возз'єднання, 15; код ЄДРПОУ 30369454; р/р №26006010071701 у ВАТ "Банк Фінанси та Кредит" у м. Києві, МФО 300937):

- 10000,00грн - пені;

- 20239,62грн - інфляційних нарахувань;

- 12402,51грн - 15% річних;

- 15000,00грн - штрафу;

- 896,85грн - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;

- 73,70грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Зменшити пеню на 9844,04грн та штраф на  22199,43грн.

4. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення штрафу в сумі  53905,57грн.

5. Повернути Приватному підприємству "Хімагромаркетинг -2000" (02160, м.Київ, пр-т Возз'єднання, 15; код ЄДРПОУ 30369454) зайво сплачене платіжним дорученням  №298 від 17.03.09. державне мито в сумі 1153,36грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленного відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя Брагіна Я.В.

Дата підписання рішення: 30.06.09.

Віддрукувати:  

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу