Постанова

від 20.08.2014 по справі 904/2678/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2014 року Справа № 904/2678/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідача

суддів: Орєшкіної Е.В., Пруднікова В.В. (зміна складу колегії суддів відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 15.08.14р.)

При секретарі судового засідання Ситниковій М.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: Іванова О.В. представник, довіреність № 04 від 02.01.13;

від відповідача: Алтабаєва В.В. представник, довіреність № 21 від 25.03.14;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" в особі Дніпропетровського обласного управління Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2014р. у справі № 904/2678/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-

СТРАХОВА КОМПАНІЯ" в особі Дніпропетровського обласного

управління Приватного акціонерного товариства "Українська

пожежно-страхова компанія", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОГІЯ-УКРАЇНА",

м. Дніпропетровськ

про відшкодування збитків в порядку регресу

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2014р. (суддя Ніколенко М.О.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване відсутністю всіх ознак складу правопорушення, за наявності яких у позивача виникає право на регресний позов до відповідача: позивачем не доведено недотримання відповідачем умов повідомлення страховика про ДТП. Крім того, відповідач не є винною особою та право зворотної вимоги до нього не виникає.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" в особі Дніпропетровського обласного управління Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального права при неповному з`ясуванні обставин справи, прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що господарським судом був застосований закон, який не поширюється на спірні правовідносини. Зазначив, що застосуванню підлягає Закон «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон), зокрема, п.п. 38.1.1-ґ п. 38.1 ст. 38, який передбачає альтернативне право страховика звернутися з регресним позовом як до страхувальника, так і до водія забезпеченого транспортного засобу. Вважає, що п.п.33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону не має жодного відношення до строків та умов повідомлення страховика про ДТП та до підстав виникнення права регресу у страховика згідно з п.п. 38.1.1-ґ п. 38.1 ст. 38 Закону. Крім того, ст. 38 Закону не передбачає існування певних умов, які мають виникнути додатково до факту неповідомлення страховика страхувальником про ДТП.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечив з огляду на те, що він не є учасником ДТП, тому відповідно ст. 33 Закону на нього не покладений обов`язок повідомлення страховика про настання ДТП, що виключає право Позивача на звернення з регресним позовом відповідно до приписів ст. 38 Закону. Окрім того, винним у скоєнні ДТП є водій ОСОБА_4, тому відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України саме до нього має бути поданий регресний позов.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Судом при розгляді справи встановлено, що 27.12.2012р. між Приватним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" в особі Дніпропетровського обласного управління Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" як страховиком (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОГІЯ-УКРАЇНА" як страхувальником (надалі - Відповідач) був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №1112477 (надалі - Договір). Вказаним договором були забезпечені транспортні засоби (застраховано майнові інтереси Відповідача, пов'язані з їх експлуатацією) відповідно до додатку №2 до Договору (а.с. 17), зокрема, транспортний засіб "DAF" FA 75CF250, д/н НОМЕР_1, про що виданий страховий поліс № АЕ/0269356 від 03.01.13р. строком дії з 04.01.2013р. по 03.01.2014р. (а.с. 18).

06.03.2013р. о 07.00 год. в м. Дніпропетровську на перехресті рівнозначних доріг вул. Яворницького та пл. Шевченко відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "DAF" FA 75CF250, д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4, що належить відповідачу, та транспортного засобу "Шкода" д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 Внаслідок ДТП був пошкоджений автомобіль "Шкода" д/н НОМЕР_2. Вартість спричинених збитків складає 23 267,30 грн, що підтверджується ремонтною калькуляцією від 29.05.2014р. та висновком Позивача (а.с. 30-34).

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.04.2013р. водія ОСОБА_4 визнанно винним у ДТП, притягнуто останнього до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України та накладено штраф у розмірі 340,00грн. Постанова набрала законної сили 22.04.2013р.

30.05.2013р. власником автомобіля "Шкода Октавія" д/н НОМЕР_2 ОСОБА_5 було подано Позивачу заяву про страхове відшкодування (а.с. 19).

14.06.2013р. Позивачем був складений страховий акт №ОЦ/007/000/13/0057 та визначено суму страхового відшкодування з урахуванням франшизи (п.5 полісу АЕ/0269356 - 1000,00 грн) - 22 267,30 грн. Зазначені кошти платіжним дорученням № 569 від 18.06.2013р. були перераховані власнику автомобіля, якому завдано шкоду, ОСОБА_5 (а.с. 37).

29.10.2013р. Позивачем листом за вих. № 1/0749 було направлено регресну вимогу Відповідачу про перерахування суми сплачених збитків - 22 267,30 грн на підставі пп. 38.1.1-ґ п. 38.1 ст. 38 Закону, оскільки про страховий випадок Позивача повідомлено не було. Відповідачем не спростовано даний факт. Відповідач отримав вимогу 31.10.2013р. (поштове повідомлення, а.с. 39), проте відповіді не надав, суми страхового відшкодування не перерахував, що і стало підставою позову.

Суд першої інстанції при винесенні рішення не знайшов правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що Відповідач не є винною особою у спірних правовідносинах, тому право зворотної вимоги (регресу) до нього у Позивача не виникає. Крім того, суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено недотримання Відповідачем умов повідомлення страховика про ДТП, а наявності самого факту неповідомлення недостатньо для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанцій не погоджується з огляду на таке.

За приписами ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з пп. "г" п.38.1.1 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, у разі, зокрема, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Проте, у зв`язку із змінами, внесеними у ст. 33 Закону в редакції, чинній на момент скоєння ДТП, зміст п.п 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 був фактично викладений у п.п. 33.1.4. п. 33.1 ст. 33. Передбачено, що учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом МТСБУ, про настання дорожньо-транспортної пригоди. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально. Однак, відповідних змін до нумерації пунктів, на які посилається законодавець у ст.38 Закону (пп. "г" п.38.1.1), внесено не було.

Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову (постанова Верховного суду України від 12.02.2014р. у справі № 6-1цс14).

Отже, зазначені правові норми передбачають у випадку неповідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди у встановлений строк виникнення у нього альтернативного права на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, а не відсутність такого права.

Доводи Відповідача, що оскільки відповідно до пп.33.1.2 п.33.1 ст.33 Закону обов'язок повідомлення страховика про ДТП покладається на учасників ДТП, яким Відповідач не є, отже він не може відповідати за даним позовом, колегія суддів вважає хибними, оскільки норма п. 5 ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України зобов'язує саме страхувальника повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Пунктом 6.1. Договору сторони узгодили строк для повідомлення про ДТП - 3 робочі дні. Крім того, відповідач є юридичною особою, яка відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України здатна мати таку ж цивільну правоздатність, як і фізична особа, окрім тих прав і обов'язків, які за своєю правовою природою можуть належати лише людині, отже, Відповідач міг здійснювати керування власним транспортним засобом лише через водія і, відповідно, в даному випадку не був безпосереднім учасником ДТП, втім, ця обставина не є підставою для звільнення його від відповідальності.

Зокрема, можливість страховика на відшкодування шкоди в порядку регресу зі страхувальника, який є суб'єктом господарювання, внаслідок спричинення страхового випадку його працівником, повністю узгоджується із загальними засадами правового регулювання відносин, що виникають внаслідок заподіяння позадоговірної шкоди. Так, відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, враховуючи те, що Відповідач є не тільки страхувальником, з яким було укладено Договір, а і власником транспортного засобу, яким під час ДТП керував ОСОБА_4, колегія суддів вважає позовні вимоги, заявлені до Відповідача, законними, обґрунтованими і доведеними матеріалами справи, тобто, такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, внаслідок чого невірно застосував норми матеріального права. Таке рішення підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати у справі підлягають віднесенню на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" в особі Дніпропетровського обласного управління Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", м. Дніпропетровськ задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2014р. у справі № 904/2678/14 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛОГІЯ-УКРАЇНА" - 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Гопнер, 1, прим. 3, поштова адреса: 49026, м. Дніпропетровськ, вул. Решетилівська, 10-а, код ЄДРПОУ 32576064 (р/р невідомі) на користь Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" в особі Дніпропетровського обласного управління Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" - 49000, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 72а, оф. 10 (код ЄДРПОУ 33231605, р/р 26503000000044 в ПАТ «Креді Агріколь банк», м. Київ, МФО 300614) страхове відшкодування в порядку регресу - 22 267,30 грн (двадцять дві тисячі двісті шістдесят сім грн 30 коп), судовий збір за розгляд позовної заяви - 1 827,00 грн (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн 00 коп) та судовий збір по апеляційній скарзі - 913,50 грн (дев`ятсот тринадцять грн 50 коп).

Виконання постанови щодо видачі наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає чинності з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 21.08.2014р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Е.В. Орєшкіна