Постанова

від 01.10.2014 по справі 904/2678/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 904/2678/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І., суддів :Стратієнко Л.В., Кондратової І.Д. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологія України" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 року у справі за позовомПриватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Дніпропетровського обласного управління Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Екологія України" провідшкодування збитків в порядку регресу

В С Т А Н О В И В:

у квітні 2014 року ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Дніпропетровського обласного управління ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Екологія України" про стягнення в порядку регресу 22 267,30 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2014 року у задоволені позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 року рішення суду першої інстанції скасовано повністю, прийняте нове рішення, яким позов задоволено.

Постанова апеляційного господарського суду оскаржена у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 18.09.2014 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, 27.12.2012 року, між ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Дніпропетровського обласного управління ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" та ТОВ "Екологія Україна" укладено договір № 1112477 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким було визнано забезпеченими транспортними засобами зокрема і автомобіль "DAF" FA 75CF250, д/н НОМЕР_1.

06 березня 2013 року з вини водія ОСОБА_4, що підтверджується постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.04.2014 року і у касаційній скарзі не оспорюється, сталася дорожньо-траспортна пригода, наслідком якої стало пошкодження автомобіля Scoda Octavia V5 д/н НОМЕР_2, вартість відновлювального ремонту якого склала 23 267,30 грн.

На виконання умов договору № 1112477 від 27.12.2012 року, позивач, платіжним дорученням № 569 від 18.06.2013 року, перерахував потерпілому суму страхового відшкодування у розмірі 22 267,30 грн., що відповідало страховому акту № ОЦ/007/000/13/0057 від 14.06.2013 року за вирахуванням франшизи, а 31.10.2013 року пред`явив відповідачу регресну вимогу про відшкодування понесених ним витрат посилаючись на те, що у порушення взятих на себе зобов`язань та вимог закону відповідач не повідомив його про страховий випадок і з огляду на це несе матеріальну відповідальність та обов`язок відшкодувати понесені виплати.

Надаючи правову оцінку цим обставинам та доводам позивача апеляційний господарський суд правильно виходив з того, що прийнятий 01.07.2004 року Верховною Радою України Закон № 1961-VI "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", визначив як обов`язки учасників дорожньо-транспортної пригоди (стаття 33), так і підстави для звернення страховика з регресним позовом до страхувальника (стаття 38).

Згідно із підпунктом 33.1.2. пункту 33.1 статті 33 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній до 7 серпня 2011 року) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди учасник такої пригоди зобов`язаний вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до абзацу "г" підпункту 38.1.1. пункту 38.1 ст. 38 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній до 7 серпня 2011 року) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених підпунктами 33.1.2. пункту 33.1 ст. 33 цього Закону.

Після внесення Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" у статтю 33 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було розширено перелік обов`язків учасників дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку з чим обов`язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в підпункті 33.1.4. пункту 33.1 ст. 33 Закону № 1961-VI України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Проте, відповідні зміни до абзацу "г" підпункту 38.1.1. пункту 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів ст. 33 зазначеного Закону щодо строків та умов обов`язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.

Однак, виходячи з аналізу статей 33, 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", слід зазначити, що у зв`язку із внесеними до цього Закону змінами було збережено як обов`язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП.

Неузгодженість нумерації підпунктів 33.1 ст. 33 та підпунктів 38.1 ст. 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволені такого позову.

За таких обставин апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення суду першої інстанції та постановив нове рішення про задоволення позову і підстав для скасування чи зміни постанови апеляційної інстанції за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді Л.В. Стратієнко

І.Д. Кондратова