Ухвала

від 12.08.2014 по справі 818/1496/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 р.Справа № 818/1496/14

Головуючий 1 інстанції: Воловик С.В.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.2014р. по справі № 818/1496/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Локнянське-БСР»

до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Локнянське-БСР», звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Охтирської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Сумській області № 0000021500 від 20.02.14 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2013 р. в розмірі 56020,0 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.14 р. по справі № 818/1496/14 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.14 р. по справі № 818/1496/14 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 162/15/34878619 від 11.11.13 р. (а.с.12-40) документальної позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «БП-СхідБуд» за період з 01.04.13 р. по 30.04.13 р., в якому зафіксовані порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, які призвели до завищення бюджетного відшкодування за квітень 2013 р. на 56020,11 грн.

Платник податків скористався правом на оскарження вказаного вище податкового повідомлення-рішення в адміністративній процедурі і за результатами розгляду первинної від 24.02.14 р. та повторної від 18.03.14 р. скарг рішеннями Головного управління Міндоходів у Сумській області № 3727/10/18-28-10-03-04-49/58ск від 06.03.14 р. та Міністерства доходів і зборів України № 8569/6/99-99-10-01-15 від 15.05.14 р. вони були залишені без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення без змін.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з безпідставним формуванням позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ «БП-СхідБуд», які не мали реальний характер в частині будівельних робіт, які виконані ПВП «Спектр» (акт №1 приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) за квітень 2013 р. по реконструкції приймального відділення зернових по вул. Гришина, 26-а, м. Тростянець, норійна башта НБ-2 на суму 162010,61 грн. та акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) за квітень 2013 р. по реконструкції приймального відділення зернових по вул. Гришина, 26-а, м. Тростянець, норійна башта НБ-1 на суму 174110,02 грн.).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції навів зміст ст. 61 Конституції України та процитував п. 14.1.18, п. 14.1.181 ст. 14, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України і зазначивши, що податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З акту перевірки суд першої інстанції побачив, що позивач виконав вимоги ПК України, сплативши ПДВ в ціні товару, придбаного у безпосередніх постачальників, які, в свою чергу, виконали вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України - видали покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку і оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, то якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, відповідальність та відповідні негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентами продавця (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Зважаючи на те, що відповідач не надав суду безпосередніх доказів того що вказані операції по придбанню ТМЦ та послуг мали фіктивний чи безтоварний характер або безпосередні контрагенти позивача були виключені з реєстру платників ПДВ, а їх свідоцтва платників ПДВ були анульовані у встановленому чинним законодавством порядку, суд першої інстанції зробив висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів вважає доцільним зауважити, що порушення позивачем податкового законодавства відповідач пов'язує не з тим, що контрагент позивача допустив порушення при формуванні податкових зобов'язань, а з тим, що ставить під сумнів факт виконання робіт саме ТОВ «БП-СхідБуд» за договором генерального підряду № 19/09-12/01 від 19.09.12 р.

Як вбачається з залученого до матеріалів справи договору генерального підряду № 19/09-12/01 від 19.09.12 р., його предметом було виконання будівельних робіт, пов'язаних з будівництвом та реконструкцією Локнянське-БСР за адресою: Сумська область, м. Тростянець, вул. Гришина, 26/а. Даним договором сторони узгодили, що перелік робі, їх склад та обсяг визначаються в додаткових угодах, які укладаються на окремі етапи робіт. У вказаному договорі також передбачено, що підрядник повинен надати замовнику список будівельних машин і механізмів, а також працівників, ким забезпечується доступ на будівельний майданчик. На підрядника також покладені обов'язки по розробці проекту виконання робіт і надання допусків, дозволів та ліцензій, а на замовника - забезпечення проектною та робочою документацією.

Додатковою угодою від 20.09.12 р. передбачено виконання робіт по реконструкції приймального відділення зернових за адресою: м. Тростянець, вул. Гришина, 26-а, норійна башта НБ-2 та норійна башта НБ-1, приймального відділення зернових, прийом автотранспорту загальною вартістю 1966972,8 грн. Про виконання робіт по реконструкції приймального відділення зернових за адресою: м. Тростянець, вул. Гришина, 26-а, норійна башта НБ-1 та норійна башта НБ-2 свідчать акти № 1 приймання виконаних робіт за квітень 2013 р.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що згідно висновків акту перевірки та апеляційної скарги правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Крім того, слід відмітити, що порушення позивачем податкового законодавства при формуванні податкового кредиту відповідач пов'язує з певними недоліками в діяльності його контрагента. Проте обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Зважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.14 р. по справі № 818/1496/14 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.2014р. по справі № 818/1496/14 - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.2014р. по справі № 818/1496/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Локнянське-БСР» до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С. Судді (підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П.