Рішення

від 30.06.2009 по справі 17/111пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/111пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

30.06.09 р.                                                                                                       Справа № 17/111пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпроммаш», м. Горлівка,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспеценерго», м. Харцизьк

про визнання недійсним договору

За участю представників сторін:

від позивача: Туболев О.В. – керівник, Ангелін І.І. – довіреність.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпроммаш» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспеценерго» про визнання недійсним договору «перевезення вантажів» № 29/04-05 від 29.04.2005р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на акт перевірки Горлівської ОДПІ № 962/23-4/32644631 від 07.04.2009р., а також на те, що під час вчинення спірного правочину відповідач не мав ліцензію на здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом. В якості правової підстави позивач посилається на норми ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу (ЦК) України

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час, день та місце розгляду справи був судом належним чином повідомлений, про що свідчить факт надання відзиву з посиланням на № справи та суддю, який її розглядає. У своєму відзиві – проти позову заперечував, посилаючись на те, що сторони уклали додаткову угоду від 29.04.2005р. до спірного договору, якою обумовили можливість залучення відповідачем до виконання перевезень інших осіб, зокрема тих, які мають відповідну ліцензію. Усі перевезення фактично були здійснені саме такою особою, що підтверджено доданими товарно-транспортними накладними. Згідно ст. 75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній документами та з урахуванням пояснень представників позивача.

Розгляд справи було закінчений 18.06.2009р. у судовому засіданні оголошувалась перерва до 30.06.2009р. для підготовки повного тексту рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.04.2005р. сторони уклали договір «Перевезення вантажів» № 29/04-05 (а.с. 5, далі – «Договір»), згідно умов якого відповідач (як перевізник за договором) прийняв на себе зобов'язання доставити ввірений йому для перевезення вантаж до пункту призначення та передати його уповноваженій на отримання особі, а позивач (як замовник цих перевезень за договором) зобов'язався сплатити вартість послуг з перевезення (п. 1.1. Договору). Того ж дня сторони уклала додаткову угоду до Договору (а.с. 43), якою змінили редакцію деяких пунктів спірного Договору. Зокрема, за додатковою угодою Розділ 1 Договору був доповнений п. 1.2., згідно якого перевізник (відповідач у справі) у разі неможливості самостійного здійснення перевезень, у тому числі й через відсутність відповідної ліцензії – зобов'язався долучити для перевезення третіх осіб – «належних перевізників». При цьому за п. 4 додаткової угоди у разі такого залучення відповідальність за належне здійснення перевезення, у тому числі й щодо за схоронність вантажу під час перевезення, несе відповідач.

Системний аналіз Договору свідчить про те, що за усіма ознаками цей договір відноситься саме до договору перевезення автомобільним транспортом, регулювання якого здійснюється Главою 64 Цивільного кодексу («ЦК») України, Главою 32 Господарського кодексу («ГК») України та Законом України «Про автомобільний транспорт».

Зважаючи на те, що:

-          виходячи із умов ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути визнано судом недійсним;

-          частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

-          за частинами 1 - 3 ст. 203 ЦК України:

o          зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

o          особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

o          волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

-          за ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним;

-          ч. 1 ст. 9 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції, яка діяла на час укладання Договору) надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування підлягає ліцензуванню відповідно до закону;

-          за п. 33 (в редакції, яка діяла на час укладанні Договору) ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягало надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі);

-          на час вчинення спірного договору відповідач як перевізник за договором, відповідної ліцензії не мав;

-          внесення змін до Договору не змінило його предмету та суті, адже ці зміни у Договір не призвели до його трансформації у договір інший ніж перевезення,

суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, спростовуються матеріалами справи, тому – судом до уваги не прийняті.

Судові витрати відносяться на відповідача .

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір «перевезення вантажів» № 29/04-05, укладений  між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техпроммаш» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспеценерго» 29.04.05р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспеценерго» (86783, м. Харцизьк, м. Зугрес, вул. Леніна, б. 1, кв. 16, ЄДРПОУ 32698535, рахунок 26001051701272 в Донецькому РУ «Приватбанк», МФО 335496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпроммаш» (84619, м. Горлівка, вул. Декабристів, 100, ЄДРПОУ 32644631, рахунок № 26006060011902 в Горлівській філії ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 335515) на відшкодування витрат по сплаченому держмиту – 85,00 грн.; на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 312,50 грн.

Видати довідку про повернення надлишково сплаченої суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 12,50 грн.

               Суддя