Рішення

від 25.05.2009 по справі 25/118

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/118

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.09                                                                                           Справа№ 25/118

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому  судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньзапчастина»(м.Нововолинськ)

до відповідача:Державного підприємства «Золочівський лісгосп»(с.Струтин Золочівського району)

про :стягнення заборгованості в сумі 17 461,72 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Курляк Ю.О.-представник, довіреність від 06.04.2009 року

від відповідача :Аксютін Р.В.-представник, довіреність від 25.02.2009 року

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст.20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:  На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньзапчастина»(м.Нововолинськ) до  Державного підприємства «Золочівський лісгосп»(с.Струтин Золочівського району) про стягнення заборгованості в сумі  17 461,72  грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області  від 07.05.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 14.05.2009 року.  Ухвалою від 14.05.2009 року, за клопотанням сторін, в судовому засіданні оголошено перерву до 22.05.2009 року. Ухвалою від 22.05.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 25.05.2009 року, за клопотанням сторін.

Позивач вимог ухвали суду  про порушення провадження у справі від 07.05.2009 року, про оголошення перерви від 14.05.2009 року, від 22.05.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника  в судове засідання  забезпечив.

21.05.2009 року за вх№10346 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 15 546,68 грн.

В судовому засіданні 25.05.2009 року позивач подав клопотання про розстрочення щодо стягнення основної суми боргу, згідно графіку, поданого відповідачем. Відповідач із заявленим клопотанням ознайомлений.

В судовому засіданні 25.05.2009 року позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача основну суму боргу в розмірі 13 792,80 грн. та судові витрати.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду  про порушення провадження у справі від 07.05.2009 року, про оголошення перерви від 14.05.2009 року, від 22.05.2009 року не виконав в повному обсязі, відзив на позов  представив, в якому визнав суму боргу, явку повноважного представника   забезпечив.

14.05.2009 року за вх.№9785 відповідач подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача індексу інфляції, 3%річних, а також витрати на юридичну допомогу.

14.05.2009 року за вх.№9784 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

22.05.2009 року за вх.№10395 відповідач подав доповнення до відзиву на позов, в якому визнає суму заборгованості перед позивачем в розмірі 13 792,80 грн. та просить суд розстрочити виконання рішення.

В судовому засіданні 22.05.2009 року відповідач подав клопотання про відсутність заперечень щодо нарахування суми боргу та штрафних санкцій. Позивач із заявленим клопотанням ознайомлений.

Відповідно до ст. 85 ГПК України,  рішення виготовлено, підписано та оголошено 25.05.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

В квітні та червні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньзапчастина»(надалі –позивач) поставив Державному підприємству «Золочівський лісгосп»(надалі –відповідач) товари на загальну суму 13 672,80 грн.

Крім того, позивачем були виконані роботи по зміні ксенових ламп, вартістю 120,00 грн., що підтверджується актом №ОУ-0000040 здачі-приймання робіт від 10.04.2008 року.

Одночасно з видатковими накладними та актом здачі-приймання робіт відповідачу були надані рахунки на оплату отриманого товару та виконаних робіт.

Як стверджує позивач, відповідач не здійснив оплати поставлених товарів та виконаних робіт.

19.03.2009 року відповідачу було надіслано претензію вих.№18/1-09 з вимогою оплатити позивачу заборгованість.

Однак, відповідач, не зважаючи на звернення позивача з вимогою оплатити заборгованість, надалі ухиляється від оплати заборгованості.

Таким чином, станом на 06.04.2009 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 13 792,80 грн.

Крім того, позивачем нарахована сума 3%річних в розмірі 334,63 грн., сума індексу інфляції в розмірі 1 747,29 грн. та інші витрати пов»язані з розглядом справи.

Однак, в судовому засіданні 25.05.2009 року позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача основну суму боргу в розмірі 13 792,80 грн. та судові витрати.

У відзиві на позов про стягнення заборгованості відповідач визнає позов повністю і просив суд на підставі п.6 ст.83 ГПК України відстрочити виконання рішення  для можливості добровільного виконання грошових зобов”язань перед позивачем, відповідно до графіку:

- червень 2009 року – 1 970,40 грн.

- липень 2009 року –1 970,40 грн.

- серпень 2009 року – 1 970,40 грн.

- вересень 2009 року –1 970,40 грн.

- жовтень 2009 року – 1 970,40 грн.

- листопад 2009 року –1 970,40 грн.

- грудень 2009 року – 1 970,40 грн.

В судовому засіданні 25.05.2009 року позивач подав клопотання про розстрочення щодо стягнення основної суми боргу, згідно графіку, поданого відповідачем.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на день подання позовної заяви становить  13 792,80 грн.

При прийнятті рішення  суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Згідно ст. 629 ЦК України,  договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення  боргу,  представив відзив, в якому повністю визнає позовні вимоги позивача і просить суд на підставі п.6 ст.83 ГПК України відстрочити виконання рішення для можливості добровільного виконання грошових зобов”язань перед позивачем, явку повноважного представника в судове засідання  забезпечив.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та не спростованих відповідачем, сума боргу становить –13 792,80 грн.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем  виконані не повністю, а також відповідач в судовому засіданні 25.05.2009 року визнав факт заборгованості перед позивачем, у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення” суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь запчастина»(м.Нововолинськ) до  Державного підприємства «Золочівський лісгосп»(с.Струтин Золочівського району) в частині стягнення заборгованості в сумі  13 792,80 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжні доручення №624 від 07.04.2009 року на суму 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та №623 від 07.04.2009 року на суму 174 (сто сімдесят чотири) грн. 65 коп. про сплату державного мита.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України,   ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України,  суд -   

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Державного підприємства «Золочівський лісгосп»(80743, Львівська область, Золочівський район, с.Струтин, код ЄДРПОУ 00992467) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньзапчастина»  (45400, Волинська область, м.Нововолинськ, вул.Шахтарська,47, код ЄДРПОУ 33211369)  – 13 792 (тринадцять тисяч сімсот дев»яносто дві) грн. 80 коп. –боргу, 137 (сто тридцять сім) грн. 92 коп. –сплаченого державного мита та 93 (дев»яносто три) грн. 10 коп. сплачених витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3.          Розтермінувати виконання рішення, стягнення заборгованості в сумі 13 792 (тринадцять тисяч сімсот дев»яносто дві) грн. 80 коп. –боргу здійснити  відповідно до графіку:

- червень 2009 року – 1 970,40 грн.

- липень 2009 року –1 970,40 грн.

- серпень 2009 року – 1 970,40 грн.

- вересень 2009 року –1 970,40 грн.

- жовтень 2009 року – 1 970,40 грн.

- листопад 2009 року –1 970,40 грн.

- грудень 2009 року – 1 970,40 грн.

4.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Суддя                                                                                             Пазичев В.М.