Ухвала

від 17.04.2014 по справі 1570/6642/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

17 квітня 2014 року м.Київ В/800/1620/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Голяшкін О.В., Маслій В.І., Розваляєва Т.С., Сорока М.О., Леонтович К.Г.,

перевіривши заяву Південної митниці Міндоходів про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2014 року у справі №1570/6642/2012 (К/800/33790/13, К/800/34669/13, К/800/34472/13 - номер справи у Вищому адміністративному суді України) за позовом Приватного підприємства «Вестра» до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю прокуратури м.Одеси, прокуратури Одеської області, про визнання протиправною бездіяльність, -

ВСТАНОВИВ :

Південна митниця Міндоходів звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2014 року у даній справі на підставі п.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копії постанов Вищого адміністративного суду України від 05 березня 2014 року у справі №К/800/40434/13, від 19 березня 2014 року у справі №К/800/46496/13 та ухвал Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2013 року у справі №К/9991/64968/12, від 05 лютого 2013 року у справі №К/9991/76160/11, від 21 січня 2014 року у справі №К/9991/80753/12.

Відповідно до положень п.1 ст.237 КАС України заява про перегляд судового рішення може бути подана виключно за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень, спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема: різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі; різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню; різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2014 року, про перегляд якої ставиться питання, залишені без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог товариства щодо визнання протиправною бездіяльності митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету мита у сумі 3132872,86 грн. та податку на додану вартість у сумі 6808190,63 грн., які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9941063,49 грн. та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених до бюджету мита у сумі 3132872,86 грн. та податку на додану вартість у сумі 6808190,63 грн. При винесенні рішень суди виходили із необґрунтованого визначення митної вартості товару за резервним методом за наявності підстав та відсутності належних доказів неможливості визначення митної вартості за ціною договору, що не відповідає встановленій законодавством процедурі визначення митної вартості товару та призвело до надмірної сплати до бюджету мита та ПДВ, а також невчинення митницею дій щодо повернення за заявою підприємства надмірно сплачених сум.

Згідно постанови Вищого адміністративного суду України від 05 березня 2014 року у справі №К/800/40434/13, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судами норм матеріального права, суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, постанову суду першої інстанції змінив; в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України на користь підприємства надмірно сплачених мита та податку на додану вартість відмовив з підстав передчасності позовних вимог у вказаній частині через недодержання порядку повернення помилково або надмірно сплачених до бюджету митних платежів, передбачених ст.301 Митного кодексу України; рішення першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування рішення митниці про визначення коду товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення залишив без змін з підстав протиправності прийняття митницею рішення про визначення коду товару.

Скасовуючи постанову апеляційного суду в частині повернення товариству надмірно сплаченого податку на додану вартість та мита, відповідно до постанови від 19 березня 2014 року у справі №К/800/46496/13, Вищий адміністративний суд України зазначив, що суди, обґрунтовано встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ або ввізного мита, фактично визнаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2013 року у справі №К/9991/64968/12, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування рішення митниці та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачену суму мита, касаційний суд виходив із правомірності дій митниці та прийнятого нею рішення про визначення митної вартості та безпідставності доводів позивача про наявність факту надмірної сплати митних платежів за ВМД.

Із доданих до заяви копій судових рішень вбачається, що підстави позовних вимог та фактичні обставини у вказаних справах є різними, тому відсутні підстави вважати, що судами касаційної інстанції зроблені протилежні висновки щодо позовних вимог внаслідок неоднакового застосування одних і тих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Що стосується ухвал Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2013 року у справі №К/9991/76160/11 та від 21 січня 2014 року у справі №К/9991/80753/12, то вказаними рішеннями спір не розв'язаний по суті, рішення судів попередніх інстанцій скасовані з направленням справ на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку із порушенням судами норм процесуального права, тому посилання на них заявника для підтвердження підстав, установлених п.1 ч.1 ст.237 КАС України, є неправомірним.

Зважаючи на викладене, підстави для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України відсутні.

Керуючись статтями 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в допуску до провадження заяви Південної митниці Міндоходів про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді