Постанова

від 02.06.2016 по справі 1570/6642/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2016 р. м. Київ К/800/8223/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Слободян О.М.,

прокурора Кузнєцова Ю.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південної митниці та заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року у справі за позовом Приватного підприємства "Вестра" до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю прокуратури м. Одеси, прокуратури Одеської області, про визнання протиправною бездіяльності,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Вестра" звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю прокуратури м. Одеси, прокуратури Одеської області, про визнання протиправною бездіяльності.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року позовні вимоги Приватного підприємства "Вестра" було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених Приватним підприємством "Вестра" до бюджету мита у сумі 3132872,86 грн. та податку на додану вартість в сумі 6808190,63 грн., які було зараховано до бюджету в загальній сумі 9941063,49 грн. Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області здійснити повернення на користь Приватного підприємства "Вестра" надмірно сплачених до бюджету мита у сумі 3132872,86 грн. та податку на додану вартість в сумі 6808190,63 грн., які було зараховано до бюджету в загальній сумі 9941063,49 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року апеляційні скарги Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, прокуратури Одеської області було задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року змінено. Абзац третій резолютивної частини викладено в наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Вестра" (місцезнаходження вул. Люстдорфська дорога, 92/94, м. Одеса, 65088, код 32028708) надмірно сплачені до бюджету мито у розмірі 3132872,86 (три мільйони сто тридцять дві тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. та податок на додану вартість в розмірі 6808190,63 (шість мільйонів вісімсот вісім тисяч сто дев'яносто) грн., які були зараховані до бюджету, всього на загальну суму 9941063,49 (дев'ять мільйонів дев'ятсот сорок одна тисяча шістдесят три) грн.". В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року залишено без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 березня 2014 року з урахуванням ухвали про виправлення описок від 15 квітня 2014 року ці судові рішення залишив без змін.

Верховний Суд України постановою від 16 лютого 2016 скасував ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2014 року, справу направив на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південна митниця та заступник прокурора Одеської області у касаційних скаргах, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення судів та відмовити у позові.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 лютого 2012 року між Підприємством та компанією «RANDLUX SALES INC» було укладено контракт № ВЕАА/12 відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець - приймати та оплачувати товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів.

14 червня 2012 року між Підприємством та компанією «CORTDALE INTERPRISES S.A.» було укладено контракт № ВС-2012, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець - приймати та оплачувати товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів, а пунктом 4 цього контракту передбачено, що продавець здійснює поставку товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, що є невід'ємною частиною контракту. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку. Умови поставки - СІР, СІF, DDU, DAF, СРТ.

Відповідно до умов цих контрактів Підприємству були поставлені товари загальною фактурною вартістю 19 164 279 грн 99 коп. згідно з відповідними інвойсами, складеними продавцем.

У період з 29 червня по 9 липня 2012 року Підприємство підготувало та подало Митниці митні декларації. Фактурна вартість товарів зазначена у митних деклараціях (графи 22, 42) згідно з інвойсами та складає 19 164 279 грн 99 коп. Митна вартість товарів у цих деклараціях зазначена згідно з шостим методом визначення митної вартості та склала 50 132 480 грн 45 коп.

10 вересня 2012 року Підприємство звернулося до Митниці із заявою про повернення надмірно сплачених мита та ПДВ. Однак відповідач не здійснив заходів щодо повернення позивачу надмірно сплачених коштів.

Згідно з частиною першою статті 260 МК 2002 року, який був чинним на момент укладення контракту від 16 лютого 2012 року, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Аналогічне положення закріплено і в частині першій статті 51 МК 2012 року, який був чинним на момент укладення контракту від 14 червня 2012 року.

Згідно зі статтею 262 МК 2002 року митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до вимог статі 52 МК 2012 року заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.

Статтею 249 МК 2002 року передбачено, що митні органи самостійно визначають митну вартість на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари лише за відсутності підтверджувальних документів, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості.

Згідно з частиною восьмою статті 264 МК 2002 року декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.

Право декларанта або уповноваженої ним особи на оскарження рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів закріплено і в статті 55 МК 2012 року

Отже, що декларант має право оскаржити до митного органу вищого рівня та/або до суду рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Якщо митний орган самостійно не приймав рішення про визначення митної вартості товарів і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам митного законодавства, а відтак і підстав визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину помилково та/або надмірно сплаченими теж немає.

Якщо ж саме митний орган визначив митну вартість товарів, а в подальшому буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надмірно сплачених податків і зборів повертається декларанту у порядку, передбаченому законодавством.

Порядок повернення визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом ДМСУ, Державного казначейства України (далі - ДКУ) від 20 липня 2007 року № 611/147 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1095/14362; чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок взаємодії), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом ДМСУ.

Взаємовідносини митних органів та органів ДКУ в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії.

Відповідно до пункту 2 Порядку взаємодії повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган ДКУ готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Таким чином, законодавством відповідно до частини шостої статті 264 МК 2002 року та статті 301 МК 2012 року визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а тому за наслідками аналізу наведених вище норм права належить зробити такий висновок.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надмірно сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

З огляду на встановлені у цій справі фактичні обставини, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі.

Керуючись ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південної митниці та заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: