Ухвала

від 05.08.2014 по справі 2а-9276/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

05 серпня 2014 року м. Київ В/800/3640/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Костенка М.І.

Федорова М.О.

перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 07 липня 2014 року

у справі № 2а-9276/10/2670

за позовом Закритого акціонерного товариства «Львівське скло»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання неправомірними дій, визнання незаконним та скасування акту, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) звернулась до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 07 липня 2014 року у справі № 2а-9276/10/2670 за позовом Закритого акціонерного товариства «Львівське скло» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання неправомірними дій, визнання незаконним та скасування акту, зобов'язання вчинити певні дії.

В поданій заяві ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції підпункту «г» пункту 9.8 статті 9 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР).

На підтвердження своїх доводів ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2011 року № К-8073/08 та від 06 листопада 2012 року № К/9991/80297/11, в яких, на її думку, інакше застосовано вказану норму матеріального права у подібних правовідносинах, ніж в постанові Вищого адміністративного суду України від 07 липня 2014 року.

Згідно із статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

Так, у справі № 2а-9276/10/2670, про перегляд рішення в якій поставлено питання, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що норми Закону № 168/97-ВР, як і визначення понять поставок товарів та послуг, наведені у пункті 1.4 статті 1 Закону № 168/97-ВР, не дають підстав для розмежування операцій з продажу та придбання товарів (послуг) при визначенні оподатковуваної поставки для застосування підпункту «г» пункту 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР, оскільки операція з поставки товарів та послуг, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, є двостороннім правочином, і для однієї сторони така операція є продажем, а для іншої придбанням, в результаті чого у продавця виникає податкове зобов'язання, а у покупця право на податковий кредит. Тобто поняття оподатковуваної поставки охоплює як операції з продажу товарів (послуг), так і операції з їх придбання.

Вказана позиція Вищого адміністративного суду України узгоджується з рішеннями Верховного Суду України, зокрема, з постановою від 23 травня 2011 року у справі № 21-43а11.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Отже, враховуючи те, що постанова Вищого адміністративного суду України від 07 липня 2014 року прийнята у відповідності до судової практики Верховного Суду України, підстави для допуску справи до провадження для її перегляду Верховним Судом України відсутні.

Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в допуску справи № 2а-9276/10/2670 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 07 липня 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Костенко М.І.

Федоров М.О.