Постанова

від 21.08.2014 по справі 923/496/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2014 р.Справа № 923/496/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

суддів: Журавльов О.О. та Шевченко В.В.

(Склад колегії суддів сформовано на підставі автоматичного розподілу справ між суддями та розпоряджень голови суду № 1331 від 25.06.2014 р. та № 502 від 18.08.2014 р.)

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за участю представників сторін:

ДП "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" ДП "Адміністрація морських портів України" - Павленко І.В. (на підставі доручення),

ТОВ " СКЛ" - не з'явився,

ТОВ СП "Нібулон" - Грінченко В.В. (на підставі доручення),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" на рішення господарського суду Херсонської області від 03.06.2014 р. по справі № 923/496/14 за позовом Державного Підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" ДП "Адміністрація морських портів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" про стягнення 100 183 грн. 54 коп.

ВСТАНОВИЛА:

11.04.2014 р. Державним Підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" ДП "Адміністрація морських портів України" (далі позивач) у господарському суді Херсонської області пред'явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" (далі відповідач) про стягнення з останнього 100 183,54 грн. з яких 96460,15 грн. заборгованість по сплаті канального збору та послуг з регулювання руху суден та 3723,39 грн. пені за період прострочення платежу.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що на виконання умов укладеного сторонами спору договору № 75/П-11 від 01.01.2011 р. позивач надав відповідачу в період 01.10.2013 р. по 31.12.2013 р., послуги з регулювання суден та право проходження Херсонським каналом суднам (баржі та буксири), які знаходяться під агентуванням відповідача, однак в порушення умов договору відповідач за надані послуги з позивачем не розрахувався, в наслідок чого в нього виникла заборгованість в сумі 96460,15 грн., на яку позивач нарахував пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі 3723,39 грн..

Мотивуючи свої вимоги позивач посилається на приписи норм чинного законодавства України, Правила плавання і лоцманське проведення суден у північно-західній частині чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах та на постанови ВГСУ від 19.08.2013 р. № 17/212/10, від 01.10.2013 р. № 5024/1862/2011, від 19.11.2013 р. № 923/89/13-г та інші. (т. 1 а.с. 2-10)

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 14.04.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження по справі. (т. 1 а.с. 1)

28.04.2014 р. відповідач до місцевого господарського суду надав відзив на позов, в якому зазначив, що проти позову заперечує та вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Посилаючись на приписи норм чинного законодавства України відповідач зазначив, що відсутні ознаки та підстави для класифікації перевезень сільськогосподарської продукції водним транспортом ТОВ СП «Нібулон», з приводу яких виник спір у даній справі, як комерційних вантажних рейсів, а тому судна ТОВ СП «Нібулон» звільнені від сплати канального збору.

Відповідач також зазначив, що позивачем не надано доказів вчинення правочину, який передбачав би виникнення між позивачем та відповідачем правовідносин зобов'язального характеру з приводу використання Херсонського морського каналу (далі по тексту ХМК) для проходження суден з осадкою до 4 м., доказів замовлення і фактичного використання суднами ТОВ СП «Нібулон» каналу, доказів належності суден ТОВ СП «Нібулон» до групи А чи виконання суднами ТОВ СП «Нібулон» вантажних комерційних рейсів.

Також відповідач зазначив, що позивачем не надано суду доказів проходження суднами під його агентуванням ХМК, оскільки ані квитанції СРРС, ані вахтовий журнал ЦРРС/ПРРС не можуть вважатись доказами, оскільки складені позивачем в односторонньому порядку і не містять фактичних даних щодо проходження ХМК суднами відповідача.

Крім того відповідач зазначає, що позивач не надав суду доказів отримання відповідачем рахунків на сплату канального збору та збору за послуги СРРС з вказаних в позові судно заходів, а також претензій про сплату заборгованості з вказаних платежів. (т. 7 а.с. 132-139)

Від Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" надійшла заява про допущення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача з посиланням на те, що відповідно до договору № 1006/10У-СК від 10.06.2010 року відповідач здійснює агентське обслуговування суден ТОВ СП "Нібулон" при здійсненні заходів до портів м. Херсона, внутрішніх/зовнішніх рейдерів, а також порти річки Дніпро та інших внутрішніх водах України. ТОВ СП "Нібулон" зазначає, що рішення по справі може вплинути на його права та обов'язки, оскільки позивач просить стягнути з відповідача канальний збір та збір за послуги служби регулювання руху суден з суден, які належать на праві власності саме ТОВ СП "Нібулон", агентське обслуговування яких здійснює відповідач. (т. 7 а.с. 140-141)

Ухвалою від 29.04.2014 року місцевий господарський суд задовольнив клопотання ТОВ СП "Нібулон" та залучив його до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки рішення у справі може вплинути на права або обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" щодо однієї із сторін. (т. 7 а.с. 198)

13.05.2014 р. ТОВ СП «Нібулон» до місцевого господарського суду надало відзив на позов, посилаючись на приписи чинного законодавства України зазначило, що ХМК є об'єктом нерухомого майна, право власності на який реєструється у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте позивач до господарського суду не надав доказу реєстрації його права власності на ХМК у Державному реєстрі прав, а тому він не довів виникнення права власності на нерухоме майно - ХМК, у зв'язку з чим позивач не довів правомірність своєї вимоги щодо справлення канального збору за проходження ХМК.

Також ТОВ СП «Нібулон» зазначило, що відсутні ознаки та підстави для класифікації перевезень сільськогосподарської продукції водним транспортом ТОВ СП «Нібулон», з приводу яких виник спір у даній справі, як комерційних вантажних рейсів. Крім того, ТОВ СП «Нібулон» зазначило, що відсутній факт події проходження каналу судном в один кінець, відсутні і підстави для стягнення з відповідача канального збору.

Щодо вимоги позивача про стягнення збору за послуги СРРС то, ТОВ СП «Нібулон» зазначило ті ж самі доводи, що і відповідач у своєму відзиві на позов. (т. 8 а.с. 1-16 )

Рішенням господарського суду Херсонської області від 03.06.2014 р. (повний текст якого складено та підписано суддею Ємленіновою З.І. 04.06.2014 р.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 96 460 грн. 15 коп. основного боргу, 3 723 грн. 39 коп. пені та 2 003 грн. 67 коп. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач належними та достатніми доказами довів, що в період з жовтня по грудень 2013 р.. він на підставі договору № 75/П-11 від 01.01.2011 р. надав послуги з регулювання руху суден та право проходження Херсонським каналом суднам (баржі та буксири), які знаходились під агентуванням відповідача на загальну суму 96876,57 грн. і що відповідач виставлені позивачем рахунки сплатив лише частково, а саме в сумі 416,42 грн., а тому його борг складає 96 460, 15 грн., доказів сплати якого відповідач не надав, внаслідок чого відповідач повинний сплатити не лише зазначену суму боргу, а ще й 3 723,39 грн. - пені за прострочення цього платежу, а також відшкодувати понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору за подання позову. (т. 9 а.с. 128-133)

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням відповідач 20.06.2014 р. звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у який просить це рішення скасувати, та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач послався на приписи норм діючого законодавства України, на практику ВГСУ та зазначив ті ж самі доводи, що і у відзиві на позов.

Також відповідач (скаржник 1) зазначив, що ХМК є об'єктом нерухомого майна, право власності на який реєструється у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проте позивачем не доведено виникнення у останнього права власності на нерухоме майно - ХМК, а тому позивачем не доведено правомірність його вимоги щодо справлення канального збору.

Відповідач (скаржник 1) також вважає, що відсутні ознаки та підстави для класифікації перевезень сільськогосподарської продукції водним транспортом відповідача, як комерційних вантажних рейсів, а тому відсутні правові підстави для справлення з суден відповідача канального збору.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 р. вказану апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження у складі колегії суддів головуючого судді Мирошниченко М.А., суддів Головея В.М.. та Шевченко В.В. та призначено до розгляду на 21.08.2014 р. о 11:30, про що всі сторони були належним чином повідомлені.

24.06.2014р. ТОВ СП «Нібулон» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального права та постановити нове рішення яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ТОВ СП «Нібулон» (скаржник 2) послався на приписи діючого законодавства України, судову практику, а також зазначив ті ж самі доводи, що і в його відзиві на позов та ті які скаржник 1 навів в своїй апеляційній скарзі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.06.2014 р. апеляційну скаргу ТОВ СП „Нібулон" прийнято до провадження у складі колегії суддів головуючого судді Мирошниченко М.А., суддів Головея В.М.. та Шевченко В.В, її об'єднано разом з апеляційною скаргою відповідача та призначено до розгляду на 21.08.2014 р. о 11:30, про що всі учасники процесу були належним чином повідомлені.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 р. апеляційні скарги ТОВ «СКЛ» та ТОВ СП «Нібулон» прийнято до провадження, у складі колегії суддів головуючого судді Мирошниченко М.А., суддів Журавльова О.О. та Шевченко В.В.

У об'єднаному письмовому відзиві на обидві апеляційні скарги позивач просив залишити їх без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

21.08.2014 р. скаржник - ТОВ СП „Нібулон" надав суду додаткові письмові пояснення до скарги.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представник скаржника 1 (відповідача) в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, про причини свого нез'явлення суд не повідомив.

Враховуючи вказані обставини та думку інших учасників процесу колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю відповідача.

Колегія суддів задовольнила клопотання представника позивача про залучення до матеріалів справи судової практики ВГС України по аналогічним спорам.

Представник скаржника 2 (ТОВ СП «Нібулон») в усних поясненнях наданих суду просив суд задовольнити апеляційні скарги, скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в усних поясненнях наданих суду просив суд залишити скарги без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення учасників процесу , обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі (доповненнях до неї), відзиві на неї, дослідивши фактичні обставини справи та наявні у матеріалах справи докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне .

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 01.01.2011 року між Державним підприємством „Дельта-лоцман" (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю „СКЛ" (сторона 2) укладено договір №75/П-11 відповідно до п. 1.1 якого сторона 1 взяла на себе зобов'язання надавати стороні 2 послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, послуги служби регулювання руху суден у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морським каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай-Чорне море (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а сторона 2 зобов'язувалась оплатити надані послуги на умовах визначених договором.

Додатковою угодою від 18.06.2013 р. до договору № 75/П-11 від 01.01.2011 р. про заміну сторони в зобов'язані, укладеною між ДП „Дельта-лоцман" (сторона 1), ТОВ „СКЛ", (сторона 2) та ДП „Адміністрація морських портів України" (сторона 3), в порядку та на умовах, визначених цією додатковою угодою сторони домовились про заміну з 13.06.2013 р. сторони 1 на сторону 3 як зобов'язану та управнену сторону в договорі.

Пунктом 2 цієї додаткової угоди сторона-2 підтвердила згоду на заміну сторони 1 на сторону 3 в договорі в порядку та на умовах, визначених додатковою угодою.

Таким чином, з 13.06.2013 р. всі права та обов'язки сторони 1 за договором №75/П-11 від 01.01.2011 р. перейшли до сторони 3 ( позивача по справі).

Пунктом 4 додаткової угоди від 18.06.2013 р. сторони також узгодили, що заміна сторони за цією додатковою угодою не тягне за собою жодних інших змін умов договору, окрім тих, що пов'язані із заміною сторони 1 на сторону 3. (т. 1 а.с. 36-37)

Відповідно до п. 2.1.2. договору позивач зобов'язався надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок позивача та вимог цього договору.

Пунктом 2.2.3. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснювати своєчасну оплату відповідно до умов цього договору.

Згідно з пунктом 4.2.2 договору, в редакції додаткової угоди №1 від 15.04.2011 р., обов'язком відповідача є здійснення остаточного розрахунку протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку за реквізитами, зазначеними в рахунках.

Крім того, пунктом 5.4 договору, в редакції додаткової угоди від 25.04.2012 р., сторони узгодили, що в разі порушення строків здійснення остаточних розрахунків, встановлених пунктами 4.2.2, 4.3 договору, відповідач несе перед позивачем відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості послуг за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції в період з жовтня по грудень 2013 р. позивач на підставі договору № 75/П-11 від 01.01.2011 р. надав послуги з регулювання руху суден та право проходження Херсонським каналом суднам (баржі та буксири), які знаходились під агентування відповідача на загальну суму 96876, 57 грн.

Факт проходження суднами відповідача каналом та надання відповідачу послуг підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями СРРС, виписками та копіями з вахтового журналу, записами радіолокаційного контролю за рухом суден відповідача Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден "Дельта-Навігатор", виписками з радіопереговорів між ЦРРС та капітанами суден, поясненнями сторін.

На оплату нарахованих зборів позивач виставив відповідачу рахунки, а саме: МР-00002061 від 23.10.2013, МР-00002062 від 23.10.2013, МР-00002063 від 23.10.2013, МР-00002064 від 23.10.2013, МР-00002065 від 23.10.2013, МР-00002066 від 23.10.2013, МР-00002067 від 23.10.2013, МР-00002068 від 23.10.2013, МР-00002099 від 24,10.2013, МР-00002100 від 24.10.2013, МР-0000210К від 24.10.2013, МР-00002186 від 30.10.2013, МР-00002187 від 30.10.2013, МР-00002188 від 30.10.2013, МР-00002189 від 30.10.2013, МР-00002190 від 30.10.2013, МР-00002191 від 30.10.2013, МР-00ОО2192 від 30.10.2013, МР-00002193 від 30.10.2013, МР-00002206 від 31.10.2013, МР-00002207 від 31.10.2013, МР-00002208 від 31.10.2013, МР-00002209 від 31.10.2013, МР-00002210 від 31.10.2013, МР-00002211 від 31.10.2013, МР-00002212 від 31.10.2013, МР-00002213 від 31.10.2013, МР-00002214 від 31.10.2013, МР-00002265 від 31.10.2013, МР-00002266 від 31.10.2013, МР-00002268 від 31.10.2013, МР-00002269 від 31.10.2013, МР-00002509 від 25.11.2013, МР-00002510 від 25.11.2013, МР-00002511 від 25.11.2013, МР-00002513 від 25.11.2013, МР-00002514 від 15.11.2013, МР-00002515 від 15.11.2013, МР-00002516 від 25.11.2013, МР-00002517 від 15.11.2013, МР-00002518 від 15.11.2013, МР-00002519 від 15.11.2013, МР-00002520 від 15.11.2013, МР-00002521 від 15.11.2013, МР-00002522 від 15.11.2013, МР-00002523 від 15.11.2013, МР-00002524 від 25.11.2013, МР-00002525 від 15.11.2013, МР-00002767 від 30.11.2013, МР-00002768 від 30.11.2013, МР-00002771 від 30.11.2013, МР-00002772 від 30.11.2013, МР-00002774 від 30.11.2013, МР-00002775 від 30.11.2013, МР-00002776 від 30.11.2013, МР-00002777 від 30.11.2013, МР-00002779 від 30.11.2013, МР-00002780 від 30.11.2013, МР-00002781 від 30.11.2013, МР-00002782 від 30.11.2013, МР-00002789 від 30.11.2013, МР-00002790 від 30.11.2013, МР-00002791 від 30.11.2013, МР-00002792 від 30.11.2013, МР-00002793 від 30.11.2013, МР-00002794 від 30,11.2013, МР-00002795 від 30.11.2013, МР-00002965 від 12.12.2013, МР-00002966 від 12.12.2013, МР-00002967 від 12.12.2013, МР-00002968 від 12.12,2013, МР-00002969 від 12.12.2013, МР-00002970 від 12.12.2013, МР-00002971 від 12.12.2013, МР-00002972 від 12.12.2013, МР-00002980 від 12.12.2013, МР-00002981 від 12.12.2013, МР-00003072 від 18.12.2013, МР-00003073 від 18.12.2013, МР-00003074 від 18.12.2013, МР-00003088 від 18.12.2013, МР-00003090 від 18.12.2013, на загальну суму 96 876,57 грн .

Відповідач вищевказані рахунки сплатив частково в сумі 416 грн. 42 коп., внаслідок чого у нього залишилась заборгованість в сумі 96460 грн. 15 коп.

Колегія суддів встановила, що в матеріалах справи наявні копії претензій від 26.11.2013 р. № 2624, від 24.12.2013 р. № 3222, від 23.01.2014 р. № 344, від 26.02.2014 р. № 949, від 21.03.2014 р. № 1427, про сплату заборгованості , які позивач направив на адресу відповідача, однак вони залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Таким чином предметом спору по цієї справі є розрахунки за послуги служби регулювання руху суден та справляння канального збору.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 3 Кодексу торговельного мореплавства України держава здійснює регулювання торговельного мореплавства через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, інші центральні органи виконавчої влади та національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Згідно з цим Кодексом, іншими актами законодавства та міжнародними договорами України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, в межах своїх повноважень за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади розробляє та затверджує нормативні документи з питань торговельного мореплавства, інструкції, правила перевезень вантажів, пасажирів, пошти і багажу, правила перевезень у прямому змішаному та прямому водному сполученні, які є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про морські порти України", у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об'ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди.

Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом.

Канальний збір справляється на користь власника каналу.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013року № 316 „Про портові збори", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.2013року за № 930/23462 затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів (далі-Порядок).

Відповідно до ч.4 ст. 22 Закону України "Про морські порти України", п. 1.2 розділу І, пункту 3.1 Порядку, канальний збір справляється на користь власника каналу.

Відповідно до п. 1.3 розділу І Порядку портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відповідно до п. 3.1 розділу III Порядку канальний збір за проходження суден каналом Дунай - Чорне море на баровій частині гирла Новостамбульське (Бистре), Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом (далі - БДЛК), Херсонським морським каналом (далі -ХМК), Керч-Єнікальським каналом (далі - КЄК) справляється на користь суб'єкта, визначеного пунктом 1.2 розділу І цього Порядку.

Відповідно до п. 3.2 розділу III Порядку нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за одиницю умовного об'єму судна (за 1 куб. м об'єму судна) за ставками, наведеними в додатку 3 до цього Порядку.

За проходження БДЛК і ХМК без заходження в зазначені морські порти (морські термінали) канальний збір справляється на користь суб'єкта, визначеного пунктом 1.2 розділу І цього Порядку, за ставками, які встановлені згідно з додатком 3 до цього Порядку, за прохід БДЛК 1-12 колін та морського порту Херсон (прохід БДЛК і ХМК) відповідно.

Приміткою 2 додатку № 1 до Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів (пункт 1.3 розділу 1) визначено, що судна груп В (буксири та баржі), Д та Е, що виконують комерційні вантажні рейси, належать до групи А.

Відповідно до примітки 3 пункту 18 Постанови Кабінету Міністрів України "Про портові збори" №1544 від 12.10.2000 року, п. 3.5 розділу III Порядку для суден, що згідно з обмірним свідоцтвом з повним вантажем мають осадку не більше як 4,5 метра, ставки канального збору застосовуються з коефіцієнтом 0,38 крім морського порту Білгород-Дністровський та каналу Прорва, підхідного каналу порту "Азовсталь".

З метою забезпечення безпеки судноплавства відповідно із зобов'язаннями міжнародних договорів, стороною яких є Україна, Кабінет Міністрів України постановою №2098 від 10.07.2006 року "Питання безпеки судноплавства України" поклав функції з лоцманського проведення, регулювання руху суден та утримання судноплавних шляхів на державні підприємства, які належать до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку, виконання яких здійснюється за рахунок відповідних лоцманського збору, збору за користування послугами служби регулювання руху суден та канального збору.

ДП "Дельта-Лоцман" віднесено до переліку підприємств, установ і організацій, що безпосередньо підпорядковуються Міністерству транспорту та зв'язку України (на час розгляду справи - Міністерство інфраструктури України), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №440 від 23.05.2007року.

Згідно з Правилами плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.08.2007 року №655, проходження суднами будь-якої осадки до/з портів Херсонського регіону є неможливим без проходження Херсонського каналу.

Таким чином, відповідно до п. 1.2 розділу І Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, канальний збір справляється на користь власника каналу яким є Державне підприємство „Адміністрація морських портів України" в особі філії „Дельта-лоцман" ДП „Адміністрація морських портів України".

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду , щодо необґрунтованості доводів третьої особи, що позивач не є власником каналу і тому не має повноважень на стягнення канального збору, з огляду на наступне.

Пунктами 3, 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про морські порти України" надано визначення судноплавного каналу як гідротехнічної споруди, природний або штучний шлях для безпечного підходу суден до портів, для проходу суден або для сполучення окремих водних басейнів.

Відповідно до п. 4 ст. 6 Закону України "Про морські порти України" порядок ведення Реєстру гідротехнічних споруд встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 18.02.2013 року №91, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.03.2013 року за №363/2285, затверджено Порядок ведення Реєстру гідротехнічних споруд морських портів України.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку цей Порядок встановлює механізм ведення Реєстру гідротехнічних споруд та поширюється на гідротехнічні споруди, які використовуються з метою здійснення господарської діяльності та забезпечення безпеки судноплавства на території морських портів України.

Реєстр розміщується на веб-сайті адміністрації морських портів України. Доступ до Реєстру є відкритим і безоплатним.

Пунктом 2.2 Порядку зазначено, що внесенню до Реєстру підлягають відомості про власника (балансоутримувача) гідротехнічних споруд та/або експлуатуючу організацію, технічні характеристики та її технічний стан.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013року №163 передано на баланс ДП "Дельта-Лрцман" гідротехнічні споруди Бузько-Дніпровсько-лиманський та Херсонський морські канали згідно технічних паспортів та інше державне майно. Актом приймання-передачі №14 від 13.06.2013року філії "Дельта-Лоцман" передано зазначені канали

Як вірно зазначив місцевий суд в рішенні позивач надав до матеріалів справи витяг із Реєстру гідротехнічних споруд морських портів України відповідно до якого власником (балансоутримувачем) Бузько-Дніпровсько-лиманського та Херсонського морських каналів є філія "Дельта-лоцман" ДП "Адміністрація морських портів України" відповідно до акту приймання-передачі від 13.06.2013року.

Таким чином, як вірно зазначив місцевий суд, інформація щодо власника (балансоутримувача) Бузько-Дніпровсько-лиманського та Херсонського морських каналів внесена до Реєстру гідротехнічних споруд, а відтак іншої реєстрації права власності не потребує, оскільки третьою особою не надано належних доказів щодо необхідності їх державної реєстрації відповідно до вимог ст. 181 ЦК України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Слід зазначити, що факт проходження буксирами та баржами відповідача окремими ділянками каналу окрім норм права, підтверджується записами радіолокаційного контролю про рух зазначених суден, на яких чітко видно, що судна відповідача знаходяться на каналі.

На переконання колегії суддів посилання відповідача та третьої особи на те, що судна не відносяться до групи А за ознакою здійснення вантажних операцій також не підтверджені належними доказами в розумінні ст.ст. 33 і 34 ГПК України, а відтак обґрунтовано не прийняті місцевий судом до уваги.

Приміткою 2 до п.1 Положення про портові збори визначено, що судна груп В (буксири та баржі), Д, Е, що виконують комерційні вантажів рейси, також належать до групи А.

ТОВ СП "Нібулон", який є судновласником суден, що знаходяться під агентуванням ТОВ "СКЛ", є підприємством, що здійснює господарську діяльність, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції вартісного характеру, що має цінову визначеність. Зазначене підприємство спеціалізується на продажі зернової продукції.

Відповідно до положень частини 2 статті 3 Господарського Кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

За таких обставин колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ СП „Нібулон" здійснює комерційну господарську діяльність (господарська діяльність з метою одержання прибутку), а відтак також належать до групи А.

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України до складу витрат, що враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, входять витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у тому числі і витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства.

Зазначена норма Податкового кодексу визначає, що транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів ТОВ „СП Нібулон" є одною із складових господарської діяльності зазначеного підприємства з метою реалізації продукції (отримання прибутку), тому зазначене переміщення є комерційною діяльністю.

З огляду на викладене, судна (буксири та баржі), агентом яких є ТОВ „СКЛ", та які належать ТОВ СП „Нібулон" відповідно до примітки 2 додатку № 1 до Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів виконують комерційні вантажні рейси та належать до групи А.

Враховуючи, що буксири та баржі, агентом яких є ТОВ „СКЛ", а судновласником ТОВ СП „Нібулон", мають осадку менш ніж 4,5 метра, ставки канального збору застосовувались з коефіцієнтом 0,38 відповідно до п. 3.5 розділу III Порядку.

Відповідно до статті 115 Кодексу торгівельного мореплавства України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, (СРРС) справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Міністерством транспорту та зв'язку України видано наказ № 340 від 28.05.2001року „Про затвердження Положення про службу регулювання руху суден".

Відповідно до п. 4.1 цього Положення СРРС створюються для надання послуг з регулювання руху суден, які перебувають у зоні дії СРРС, з метою забезпечення безпеки мореплавства, ефективності судноплавства, охорони людського життя на морі, запобігання забрудненню довкілля з суден.

Відповідно до п. 3.6 цього Положення утримання СРРС здійснюється за рахунок коштів від збору за послуги СРРС відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 15.12.2000року № 711 „Про внесення змін і доповнень до зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських портах України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2001 року за № 5/5196.

Наказом Міністерства транспорту України від 09.01.2003року № 10, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996року № 1548 „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)", було внесено зміни і доповнення до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських портах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996року № 214, які полягали, зокрема, у виключенні зі сфери регулювання цього нормативного акту державних цін на послуги, що надаються в морських торговельних портах України суднам у каботажному плаванні.

Пунктом 46 Зборів і плати за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 року № 214 (у редакції наказу Міністерства транспорту України від 15.12.2000 року № 711), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.07.1996року за № 374/1399, встановлено, що при наданні судновласникам інших послуг, не передбачених цими Зборами і платою, застосовуються вільні ціни відповідно до законодавства.

Оскільки державою не здійснюється регулювання цін на послуги служби регулювання руху суден каботажного плавання, ціна на ці послуги є вільною і встановлюється підприємством самостійно.

Порядок стягнення та розмір ставок збору за послуги СРРС з суден каботажного плавання визначаються Положенням про лоцманський збір і збір за користування послугами служби регулювання руху суден, що справляються ДП „Дельта-лоцман" з суден у каботажному плаванні, розробленим науково-дослідним проектно-конструкторським інститутом морського флоту України та затвердженим наказом ДП „Дельта-лоцман" від 11.06.2007року №298.

Матеріалами справи підтверджується і ці обставини встановив та дослідив місцевий суд, що листом від 26.12.2012року № 7534 позивач повідомив відповідача про тарифи на послуги на 2013рік.

Відповідно до п. 2.1. Порядку надання послуг з регулювання руху суден затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013року № 291 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.05.2013року за № 807/23339, надання цих послуг у районах інтенсивного судноплавства (портові та узбережні води, вузькості, перетин морських шляхів) рішенням Міністерства інфраструктури України створюються ЦРРС/ПРРС, що здійснюють радіолокаційне обслуговування суден.

Відповідно до п. 5.2. Порядку надання послуг з регулювання руху суден, кожне судно за 30 хвилин до входу в зону дії ЦРРС/ПРРС повинно встановити радіозв'язок з відповідним ЦРРС/ПРРС.

Відповідно до п. 5.4. Порядку надання послуг з регулювання руху суден, зв'язок між ЦРРС/ПРРС та суднами здійснюється відповідно до регламенту радіозв'язку. Усі судна у зоні дії ЦРРС/ПРРС повинні нести постійну радіовахту на робочих каналах ЦРРС/ПРРС, що встановлюються правилами плавання у відповідній зоні.

Пунктом 5.9. Порядку надання послуг з регулювання руху суден передбачено, що під час заходу судна до зони дії ЦРРС/ПРРС капітан цього судна повинен надати ЦРРС/ПРРС відомості про судно. Капітан відповідного судна забезпечує належну організацію зв'язку з ЦРРС/ПРРС та надання достовірних відомостей (інформації) про судно.

Пунктом 1.3 Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.08.2007року № 655, і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.10.2007року за № 1150/14417 надано визначення терміну послуг СРРС - це інформаційні послуги, навігаційна допомога, радіолокаційне проведення, радіолокаційний контроль за рухом та стоянкою суден на якорі, організація руху та регулювання руху суден.

Регулювання руху суден - організація руху та відповідний контроль за рухом суден, передбачає встановлення режиму руху суден, надання суднам рекомендацій та вказівок, які стосуються черговості руху, часу початку руху, маршруту, швидкості та інтервалів руху, місць якірних стоянок, а також попереджень про порушення цих Правил у зоні дії служби (посту) регулювання руху суден, попередження суден у разі виникнення (розвитку) ситуації небезпечного проходження з іншими суднами, об'єктами, небезпечними глибинами та надання рекомендацій щодо уникнення небезпеки, попередження судна в разі відхилення його від безпечного маршруту та повернення до зазначеного маршруту.

Відповідно до пунктів 2.2.8, 2.4.1 Правил плавання, відповідачу (у кожному випадку транзитного проходження БДЛК) надавались наступні послуги: інформування про рух суден, стан засобів навігаційного облаштування та гідрометеорологічні умови; радіолокаційний контроль.

Як зазначалось вище, надання позивачем послуг регулювання руху суден підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями СРРС, виписками та копіями з вахтового журналу, записами радіолокаційного контролю за рухом суден відповідача автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден" Дельта-Навігатор", виписками з радіопереговорів між ЦРРС та капітанами суден, з яких вбачається, що судна відповідача користувалися послугами СРРС.

Відповідно до п. 2.2.3 Правил плавання усі судна, які проходять через зони дії ЦРРС/ПРРС, зобов'язані отримувати інформацію, виконувати рекомендації та вказівки ЦРРС.

Таким чином, обов'язковість отримання інформації (інформаційних послуг) визначена Правилами плавання.

Рух суден у зоні дії ЦРРС/ПРРС, вхід до зони дії, постановка на якір, зняття з якоря, відхід від причалу виконуються суднами тільки з дозволу відповідного ЦРРС/ПРРС. Дозвіл повинен бути отриманий не менш ніж за 30 хвилин до початку зазначеної дії. Дозвіл анулюється і повинен бути одержаний знову, якщо судно не почне зазначені дії протягом 30 хвилин.

Пунктом 2.3.1. Правил плавання встановлено що кожне судно за 30 хвилин до входу в район дії повинно встановити радіозв'язок з відповідним ЦРРС/ПРРС (канали зв'язку і позивні та МЛС зазначені в додатку 2, канали зв'язку з портами, портопунктами, ІДПН - у додатку 3). Судна осадкою до 4,0 м, капітани яких мають право на плавання без лоцмана, які прямують КДЛК по РШ-59 та РШ-2, повинні завчасно встановити радіозв'язок з ПРРС „Очаків" та повідомити прізвище капітана.

Згідно з п. 2.2.8. цих Правил ЦРРС/ПРРС надають суднам такі послуги: інформаційне обслуговування, надання навігаційної допомоги (радіолокаційне проведення), регулювання руху суден.

Відповідно до п. 2.2.9. Правил плавання, ЦРРС/ПРРС дають вказівки, які мають відношення до черговості руху; маршруту та швидкості руху; місць якірних стоянок; заходів щодо попередження безпосередньої небезпеки судноплавства.

Зазначені вказівки є обов'язковими для виконання всіма суднами. Судно повинно підтвердити отримання вказівок ЦРРС/ПРРС, які мають відношення безпосередньо до нього, а в разі неможливості їх виконати - повідомити причину, а також проінформувати про подальші свої наміри.

Крім того відповідно до п. 2.4.2. Правил плавання радіолокаційний контроль за рухом суден та стоянкою суден на якорі здійснюється постійно.

З огляду на викладене місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що, судна відповідача отримували кожного разу обов'язково послуги з інформаційного обслуговування та радіолокаційного контролю, відповідно до п. 2.3.1. та 2.4.2. Правил плавання.

Пунктом 3.2.7. Правил визначено, що судна, що постійно здійснюють плавання в межах зони дії РС РРС (буксири місцевого базування, судна портового флоту портів регіону, судна днопоглиблювальних караванів, що ведуть роботи в зоні дії РС РРС та ін.), подають заявку на рух не менш, ніж за 30 хвилин до передбачуваного часу початку руху на робочому каналі радіозв'язку ЦРРС/ПРРС, у зоні дії якого вони перебувають.

Оскільки, як вірно встановлено місцевим судом і визнається сторонами спору, судна відповідача постійно здійснюють плавання в межах зони РС РРС, то заявку на рух судна вони подають в усному порядку по робочому каналу радіозв'язку за 30 хвилин до початку руху судна.

Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що відповідно до пунктів 2.3.1, 3.2, 3.2.7 Правил плавання вихід капітана судна на радіозв'язок з відповідним ЦРРС/ПРРС вважається поданням заявки на надання послуг з регулювання руху суден і є доказом того, що судно користується послугами СРРС, оскільки проходження судном в зоні дії Правил плавання є неможливим без користування послугами служби регулювання руху суден.

Як вірно встановлено судом першої інстанції належних доказів на підтвердження викладених в запереченнях на позов обставин, якими б спростовувалося вищезазначене, а також факт надання позивачем послуг з регулювання руху суден, ні відповідачем, ні третьою особою суду не надано.

Оцінюючи вимогу позивача про стягнення 3723 грн. 39 коп. пені та висновки місцевого суду по цієї вимозі, колегія суддів встановила наступне.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

При укладенні договору сторони пунктом 5.4 (в редакції додаткової угоди від 25.04.2012 року) узгодили, що при порушенні строків здійснення остаточних розрахунків, передбачених п. 4.2.2. і п. 4.3 договору відповідач несе перед позивачем відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення.

Враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов договору та приписів чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку що місцевий суд обґрунтовано задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3723 грн. 39 коп. за прострочку виконання грошового зобов'язання .

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив у повному обсягу позовні вимоги позивача.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 22.03.2012р. Про судове рішення" рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На думку судової колегії місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам.

Наведені скаржниками в апеляційних скаргах доводи, які фактично доводи викладені ними у відзивах на позов і якім, як зазначалось вище, місцевий суд дав належну оцінку, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 99, 101-105, ГПК України, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 03.06.2014 р. по справі № 923/496/14 - залишити без змін , а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено і підписано 22.08.2014 р.

Головуючий суддя Мирошниченко М.А.

Судді Журавльов О.О.

Шевченко В.В.