Постанова

від 09.10.2014 по справі 923/496/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року Справа № 923/496/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДобролюбової Т.В., Гоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційні скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон", Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 21.08.14 у справі№ 923/496/14 Господарського суду Херсонської області за позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" ДП "Адміністрація морських портів України" доТовариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет пору на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" простягнення 100 183,54 грн.

за участю представників сторін від:

позивача : Толстоухова Н.С. (дов. від 22.09.14),

відповідача : не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

третьої особи : Петровський Д.О. (дов. від 28.12.11)

ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" ДП "Адміністрація морських портів України" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" про стягнення 96 460,15 грн. заборгованості з канального збору і послуг служби регулювання руху суден, а також 3 723,39 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані обставинами щодо неналежного виконання відповідачем умов договору № 75/П-11 від 01.01.11 в частині своєчасного та повного розрахунку за надані позивачем у період з жовтня до грудня 2013 року послуги з регулювання суден та право проходження Херсонським каналом суднам, які знаходяться під агентуванням відповідача. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 599 Цивільного кодексу України, статті 22 Закону України "Про морські порти України", Правила плавання і лоцманське проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, Порядок надання послуг з регулювання руху суден.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 03.06.14, ухваленим суддею Ємленіновою З.І., позов задоволено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність матеріалами справи надання позивачем у спірний період послуг з регулювання руху суден та право проходження Херсонським каналом суднам, які знаходились під агентуванням відповідача на загальну суму 96 876,57 грн. та лише часткову сплату цих послуг відповідачем у сумі 416,42 грн. При цьому суд керувався приписами статей 530, 599, 629 Цивільного кодексу України, статей 229, 230 Господарського кодексу України, статей 1, 6, 22 Закону України "Про морські порти України", Порядком надання послуг з регулювання руху суден.

Одеський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Мирошниченко М.А. - головуючий, Журавльов О.О., Шевченко В.В., постановою від 21.08.14 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "СКЛ" та третя особа у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" звернулися з касаційними скаргами до Вищого господарського суду України, в яких просять рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Касаційні скарги обґрунтовані доводами щодо неврахування судами відсутності ознак та підстав для класифікації перевезень сільськогосподарської продукції водним транспортом, як комерційних вантажних рейсів, з огляду на що, на думку скаржників, судна, власником яких є ТОВ СП "Нібулон", звільнені від сплати канального збору. Також скаржники зазначають про недоведеність того, що судна ТОВ СП "Нібулон" проходять весь Херсонський морський канал в один кінець, що унеможливлює стягнення канального збору. Водночас скаржники наголошують на недоведені обставин щодо обов'язкової необхідності надання позивачем послуг служби регулювання руху суден та факту надання таких послуг. Окрім цього скаржники зазначають і про недоведеність позивачем права власності на Херсонський морський канал, що є об'єктом нерухомого майна, а відтак і правомірність своєї вимоги щодо справлення канального збору за його проходження. При цьому скаржники посилаються на порушення судами приписів статей 181, 182, 331, 344, 901 Цивільного кодексу України, статті 307 Господарського кодексу України, статті 115 Кодексу торгівельного мореплавства України, статті 22 Закону України "Про морські порти України", статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", статей 2, 4, 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 8 Закону України "Про захист інформації в інфомаційно-телекомунікаційних системах", статей 4, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 3.1.18, 3.1.25 Правил плавання і лоцманське проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах.

На адресу Вищого господарського суду України від Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" ДП "Адміністрація морських портів України" надійшов відзив на касаційні скарги, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційні скарги відповідача та третьої особи - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників позивача та третьої особи, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, 01.01.11 між Державним підприємством "Дельта-лоцман" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКЛ" укладено договір №75/П-11, відповідно до пункту 1.1. якого позивач взяв на себе зобов'язання надавати відповідачу послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, послуги служби регулювання руху суден у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морським каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай-Чорне море (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а відповідач зобов'язався оплатити надані послуги на умовах визначених договором. Додатковою угодою від 18.06.13 до договору про заміну сторони в зобов'язані, укладеною між Державним підприємством "Дельта-лоцман" (сторона 1), Товариством з обмеженою відповідальністю "СКЛ" (сторона 2), та Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (сторона 3) сторони домовились про заміну з 13.06.13 сторони-1 на сторону-3 як зобов'язану та управнену сторону в договорі. Відповідно до пункту 2.1.2. договору позивач зобов'язався надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок позивача та вимог цього договору. Пунктом 2.2.3. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснювати своєчасну оплату відповідно до умов цього договору. Згідно з пунктом 4.2.2. договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 15.04.11, обов'язком відповідача є здійснення остаточного розрахунку протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку за реквізитами, зазначеними в рахунках. Крім того, пунктом 5.4. договору (в редакції додаткової угоди від 25.04.12) сторони узгодили, що у разі порушення строків здійснення остаточних розрахунків, встановлених пунктами 4.2.2, 4.3. договору, відповідач несе перед позивачем відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості послуг за кожен день прострочення. Також судами установлено, що у період з жовтня до грудня 2013 року позивачем на підставі договору були надані послуги з регулювання руху суден та право проходження Херсонським каналом суднам (баржі та буксири), які знаходились під агентування відповідача на загальну суму 96 876,57 грн. Установлено судами і те, що виставлені позивачем рахунки на вказану суму, були оплачені відповідачем частково тільки на суму 416,42 грн., а претензії позивача щодо сплати всього боргу залишені відповідачем без відповіді та задоволення. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" ДП "Адміністрація морських портів України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" 96 460,15 грн. заборгованості з канального збору і послуг служби регулювання руху суден, а також 3 723,39 грн. пені. Відповідно до статті 3 Кодексу торговельного мореплавства України держава здійснює регулювання торговельного мореплавства через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, інші центральні органи виконавчої влади та національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Згідно з цим Кодексом, іншими актами законодавства та міжнародними договорами України центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту в межах своїх повноважень за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади розробляє та затверджує нормативні документи з питань торговельного мореплавства, інструкції, правила перевезень вантажів, пасажирів, пошти і багажу, правила перевезень у прямому змішаному та прямому водному сполученні, які є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб. Відповідно до статті 22 Закону України "Про морські торгові порти" у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об'ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом. Канальний збір справляється на користь власника каналу. Наказом Міністерства інфраструктури України "Про портові збори" від 27.05.13 № 316 затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів (далі-Порядок). Відповідно до частини 4 статті 22 Закону України "Про морські торгові порти", пункту 1.2. розділу І, пункту 3.1. Порядку канальний збір справляється на користь власника каналу. Згідно з пунктом 1.3. розділу І Порядку портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку. Відповідно до пункту 3.1 розділу III Порядку канальний збір за проходження суден каналом Дунай - Чорне море на баровій частині гирла Новостамбульське (Бистре), Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом (далі - БДЛК), Херсонським морським каналом (далі -ХМК), Керч-Єнікальським каналом (далі - КЄК) справляється на користь суб'єкта, визначеного пунктом 1.2 розділу І цього Порядку. При цьому пунктом 3.2. розділу III Порядку визначено, що нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за одиницю умовного об'єму судна (за 1 куб.м об'єму судна) за ставками, наведеними в додатку 3 до цього Порядку. За проходження БДЛК і ХМК без заходження в зазначені морські порти (морські термінали) канальний збір справляється на користь суб'єкта, визначеного пунктом 1.2. розділу І цього Порядку, за ставками, які встановлені згідно з додатком 3 до цього Порядку, за прохід БДЛК 1-12 колін та морського порту Херсон (прохід БДЛК і ХМК) відповідно. Приміткою 2 додатку № 1 до Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів (пункт 1.3. розділу 1) визначено, що судна груп В (буксири та баржі), Д та Е, що виконують комерційні вантажні рейси, належать до групи А. З метою забезпечення безпеки судноплавства відповідно із зобов'язаннями міжнародних договорів, стороною яких є Україна, Кабінет Міністрів України постановою № 098 від 10.07.06 "Питання безпеки судноплавства України" поклав функції з лоцманського проведення, регулювання руху суден та утримання судноплавних шляхів на державні підприємства, які належать до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку, виконання яких здійснюється за рахунок відповідних лоцманського збору, збору за користування послугами служби регулювання руху суден та канального збору. ДП "Дельта-Лоцман" віднесено до переліку підприємств, установ і організацій, що безпосередньо підпорядковуються Міністерству транспорту та зв'язку України (на час розгляду справи - Міністерство інфраструктури України), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 440 від 23.05.07. Згідно з Правилами плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.08.07 № 655, проходження суднами будь-якої осадки до/з портів Херсонського регіону є неможливим без проходження Херсонського каналу. Таким чином, відповідно до пункту 1.2. розділу І Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, канальний збір справляється на користь власника каналу яким є Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" ДП "Адміністрація морських портів України". Водночас судами встановлено, що факт проходження буксирами та баржами відповідача окремими ділянками каналу окрім норм права, підтверджується записами радіолокаційного контролю про рух зазначених суден, на яких чітко видно, що судна відповідача знаходяться на каналі. Довід скаржників про те, що судна не відносяться до групи А за ознакою здійснення вантажних операцій також не підтверджені належними доказами в розумінні приписів статей 33, 34 Господарського кодексу України, а відтак обґрунтовано не прийняті судами до уваги. Так, приміткою 2 до пункту 1 Положення про портові збори визначено, що судна груп В (буксири та баржі), Д, Е, що виконують комерційні вантажів рейси, також належать до групи А. Судами установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", яке є судновласником суден, що знаходяться під агентуванням Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ", є підприємством, що здійснює господарську діяльність, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції вартісного характеру, що має цінову визначеність. Зазначене підприємство спеціалізується на продажі зернової продукції. Відповідно до положень частини 2 статті 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Відповідно до приписів статті 138 Податкового кодексу України до складу витрат, що враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, входять витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у тому числі і витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства. Зазначена норма визначає, що транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" є одною із складових господарської діяльності зазначеного підприємства з метою реалізації продукції (отримання прибутку), тому зазначене переміщення є комерційною діяльністю. Відтак, визнається обґрунтованим висновок судів, що судна (буксири та баржі), агентом яких є ТОВ "СКЛ", та які належать ТОВ СП "Нібулон" відповідно до примітки 2 додатку № 1 до Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів виконують комерційні вантажні рейси та належать до групи А. Враховуючи те, що буксири та баржі, агентом яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "СКЛ", а судновласником Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон", мають осадку менш ніж 4,5 метра, ставки канального збору застосовувались з коефіцієнтом 0,38 відповідно до пункту 3.5. розділу III Порядку. Відповідно до статті 115 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден (СРРС), справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Відповідно до пункту 4.1 Положення про службу регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 28.05.01, служби регулювання руху суден (СРРС) створюються для надання послуг з регулювання руху суден, які перебувають у зоні дії СРРС, з метою забезпечення безпеки мореплавства, ефективності судноплавства, охорони людського життя на морі, запобігання забрудненню довкілля з суден. Відповідно до пункту 3.6 цього Положення утримання СРРС здійснюється за рахунок коштів від збору за послуги СРРС. Згідно з пунктом 1 наказу Міністерства транспорту України від 15.04.04 № 312 "Про забезпечення лоцманського проведення і регулювання руху суден у територіальних, внутрішніх водах та на внутрішніх водних шляхах України" визначено, що на ДП "Дельта-лоцман" покладено з 00 годин 00 хвилин 01.05.04 функції з забезпечення лоцманського проведення та регулювання руху суден на судноплавних шляхах у територіальних водах, на фарватерах, каналах, на акваторіях, підхідних каналах, внутрішніх і зовнішніх рейдах портів та терміналів усіх форм власності за рахунок зборів за послуги лоцманських служб і постів (служб) регулювання руху суден. Пунктом 62 Зборів і плати за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 27.06.96 № 214, встановлено, що при наданні судновласникам послуг, не передбачених цими Зборами і платою, застосовуються вільні ціни відповідно до законодавства. Порядок стягнення та розмір ставок збору за послуги СРРС з суден каботажного плавання визначаються (встановлюються) "Положенням про лоцманський збір і збір за користування послугами служби регулювання руху суден, що справляються ДП "Дельта-лоцман" з суден у каботажному плаванні", розробленим Науково-дослідним проектно-конструкторським інститутом морського флоту України (УкрНДІМФ) та затвердженим наказом ДП "Дельта-лоцман" від 11.06.07 № 298. Судами установлено, що 26.12.12 позивач повідомив відповідача про тарифи на послуги на 2013 рік. Надання позивачем послуг служб регулювання руху суден підтверджується квитанціями СРРС, виписками та копіями з вахтового журналу, записами радіолокаційного контролю за рухом суден відповідача Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден "Дельта-Навігатор", виписками з радіопереговорів між ЦРРС та капітанами суден, з яких вбачається, що судна відповідача користувались послугами СРРС. З аналізу пунктів 2.3.1. та 3.2.7. Правил плавання слідує, що вихід капітана судна на зв'язок з відповідним ЦРРС/ПРРС вважається поданням заявки на рух судна та є доказом того, що судно користується послугами СРРС. Згідно з пунктом 2.4.7 Правил плавання радіообмін ЦРРС/ПРРС із суднами, а також поточні навігаційні обставини документально фіксуються. Судами установлено, що на виконання вимог пункту 2.4.7. Правил плавання, позивачем на підтвердження обставин того, що судна відповідача рухались саме каналом до матеріалів справи надані відтворення записів радіолокаційного контролю за рухом суден відповідача Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден "Дельта-Навігатор" з яких видно траєкторію руху суден. Оскільки судами було встановлено, що судна відповідача, здійснюючи рух відповідним каналом, дійсно користувались послугами СРРС, які надавались позивачем, та за умовами законодавства вказані послуги мають бути оплачені за встановленими ставками. Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 3 723,39 грн., нарахованої на підставі статті 549 Цивільного кодексу України, статей 230, 231 Господарського кодексу України та пункту 5.4. договору. За таких установлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення 96 460,15 грн. заборгованості з канального збору і послуг служби регулювання руху суден, а також 3 723,39 грн. пені визнається колегією суддів правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.08.14 у справі № 923/496/14 Господарського суду Херсонської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець