Постанова

від 21.08.2014 по справі 922/1654/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 18» серпня 2014 р. Справа №922/1654/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Литвиновій К.О.,

за участю представників:

позивача - Моїсеєнко К.О., за довіреність від 16.05.2013 року;

відповідача - Литвиненко Ю.О., за довіреністю №7/17 від 08.01.2014 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, м.Харків (вх.№1917Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2014 року у справі №922/1654/13,

за позовом Товариства з обмеженою «ВІРКС», м.Харків,

до Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, м.Харків,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства «Інженерний центр «Укргазтехніка», м.Харків,

про стягнення коштів у сумі 2155174,20 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.07.2014 року у справі №922/1654/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Присяжнюк О.О., суддя Лаврова Л.С., суддя Денисюк Т.С.) позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРКС» заборгованість за договором №1 від 18.11.2011 року у розмірі 2092402,20 грн., 3% річних в сумі 62772,06 грн. та 43103,50 грн. судового збору.

По позовним вимогам в частині стягнення з відповідача адвокатських послуг в сумі 25000,00 грн. провадження у справі припинено.

Комунальне підприємство теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2014 року у справі №922/1654/13 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції при новому розгляді справи, відхиляючи доводи підприємства щодо завищення обсягів виконаних робіт ТОВ «Віркс» на суму 275683,00 грн., повторює аргументацію вже скасованого рішення суду від 27.05.2013 року по даній справі.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції проігнорував вказівку Вищого господарського суду України і не надав оцінки вимозі фінансової інспекції від 13.05.2013 року, а також умови договору №1 (п. 4.6., 7.7.), що є предметом спору, а саме, невірно досліджено обставини щодо строків та порядку оплати.

Як зазначає скаржник, твердження суду першої інстанції про те, що договірні зобовязання виконані ТОВ «Віркс» у повному обсязі суперечать дійсності та матеріалам справи, оскільки згідно умов додаткової угоди №1 від 23.11.2011 року завершення робіт повинно бути закінчено 31.12.2012 року на загальну суму 3305684,00 грн. Але в зазначений договором термін роботи не були завершені.

Крім того, апелянт вказує, що в договрі немає пунктів, які б передбачали строк оплати певного етапу робіт, а відповідно немає можливості визначити конкретну дату оплати, з якої можна було б вести розрахунок 3% річних. Таки чином, безпідставним є вимога та її задоволення щодо стягнення 3% річних у розмірі 62772,06 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 року апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації прийнято до провадження та призначено до розгляду.

05.08.2014 року відповідач надав через канцелярію суду уточнення до апеляційної скарги (вх.№6291), в яких просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2014 року по справі №922/1654/13 щодо стягнення 2092402,20 грн. заборгованості за договором №1 від 18.11.2011 року і 62772,06 грн. - 3% річних та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково у розмірі - 173484,00 грн., а в решті позовних вимог - відмовити, враховуючи те, що між сторонами досягнуто певної домовленості у вигляді мирової угоди щодо наявних між ними правовідносин.

Ухвалою суду від 06.08.2014 року, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, забезпечення дотримання принципів судочинства, відкладено розгляд справи на іншу дату.

18.08.2014 року представник позивача надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№6693), в якому просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2014 року - залишити без змін.

Третя особа відзиву на апеляційну скаргу не надала, свого представника у судове засідання Харківського апеляційного господарського суду не направила, про причини неявки суд не сповістила, про час та місце судового засідання була належним чином повідомлена. У відповідності до штампу вихідної кореспонденції Харківського апеляційного господарського суду (вих.№010544) ухвала про відкладення розгляду справи була направлена 08.08.2014 року у кількості трьох примірників, що підтверджує належне надіслання копій процесуальних документів - ухвали про відкладення розгляду справи від 06.08.2014 року учасникам судового процесу.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що явка представника третьої особи у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника третьої особи.

У судовому засіданні 18.08.2014 року представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

18.11.2011 року між Комунальним підприємством теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (замовник, відповідач у справі) та ТОВ «Віркс» (підрядник, позивач у справі) укладено договір №1 роботи з реконструкції котельні «Реконструкції котельні КПТС по вул. Леніна, 66, в смт. Рогань Харківського району Харківської області».

Відповідно до п. 1.1. договору підрядник зобов'язався у 2011 році виконати роботи з реконструкції котельні КПТС по вул. Леніна, 66, в смт. Рогань Харківського району Харківської області відповідно до проектно-кошторисної документації та документації конкурсних торгів, а замовник - прийняти ці роботи та оплатити їх.

Згідно пункту 3.1. договору його ціна становить 3305684,00 грн. (три мільйони триста п'ять тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок), в тому числі ПДВ 550947, 33 (п'ятсот п'ятдесят тисяч дев'ятсот сорок сім гривень 33 копійок).

Така ціна може бути зменшена виключно за взаємною згодою сторін (пункт 3.2. договору).

В подальшому, додатковою угодою №1 від 23.11.2011 до договору №1 від 18.11.2011 року сторони виклали п. 3.1. договору у такій редакції: «Ціна договору становить 3305684,00 грн., в т.ч. ПДВ 550947,33 грн. На 2011 рік 2998190,00 грн. з урахуванням ПДВ, на 2012 рік - 307494,00 грн. з урахуванням ПДВ». Крім того, у додаткові угоді до договору визначено, зокрема, у пункті 5.1.2., що завершення робіт - 31.12.2012 року.

Пунктом 4.9. договору №1 передбачено, що для придбання матеріалів, конструкцій, обладнання, виробів замовник сплачує підряднику аванс в сумі до 30% від вартості річного обсягу робіт.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що суму авансу, яка склала 899457,00 грн. було перераховано.

У п. 4.1. договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після підписання сторонами акта виконаних робіт (№КБ-2 в, КБ-3) або попередньої оплати, яка здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1764 на термін не більше 3 місяців.

Відповідно до п. 4.6. договору замовник щомісячно приймає виконані роботи на підставі акта виконаних робіт (№КБ-2 в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт передається підрядником уповноваженому представнику замовника не пізніше 25 числа звітного місяця.

Згідно з п. 4.7. договору розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником в міру надходження коштів.

Даний пункт договору сторони підписали із застереженнями, що такі умови фінансування виключають пред'явлення штрафних санкцій щодо оплати робіт.

Згідно із п.п. 6.1.1. замовник, тобто відповідач, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи після підписання замовником актів виконаних робіт (№КБ-2 в, КБ-3).

Відповідно до п.п. 6.4.4.1. підрядник, тобто позивач, має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи тільки після підписання замовником актів виконаних робіт (№КБ-2 в, КБ-3).

Згідно підписаних у двосторонньому порядку без застережень актів виконаних робіт за грудень 2011 року позивачем фактично виконано, а відповідачем прийнято виконані за договором №1 від 18.11.2011 року роботи на загальну суму 2991859,20 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи із тих правовідносин, які склалися між сторонами по даній справі, вони за своєю правовою природою є відносинами будівельного підряду, які регулюються параграфом 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України).

При цьому норми, що складають загальні положення про підряд, застосовуються в субсидіарному порядку, співвідносячись з нормами, присвяченими окремим видам підряду, за правилами співвідношення загальних та спеціальних норм. Наявність спеціальної норми, що регулює конкретний вид підряду, є перешкодою для застосування до цього виду підряду відповідної норми, що міститься в загальних положеннях про підряд.

Окрім того, Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року №668 (далі - Загальні умови), які відповідно до Цивільного кодексу України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств, а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із капітальним будівництвом об'єктів, є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників) (п. 2 Загальних умов).

Умовами договору №1 роботи з реконструкції котельні «Реконструкції котельні КПТС по вул. Леніна, 66, в смт. Рогань Харківського району Харківської області» від 18.11.2011 року передбачено, що правовідносини сторін регулюються Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві.

Частиною 1 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Кошторисна документація - кошториси та інші документи, пов'язані із складанням (розрахунки, обґрунтування, пояснення, відомості про ресурси тощо), і необхідні для визначення кошторисної вартості будівництва та договірної ціни (абз. 11 п. 3 Загальних мов).

Проектна документація - текстові та графічні матеріали, затверджені в установленому порядку, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, а також кошториси об'єкта будівництва (абз. 15 п. 3 Загальних умов).

Згідно з п. 1.2 договору найменування робіт: «Реконструкція котельні КПТС по вул. Леніна, 66 в смт. Рогань Харківського району Харківської області». Кількісні характеристики виконуваних за цим договором робіт визначаються відповідно до проектно-кошторисної документації.

Додатками до договору №1, що є невід'ємною його частиною, є: розрахунок договірної ціни, графік виконання робіт, графік фінансування.

Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до п. 2 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року №668, загальні умови є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників).

У пункті 99 Загальних умов передбачено, що оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду. Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об'єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання.

Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.

Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду.

Згідно п. 4.1. договору №1 сторони дійшли згоди, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після підписання сторонами акта виконаних робіт (№КБ-2 в, КБ-3), а не акта закінчених робіт (об'єкта будівництва).

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Віркс» отримано аванс в сумі 30% від вартості річного обсягу робіт. Вказаний аванс отримано не в якості попередньої оплати за п.4.1. договору, яка здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року на термін не більше 3 місяців, а на підставі п. 4.9. договору, яким сторони поряд із розрахунками за договором передбачили, що для придбання матеріалів, конструкцій, обладнання, виробів, замовник сплачує підряднику аванс в сумі 30% вартості річного обсягу робіт. Залік авансу здійснюється поступово при проміжних платежах за виконані роботи.

Сторони погодили, що оплата виконаних робіт проводиться після підписання проміжних актів виконаних робіт (№КБ-2 в, КБ-3), які, з урахуванням п.п. 4.6 договору складаються щомісячно до 25 числа звітного місяця. Також, сторони узгодили, що підписання проміжних актів виконаних робіт (№КБ-2 в, КБ-3) згідно п.п. 4.9, 6.1, 6.2.4., 6.4.4.1, є підставою для сплати за виконані роботи.

Умови договору не вказують, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об'єкта будівництва), про який йдеться у п. 5.6. договору. Приймання-передача закінчених робіт (об'єкта будівництва) і прийняття виконаних робіт за проміжними актами виконаних робіт (№КБ-2 в, КБ-3) не тотожні поняття.

Зазначене узгоджується та підтверджується і положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року, посилання на яку наведено у п. 5.6. договору.

Відповідно до п. 2 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I-III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами, поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Згідно п.п. 88, 89 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві приймання-передача закінчених робіт (об'єкта будівництва) проводиться у порядку, встановленому цими Загальними умовами, іншими нормативними актами та договором підряду. Після одержання повідомлення підрядника про готовність до передачі закінчених робіт (об'єкта будівництва) замовник зобов'язаний негайно розпочати їх приймання.

Пунктами 96, 97 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, які регулюють питання приймання-передачі закінчених робіт (об'єкта будівництва), підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Якщо замовник не розрахувався за виконані роботи або не сплатив інші суми, належні підряднику, згідно з договором підряду підрядник, попередньо повідомивши замовника, має право притримати передачу замовнику закінчених робіт (об'єкта будівництва), невикористаних матеріальних ресурсів та іншого майна. Порушення строків передачі закінчених робіт (об'єкта будівництва) у цьому разі вважається таким, що спричинено з вини замовника і передбачає відшкодування витрат підрядника, зумовлених цим порушенням.

Так, враховуючи умови п. 4.1. договору, що укладений між сторонами ще наприкінці 2011 року, у зв'язку із виконанням позивачем та прийняттям відповідачем певних етапів підрядних робіт, що підтверджено актами виконаних робіт, - такі акти були передані відповідачем для сплати та взяті на облік Управлінням Державного Казначейства у Харківському районі. В подальшому, була підготовлена відповідна документація (реєстр бюджетних фінансових зобов'язань, платіжні доручення тощо), але внаслідок порушення Управлінням Державного Казначейства у Харківському районі вимог частини 2 статті 49 Бюджетного кодексу України, приписів п.п. 2.14 Наказу Державного Казначейства України №136 «Про затвердження порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного Казначейства України» платіж не проведено.

Акти виконаних робіт за грудень 2011 року, які підписані у двосторонньому порядку без застережень чи зауважень, підтверджують фактичне виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт з реконструкції котельної «Реконструкції котельні КПТС по вул. Леніна, 66 в смт. Рогань Харківського району Харківської області» за договором №1 від 18.11.2011 року на загальну суму 2991859,20 грн.

Згідно наявних у матеріалах справи доказів на виконання п. 4.9. договору №1 для придбання матеріалів, конструкцій, обладнання, виробів замовник, тобто відповідач у справі сплатив підряднику, тобто позивачу у справі аванс в сумі до 30% від вартості річного обсягу робіт. Сума авансу склала 899457,00 грн.

Пунктом 18 «Порядку державного фінансування капітального будівництва» визначено, що розрахунки за виконані роботи у капітальному будівництві, встановлено, що Розрахунки за виконані роботи, поставлену продукцію та надані послуги в будівництві (далі - роботи) здійснюються за договірними цінами відповідно до укладених договорів (контрактів), вимог законодавства та проводяться платежами за об'єкт у цілому або проміжними платежами (за етапи, черги будівництва, пускові комплекси або окремі види робіт, конструктивні елементи).

Розрахунки здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт.

Абзац 3 пункту 19 «Порядку державного фінансування капітального будівництва» регламентує, що кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором (контрактом) робіт та реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката, в тому числі щодо пускових комплексів та черг.

З матеріалів справи вбачається, що ціна договору №1, з урахуванням додаткової угоди до нього, становить 3305684,00 грн., в тому числі ПДВ 550947,33 грн., з яких за матеріалами справи позивачем фактично виконано, а відповідачем прийнято робіт на загальну суму 2991859,20 грн.

Відповідно до п. 102 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, у разі виконання робіт із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, питання розрахунків за виконані роботи (надання авансу, проміжні розрахунки, строки платежів тощо) визначаються договором підряду з дотриманням вимог актів законодавства, що регулюють ці питання.

Таким чином, у випадку виконання робіт із залученням бюджетних коштів питання розрахунків за виконані роботи (надання авансу, проміжні розрахунки, строки платежів тощо) визначаються договором підряду з дотриманням вимог актів законодавства, що регулюють ці питання.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, проаналізувавши приписи норм матеріального права, що регламентують спірні правовідносини, положення укладеного між сторонами договору, п.п. 4.7. яких містить єдине застереження на випадок порушення визначених у п.п. 4.1., 4.6. договору строків розрахунків (виключення пред'явлення штрафних санкцій щодо оплати робіт), дійшов обґрунтованого висновку, що заперечення відповідача, які ґрунтуються на доводах щодо ненастання строків розрахунків за фактично виконані підрядником (позивачем) та прийняті замовником (відповідачем) у справі етапи виконаних робіт - суперечать дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах Законів.

Також, на думку колегія суддів вірним є висновок місцевого господарського суду, що законодавчо визначених підстав для звільнення відповідача від обов'язку оплати виконаних робіт не існує і матеріалами справи не встановлено, що кореспондується та підтверджується приписами пункту 18 Порядку державного фінансування капітального будівництва. При цьому, вимоги абзацу 3 пункту 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, у даному випадку стосуються не спірних правовідносин, а виключно кінцевих розрахунків, які предметом позову не є.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 100 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, у разі виявлення невідповідності робіт, пред'явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті.

Проте, відповідачем, не надано доказів зміни договірної ціни у відповідності до п. 3.2 договору.

Згідно ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, п.п. 91, 96 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» виконання підрядних робіт повинно бути підтверджено тільки актами приймання-передачі виконаних робіт або при судовому розгляді за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Матеріалами справи підтверджується, що етапи виконаних робіт прийнято відповідачем згідно підписаних у двосторонньому порядку актів у грудні 2011 року. Зазначені акти виконаних робіт підписані без будь-яких застережень та зауважень.

Протягом встановленого статтею 852 Цивільного кодексу України строку відповідач претензій за кількістю, якістю, обсягом виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт не заявляв.

На думку колегії суддів, безпідставним є посилання відповідача на наявність зауважень у обсягах виконаних та прийнятих робіт з посиланням на пункт 11 вимоги від 13.05.2013 року №770-15/559 Чугуївської міжрайонної Державної фінансової інспекції та відповідні дефектні акти, які складені без участі позивача.

Згідно зі ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, укладаючи договір підряду, сторони на власний розсуд погодили його істотні умови, у тому числі й ціну договору, яка є твердою та визначена у кошторисі, що є невід'ємною частиною договору.

Враховуючи наведене, замовник зобов'язаний оплачувати підрядні роботи, виходячи з їх виконаних обсягів та за ціною, визначеною сторонами у кошторисі до договору підряду (твердий кошторис).

З матеріалів справи не вбачається, що договір в частині визначення ціни було визнано в установленому порядку недійсними повністю або частково з підстав її завищення.

Колегія суддів вважає, що виявлені Інспекцією порушення не можуть змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Колегія суддів зазначає, що, підписавши акти виконаних робіт без будь-яких застережень та умов, відповідач втратив право у подальшому посилатися на відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі у відповідності до приписів ч.1 ст. 853 Цивільного кодексу України.

Натомість, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Віркс» свої договірні зобов'язання виконані у повному обсязі, а відповідачем всупереч приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів у підтвердження виконання ним належним чином свого обов'язку щодо своєчасної та належної оплати виконаних позивачем робіт.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення 2092402,20 грн. є обґрунтованими, підлягають задоволенню, а вказана сума - стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем прийнятого на себе зобов'язання по сплаті за договором №1 від 18.11.2011 року, з урахуванням додаткової угоди до нього №1 від 23.11.2011 року, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про те, що в договрі немає пунктів, які б передбачали строк оплати певного етапу робіт, а відповідно немає можливості визначити конкретну дату оплати, з якої можна було б вести розрахунок 3% річних, оскільки як було встановлено вище в силу приписів чинного законолавства та умов договору строк сплати у відповідача настав з моменту підписання акта виконаних робіт.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі належних доказів, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, повно та всебічно з'ясував усі обставини справи і вірно встановив, що відповідачем всупереч приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у підтвердження належного виконання ним умов договору №1 від 18.01.2011 року, з урахуванням додаткової угоди до нього №1 від 23.11.2011 року.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2014 року у справі №922/1654/13 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2014 року у справі №922/1654/13 - залишити без змін.

Повний текст постанови складено 21 серпня 2014 року.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя О.В. Шевель

Суддя В.С. Хачатрян