Рішення

від 01.06.2009 по справі 25/129

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/129

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.09                                                                                           Справа№ 25/129

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів “Трускавецькурорт” (м.Трускавець)

до відповідача:Дочірнього підприємства “Делакс-Житлобуд” Товариства з обмеженою відповідальністю “Делакс Україна” (с.Станиля, Дрогобицького району)

про :стягнення заборгованості в сумі 35 510,40 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Кузик М.Р.-представник, довіреність від 21.05.2009 року

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору:  На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів “Трускавецькурорт” (м.Трускавець) до Дочірнього підприємства “Делакс-Житлобуд” Товариства з обмеженою відповідальністю “Делакс Україна” (с.Станиля, Дрогобицького району)  про стягнення заборгованості в сумі 35 510,40 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області  від 14.05.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 22.05.2009 року. Ухвалою від 22.05.2009 року розгляд справи відкалдено до 01.06.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду  про порушення провадження у справі від 14.05.2009 року, про відкладення від 22.05.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника  в судове засідання  забезпечив.

22.05.2009 року за вх.№10419 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду  про порушення провадження у справі від 14.05.2009 року, про відкладенні від 22.05.2009 року не виконав, відзив на позов не представив, явку повноважного представника  в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повернутими поштовими конветами від 18.05.2009 року з відміткою, що підприємство за зазначеною адресою не існує, а його явка була визнана судом та визначена в ухвалі суду обов”язковою.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України,  рішення виготовлено, підписано та оголошено 01.06.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

22.12.2008 року між Львівським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (орендарем), Дочірнім підприємством “Делакс-Житлобуд” Спільного українсько-канадського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю “Делакс Україна” та ЗАТ “Трускавецькурорт” (орендодавцем) укладено договір оренди №173-01 строком на 1 місяць та 10 днів, що діяв з 22.12.2008 року по 31.01.2009 року. Об”єктом оренди відповідно до п.1.1 договору, було нерухоме майно у такому складі: нежитлове приміщення загальною площею  90 м.кв., розміщене в приміщенні філії ЗАТ “Трускавецькурорт” “Підприємство матеріально-технічного постачання”, на другому поверсі за адресою: м.Трускавець, вул.Суховоля,20. Зазначене нерухоме майно було прийняте Львівським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, згідно з актом приймання-передачі майна від 01.01.2009 року.

31.01.2009 року, 14.02.2009 року, 28.02.2009 року між орендодавцем, орендарем та ДП “Делакс-Житлобуд” було укладено додаткові угоди №188-02, №261-02, №064-04 до договору оренди нежитлового приміщення №173-01, якими строк оренди продовжувався відповідно до 15.02.2009 року, 28.02.2009 року, 30.04.2009 року.

Згідно п.2.1 договору, плата за користування майном є платежем, який замість орендаря вносить ДП “Делакс-Житлобуд” орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності. Відповідно до п.2.2 договору оренди, плата за коритування майном визначається на підставі розмірів орендної плати, затверджених Радою Директорів ЗАТ “Трускавецькурорт” і становить 5 400,00 грн. без ПДВ за місяць. На суму плати за користування майном проводиться нарахування ПДВ.

Згідно п.2.7 договору, обов”язок ДП “Делакс-Житлобуд” зі сплати плати за користування майном виконуються шляхом щомісячної, до 10 числа поточного місяця, авансової оплати в розмірі не менше розміру плати за користування майном, вказаної у п.2.2 договору.

Однак, станом на 15.04.2009 року ДП “Делакс-Житлобуд”, внаслідок неналежного виконання зобов”язання, заборгувало позивачу грошові кошти в сумі 19 440,00грн.

Крім того, пунктами 2.4 та 2.9 договору передбачений такий вид забезпечення виконання зобов”язання, як пеня у розмірі 2 (два) відсотки від суми заборгованості  за кожен день прострочення.

Таким чином, відповідач зобов”язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 16 070,40 грн.

У порушеннях  норм чинного законодавства та умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, докази, що підтверджують сплату заборгованості, не подав.

На думку позивача, відповідач безпідставно ухиляється від сплати заборгованості.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на день подання позовної заяви становить  35 510,40 грн.

При прийнятті рішення  суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні по сплаті штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобо”язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов”язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов”язанні,  що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов”язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Це положення доповнюється також і змістом ч.3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, а також положенням п.3 ст.83 ГПК України, згідно якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов”язання.

Враховуючи   відсутність збитків у позивача та великий розмір пені, нарахованої позивачем, суд приходить до висновку, що зазначені обставини є поважними для зменшення розміру пені на 70%. Таким чином, розмір пені, який підлягає стягненню, становить 4 821,12 грн.

Згідно ст. 629 ЦК України,  договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення  боргу,  відзив на позовну заяву не представив,  явку повноважного представника в судове засідання  не забезпечив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів “Трускавецькурорт” (м.Трускавець) до Дочірнього підприємства “Делакс-Житлобуд” Товариства з обмеженою відповідальністю “Делакс Україна” (с.Станиля, Дрогобицького району) в частині стягнення заборгованості в сумі  24 261,12 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжні доручення №6229 від 05.05.2009 року на суму 355,10 грн. про сплату державного мита, та №6228 від 05.05.2009 року на суму 312,50 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України,   ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України,  суд -   

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути із Дочірнього підприємства “Делакс-Житлобуд” Товариства з обмеженою відповідальністю “Делакс Україна” (Дрогобицький р-н, с.Станиля, вул.Грушевського,1, код ЄДРПОУ 32907459, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів “Трускавецькурорт”  (м.Трускавець, вул.Біласа,13, код ЄДРПОУ 30322940; інші реквізити в матеріалах справи відсутні)  – 24 261 (двадцять чотири тисячі двісті шістдесят одну) грн. 12 коп. боргу, 355  (триста п”ятдесят п”ять) грн. 10 коп. сплаченого державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                             Пазичев В.М.