Постанова

від 25.06.2009 по справі 30-34-16/322-07-8960

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30-34-16/322-07-8960

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"25" червня 2009 р. Справа № 30-34-16/322-07-8960

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів Л.І. Бандури, Л.В. Поліщук

при секретарі судового засідання –О.О. Соломахіній

за участю представників сторін:

від позивача —Є.П.Черватюк

від відповідача —Д.І.Яровий

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємства „Золота рибка”

на рішення господарського суду Одеської області від „28” квітня 2009р.

у справі № 30-34-16/322-07-8960

за позовом Рибо-аграрного Закритого акціонерного товариства „Красний рибак”

до Приватного підприємства „Золота рибка”

про розірвання договору оренди та стягнення 122900.00грн.

за зустрічним позовом  Приватного підприємства „Золота рибка”

3-я особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –

ТОВ „Марлін 2007”

до Рибо-аграрного Закритого акціонерного товариства „Красний рибак”

про визнання договору таким, що не стався та стягнення 367494.50грн.

По справі оголошувалась перерва до 25.06.2009р. о 10.30год.

                                                  встановив:

      Рибо-аграрне  Закрите  Акціонерне товариство „Красний рибак” 11.12.2007р. звернулось з позовом до Приватного підприємства „Золота рибка” про розірвання договору оперативної оренди від 29.04.2006р. у зв'язку із систематичним порушенням орендарем умов вказаного договору, а саме несвоєчасною та не в повному обсязі сплатою орендної плати; про стягнення заборгованості по орендним платежам в сумі 54974.40грн., яка виникла станом на 1.11.2007р. (а.с.2-3 т1).

      Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що сума заборгованості визначена позивачем не правильно, так як розмір щомісячних платежів у 2007 році завищено, а також не враховано затрати по проведенню капітального ремонту орендованого приміщення та споруд (а.с.56-58 т.1).

      13 лютого 2008 року РА ЗАТ „Красний рибак” подана заява про збільшення розміру майнових вимог на суму 68600грн., оскільки заборгованість по орендній платі за період з 1.11.2007р. по 13.12.2008р. збільшилась на зазначену суму. Загальна сума боргу заявленого до стягнення склала  122900.00грн.(а.с.76-79 т.1).

        15 лютого 2008 року ПП „Золота рибка” звернулось із зустрічним позовом про розірвання договору оренди з підстав невиконання орендодавцем зобов'язань  за цим договором (а.с.43-45 т.2).

       Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.02.2008р. відмовлено у прийнятті зустрічного позову на підставі п.2 ч.1 ст.62 ГПК України (а.с.42 т.2).

    Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 1.04.2008р. зазначена ухвала скасована, зустрічний позов для подальшого розгляду направлений до суду першої інстанції, який ухвалою від 14.04.2008р. прийняв його до провадження для спільного розгляду з первісним позовом                                 (а.с.106-110, 122-123 т.2).

        26 травня 2008 року ПП „Золота рибка” подана заява про уточнення зустрічних позовних вимог, в якій підприємство просило розірвати договір оренди з 15.02.2008р.(а.с.140 т.2).

        Ухвалою господарського суду Одеської області від 4.07.2008р., за клопотанням ПП „Золота рибка”, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом ТОВ „Марлін 2007” (а.с.17-18 т.3).

    Рішенням господарського суду Одеської області від 14.08.2008р. (суддя         Фаєр Ю.Г.) первісний позов задоволено частково, з ПП „Золота рибка” на користь             РА ЗАТ „Красний рибак” стягнуто 122900.00грн. основного боргу. В іншій частині первісного позову та у задоволенні зустрічного позову відмовлено (а.с.31-39 т.3).

      Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2008р. вищезазначене рішення змінено, з ПП „Золота рибка” стягнуто 96844грн. заборгованості по орендній платі. Зустрічний позов ПП „Золота рибка” задоволено, договір оренди від 29.04.2006р. розірвано. В решті рішення залишено без змін (а.с.136-142 т.3).

      Постановою Вищого господарського суду  України від 26.01.2009р. судові рішення попередніх інстанцій скасовано, справа направлена на новий розгляд до господарського суду Одеської області з тих підстав, що питання відповідності договору оренди вимогам чинного законодавства щодо дотримання нотаріальної форми укладення договору та права РА ЗАТ „Красний рибак” на передання цілісного майнового рибопереробного комплексу в оренду не було предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанції (а.с.174-178 т.3).

         14 квітня 2009 року ПП „Золота рибка” подана заява про уточнення позовних  вимог,  якою останнє просило визнати спірний договір таким, що не стався з підстав укладення договору без його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, як це передбачено ст.ст.793, 794 ЦК України. Також підприємство просило витребувати від РА ЗАТ „Красний рибак” на  його користь безпідставно отримані грошові кошти в сумі 367494.50грн. в якості орендної плати, згідно ст.1212 ЦК України (а.с.39 т.4).

        Рішенням господарського суду Одеської області від 28.04.2009р. (суддя   Рога Н.В.) первісний позов задоволено. Договір оренди від 29.04.2006р. розірвано. Стягнуто з ПП „Золота рибка” на користь РА ЗАТ „Красний рибак” заборгованість по орендній платі в сумі 122900.00грн.У задоволенні зустрічного позову відмовлено (а.с.59-62 т.4).

        Не погодившись із рішенням суду, ПП „Золота рибка” 8.05.2009р. звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило його скасувати,  прийняти нове рішення про визнання спірного договору неукладеним, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на неправильне застосування норм матеріального права.

        Письмові заперечення на апеляційну скаргу  від  РА ЗАТ „Красний рибак” не надійшли.

      У судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника пояснив, що підприємство також не згодне з рішенням суду щодо стягнення з нього 122900.00грн. заборгованості по орендній платі та відмови у задоволенні зустрічного позову в частині повернення безпідставно набутих                                 РА ЗАТ „Красний рибак” грошових коштів в сумі 367494.50грн., сплачених у якості орендної плати. Тобто, скаржник просить рішення суду скасувати, відмовити у задоволенні первісного  позову, зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

       Представник РА ЗАТ „Красний рибак” просив рішення залишити без змін.

     Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, але рішення суду підлягає скасуванню, виходячи із наступного.

      Відповідно до рішення Удобненської сільської ради Б-Дністровського р-ну від 2.10.1998р. № 24-IV-XXIII рибогосподарському аграрному колективному підприємству „Красний рибак” (нині Рибо-аграрне закрите акціонерне товариство „Красний рибак”) 14.04.1999р. видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 8,00га для розміщення виробничої бази рибопереробного  заводу (а.с.30-33 т.4).

     16 березня 2006 року Б-Дністровською райдержадміністрацією видано Рибо-аграрному ЗАТ „Красний рибак” свідоцтво про право власності на нерухоме майно –будівлі та споруди рибопереробного комплексу, розташовані за адресою: Автошлях Одеса-Рені, 57км. (а.с.28 т.4). Реєстрація права власності здійснена        КП „Б-Дністровське бюро технічної інвентаризації” (реєстраційний № 14157399), про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно        (а.с.29 т.4).

      29 квітня 2006 року між РА ЗАТ „Красний рибак” (орендодавець) та Приватним підприємством „Золота рибка”(орендар) укладено договір оперативної  оренди строком дії на 1 рік, за умовами якого орендодавець зобов'язався  передати за плату орендареві у строкове користування приміщення та устаткування вищезазначеного цілісного майнового рибопереробного  комплексу,  а останній –сплачувати оренду плату (а.с.7-10 т.1). Згідно додаткової угоди від 27.03.2007р. строк дії договору оренди продовжено на 2 роки 11 місяців 25 днів (а.с.33 т.1). Додатковою угодою від 11.06.2007р. сторони підтвердили строк дії договору оренди до 22.03.2010р. (а.с.59 т.1).

       Згідно до ч.1 ст.209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або за домовленістю сторін.

    Відповідно до ст.793 ЦК України в редакції, що діяла на день укладення договору, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, якщо такий договір укладається строком на 1 рік і більше.

       Згідно ч.1 ст.210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

     Відповідно до ст.794 ЦК України (в редакції станом на 29.04.2006р.), якщо договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладений на строк не менш одного року, підлягає державній реєстрації.

       Аналіз вищезазначених правових норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів передує їх державній реєстрації. Порушення вимоги щодо обов'язкового  нотаріального посвідчення виключає державну реєстрацію цього договору.

      Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріального посвідчення договору  такий договір є нікчемним.

  Отже, договір оперативної оренди цілісного майнового рибопереробного  комплексу від 29.04.2006р. підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, що не було виконано сторонами.

      Згідно абзацу 1 частини 2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

     Абзацем 2 частини 2 означеної статті передбачено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

   Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

      Однак, жодна із сторін не скористалась правом, наданим ч.2 ст.220 ЦК України і в судовому порядку нікчемний договір не визнавася дійсним.

      Таким чином, договір оренди від 29.04.2006р. є нікчемним в силу закону, а тому первісний позов про його розірвання та стягнення орендної плати в сумі 122900грн. не підлягає задоволенню.

    ПП „Золота рибка”, згідно  уточнених зустрічних позовних вимог та вимог наведених в апеляційній скарзі, просило визнати договір оренди неукладеним.

       Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст.16  ЦК України, який не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, передбаченим в договорі або законі. Такий спосіб захисту цивільного права як визнання договору неукладеним у переліку ст. 16  ЦК України не міститься, не передбачений він сторонами і при укладенні договору. Отже, зустрічна позовна вимога про визнання договору неукладеним не відповідає способам  захисту цивільних прав, а тому задоволенню не підлягає.

      Щодо іншої зустрічної позовної вимоги про витребування (стягнення) з           РА ЗАТ „Красний рибак” відповідно до ст.1212 ЦК України безпідставно набутих грошових коштів, сплачених ПП „Золота рибка” в якості оплати за оренду майна в сумі 367494.50грн.,  то судова колегія зазначає слідуюче.

       Як вбачається з матеріалів справи та з'ясовано під час вирішення спору, об'єкт оренди був переданий орендодавцем орендареві, що підтверджено актом приймання-передачі будівель, обладнання та інших матеріальних цінностей від 25.05.2006р. (а.с.13-32 т.2); використовувалось у виробничій діяльності орендаря, за твердженням останнього, до листопада 2007 року, за твердженням орендодавця, до квітня 2008 року;  оренда плата за період з 27.04.2006р. –31.10.2007р. сплачена в загальній сумі 348494.50грн. (а.с.57, а.с.81-172 т.1); повернення орендованого майна ніяким чином не оформлено.

       Відповідно до глави 83 ЦК України,  особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч.1 ст.1212  ЦК України).

    Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших  осіб чи наслідком події ( ч.2 ст.1212  ЦК України).

      Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного за недійсним правочином ( п.1 ч.3 ст.1212  ЦК України).

   Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зазначення у п.1ч.3 ст.1212 ЦК України про те, що положення глави 83 цього Кодексу (ст.ст.1212 –1215 ЦК України) застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, не означає, що таку вимогу слід пред'явити з посиланням на ці статті.

     У даному випадку слід враховувати, що відповідно до ст.ст. 759, 797 ЦК України користування орендованим майном є платним. Не можна повернути одержане, що полягало в користуванні майном за договором оренди, так як користування вже здійснено.

  Частина 1 ст.216 ЦК України встановлює загальні наслідки недійсності правочинів, що стосуються як нікчемних, так і оспорюваних правочинів, а також передбачає особливі умови застосування правових наслідків. Так відповідно до      ч.1 ст.216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання правочину, а  в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли  одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі –відшкодувати  вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (двостороння реституція).

  Тобто, якщо не можна повернути одержане за нікчемним правочином, відшкодовується вартість одержаного за цінами, що існують на момент відшкодування.  Так, за договором оренди, орендодавець має повернути орендареві суму одержаної орендної плати за період користування майном, а орендар має повернути майно, яким він користувався відповідно до договору оренди, та відшкодувати вартість одержаного за правочином, тобто суму орендної плати, що існує на момент відшкодування. Оскільки з обох сторін слід стягнути грошову суму, то необхідно провести залік взаємних вимог, і  до стягнення підлягає тільки різниця між фактично сплаченою орендною платою та платою, що розраховується на момент відшкодування.

    Вимога про повернення безпідставно отриманих грошових коштів у вигляді сплати орендної плати заявлена ПП „Золота рибка” без урахування вимог               ч.1 ст.216 ЦК України, чим ущемлені права та інтереси другої сторони за договором –РА ЗАТ „Красний рибак”.

     З урахуванням зазначеного, та керуючись положеннями ст.3 ЦК України, яка передбачає загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення заявленої ПП „Золота рибка” до відшкодування грошової суми.

       Вищевикладене не враховано судом першої інстанції при вирішенні спору, що призвело до прийняття неправильного рішення і є підставою для його скасування.

       Крім того, апеляційна інстанція зазначає, що уточнені зустрічні позовні вимоги про визнання договору неукладеним та стягнення 367494.50грн. носять одночасно немайновий та майновий характер. Відповідно до пунктів 24, 33 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої ГДПІ України від 22.04.1993р. № 15, зареєстрованої Мінюстом України 19.05.1993р. за № 150, із зустрічних позовних заяв мито справляється на загальних підставах, з позовних заяв, що носять одночасно майновий і немайновий характер, держмито сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв  майнового характеру, і за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру.

    Однак, як вбачається з матеріалів справи, ПП „Золота рибка” не сплатило держмито за майновою вимогою. Відповідно до п.п.„а” п.2 ст.3 Декрету  Кабінету Міністрів України „Про державне мито” із заяв майнового характеру держмито справляється  у розмірі 1% ціни позову, що у даному випадку становить 3674.95грн.

       При поданні апеляційної скарги ПП „Золота рибка” оплатило держмито лише в частині оскарження рішення стосовно немайнової вимоги (задоволення первісного позову про розірвання договору, відмови у визнанні договору неукладеним за зустрічним позовом), тоді як в апеляційній інстанції скаржник оспорював судове рішення в цілому, у т.ч. щодо майнових вимог (задоволення первісного позову про стягнення 122900грн. та відмову у стягненні 367494.50грн. за зустрічним позовом). Відповідно до п.п.„г” п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, з апеляційних скарг на рішення господарського суду державне мито сплачується у розмірі 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. У даному випадку оспорюваною є сума 490394.50грн. (12290.00 + 367494.50), розмір держмита становить 2451.97грн. Враховуючи результати апеляційного перегляду та відповідно до ст.49 ГПК України, з ПП „Золота рибка” на користь Держбюджету України підлягає стягненню держмито в загальній сумі 6126.92грн.                  (3674.95 + 2451.97).

              Керуючись ст. ст. 99, 103 -105 ГПК України, колегія суддів

                                                     постановила:

        Рішення господарського суду Одеської області від 28.04.2009р.  у справі         № 30-34-16/322-07-8960 скасувати, у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовити.

           Стягнути з Приватного підприємства „Золота рибка” на користь Державного бюджету України держмито в сумі 6126.92грн., у т.ч. за апеляційний перегляд рішення.

          Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

        Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.

          Головуючий суддя                                                            В.Б. Туренко

          Суддя                                                                                 Л.І. Бандура

          Суддя                                                                                Л.В. Поліщук