Постанова

від 15.08.2014 по справі 813/5179/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2014 року № 813/5179/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Цар Х.М.,

представника позивача Берестецького Т.Б.,

представника відповідача Сенюк В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тігма продукт» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання до вчинення дій,

в с т а н о в и в :

22.07.2014 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Тігма продукт» (далі - ТзОВ «Тігма продукт») до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Городоцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області) та з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач просить:

- Визнати протиправними дії Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області щодо внесення змін до облікових даних податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Тігма Продукт» за лютий-квітень 2014 р.

- Визнання протиправними дії Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області щодо встановлення в акті перевірки №308/2201/38953596 від 17.07.2014 року фактів нікчемності правочинів за наслідками господарської діяльності із платниками податків за період лютий- квітень 2014 р.

- Зобов'язати Городоцьку ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області відновити в електронних базах АІС «Податковий блок» та АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України» суми податкового кредиту задекларованого Товариством з обмеженою відповідальністю «Тігма Продукт» за рахунок податкових накладних, виписаних контрагентом-постачальником ТзОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» за лютий-квітень 2014 р. та задекларовані суми податкового зобов'язання в частині податкового кредиту, сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних ТзОВ «Тігма Продукт» підприємствам-покупцям ТзОВ «Темпо-Логістик», ТОВ «Укрпрод-Сервіс» ТзОВ «Бейсік Інгредієнтс» за лютий-квітень 2014 р, коригування яких здійснено на підставі акта перевірки №308/2201/38953596 від 17.07.2014 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу, які зазначенні в акті перевірки № 308/2201/38953596 від 17.07.2014 р. про завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та завищення податкового кредиту зроблені відповідачем без об'єктивного аналізу господарських операцій та ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу щодо відсутності фактичної поставки товарів, визначених договорами. Зазначає, що реальність господарських операцій по поставці товарів підтверджується належним чином складеними документами первинного бухгалтерського обліку. Вказує, що такі документи були в повному обсязі надані до перевірки, відповідають вимогам встановленим діючим законодавствам. Податковий кодекс України не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Законодавством України не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними або недійсними правочини і дані, які відображені платником податків у податковій звітності.

Позивач вважає, що відповідач не мав законних підстав здійснювати коригування показників податкової звітності позивача з ПДВ лише на підставі акту перевірки, без винесення податкового повідомлення - рішення та його узгодження у встановленому порядку. Такі висновки обґрунтовує тим, що з аналізу податкового законодавства України вбачається, що податковий орган має право самостійно вносити зміни лише в ті облікові дані платника податку, що не пов'язані із зміною податкового навантаження та податного кредиту, оскільки такі зміни несуть за собою податкові зобов'язання, які визначені п.п.14.1.156 п. 14.1 ст.14 ПК України. Натомість коригування сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість податковий орган може проводити лише після винесення податкового повідомлення-рішення та узгодження визначених ним сум платежів.

На переконання позивача, реальність господарських операцій по поставці товарів підтверджується належними первинними документами. Дані дії здійсненні на підставі висновків, що були зроблені податковим органом в ході перевірки ТзОВ «Тігма продукт» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання ТзОВ «Г.Н.Т. Нова Група» за лютий - березень 2014 року, є безпідставними, не ґрунтуються на фактичних обставинах та не відповідають нормам чинного законодавства. В основу висновків ДПІ покладено акт податкового органу ТзОВ «Г.Н.Т. Нова Група». Такі висновки зроблені без аналізу первинних бухгалтерських документів, чим грубо порушено вимоги п.п.75.1.2 ст.75 Податкового кодексу України. Правовідносини Товариства з вищезгаданими контрагентами мали реальний характер, що підтверджується первинними документами, на підставі яких правомірно було сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання з податку на додану вартість (далі-ПДВ), в наслідок чого отримано прибуток з якого сплачено податок до бюджету. З врахуванням зазначеного, просять позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав наведених у позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ТзОВ «Тігма продукт» не визнав з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що при проведенні перевірки використовувались первинні документи, що підтверджується актом перевірки. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тігма продукт» зареєстроване 31.10.2013 р. Реєстраційною службою Городоцького районного управління юстиції Львівської області, перебуває на обліку в Городоцькій ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області.

Як вбачається з акту перевірки №308/2201/38953596 від 17.07.2014 року Городоцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області було встановлено факт нікчемності правочинів за наслідками господарської діяльності ТзОВ «Тігма продукт» з ТзОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» (як з постачальниками) та з ТзОВ «Темпо-Логістик», ТзОВ «Укрпрод-Сервіс», ТзОВ «Бейсік Інградієнтс» (як покупцями) за період 01.02.2014 р. по 30.04.2014 р., а також було здійснено обнулення в електронних базах АІС «Податковий блок» та АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України» суми податкового кредиту задекларованого ТзОВ «Тігма Продукт» за рахунок податкових накладних, виписаних контрагентом-постачальником ТзОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» за лютий-березень 2014 р. та задекларовані суми податкового зобов'язання в частині податкового кредиту, сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Тігма Продукт» підприємствам-покупцям ТзОВ «Темпо-Логістик», ТзОВ «Укрпрод-Сервіс», ТзОВ «Бейсік Інгредієнтс» за лютий-березень 2014 р, коригування яких здійснено на підставі акта перевірки перевірки №308/2201/38953596 від 17.07.2014 р. Податкові повідомлення-рішення на підставі такого акту відповідачем не приймалися. Вказана обставина сторонами не заперечується.

Судом встановлено, що між позивачем ТзОВ «Тігма продукт» та ТзОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» 08.01.2014 року було укладено договір № 01/14, предметом якого є поставка харчових складників. На підтвердження виконання договору та реального отримання товару до матеріалів справи долучено податкові, видаткові та товарно-транспортні накладні, банківські платіжні документи. Крім того, до матеріалів справи позивачем долучено докази реалізації ТзОВ «Тігма продукт» придбаних в ТзОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» харчових добавок його клієнтам-покупцям, а саме ТзОВ «Темпо-Логістик», ТзОВ «Укрпрод-Сервіс», ТзОВ «Бейсік Інгредієнтс». Зазначені первинні документи містяться в матеріалах справи та були предметом перевірки.

В ході перевірки позивача податковий орган використав акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Г.Н.Т. Нова Груп» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.02.2014 року по 30.04.2014 року» від 16.05.2014 року № 1388/26-55-22-07/38703613. Згідно висновку даного акту встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій ТзОВ «Г.Н.Т. Нова Груп», оскільки присутня різноплановість проданих товарів та наданих послуг; відсутність трудових ресурсів; в ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявність виробничих потужностей, складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім того, в ході проведення зустрічної звірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Враховуючи наведене, податковий орган дійшов висновку, що неможливо підтвердити реальність проведення господарських операцій ТзОВ «Тігма продукт» з ТзОВ «Г.Н.Т. Нова Груп». На думку податкового органу, оскільки в ТзОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» відсутні об'єкти оподаткування та не відбувалася реалізація, то відповідно ТзОВ «Тігма продукт» не придбавало товар в ТзОВ «Г.Н.Т. Нова Груп», а відтак відповідачем в акті перевірки зроблено висновок, що ТзОВ «Тігма продукт» в лютому-березні 2014 року здійснювало операції з ТзОВ «Г.Н.Т. Нова Груп», які пов'язані з наданням податкової вигоди для третіх осіб (транзитні операції).

З таким висновком податкового органу суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно до п. 7.3. ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Перелік підстав, відповідно до яких платник податку не має права відносити відповідні суми до податкового кредиту наведено у п. 198.6 ст. 198 ПК України, а, відтак, виходячи із змісту п. 7.3 ст. 7 ПК України, перелік цих підстав є вичерпним.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договорами, податковими накладними, актами виконаних робіт та іншими письмовими документами.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Аналогічну позицію підтримує й Вищий адміністративний суд України, зокрема, у листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 та численній судовій практиці.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України К-1470/09 від 15.04.2009 р. викладено правову позицію з вказаного питання, а саме те, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Зазначена обставина відповідачами взагалі не досліджувалась, посадові особи сторін правочинів з цього приводу не опитувались, а висновки про нікчемність правочинів, сформовані відповідачем є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Отже, доводи та висновки відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, сприймаються судом критично та до уваги не приймаються.

Крім того, слід зазначити, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків у податковій звітності.

Пунктом 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що державним податковим інспекціям, надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках-коштів, одержаних без встановлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Також, ст. 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними. Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не самостійно визнавати їх нікчемними.

Матеріалами справи стверджується та не заперечувалось представником відповідача той факт, що Городоцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області вносились відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а саме обнулено податковий кредит та податкові зобов'язання за період лютого-квітня 2014 року.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.3 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

- якщо платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби.

Відповідно до п. 78.8 ст. 78 Податкового кодексу України, порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно з п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Аналогічні положення містить п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за №34/18772, яким передбачено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Так, вказаним Порядком №984 передбачено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Статтею 74 Податкового кодексу України передбачено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Згідно з абз. 4 п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, за наслідками перевірки керівником органу державної податкової служби (або його заступником) приймається рішення про визначення грошових зобов'язань з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 Кодексу.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Також, положеннями п. 7 Порядку №984 передбачено, що за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Отже, за змістом п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України та п. 7 Порядку № 984 єдиним випадком відсутності у податкового органу обов'язку в десятиденний термін з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки прийняти за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення є призначення такої перевірки відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність. Однак, навіть такі обставини призначення перевірки є підставою не для неприйняття податкового повідомлення-рішення, а для відкладення терміну його прийняття до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до п. 14.1.157 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, під податковим повідомленням-рішенням слід розуміти - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Положеннями ст. 58 Податкового кодексу України та наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 985 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.12.2010 р. № 1440/18735 встановлено єдиний порядок складання та надіслання (вручення) платникам податків під час податкового контролю податкових повідомлень-рішень, в т.ч. за результатами всіх видів перевірок щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, а також у випадках, коли визначити податкове зобов'язання платника відповідно до законодавства повинен орган державної податкової служби.

Враховуючи наведені положення Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно ж як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обов'язком прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення. Іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах законодавство не передбачає.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач, встановивши в акті перевірки порушення позивачем норм податного законодавства, податкового повідомлення-рішення, як того вимагає Податковий кодекс України, не приймав, проте вніс у внутрішній електронній базі АІС ДПС «Податковий блок», АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України» коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань ТзОВ «Тігма продукт», про що свідчить відповідний витяг.

Суд підкреслює, що система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 р. № 266 (який втратив чинність на підставі наказу № 165 від 14.06.2013 року).

Наказом Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 р. «Про введення в експлуатацію інформаційної системи «Податковий блок» з 01.01.2013 р. було введено в експлуатацію АІС «Податковий блок» в органах державної податкової служби всіх рівнів.

Згідно з п. 2.1 наказу Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 р. «Про введення в експлуатацію інформаційної системи «Податковий блок» існуючі інформаційні системи експлуатувалися паралельно з інформаційною системою «Податковий блок» до 31.01.2013 р.

Сама по собі здійснена податковим органом податкова кваліфікація операцій платника за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України та Податковий блок. Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом лише після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Отже, дії податкового органу по виключенню з деталізованої бази задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в даному випадку є протиправними, оскільки відображення таких відомостей з урахуванням того, що такі відомості повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку або з грошовими зобов'язаннями визначеними податковим органом у відповідності до узгодженого податкового повідомлення - рішення, фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків повинно бути відновлення в цій базі таких показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків або грошових зобов'язань, визначених податковим органом у відповідності до узгодженого податкового повідомлення - рішення.

Суд звертає увагу на те, що самостійна зміна відповідачем в автоматизованій системі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без прийняття податкового повідомлення - рішення та без зміни цих показників самостійно позивачем шляхом подання декларації (розрахунків) порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Враховуючи специфіку ПДВ, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

Невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем в деклараціях з ПДВ, показникам в централізованій базі даних податкової звітності, безпосередньо впливає на права та інтереси позивача, оскільки негативно впливає на стан ділової репутації, до відмови його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних наслідків для себе від господарських операцій з ним з боку податкових органів тощо.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд не враховує посилання відповідача на те, що він діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог чинного податкового законодавства, оскільки податковий орган не прийняв податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, чим порушив порядок нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість. Тому у відповідача не було відповідного права коригувати позивачеві показники податкового кредиту та податкові зобов'язання.

Таким чином, суд вважає, що податковим органом не доведено правомірність дій щодо відображення в автоматизованій системі співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні, а відтак, із урахуванням вимог ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області щодо встановлення в акті перевірки №308/2201/38953596 від 17.07.2014 року фактів нікчемності правочинів за наслідками господарської діяльності із платниками податків за період лютий- березень 2014 р. та зобов'язання Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області відновити в електронних базах АІС «Податковий блок» та АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України» суми податкового кредиту задекларованого ТзОВ «Тігма Продукт» за рахунок податкових накладних, виписаних контрагентом-постачальником ТзОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» за лютий-березень 2014 р. та задекларовані суми податкового зобов'язання в частині податкового кредиту, сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних ТзОВ «Тігма Продукт» підприємствам-покупцям ТзОВ «Темпо-Логістик», ТзОВ «Укрпрод-Сервіс» ТзОВ «Бейсік Інгредієнтс» за лютий-березень 2014 р, коригування яких здійснено на підставі акта перевірки №308/2201/38953596 від 17.07.2014 р. підлягають до задоволення.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області щодо внесення змін до облікових даних податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТзОВ «Тігма Продукт» за лютий-квітень 2014 р., суд приходить до висновку, що такі не підлягають задоволенню, оскільки позивачем в цій частині не було доведено факту внесення змін до облікових даних податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, задоволенню не підлягають позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо встановлення в акті перевірки №308/2201/38953596 від 17.07.2014 року фактів нікчемності правочинів за наслідками господарської діяльності із платниками податків за період квітня 2014 року та вимоги про зобов'язання відповідача відновити в електронних базах АІС «Податковий блок» та АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України» суми податкового кредиту задекларованого ТзОВ «Тігма продукт» за рахунок податкових накладних, виписаних контрагентом-постачальником ТзОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» за період квітня 2014 року та задекларовані суми податкового зобов'язання в частині податкового кредиту, сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних ТзОВ «Тігма продукт» підприємствам-покупцям ТзОВ «Темпо-Логістик», ТзОВ «Укрпрод-Сервіс», ТзОВ «Бейсік Інгредієнтс» за період квітня 2014 року, коригування яких здійснено на підставі акта перевірки від 17.07.2014 року № 308/2201/38953596, оскільки як вбачається із зазначеного вище акту перевірки, податковим органом було проведено перевірку позивача за період лютого-березня 2014 року, а період квітня 2014 року в обсяг перевірки позивача не входив.

Відповідно до ст. 94 КАС України сплачені позивачем судові витрати у розмірі 73 гривень 08 коп слід стягнути на його користь.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області щодо встановлення в акті перевірки Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 17.07.2014 року № 308/2201/38953596 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Тігма продукт» (код за ЄДРПОУ 38953596) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Г.Н.Т. Нова Група» (код ЄДРПОУ 38703613) за лютий - березень 2014 року» фактів нікчемності правочинів за наслідками господарської діяльності із платниками податків за період лютий-березень 2014 року.

Зобов'язати Городоцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області відновити в електронних базах АІС «Податковий блок» та АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України» суми податкового кредиту задекларованого товариством з обмеженою відповідальністю «Тігма продукт» за рахунок податкових накладних, виписаних контрагентом-постачальником ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» за лютий-березень 2014 року та задекларовані суми податкового зобов'язання в частині податкового кредиту, сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних ТзОВ «Тігма продукт» підприємствам-покупцям ТзОВ «Темпо-Логістик», ТзОВ «Укрпрод-Сервіс», ТзОВ «Бейсік Інгредієнтс» за лютий-березень 2014 року, коригування яких здійснено на підставі акта перевірки Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 17.07.2014 року № 308/2201/38953596 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Тігма продукт» (код за ЄДРПОУ 38953596) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Г.Н.Т. Нова Група» (код ЄДРПОУ 38703613) за лютий - березень 2014 року».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тігма продукт» (81504, Львівська область, м. Городок, вул. Перемишльська, 9 Г, код ЄДРПОУ 38953596) судовий збір в розмірі 73,08 грн (сімдесят три грн. 08 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 20.08.2014 року.

Суддя Сидор Н.Т.