Ухвала

від 30.10.2014 по справі 813/5179/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 р. Справа № 876/8350/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників: позивача Берестецького Т.Б., відповідача Сенюк В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року у адміністративній справі №813/5179/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тігма продукт» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання незаконним наказу,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тігма продукт» звернулось до суду із позовною заявою до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнати протиправними дії Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області щодо внесення змін до облікових даних податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Тігма Продукт» за лютий-квітень 2014р., визнання протиправними дії Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області щодо встановлення в акті перевірки №308/2201/38953596 від 17.07.2014 року фактів нікчемності правочинів за наслідками господарської діяльності із платниками податків за період лютий- квітень 2014 р., зобов'язання Городоцьку ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області відновити в електронних базах АІС «Податковий блок» та АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України» суми податкового кредиту задекларованого Товариством з обмеженою відповідальністю «Тігма Продукт» за рахунок податкових накладних, виписаних контрагентом-постачальником ТзОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» за лютий-квітень 2014р. та задекларовані суми податкового зобов'язання в частині податкового кредиту, сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних ТзОВ «Тігма Продукт» підприємствам-покупцям ТзОВ «Темпо-Логістик», ТОВ «Укрпрод-Сервіс» ТзОВ «Бейсік Інгредієнтс» за лютий-квітень 2014 р, коригування яких здійснено на підставі акта перевірки №308/2201/38953596 від 17.07.2014 р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року задоволено частково. Визнано протиправними дії Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області щодо встановлення в акті перевірки Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 17.07.2014 року №308/2201/38953596 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Тігма продукт» (код за ЄДРПОУ 38953596) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Г.Н.Т. Нова Група» (код ЄДРПОУ 38703613) за лютий - березень 2014 року» фактів нікчемності правочинів за наслідками господарської діяльності із платниками податків за період лютий-березень 2014 року. Зобов'язано Городоцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області відновити в електронних базах АІС «Податковий блок» та АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України» суми податкового кредиту задекларованого товариством з обмеженою відповідальністю «Тігма продукт» за рахунок податкових накладних, виписаних контрагентом-постачальником ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» за лютий-березень 2014 року та задекларовані суми податкового зобов'язання в частині податкового кредиту, сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних ТзОВ «Тігма продукт» підприємствам-покупцям ТзОВ «Темпо-Логістик», ТзОВ «Укрпрод-Сервіс», ТзОВ «Бейсік Інгредієнтс» за лютий-березень 2014 року, коригування яких здійснено на підставі акта перевірки Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 17.07.2014 року №308/2201/38953596 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Тігма продукт» (код за ЄДРПОУ 38953596) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Г.Н.Т. Нова Група» (код ЄДРПОУ 38703613) за лютий - березень 2014 року». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тігма продукт» судовий збір в розмірі 73,08 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій вказує на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема зазначає про порушенням судом першої інстанції норм Податкового кодексу України та судом першої інстанції не враховано, що позивач фактично оскаржує висновку акту перевірки. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав вказаних у скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Як вбачається з акту перевірки №308/2201/38953596 від 17.07.2014 року Городоцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області було встановлено факт нікчемності правочинів за наслідками господарської діяльності ТзОВ «Тігма продукт» з ТзОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» (як з постачальниками) та з ТзОВ «Темпо-Логістик», ТзОВ «Укрпрод-Сервіс», ТзОВ «Бейсік Інградієнтс» (як покупцями) за період 01.02.2014 р. по 30.04.2014 р., а також було здійснено обнулення в електронних базах АІС «Податковий блок» та АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України» суми податкового кредиту задекларованого ТзОВ «Тігма Продукт» за рахунок податкових накладних, виписаних контрагентом-постачальником ТзОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» за лютий-березень 2014 р. та задекларовані суми податкового зобов'язання в частині податкового кредиту, сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Тігма Продукт» підприємствам-покупцям ТзОВ «Темпо-Логістик», ТзОВ «Укрпрод-Сервіс», ТзОВ «Бейсік Інгредієнтс» за лютий-березень 2014 р, коригування яких здійснено на підставі акта перевірки перевірки №308/2201/38953596 від 17.07.2014 р. Податкові повідомлення-рішення на підставі такого акту відповідачем не приймалися. Вказана обставина сторонами не заперечується.

Між позивачем ТзОВ «Тігма продукт» та ТзОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» 08.01.2014 року було укладено договір № 01/14, предметом якого є поставка харчових складників. На підтвердження виконання договору та реального отримання товару до матеріалів справи долучено податкові, видаткові та товарно-транспортні накладні, банківські платіжні документи. Крім того, до матеріалів справи позивачем долучено докази реалізації ТзОВ «Тігма продукт» придбаних в ТзОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» харчових добавок його клієнтам-покупцям, а саме ТзОВ «Темпо-Логістик», ТзОВ «Укрпрод-Сервіс», ТзОВ «Бейсік Інгредієнтс». Зазначені первинні документи містяться в матеріалах справи та були предметом перевірки.

В ході перевірки позивача податковий орган використав акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Г.Н.Т. Нова Груп» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.02.2014 року по 30.04.2014 року» від 16.05.2014 року №1388/26-55-22-07/38703613. Згідно висновку даного акту встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій ТзОВ «Г.Н.Т. Нова Груп», оскільки присутня різноплановість проданих товарів та наданих послуг; відсутність трудових ресурсів; в ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявність виробничих потужностей, складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім того, в ході проведення зустрічної звірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Враховуючи наведене, податковий орган дійшов висновку, що неможливо підтвердити реальність проведення господарських операцій ТзОВ «Тігма продукт» з ТзОВ «Г.Н.Т. Нова Груп». На думку податкового органу, оскільки в ТзОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» відсутні об'єкти оподаткування та не відбувалася реалізація, то відповідно ТзОВ «Тігма продукт» не придбавало товар в ТзОВ «Г.Н.Т. Нова Груп», а відтак відповідачем в акті перевірки зроблено висновок, що ТзОВ «Тігма продукт» в лютому-березні 2014 року здійснювало операції з ТзОВ «Г.Н.Т. Нова Груп», які пов'язані з наданням податкової вигоди для третіх осіб (транзитні операції).

Проте з такими висновками відповідача погодитись не можна з огляджу на наступне.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно до п. 7.3. ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Перелік підстав, відповідно до яких платник податку не має права відносити відповідні суми до податкового кредиту наведено у п. 198.6 ст. 198 ПК України, а, відтак, виходячи із змісту п. 7.3 ст. 7 ПК України, перелік цих підстав є вичерпним.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договорами, податковими накладними, актами виконаних робіт та іншими письмовими документами.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Зазначена обставина відповідачами взагалі не досліджувалась, посадові особи сторін правочинів з цього приводу не опитувались, а висновки про нікчемність правочинів, сформовані відповідачем є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Отже, доводи та висновки відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, сприймаються судом критично та до уваги не приймаються.

Крім того, слід зазначити, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків у податковій звітності.

Також, ст. 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними. Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не самостійно визнавати їх нікчемними.

Крім того, Городоцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області вносились відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а саме обнулено податковий кредит та податкові зобов'язання за період лютого-квітня 2014 року.

Відповідно до пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.3 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; якщо платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби.

Відповідно до п. 78.8 ст. 78 Податкового кодексу України, порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно з п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Аналогічні положення містить п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за №34/18772, яким передбачено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Вказаним Порядком №984 передбачено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Статтею 74 Податкового кодексу України передбачено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Згідно з абз. 4 п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, за наслідками перевірки керівником органу державної податкової служби (або його заступником) приймається рішення про визначення грошових зобов'язань з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 Кодексу.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Також, положеннями п. 7 Порядку №984 передбачено, що за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Отже, за змістом п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України та п. 7 Порядку №984 єдиним випадком відсутності у податкового органу обов'язку в десятиденний термін з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки прийняти за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення є призначення такої перевірки відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність. Однак, навіть такі обставини призначення перевірки є підставою не для неприйняття податкового повідомлення-рішення, а для відкладення терміну його прийняття до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до п. 14.1.157 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, під податковим повідомленням-рішенням слід розуміти - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Положеннями ст. 58 Податкового кодексу України та наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 985 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.12.2010 р. № 1440/18735 встановлено єдиний порядок складання та надіслання (вручення) платникам податків під час податкового контролю податкових повідомлень-рішень, в т.ч. за результатами всіх видів перевірок щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, а також у випадках, коли визначити податкове зобов'язання платника відповідно до законодавства повинен орган державної податкової служби.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно ж як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обов'язком прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення. Іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах законодавство не передбачає.

Судом встановлено, що відповідач, встановивши в акті перевірки порушення позивачем норм податного законодавства, податкового повідомлення-рішення, як того вимагає Податковий кодекс України, не приймав, проте вніс у внутрішній електронній базі АІС ДПС «Податковий блок», АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України» коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань ТзОВ «Тігма продукт», про що свідчить відповідний витяг.

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 р. № 266 (який втратив чинність на підставі наказу № 165 від 14.06.2013 року).

Наказом Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 р. «Про введення в експлуатацію інформаційної системи «Податковий блок» з 01.01.2013 р. було введено в експлуатацію АІС «Податковий блок» в органах державної податкової служби всіх рівнів.

Згідно з п. 2.1 наказу Державної податкової служби України №1197 від 24.12.2012р. «Про введення в експлуатацію інформаційної системи «Податковий блок» існуючі інформаційні системи експлуатувалися паралельно з інформаційною системою «Податковий блок» до 31.01.2013 р.

Сама по собі здійснена податковим органом податкова кваліфікація операцій платника за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України та Податковий блок. Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом лише після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Таким чином, дії податкового органу по виключенню з деталізованої бази задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в даному випадку є протиправними, оскільки відображення таких відомостей з урахуванням того, що такі відомості повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку або з грошовими зобов'язаннями визначеними податковим органом у відповідності до узгодженого податкового повідомлення - рішення, фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків повинно бути відновлення в цій базі таких показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків або грошових зобов'язань, визначених податковим органом у відповідності до узгодженого податкового повідомлення - рішення.

Самостійна зміна відповідачем в автоматизованій системі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без прийняття податкового повідомлення - рішення та без зміни цих показників самостійно позивачем шляхом подання декларації (розрахунків) порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Враховуючи специфіку ПДВ, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

Невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем в деклараціях з ПДВ, показникам в централізованій базі даних податкової звітності, безпосередньо впливає на права та інтереси позивача, оскільки негативно впливає на стан ділової репутації, до відмови його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних наслідків для себе від господарських операцій з ним з боку податкових органів тощо.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що податковим органом не доведено правомірність дій щодо відображення в автоматизованій системі співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні, тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області щодо встановлення в акті перевірки №308/2201/38953596 від 17.07.2014 року фактів нікчемності правочинів за наслідками господарської діяльності із платниками податків за період лютий- березень 2014 р. та зобов'язання Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області відновити в електронних базах АІС «Податковий блок» та АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України» суми податкового кредиту задекларованого ТзОВ «Тігма Продукт» за рахунок податкових накладних, виписаних контрагентом-постачальником ТзОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» за лютий-березень 2014 р. та задекларовані суми податкового зобов'язання в частині податкового кредиту, сформованого за рахунок податкових накладних, виписаних ТзОВ «Тігма Продукт» підприємствам-покупцям ТзОВ «Темпо-Логістик», ТзОВ «Укрпрод-Сервіс» ТзОВ «Бейсік Інгредієнтс» за лютий-березень 2014 р, коригування яких здійснено на підставі акта перевірки №308/2201/38953596 від 17.07.2014 р. підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за 06 міс. 2013р. на 240262 грн., судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15серпня 2014 року у адміністративній справі №813/5179/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 04.11.2014р.