Постанова

від 18.08.2014 по справі 916/2315/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2014 р.Справа № 916/2315/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренка

суддів О.Ю. Аленіна, Т.А. Величко (склад судової колегії згідно розпорядження в.о. голови суду)

при секретарі судового засідання Кубік О.В.

за участю представників сторін:

від Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради - Попова Н.О.

від приватної багатопрофільної фірми "ИТА" - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватної багатопрофільної фірми "ИТА"

на рішення господарського суду Одеської області від 18.11.2013 р.

у справі № 916/2315/13

за позовом Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради

до приватної багатопрофільної фірми "ИТА"

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 322 341,09 грн.,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.11.2013 р. (суддя Щавинська Ю.М.) позов Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради (далі також - Позивач, Фонд) до приватної багатопрофільної фірми "ИТА" (далі також - Відповідач, Скаржник, ПБФ "ИТА") задоволено: зобов'язано Відповідача повернути Позивачу нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Суворова, 20 літ. "Б", загальною площею 151,5 кв. м, в т. ч. приміщення №№1-11; літ "В" приміщення № 4, 5, площею 109,5 кв. м; літ. "З" площею 44,6 кв. м; літ "з", площею 5,3 кв. м за актом приймання-передачі; стягнуто з ПБФ "ИТА" на користь Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради заборгованість по орендній платі у сумі 94695,62 грн., неустойку у сумі 227645,47 грн. та 7593,82 грн. судового збору.

Вказане рішення прийнято на підставі висновків місцевого господарського суду про доведеність позовних вимог матеріалами справи.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПБФ "ИТА" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої вимоги Скаржник обґрунтовує тим, що вказане рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, зокрема, Скаржник вказує, що господарським судом першої інстанції не надано ПБФ "ИТА" можливості прийняти участь у судовому процесі для застосування спеціальної позовної давності щодо стягнення неустойки.

У судовому засіданні 18.08.2014 р. представник Позивача просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, залишивши оскаржуване рішення без змін. Представник Скаржника в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений судом належним чином. Натомість, від Скаржника надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із зайнятістю представника ПБФ "ИТА" в іншому процесі. Судова колегія відхиляє дане клопотання з огляду на те, що, по-перше, представником Відповідача не надано доказів своєї зайнятості в іншому процесі; по-друге, явка ПБФ "ИТА" не визнавалась судом апеляційної інстанції обов'язковою та, по-третє, Відповідач міг уповноважити іншого представника представляти в суді свої інтереси.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а, згідно положень ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Апеляційна інстанція вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є обґрунтованими та такими, які відповідають вимогам чинного законодавства, матеріалам справи, а тому підстави для скасування чи зміни такого рішення відсутні, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2009 р. між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради (орендодавець) та Приватною багатопрофільною фірмою "ИТА" (орендар) укладено договір оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, що є власністю міської громади в особі Ізмаїльської міської ради, за умовами якого орендарю передаються в строкове платне користування нежилі приміщення, які знаходяться за адресою: м. Ізмаїл, пр. Суворова, 20 літ. "Б", загальною площею 151,5 кв. м, в т. ч. приміщення №№ 1-11; з літ "В" приміщення № 4, 5, площею 109,5 кв. м; літ. "З" площею 44,6 кв. м; літ "з" площею 5,3 кв. м. Строк дії договору до 20.01.2010 р. (п. 10.1 договору).

Змінами до договору оренди від 21.10.2010 р. строк дії договору було продовжено до 02.05.2012 р. включно.

Згідно п. 1.1 договору майно передається в оренду для використання під офіс, складські, допоміжні приміщення.

Пунктом 5.1. договору зобов'язано орендаря, зокрема, своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням Ізраїльської міської ради № 464-У від 05.03.2007 р., рішенням Ізраїльської міської ради № 1569-У від 30.09.2008 р. "Про затвердження додаткових орендних ставок..." та складає на 02.06.2009 р. 7 911,06 грн. за базовий місяць в т.ч. ПДВ. Орендна плата за перший місяць після укладання договору оренди встановлюється шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції по перший місяць оренди включно (п. 3.1 договору).

У відповідності до п. 3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за минулий місяці.

За умовами п. 3.3 договору орендна плата перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 15 числа місця наступного за звітним.

Пунктом 7.1 договору передбачено право орендодавця, зокрема, відмовитись від договору оренди та вимагати повернення орендованого майна, якщо орендар не вносить орендну плату на протязі трьох місяців поспіль.

Пунктом 2.4 договору сторони погодили, що у разі припинення даного договору майно повертається орендарем орендодавцю - Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради. Майно рахується поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладено на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

У зв'язку із несплатою орендарем плати за користування орендованими приміщеннями протягом тривалого часу, Фонд, відповідно до ст. 782 ЦК України, направив на адресу відповідача лист від 06.02.2012 р. № 01/04-65, в якому повідомив про відмову від договору оренди та просив на протязі десяти днів з дати отримання зазначеного листа повернути орендовані приміщення за актом приймання-передачі, а також погасити заборгованість по орендній платі та неустойку. Зазначений лист було отримано представником ПБФ "ИТА" 09.02.2012 р., що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, однак орендовані приміщення не були звільнені відповідачем, заборгованість по орендній платі не сплачено, що зумовило звернення орендодавця до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

У процесі розгляду справи співробітниками Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради було складено обстеження об'єкту комунальної власності, розташованого за вищевказаною адресою, з якого вбачається, що на момент перевірки ПБФ "ИТА" по зазначеному адресу не знаходиться, двері приміщення закриті на замки.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Положенням ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 19 названого Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

За приписами ст. 782 згаданого вище Кодексу наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України, яка цілком кореспондується зі ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (п. 2 ст. 795 ЦК України).

Частиною 2 статті 785 ЦК України встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено, що коли у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем не сплачувалась орендна плата протягом часу, що перевищує встановлений законодавством трьохмісячний термін, у зв'язку з чим Фондом направлено ПБФ "ИТА" лист про відмову від договору, отримання якого (листа) останнім підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням, тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про розірвання договору оренди з 09.02.2012 р. - дати одержання Відповідачем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Враховуючи відсутність правових підстав на зайняття ПБФ "ИТА" вищевказаних нежилих приміщень, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради щодо повернення Відповідачем орендованих приміщень за актом приймання-передачі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з тим, що ПБФ "ИТА" в порушення взятих на себе зобов'язань несвоєчасно та не у повному обсязі сплачувало орендну плату, за орендарем, згідно перевіреного судом розрахунку позивача, станом на лютий 2012 р. утворилась заборгованість у розмірі 94695,62 грн. Враховуючи те, що наявність вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог Позивача в цій частині, з яким (висновком) судова колегія погоджується.

Оскільки матеріалами справи достеменно підтверджено, що, в порушення п. 2.4. договору та ст. 785 ЦК України, орендар після розірвання договору не повернув об'єкт оренди, суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення неустойки у сумі 227645,47 грн., за період з квітня 2012 р. по березень 2013 р. включно.

Доводи Скаржника про те, що господарським судом першої інстанції не надано ПБФ "ИТА" можливості прийняти участь у судовому процесі для застосування спеціальної позовної давності щодо стягнення неустойки, судова колегія зазначає наступне.

Приватна багатопрофільна фірма "ИТА" про час та місце судових засідань була повідомлена належним чином шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу, яка не змінювалася, про що свідчить наявний в матеріалах справи Витяг з Єдиного державного реєстру, однак у судові засідання представник Відповідача не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що судова ухвала про порушення провадження у справі була повернута поштою за юридичною адресою із відміткою "за закінченням строку зберігання" (а. с. 39-42), а за орендною адресою з відміткою "про відсутність адресата" (а. с. 21-24), ухвала про відкладення розгляду справи була отримана відповідачем (а. с. 38), а ухвали від 21.10.2013р. та 06.11.2013р. були повернуті поштою із відміткою "за зазначеною адресою не значиться" (а. с. 52-55, 64-67), суд розглянув справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У пункті 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 р. № 10 роз'яснено, що у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Отже, оскільки Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом та не довів неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги доводи Скаржника ані про не надання господарським судом першої інстанції ПБФ "ИТА" можливості прийняти участь у судовому процесі, ані про не застосування судом спеціальної позовної давності щодо стягнення неустойки.

Крім того, судова колегія зауважує, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним.

Щодо посилань Скаржника про неприйняття місцевим господарським судом до уваги факту здійснення орендарем роботи щодо поліпшення орендованого майна, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Отже, оскільки Відповідачем не надано відповідні докази суду першої інстанції, не надано додаткові докази й суду апеляційної інстанції із обґрунтуванням неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, судова колегія відхиляє вищевказані доводи ПБФ "ИТА".

Відтак, дослідивши наведені вище положення чинного законодавства та наявні у матеріалах справи докази, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 18.11.2013 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова підписана 20.08.2014 р.

Головуючий суддя М.В. Сидоренко

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Т.А. Величко