Рішення

від 14.08.2014 по справі 922/1856/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2014 р.Справа № 922/1856/14

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Макаренко О.В.

судді: Суслова В.В.

судді: Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Кубах І.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "АИСТ ЛТД", м. Харків про стягнення 3 089 638,48 грн. за участю представників сторін:

позивача - Німець А.П., довіреність №110-2014 від 26.05.2014 р.

відповідача - Картамишев В.О., довіреність №18 від 18.06.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС" (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АИСТ ЛТД" (відповідача), в якій просить суд (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, т.3 а.с.124-125) стягнути з відповідача на користь позивача 3 089 638,48 грн., з яких: 2 548 075,24 грн. основного боргу, 3 500,00 грн. заборгованості за надані послуги, 185 179,60 грн. пені, 46 112,42 грн. 3% річних та 306 771,22 грн. інфляційних втрат за договором №11116 від 23.05.2011 р. Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 61 792,77 грн.

Представник позивача у судовому засіданні та у заяві від 31.07.2014 р. (вх.№26498) відмовився від позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 3 500,00 грн. і просить суд стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 2 548 075,24 грн., пеню в розмірі 185 179,60 грн., 3% річних в розмірі 46 112,42 грн. та інфляційні втрати в розмірі 306 771,22 грн.

У відповідності до ч. ч. 4, 6 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову, якщо ці дії не суперечать законодавству або не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Пунктом 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. передбачено, що якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК України щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне прийняти відмову позивача від позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги в розмірі 3 500,00 грн. та припинити провадження у справі в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Отже, предметом спору залишаються вимоги про стягнення з відповідача 2 548 075,24 грн. основного боргу, 185 179,60 грн. пені, 46 112,42 грн. 3% річних та 306 771,22 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов (т.3 а.с.8-11) позовні вимоги визнає частково, просить суд відмовити позивачеві в позові в частині стягнення з відповідача 583 586,69 грн. боргу, а також просить суд зменшити розмір пені на 90%.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.07.2014 р. у даній справі було продовжено строк вирішення спору поза межами 2-х місячного терміну вирішення спорів, встановленого ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Розпорядженням голови господарського суду Харківської області від 28.07.2014 р. для розгляду даної справи було призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Макаренко О.В., судді: Суслова В.В. та Лавренюк Т.А.

У судових засіданнях були оголошені перерви: 19.06.2014 р. - до 03.07.2014 р., 24.07.2014 р. - до 28.07.2014 р., 05.08.2014 р. - до 14.08.2014 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

23 травня 2011 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір №11116, за умовами п.1.1. якого позивач зобов'язався продати відповідачу товар, а відповідач в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором, зобов'язався прийняти товар та оплатити його згідно з п.5.5., з метою подальшого продажу (дистрибуції) від свого імені третім особам чи через власну торгівельну мережу.

Згідно з п. 1.2. договору асортимент та загальна кількість товару, що продається згідно цього договору, визначається у Специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.

За умовами п.3.7. договору датою прийняття товару відповідачем вважається дата підписання сторонами відповідної накладної на товар, що поставляється позивачем (з обов'язковим зазначенням у накладній специфікації товару).

Згідно з п.5.1. договору ціна товару узгоджується сторонами у Специфікації, що є Додатком до договору, у національній валюті України - гривні.

За умовами п. 5.4. договору загальна сума договору становить загальну вартість товару, що поставлений згідно накладних на поставку товару, які є частиною даного договору, протягом строку дії цього договору.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 8.1. договору).

Аналіз вищенаведених положень договору свідчить про те, що спірні правовідносини сторін у даній справі за своєю правовою природою є правоввідносинами з поставки товару.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 3 030 832,59 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними: № БЛ-0001330 від 16.09.13 р. на суму 698 747,64 грн., № БЛ-0001611 від 18.09.13 р. на суму 16 931,20 грн.; № БЛ-0002032 від 24.09.13 р. на суму 2 134,30 грн.; № БЛ-0002447 від 30.09.13 р. на суму 380 045,50 грн.; № БЛ-0002553 від 30.09.13 р. на суму 2 450,76 грн.; № БЛ-0000001 від 01.10.13 р. на суму 288 799,08 грн.; № БЛ-0000594 від 07.10.13 р. на суму 1 453,56 грн.; № БЛ-0000700 від 08.10.13 р. на суму 6 954,91 грн.; № БЛ-0000836 від 09.10.13 р. на суму 30 355,42 грн.; № БЛ-0001180 від 14.10.13 р. на суму 475 531,98 грн.; № БЛ-0002445 від 28.10.13 р. на суму 490 031,51 грн.; № БЛ-0000002 від 01.11.13 р. на суму 82 401,34 грн.; № БЛ-0000219 від 04.11.13 р. на суму 3 692,95 грн.; № БЛ-0000865 від 11.11.13 р. на суму 530 105,89 грн.; № БЛ-0001000 від 13.11.13 р. на суму 4 776,34 грн.; № БЛ-0001446 від 18.11.13 р. на суму 4 860,17 грн.; № БЛ-0001591 від 19.11.13 р. на суму 8 336,45 грн.; № БЛ-0001844 від 21.11.13 р. на суму 2 402,93 грн. та № БЛ-0002139 від 25.11.13 р. на суму 820,66 грн. (т.1 а.с. 43- 65), підписаними уповноваженими представниками сторін і скріпленими їх печатками.

Згідно з частиною 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п.5.5. договору оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача в повному обсязі у термін, який не перевищує 45 календарних днів або в термін, вказаний у накладній.

Відповідач товар отримав, але оплатив його вартість частково на загальну суму 482 757,35 грн. (за видатковою накладною № БЛ-0001330 від 16.09.13 р. на суму 698 747,64 грн.).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач розрахувався за поставлений позивачем товар не в повному обсязі, внаслідок чого на даний час у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в розмірі 2 548 075,24 грн. (3 030 832,59 грн. - 482 757,35 грн. = 2 548 075,24 грн.), стягнення якої є предметом судового розгляду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам та фактичним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене і на те, що суму заборгованості відповідачем не спростовано і не погашено, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 548 075,24 грн. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 46 112,42 грн., інфляційні втрати в розмірі 306 771,22 грн. та пеню в розмірі 185 179,60 грн.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатами проведеного судом розрахунку суд визнав такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 44 377,31 грн. та інфляційних втрат в розмірі 306 154,72 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 735,11 грн. та інфляційних втрат в розмірі 616,50 грн. суд вважає за необхідне відмовити у зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені в розмірі 185 179,60 грн. суд дійшов такого висновку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6.3. договору у разі порушення відповідачем строків розрахунків, вказаних в п.5.5. договору, останній сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Перевіривши правильність та правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 185 179,60 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та обґрунтованими.

Разом з тим, представник відповідача у письмовому клопотанні та у судовому засіданні просить суд зменшити розмір пені на 90%.

Представник позивача у судовому засіданні та у письмових запереченнях (т.3 а.с.181-184) проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, заперечує, наполягаючи на тому, що штрафні санкції нараховані відповідачеві правомірно у відповідності до умов п.п. 6.1., 6.3. договору №11116 від 23.05.2011 р.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, враховуючи заперечення позивача і те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які є підставами для зменшення розміру пені, суд відхиляє клопотання відповідача як необґрунтоване.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі - 185 179,60 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 548 075,24 грн. основного боргу, 185 179,60 грн. пені, 44 377,31 грн. 3% річних та 306 154,72 грн. інфляційних втрат. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 1 735,11 грн. та інфляційних втрат в розмірі 616,50 грн. слід відмовити, в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 3 500,00 грн. провадження у справі - припинити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АИСТ ЛТД" (61106, м. Харків, бульвар Івана Каркача, будинок 4-А, код ЄДРПОУ 34467348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС" (03680, м. Київ, вул. Радищева, 3, офіс Б-402, код ЄДРПОУ 37569643) 2 548 075,24 грн. основного боргу, 185 179,60 грн. пені, 44 377,31 грн. 3% річних, 306 154,72 грн. інфляційних втрат та 61 675,74 судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 3 500,00 грн. провадження у справі припинити.

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 1 735,11 грн. та інфляційних втрат в розмірі 616,50 грн. відмовити.

Повне рішення складено 18.08.2014 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя О.В. Макаренко В.В. Суслова Т.А. Лавренюк