Рішення

від 22.06.2009 по справі 53/315

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/315

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/315

22.06.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нало Принт»  

до Відкритого акціонерного товариства «Фабрика кулінарії»

про стягнення 20 734,74 грн.

                                                                      Суддя                     Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Марченко О.В. –представник за довіреністю № 41-Д від 12.05.2009р.

від відповідача:  не з'явились    

СУТЬ СПОРУ :

          Заявлено позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Фабрика кулінарії»заборгованості за Договором поставки № 14/08/08 від 01.08.2008р. в розмірі 20 734,74 грн., в тому числі 16 641,60 грн. - основний борг, 1 641,36 грн. –пені, 205,17 грн. –3% річних, 2 246,61 грн. –інфляційні витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2009р. порушено провадження по справі № 53/315, розгляд справи призначено на 22.06.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 22.06.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 29.05.2009р., про що свідчить відмітка про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали, повідомлення про вручення поштового відправлення  з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 22.06.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.08.2008р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № 14/08/08 відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця товар, визначений у п. 1.2 цього договору, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити товар (п. 1.1 Договору № 14/08/08 від 01.08.2008р.).

Загальна сума даного договору складається із вартості фактично відвантаженого товару по товарним накладним та рахункам-фактурам, що є невід'ємною частиною даного договору. Будь-яка оплата по рахунку-фактурі вважається оплатою по даному договору (п. 2.1 Договору № 14/08/08 від 01.08.2008р.).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 16 641,60 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № РН-0000069 від 07.10.2008р., № РН-0000070 від 15.10.2008р. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей Серія ЯПИ № 193888 від 07.10.2008р., Серія ЯПИ № 193900 від 14.10.2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

          Згідно зі ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

В п. 2.2 Договору № Договору № 14/08/08 від 01.08.2008р. зазначено, що розрахунки за цим договором між постачальником та покупцем здійснюються в такому порядку: оплата товару повинна бути здійснена покупцем протягом 30 банківських днів, починаючи з дня виставлення рахунку постачальником.

Судом встановлено, що позивач виставляв відповідачу рахунки-фактури № СФ-0000067 від 07.10.2008р. та № СФ-0000068 від 14.10.2008р. на суму 13 200,00 грн. На доказ направлення вказаних рахунків відповідачу позивач надав суду для огляду оригінал поштової квитанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що товар був прийнятий згідно з видатковими накладними уповноваженою особою покупця.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати поставленого товару по договору не виконав, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 16 641,60 грн., що також підтверджується довідкою № 141 від 19.06.2009р. підписаною директором  та головним бухгалтером позивача та актом звірки розрахунків станом на 11.11.2008р.

          Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензію б/№ б/д з вимогою оплатити заборгованість в розмірі 16 641,60 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем  своїх обов'язків по Договору № 14/08/08 від 01.08.2008р. На доказ направлення вказаної претензії відповідачу позивач надав копію повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою уповноваженої особи відповідача про отримання.

          Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.           

          Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо належного виконання зобов'язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  16 641,60 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті  231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Як вбачається з пункту 5.3 Договору № 14/08/08 від 01.08.2008р. при порушенні строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, чинним господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Позивач надав суду розрахунок пені на суму 1 641,36 грн., який здійснений відповідно до чинного законодавства України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1 641,36 грн.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 205,17 грн. обґрунтованими та такими, що  підлягають задоволенню.

Дослідивши розрахунок інфляційних витрат суд виявив, що він зроблений позивачем невірно, оскільки початком нарахування інфляційних витрат позивач визначив вересень, тоді як заборгованість з оплати поставленого товару у відповідача перед позивачем виникла лише у листопаді 2008р. З урахуванням рекомендацій Верховного суду України від 03.04.1997р. № 62-97р «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»заборгованість індексується з наступного місяця тобто з грудня 2008р. по березень 2009р., оскільки суд не має права без заяви заінтересованої сторони виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, розмір інфляційних витрат підлягає задоволенню частково в розмірі 1 347,95 грн. за розрахунком суду.    

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Фабрика кулінарії»(02091, м. Київ, вул. Горлівська, 137, ідентифікаційний код 19499545, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нало Принт»  (02183, м. Київ, проспект Ватутіна, 26-Б, кв. 33; ідентифікаційний код 33741193) основний борг в сумі 16 641 (шістнадцять тисяч шістсот сорок одна) грн. 60 коп., пеню в сумі 1 641 (одна тисяча шістсот сорок одна) грн.. 36 коп.,  3% річних в сумі 205 (двісті п'ять) грн.. 17 коп., інфляційні витрати в сумі 1 347 (одна тисяча триста сорок сім) грн.. 95 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 198 (сто дев'яносто вісім) грн. 36 коп. та 298 (двісті дев'яносто вісім) грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                         Грєхова О.А.