Рішення

від 01.07.2009 по справі 42/127-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

42/127-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2009 р.                                                            Справа № 42/127-09

вх. №

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя   Яризько В.О. 

суддя                         Лаврова Л.С.

суддя                         Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

за участю представників сторін:

 позивача - Новаков А.І. (дов.), Бойко Є.Г. (дов.)  відповідача - Кукаркін О.О. (дов.)

розглянувши справу за позовом ЗАТ "Індустріальні та  дистрибуційні системи " , м. Київ    

до  ДП "Молторг", м. Харків  

про стягнення 1831497,42 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ЗАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи", звернувся до суду з позовною заявою до ДП "Молторг" про стягнення 1 831 497,42 грн. в рахунок відшкодування вартості майна, яке було передане на відповідальне зберігання та стягнення судових витрат по справі.

Позивач надав заяву про зменшення позовних вимог на 224687,37 грн., в якій зазначає, що після звернення з даним позовом до суду відповідачем частково повернуто товар з відповідального зберігання на зазначену суму, у зв'язку з чим на теперішній час загальна сума вартості майна, яке не повернуто відповідачем з відповідального зберігання складає 1606810,05 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, тому суд приймає уточнення позивача до розгляду.

Відповідач надав письмовий відзив на позов в якому заперечує проти позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві, представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, які викладені у відзиві, і просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Також під час судового розгляду представник відповідача звернувся із клопотанням про призначення судової колегії для розгляду справи і про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Зазначені клопотання відповідача було задоволено, ухвалою заступника голови суду призначено судову колегію у складі трьох суддів для розгляду цієї справи та здійснюється фіксація судового процесу технічними засобами.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив, що 01.03.2008 року між Закритим акціонерним товариством "Індустріальні та дистрибуційні системи" та Дочірнім підприємством "Молторг" було укладено Договір дистриб'юції № 540-08Ц від 01.03.2008р.

Згідно із п.7.1 та п.7.2 названого договору дистриб'ютор (ДП "Молторг") може отримати Товар на зберігання. При цьому передача товару на зберігання відбувається в момент розвантаження транспорту, шляхом підписання супровідних документів в яких зазначено, що товар передано на зберігання.

У відповідності до актів передавання товарів на відповідальне зберігання у період з 17.02.2009 р. по 24.12.2008 р. ЗАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" передало ДП "Молторг" на відповідальне зберігання товар (бутильована мінеральна, питна та столова вода, безалкогольні напої та піддони) загальною кількістю 560544 одиниць товару із зазначенням в актах заставної вартості майна, що приймається відповідачем на відповідальне зберігання.

У відповідності до абзацу 20 п.9.2. Договору дистриб'юції № 540-08Ц від 01.03.2008р. Дочірнє підприємство "Молторг" зобов'язане на вимогу позивача виконати повернення товару по заставних цінах, які вказані в відповідних актах передачі Товару на відповідальне зберігання.

17.04.2009 року позивач листом № 288/4-09Ц від 17.04.2009 р. направило відповідачу письмову вимогу про повернення товару з відповідального зберігання, в якій просив відповідача здійснити повернення товару загальною кількістю 560 544 одиниць з відповідального зберігання в строк 3 (три) календарних дні з моменту отримання письмової вимоги.

У відповідь на вимогу позивача відповідач надіслав лист № 05/1-ю від 05.05.2009р., в якому повідомив про продаж товару, що знаходився на відповідальному зберіганні в зв'язку із закінченням строку дії договору оренди складського приміщення № 2/08 від 01.04.2008р. та неможливістю подальшого забезпечення схоронності товару.

Таким чином повідомлення відповідача про продаж товару, тобто відсутність товару в натурі, зумовило звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача заставної вартості товару в рахунок відшкодування вартості майна, яке належало позивачу, але було продане відповідачем.

В своїх запереченнях на позов відповідач зазначає, що акти передавання товарів на відповідальне зберігання, на які посилається позивач на підтвердження позовних вимог, не містять посилання на договір дистриб'юції № 540-08ц від 01.03.2008р., а отже відповідач вважає кожний акт окремим договором відповідального зберігання і сторони повинні керуватися положеннями чинного законодавства в спірних питаннях повернення майна або його вартості, оскільки акти не містять суттєвих умов та строків зберігання товару і повернення товару або його вартості.

До того ж відповідач, в обґрунтування своїх заперечень, посилається на листи № 08/1-ю від 08.02.2009 р. та № 23/1-ю від 23.03.2009 р. про сплив терміну оренди складу відповідачем та необхідність отримання позивачем товару з відповідального зберігання.

На підтвердження надіслання зазначених листів відповідач надав поштові квитанції №2213 від 09.02.2009р. та № 6230 від 24.03.2009р., з яких вбачається, що за цими квитанціями на адресу позивача було надіслано поштові відправлення з простим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте ані точної поштової адреси позивача ані особи відправника поштових відправлень у вказаних квитанціях не зазначено. На вимогу суду надати до матеріалів справи повідомлення про вручення поштових відправлень за наданими відповідачем поштовими квитанціями представник відповідача повідомив, що у відповідача відсутні такі поштові повідомлення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення, заперечення та доводи представників сторін, оцінивши всі докази по справі у їх сукупності суд  вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

01.03.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір дистриб'юції № 540-08Ц від 01.03.2008р.

За умовами зазначеного договору, який, зокрема, містить у собі взаємні зобов'язання сторін, що витікають з правовідносин купівлі-продажу (поставки) товару, зберігання майна тощо,  відповідач може отримати від позивача товар на зберігання. Передача товару на зберігання відбувається в момент розвантаження транспорту, шляхом підписання супровідних документів, в яких зазначено, що товар передано на зберігання. Особливих реквізитів супровідних документів умовами договору не встановлено.

Згідно ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігти річ, яка їй передана другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

У відповідності до актів передавання товарів на відповідальне зберігання у період з 17.02.2009 р. по 24.12.2008 р. позивач передав відповідачу на відповідальне зберігання товар (бутильована мінеральна, питна та столова вода, безалкогольні напої та піддони) загальною кількістю 560544 одиниць товару загальною заставною вартістю 2467054,42  грн.

Факт отримання товару на відповідальне зберігання згідно вказаних актів і розмір заставної вартості товару не заперечується відповідачем.

У відповідності до абзацу 20 п.9.2. Договору дистриб'юції № 540-08Ц від 01.03.2008р. Дочірнє підприємство "Молторг" зобов'язане на вимогу позивача виконати повернення товару по заставних цінах, які вказані в відповідних актах передачі Товару на відповідальне зберігання.

На протязі дії договору дистриб'юції від 01.03.2008 р. позивач частково отримав від відповідача із зберігання товар загальною заставною вартістю 860 244,37 грн., що підтверджується відповідними Актами зняття з відповідального зберігання, складеними у період з 22.01.2009 р. по 21.05.2009 р.

Ст. 938 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

17.04.2009 року позивач листом № 288/4-09Ц від 17.04.2009 р. направив відповідачу письмову вимогу про повернення товару з відповідального зберігання, в якій просив відповідача здійснити повернення загального обсягу залишків товару з відповідального зберігання в строк 3 (три) календарних дні з моменту отримання письмової вимоги.

У відповідь на вимогу позивача відповідач надіслав лист №05/1-ю від 05.05.2009р., в якому повідомив про продаж товару, що знаходився на відповідальному зберіганні в зв'язку із закінченням строку дії договору оренди складського приміщення №2/08 від 01.04.2008 р. та неможливістю подальшого забезпечення схоронності товару, а також повідомив, що після отримання коштів від продажу товару позивача ці кошти, за вирахуванням витрат відповідача, які пов'язані з реалізацією товару, будуть перераховані позивачу.

Проте з правомірністю дій відповідача стосовно продажу товару, який належить позивачу і знаходиться на відповідальному зберіганні у відповідача, погодитися не можна з огляду на положення договору дистриб'юції № 540-08Ц від 01.03.2008р. (надалі – Договір), оскільки такі дії відповідача не передбачені умовами Договору.

Заперечення відповідача відносно того, що відсутність в актах про передавання товарів на відповідальне зберігання посилання на Договір виключає можливість керуватися положеннями Договору, а отже умови зберігання та розпорядження майном в цьому випадку визначаються виключно нормами чинного законодавства є безпідставними, оскільки ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV передбачені обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такий самий перелік реквізитів містить також і п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.

До того ж, як вже зазначалося, положеннями Договору не встановлено яких - небудь додаткових особливих реквізитів супровідних документів, що видаються на виконання умов Договору.

Крім цього заперечення відповідача спростовуються документальними доказами: актами виконаних робіт від 12.12.2008 р. та від 18.02.2009 р. і актами зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.12.2008 р. та від 18.02.2009 р., які були складені сторонами, як витікає із змісту цих актів, саме на виконання п.2.3 Додатку №3 до Договору і з яких вбачається нарахування винагороди відповідачеві саме за виконання умов Договору із створення належного обсягу складських запасів з товару позивача, який відповідач прийняв на відповідальне зберігання та оплати послуг відповідача, як зберігача, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Суд, також, критично ставиться до пояснень відповідача щодо повідомлення позивача про неможливість подальшого зберігання товару відповідачем у зв'язку із закінченням терміну оренди складських приміщень і вимушений продаж товару, оскільки, по-перше, відповідачем не надано належних доказів повідомлення позивача про настання обставин, якими відповідач виправдовує свої дії щодо продажу товару, а по-друге, такі обставини, як закінчення терміну оренди складських приміщень не є обставиною непереборної сили як у розумінні положень п. 15.6 Договору так і положень чинного законодавства і є суто суб'єктивною обставиною, за яку в повній мірі відповідає зберігач (відповідач), так як положення Договору не містять будь-яких особливостей або можливості зміни порядку зберігання товару чи розпорядження товаром зберігачем з огляду на існуючи у відповідача договори оренди із власниками складських приміщень, а позивач не є стороною договорів оренди складу.

З огляду на наведене клопотання відповідача про надіслання судом запиту до головпоштамту м. Харкова про витребування інформації стосовно поштових відправлень відповідача на адресу позивача задоволенню не підлягає, як безпідставне, оскільки відповідач не позбавлений право- та дієздатності для особистого звернення за необхідною йому інформацією до головпоштамту та, крім цього, поштові відправлення, стосовно яких заявлене клопотання не мають відношення до Договору, за яким вирішується спір.

В судовому засіданні представник відповідача також заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ТОВ "Нова Ера", якому він поставив спірний товар на умовах відстрочки платежу, що підтверджується договором поставки №12/02/09 від 12.02.09р. та витратною накладною №41130 від 31.03.09р. на загальну суму 1920994,39грн.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідач самостійно не обґрунтував необхідності такого залучення, а колегія суддів не вбачає, яким чином розгляд даної справи та прийняте по ньому рішення може вплинути на права чи обов'язки ТОВ "Нова Ера".

Відповідно до п. 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Обов'язок належного виконання умов договору закріплений також ст. 526 ЦК України.

Ст. 945 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний негайно повідомити поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання речі і отримати його відповідь. У разі небезпеки втрати, нестачі або пошкодження речі зберігач зобов'язаний змінити спосіб, місце та інші умови її зберігання, не чекаючи відповіді поклажодавця. Якщо річ пошкоджена або виникли реальна загроза її пошкодження чи інші обставини, що не дають змоги забезпечити її схоронність, а вжиття заходів з боку поклажодавця очікувати неможливо, зберігач має право продати річ або її частину. Якщо зазначені обставини виникли з причин, за які зберігач не відповідає, він має право відшкодувати свої витрати з суми виторгу, одержаної від продажу речі. Наявність зазначених обставин доводиться зберігачем.

Оскільки відповідачем не доведено наявність обставин реальної загрози пошкодження товару чи інших обставин, що не дають змоги забезпечити схоронність товару, за які відповідач не відповідає, а також доказів того, що вжиття заходів з боку поклажодавця очікувати неможливо, то у відповідності до положень ст. 950 ЦК України відповідач за втрату або нестачу товару відповідає на загальних підставах.

У відповідності до ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцю втратою (нестачею) або пошкодженням речі відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

Вартість товару, переданого позивачем на відповідальне зберігання відповідачеві, визначена сторонами в актах про передавання товарів на відповідальне зберігання і не заперечується представником відповідача у судовому засіданні, становить 1 606 810,05 грн. і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування збитків, які спричинені втратою товару, що переданий на відповідальне зберігання.

Оскільки частина товару була повернута відповідачем позивачеві вже після звернення позивача з позовом до суду, то господарські витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються повністю на відповідача, а саме стягнути з відповідача на користь позивача сплачені ним держмито в сумі 16068,10 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

На підставі ст. 193 ГК України, ст. 526, 936-938, 945, 949, 950, 951 ЦК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, керуючись ст. ст. 32- 34, 43, 44-49, 82-85 ГПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

В клопотанні відповідача про надіслання судом запиту до головпоштамту м. Харкова про витребування інформації стосовно поштових відправлень відповідача на адресу позивача та в клопотанні про  залучення до участі у справі в якості 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предметспору, на стороні відповідача, ТОВ "Нова Ера", відмовити.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Молторг" (61036 м.Харків, вул.Морозова, 11, код 32948851, р/р 2600430011675 в ХФ АТ ВіЕйБі Банк МФО 350620) на користь Закритого акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" (04073 м.Київ, пр.Московський, 9, корп.5, офіс 501, код 24364528, р/р 26006010031479 в ВАТ "Укрексімбанк" (м.Київ) МФО 322313) збитки у сумі 1606810,05 грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Молторг" (61036 м.Харків, вул.Морозова, 11, код 32948851, р/р 2600430011675 в ХФ АТ ВіЕйБі Банк МФО 350620) на користь Закритого акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" (04073 м.Київ, пр.Московський, 9, корп.5, офіс 501, код 24364528, р/р 26006010031479 в ВАТ "Укрексімбанк" (м.Київ) МФО 322313) державне мито в сумі 16068,10 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя                                                                     Яризько В.О. 

суддя                                                                                            Лаврова Л.С.

суддя                                                                                            Жельне С.Ч.