Рішення

від 30.06.2009 по справі 7/132-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/132-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

30 червня 2009 р.           Справа 7/132-09

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "АК Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Тиврівські ЕМ", смт. Тиврів, Вінницька область.   

до: Тиврівського РВ УМВС України у Вінницькій області, смт. Тиврів, Вінницька область.  

про стягнення 12129,99 грн.

Головуючий суддя          

Cекретар судового засідання  

Представники

          позивача :    Мельничук Р.В. - довіреність № 1-14-2346 від 01.01.2009 року.

          відповідача :  Нишпорка Т.В. - довіреність № 25/84 від 26.06.2009 року.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява про стягнення з Тиврівського РВ УМВС України у Вінницькій області на користь  Відкритого акціонерного товариства "АК "Вінницяобленерго"" в особі структурної одиниці "Тиврівські ЕМ" 12129,99 грн. боргу яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань по договору № 52 від 29.11.2006 року про постачання електричної енергії.

За вказаним позовом ухвалою від 02.06.2009 року порушено провадження у справі        № 7/132-09 та призначено до розгляду на 30.06.2009 року.

30.06.2009 року відповідач надав відзив на позовну заяву в якому визнає бог перед позивачем у розмірі 11129,99 грн. посилаючись на те, що згідно платіжного доручення № 17 від 21.05.2009 року ним частково здійснено розрахунки за використану електроенергію на суму 1000,00 грн.. На підтвердження викладеного відповідач долучив до відзиву зазначене платіжне доручення.

За письмовим клопотанням представників сторін справа розглядається без здійснення технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про відстрочення виконання рішення суду на шість місяців мотивоване тим, що Тиврівський РВ УМВС України у Вінницькій області є бюджетною установою який здійснює видатки тільки в межах бюджетних асигнувань в зв'язку з чим просить суд   надати час на звернення для отримання відповідних коштів до головного розпорядника бюджетних коштів - МВС  України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

29.11.2006 року між Тиврівським РВ УМВС України у Вінницькій області та ВАТ "АК "Вінницяобленерго"" в особі СО "Тиврівські ЕМ" укладено договір № 52 про постачання електричної енергії.

Згідно з умовами договору постачальник (позивач) продає енергію споживачу (відповідач) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору розрахунковий період за даним договором прирівнюється до календарного місяця, протягом якого визначається обсяг електроенергії, що продається споживачу за цей час протягом якого споживач повинен здійснити розрахунки за куплену електроенергію за тарифами, що діють на кінець розрахункового періоду.

Також сторони погодили, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (п.2.1 Договору).

В п. 2.3.3 Договору сторони узгодили, що споживач зобов'язується проводити оплату вартості спожитої електроенергії на протязі 3-х днів з дня отримання рахунку шляхом перерахування грошових коштів на відповідний рахунок постачальника.

За посиланням позивача починаючи з січня 2009 року виникла і почала зростати заборгованість відповідача за поставлену електричну енергію.

Так, з січня 2009 року відповідач використав 20400 кВ/год електроенергії (рапорти про відпуск електроенергії з січня до квітня 2009 року)  на суму 14310,99 грн. (20400*58,46+20% ПДВ) за які відповідачем було здійснено розрахунок на суму 2181,00 грн. (платіжні доручення № 60 від 27.02.2009 року на суму 727,00 грн., № 59 від 20.03.2009 року на суму 727,00 грн. та № 5 від 16.04.2009 року та банківські виписки) в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 12129,99 грн. (14311,00-2181,00).

Суд зазначає, що 08.05.2009 року між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків в якому зафіксовану борг відповідача перед позивачем у розмірі 12129,99 грн. станом на 01.05.2009 року.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідачем згідно платіжного доручення № 17 від 21.05.2009 року частково здійснено розрахунки за використану електроенергію на суму 1000,00 грн..

Як вбачається з матеріалів справи позовна заява була датована 28.05.2009 року, а подана до суду 29.05.2009 року.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що звернення до суду із позовними вимогами про стягнення 12129,99 грн. є безпідставним, оскільки на час подачі позовної заяви розмір заборгованості відповідача складав 11129,99 грн.. Вказане, як наслідок тягне за собою відмову в частині позовних вимог про стягнення 1000,00 грн..

Враховуючи викладені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України "Про електроенергетику" споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.6.1 Правил користування електроенергією  розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору.

Згідно підпункту 2 п.10.2 Правил користування електроенергією споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Як зазначалось в п. 2.3.3 Договору сторони узгодили, що споживач зобов'язується проводити оплату вартості спожитої електроенергії на протязі 3-х днів з дня отримання рахунку. При цьому суд зазначає, що позивачем виставлялись рахунки на оплату, і їх отримання відповідачем підтверджується підписом на них відповідальної особи відповідача.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи те, що позовні вимоги  щодо стягнення заборгованості в розмірі 11129,99 грн. визнаються відповідачем та окрім цього підтверджуються наявними у справі первинними бухгалтерськими документами, та актом взаємозвірки розрахунків який було підписано сторонами 08.05.2009 року суд вважає суму боргу в розмірі 11129,99 грн. доведеною позивачем.

Дійшовши вказаного висновку суд взяв до уваги, що всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 02.06.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів), крім вказаного раніше платіжного доручення про сплату 1000,00 грн..

Розглянувши клопотання відповідача про надання відстрочення виконання рішення, проти якого заперечує представник позивача, суд дійшов висновку про його відхилення з огляду на наступне.

Відповідно до п.6 ст.83 ГПК України господарському суду надаються повноваження при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення. Нормою, яка регламентує порядок застосування такого процесуального інституту є ст.121 ГПК України. Відповідно до ч.1 названої статті господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Вказане допускається при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні вказаного клопотання суд враховував вказівки, що містяться в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 року № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України". Зокрема в п.2 цього роз'яснення зазначається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Всупереч викладеному відповідач не надав доказів на підтвердження обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, в тому рахунку кошторис установи на 2009 рік тощо.

Слід зауважити, що частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Принагідно суд звертає увагу на те, що в абз.2 п.1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 року № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" зазначається про те, що стаття 121 ГПК України не обмежує відповідне право господарського суду (відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання) певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову із врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови в стягненні 10000,00 грн. боргу.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Також судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 121,30 грн. державного мита, що підтверджується платіжним дорученням від 20.05.2009 року № 368. Як вбачається із позовної заяви ціна позову складає 12129,99 грн..

Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту з врахуванням математичного заокруглення мав би становити 121,29 грн..

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для його повернення згідно ст.47 ГПК України та п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито".

За письмовим клопотанням позивача та відповідача 30.06.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ч.2 ст.26 Закону України "Про електроенергетику",  ст.11, ч.ч.1, 2 ст.509, ст.ст. 525, 526, 527, ч.ч. 1 ст. 530, ст.610, ч.1 ст. 625, ч.ч.1, 2 ст.614  ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Тиврівського РВ УМВС України у Вінницькій області, вул. Шевченка, 2, смт. Тиврів, Вінницька область, 23300 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 08670409, р/р - 35215001000356 в ГУДКУ у Вінницькій області, МФО - 802015) на користь   Відкритого акціонерного товариства "АК "Вінницяобленерго"" в особі структурної одиниці "Тиврівські ЕМ", вул. Ломоносова, 11, смт. Тиврів, Вінницька область- (інформація про реквізити - р/р - 260043013789 в ЦВ ПІБ МФО-302571, ідентифікаційний код - 25510357) - 11129 грн. 99 коп. боргу, 111 грн. 29 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 286 грн. 73 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 1000,00 грн. основного боргу відмовити.

5. Зобов'язати управління Державного казначейства у м.Вінниці Головного управління державного казначейства у Вінницькій області повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 00 грн. 01 коп. Відкритому акціонерному товариству "АК "Вінницяобленерго"" в особі структурної одиниці "Тиврівські ЕМ", вул. Ломоносова, 11, смт. Тиврів, Вінницька область- (інформація про реквізити - р/р - 260043013789 в ЦВ ПІБ МФО-302571, ідентифікаційний код - 25510357) сплаченого за платіжним дорученням від 20.05.2009 року № 368 оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 7/132-09.

6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.    

Суддя                                              

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  06 липня 2009 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Ломоносова, 11, смт. Тиврів, Вінницька область.

3 - відповідачу - вул. Шевченка, 2, смт. Тиврів, Вінницька область.