Постанова

від 16.06.2009 по справі 4/24/09

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/24/09

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"16" червня 2009 р. Справа № 4/24/09

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

                     суддів Сидоренко М.В.

                                 Таценко Н.Б.

при секретарі судового засідання Скуділо О.В.

за участю представників сторін:

від позивача —Майстренко Л.М. - по довіреності;

від відповідача —Загороднюк А.Д. - по довіреності; Єропунов А.М. - директор

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Грейн-Юг”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 12.05.2009р.

по справі №4/24/09

за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м.Миколаїв”

до Приватного підприємства “Грейн-Юг”

про стягнення основного боргу у сумі 1400000грн., пені у сумі 19409,84грн., 3% річних у сумі 2426,23грн.

(сторони та суть спору зазначаються згідно рішення суду)

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 16.06.2009р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

          У січні 2009р. Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м.Миколаїв” (надалі —Банк, позивач) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства “Грейн-Юг” (надалі —Позичальник, відповідач) про стягнення  основного боргу по кредиту у сумі 1400000грн., 19409,84грн. пені за порушення терміну повернення кредиту та 2426,23грн. 3% річних, посилаючись на ст.ст.509, 526, 549, 572, 585, 586, 587, 589, 590, 610, 612, 625 ЦК України; обставину укладення 08.02.2008р.  кредитного договору про відкриття кредитної лінії №177-04/08 (надалі —кредитний договір), на підставі якого Банк відкрив Позичальнику кредитну лінію та надав кредитні кошти у сумі 1400000грн.; порушення відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором в частині своєчасного погашення кредиту та сплати процентів (п.3.2.); наявність у позивача права вимагати дострокового погашення заборгованості; виникнення у Позичальника простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 1400000грн.; нарахування відповідачу пені за порушення строків повернення суми кредиту з 01.12.2008р. по 24.12.2008р. в сумі 19409,84грн. та 3% річних в сумі 2426,23грн. за порушення строків виконання грошового зобов'язання в порядку ст.625 ЦК України згідно поданих розрахунків

          В ході розгляду справи Банк уточнив позовні вимоги, виклавши їх в наступній редакції: стягнути з відповідача пеню за порушення терміну повернення кредиту в сумі 99665,81грн., 3% річних в сумі 12458,23грн. та індекс інфляції в сумі 110555,39грн. В обґрунтування уточнених позовних вимог Банк вказав на відсутність у Позичальника станом на 31.03.2009р. заборгованості по кредиту та відсотками за користування ним та наявність заборгованості по штрафним санкціям; нарахування відповідачу пені за порушення строків повернення суми кредиту з 01.12.2008р. по 29.03.2009р. в сумі 99665,81грн. за п.п.5.1.-5.3. договору; 3% річних за порушення строків виконання грошового зобов'язання в сумі 12458,23грн. та індексу інфляції в сумі 110555,39грн. в порядку ст.625 ЦК України.

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.05.2009р. (суддя Дубова Т.М.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача суму 15717,70грн. пені, 1967,22грн. 3% річних , 14177,34грн. держмита та 117,02грн. витрат на ІТЗ судового процесу; на суму 3692,14грн. пені та 327,86грн. 3% річних в позові відмовлено; в частині стягнення основного боргу в сумі 1400000грн. провадження у справі припинено на підставі ст.80 ГПК України.

          Заяву про уточнення позовних вимог суд залишив без розгляду на підставі того, що заява містить додаткові вимоги про стягнення інфляції, що не передбачено ст.22 ГПК України; до заяви не додано доказів надсилання її копії відповідачу та доказів сплати держмита в установленому порядку та розмірі щодо збільшених позовних вимог.

          Рішення суду обґрунтовано положеннями ст.ст.526, 625, 1050 ч.2, 1054 ЦК України та вмотивовано наступним: у зв'язку з повним погашенням основного боргу та відсутністю спору в цій частині провадження у справі припинено з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача, оскільки спір виник з його вини; наданий позивачем розрахунок пені необґрунтований та підлягає перерахунку виходячи зі змісту п.2.2. договору, згідно якого датою остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є п'ятий робочий день з дня, в якому сталося таке перевищення; з урахуванням ст.253 ЦК України та оскільки п'ятий та шостий день повернення коштів припадають на вихідні, розрахунок остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією слід розраховувати з 08.12.2008р.; позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню на суму 15717,70грн., з яких 1049,18грн. за період з 01.12.2008р. по 05.12.2008р., нарахованих виходячи з суми боргу 400000грн., та 14668,52грн. за період з 08.12.2008р. по 24.12.2008р. —з суми 1400000грн.;  позов в частині стягнення 3% річних задоволений в сумі 1967,22грн., виходячи із здійсненого судом перерахунку за період з 01.12.2008р. по 05.12.2008р. на прострочену суму боргу у розмірі 400000грн. та за період з 08.12.2008р. по 24.12.2008р. —з суми боргу 1400000грн. Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилено з підстав, викладених в описовій частині рішення.

          Не погодившись з рішенням суду, Приватне підприємство “Грейн-Юг” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 12.05.2009р. скасувати в частині задоволених позовних вимог та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

          Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник послався на неповне з'ясування судом всіх доказів у справі в порушення ч.1 ст.43 ГПК України, перелічивши здійснені Позичальником платежі за кредитним договором, в тому числі, в рахунок погашення відсотків за кредитом, комісії за управління кредитною лінією, пені за несвоєчасно сплачені відсотки та основного боргу; відсутність підстав для застосування штрафних санкцій з огляду на положення ст.233 ГК України, ст.ст.263, 550, 614, 617 ЦК України, вплив фінансової кризи на виконання договірних зобов'язань, вжиття відповідачем залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язань за кредитним договором, зокрема, досягнення згоди на реструктуризацію заборгованості, яка не була укладена сторонами, оскільки запропоновані Банком зміни в кредитний договір не відповідали рівню фінансових можливостей Позичальника; неправильне визначення судом періодів прострочення виконання зобов'язань, сум заборгованості, на які нараховані штрафні санкції, та розміру штрафних санкцій з огляду на п.2.2. кредитного договору, п.1 ч.1 ст.11, ст.253 ЦК України, відповідно до яких прострочення боржником зобов'язання зі зменшення ліміту кредитних коштів до 1000000грн. обчислюється з 02.12.2008р., а остаточним терміном повернення кредитних коштів є 08.12.2008р.;  неправильне визначення судом розміру судових витрат, з урахуванням задоволення судом 1,9534% від загальної суми позовних вимог, які повинні складати не більше 14016,74грн. витрат по сплаті держмита та 115,69грн. - на ІТЗ судового процесу.

          У відзиві на апеляційну скаргу Банк заперечує проти її задоволення, посилаючись на законність оскаржуваного рішення.

          В судовому засіданні 16.06.2009р. представники сторін підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та заперечень на неї.

          Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги і скасування оскаржуваного рішення в частині задоволених позовних вимог, проте, виходячи з вимог ч.2 ст.101 ГПК України за наслідками апеляційного перегляду оскаржуваного рішення у повному обсязі робить висновок про неправильне вирішення справи в частині відмови у стягненні 3692,14грн. пені та 327,86грн. 3% річних виходячи з наступного.          

          Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного провадження, що між сторонами по справі 08.02.2008р. був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №177-04/08, за умовами котрого позивач надав Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 1400000грн., а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені договором, а саме 17%  річних (п.3.2. кредитного договору).

          Відповідно до наявних у справі матеріалів Банк виконав свої зобов'язання та протягом лютого-березня 2008р. перерахував з позичкового рахунку позичальника на його поточний рахунок 1400000грн. кредитних коштів.

          В свою чергу, ПП “Грейн-Юг” погасило 1400000грн. боргу по кредиту у період з 24.02.2009р. по 30.03.2009р., тобто вже в період розгляду справи судом першої інстанції.

          За цих обставин, суд першої інстанції обґрунтовано припинив провадження у справі в частині стягнення 1400000грн. основного боргу по кредиту за відсутністю предмета спору в цій частині вимог згідно п.1-1 ст.80 ГПК України.

          Також підставним колегія суддів вважає залишення без розгляду судом уточнених позовних вимог Банку з вказаних судом першої інстанції мотивів, зазначаючи також, що позивач вправі ініціювати спір за доповненими в цій справі вимогами та вирішити його в окремому позовному провадженні.

          Згідно п.2.2. договору датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів є 05.02.2009р.; у разі несвоєчасного погашення суми, що перевищує ліміт кредитної лінії, датою остаточного повернення всіх коштів є п'ятий робочий день з дня, у якому сталося таке перевищення; зменшення ліміту кредитної лінії відбувається за наступним графіком: з 01.12.2008р. - ліміт встановлюється у сумі 1000000грн.; з 01.01.2009р. - у сумі 750000грн.; з 01.02.2009р. - у сумі 250000грн.; з 05.02.2009р. - у сумі 0,00грн.

          Таким чином, до 01.12.2009р. ПП “Грейн-Юг” повинно було повернути 400000грн. запозичених кредитних коштів, а невиконання цього обов'язку згідно ч.2 ст.1050 ЦК України надає Банку право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, причому відповідно до п.2.2. кредитного договору датою остаточного повернення всіх кредитних коштів є 05.12.2008р. (днем, у який сталося перевищення ліміту кредитної лінії, є 01.12.2008р., оскільки ліміт кредитної лінії з цієї дати становить 1000000грн., отже з 01.12.2008р. перевищення складає 400000грн.).

          Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно встановлення дати остаточного повернення всіх кредитних коштів за п.2.2. кредитного договору з 08.12.2008р. і вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права —ст.253 ЦК України.

          Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

          При цьому ч.ч.1, 2 ст.251 ЦК України розрізняють поняття “строк” та “термін”, а саме: строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

          Згідно ч.3 ст.251 ЦК України строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

          За змістом ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами; термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

          Виходячи з викладеного, у п.2.2. кредитного договору встановлені терміни, а не строки виконання зобов'язання зі зменшення ліміту кредитної лінії, позаяк відповідний графік містить вказівки на певні календарні дати, з настанням яких пов'язані дії чи події, які мають юридичне значення.

          За цих обставин суд апеляційної інстанції вважає безпідставним застосування до спірних правовідносин вказаної норми матеріального права —ст.253 ЦК України, адже остання регулює питання початку перебігу строку, а не терміну, що був визначений сторонами календарною датою (01.12.2008р.) в даному випадку.

          Неправильне застосування ст.253 ЦК України судом першої інстанції мало наслідком помилковий висновок суду щодо обчислення терміну остаточного повернення кредитних коштів за п.2.2. кредитного договору з 08.12.2008р., оскільки п'ятий робочий день з 01.12.2008р. припадає на іншу календарну дату —05.12.2008р.

          Згідно п.5.3. кредитного договору за несвоєчасну сплату сум кредиту Позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

          Відповідно до п.3.5. кредитного договору у випадку, якщо Банком застосована до Позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та стягується Позичальником у порядку, передбаченому п.3.2. цього договору для нарахування та сплати процентів, тобто з 01.12.2008р.

          Таким чином, позивач правомірно нарахував пеню на 400000грн. перевищення ліміту кредитної заборгованості з 01.12.2008р. по 04.12.2008р. у сумі 1049,18грн. та за період з 05.12.2008р. по 24.12.2008р. на суму 1000000грн. (05.12.2008р. - п'ятий робочий день з 01.12.2008р. - є календарною датою остаточного повернення кредитних коштів за п.2.2. кредитного договору) у сумі 18360,66грн. на підставі п.3.5. кредитного договору. Відповідно, обґрунтованим з цих підстав є і нарахування Банком 3% річних за вказані періоди у загальній сумі 2426,23грн. на підставі ст.625 ЦК України, а правову позицію скаржника стосовно початку перебігу прострочення з 02.12.2008р. слід визнати помилковою з врахуванням вищевикладеного.

          Інші доводи скаржника не  спростовують правомірність застосування до нього відповідальності за порушення зобов'язань за кредитним договором у вигляді пені та  сплати 3% річних за невиконання грошового зобов'язання, а посилання на вплив фінансової кризи, домовленості сторін, незавдання Банку збитків, тощо, відхиляються колегією суддів як такі, що не мають значення для правової оцінки фактичних обставин справи.

          Судом апеляційної інстанції не встановлено, що порушення зобов'язання сталося з боку відповідача внаслідок випадку або непереборної сили, у зв'язку з чим посилання скаржника на ст.ст.550 ч.3, ст.617 ЦК України слід визнати безпредметними. Крім того, згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

          На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи та вимоги апеляційної скарги, проте, користуючись повноваженнями згідно ч.2 ст.101 ГПК України, скасовує оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені у сумі 3692,14грн. та 327,86грн. 3% річних з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині; в іншій частині оскаржуване рішення залишається без змін з викладенням резолютивної частини в новій редакції.

          Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції, покладаються на ПП “Грейн-Юг” зі стягненням з останнього на користь позивача 14218грн. держмита (обчислене згідно з правильною ціною позову 1421836,07грн. за ст.55 ГПК України) та 118грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

          Витрати по держмиту за подання апеляційної скарги відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України покладаються на ПП “Грейн-Юг”.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

          1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

          2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 12.05.2009р. скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3692,14грн. пені та 327,86грн. 3% річних, позов в цій частині задовольнити.

          В іншій частині рішення від 12.05.2009р. залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

“1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Грейн-Юг” на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м.Миколаїв” 19409,84грн. пені, 2426,23грн. 3% річних, 14218грн. держмита та 118грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В частині стягнення 1400000грн. боргу за кредитом провадження у справі припинити.”.

          Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ з зазначенням необхідних реквізитів.

          Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

          Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

          Головуючий суддя:                                                        Мишкіна М.А.

          Судді:                                                                    Сидоренко М.В.

                                                                                                       Таценко Н.Б.