Рішення

від 14.07.2014 по справі 910/19330/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19330/13 14.07.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Декора-Україна» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» Простягнення 198 246,58 грн. Колегія суддів у складі: суддя Спичак О.М. - головуючий

суддя Баранов Д.О.

суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Климович І.О. - дов. № б/н від 16.09.2013 р.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Декора-Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" про стягнення 261 999,06 грн.

Ухвалою від 07.10.2013 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 04.11.2013 року.

Представник позивача 04.11.2013 року надав документи на виконання вимог ухвали суду та усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.11.2013 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, суд відклав розгляд даної справи до 18.11.2013 р.

Представник позивача у судове засідання 18.11.2013 р. не з'явився, проте до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору та не навів заперечень проти задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою суду від 18.11.2013 року розгляд справи відкладено на 02.12.2013 року.

Представники сторін у судовому засіданні 02.12.2013 року надали усні пояснення.

У судовому засіданні 02.12.2013 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 13.12.2013 року.

Крім того, представники сторін у судовому засіданні 02.12.2013 року подали спільне письмове клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, яке судом розглянуто та задоволено.

Ухвалою суду від 02.12.2013 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

У судовому засіданні 13.12.2013 року представник відповідача надав усні пояснення по справі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду спору, яке судом розглянуто та відхилено, оскільки представником позивача не надано доказів, що підтверджують обставини, на які посилається позивач, обґрунтовуючи дане клопотання.

Зважаючи на складність спору, ухвалою суду від 13.12.2013 року призначено колегіальний розгляд справи № 910/19330/13.

Керуючись статтею 4-6 Господарського процесуального кодексу України, суддя Спичак О.М. звернувся до Голови Господарського суду м. Києва з заявою про визначення складу суду для колегіального розгляду справи № 910/19330/13.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва № б/н від 13.12.2013 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Баранов Д.О., Івченко А.М.

Ухвалою суду від 13.12.2013 року справу № 910/19330/13 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 20.01.2014 року.

У судовому засіданні 20.01.2014 року представники сторін надали усні пояснення по справі.

У судовому засіданні 20.01.2014 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 24.02.2014 року.

У зв'язку з перебуванням судді Баранова Д.О. у відрядженні, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва № б/н від 24.02.2014 року затверджено колегію суддів для розгляду справи № 910/19330/13 в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Івченко А.М., Смирнова Ю.М.

Ухвалою суду від 24.02.2014 року справу № 910/19330/13 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: суддя Спичак О.М. (головуючий), судді Івченко А.М. та Смирнова Ю.М.

У судовому засіданні 24.02.2014 року сторонами надано усні пояснення по справі.

Відповідно до частини 3 статті 77 ГПК України, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 31.03.2014 року.

Представники сторін у судове засідання 31.03.2014 не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, ухвалою суду від 31.03.2014 року розгляд справи відкладено на 24.04.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва № б/н від 24.04.2014 року справу № 910/19330/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Спичак О.М. (головуючий), В.П. Босий, Ю.М. Смирнова.

Ухвалою суду від 24.04.2014 року справу № 910/19330/13 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Спичак О.М. (головуючий), В.П. Босий, Ю.М. Смирнова.

У судовому засіданні 24.04.2014 року представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів у справі, суд відклав розгляд справи на 26.05.2014 року.

Представник відповідача 20.05.2014 року до канцелярії суду подав письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 26.05.2014 року представники сторін надали усні пояснення по справі.

У судовому засіданні 26.05.2014 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 23.06.2014 року.

У зв'язку з перебуванням судді Босого В.П. у відпустці, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва № б/н від 23.06.2014 року справу № 910/19330/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: суддя О.М. Спичак (головуючий), судді Баранов Д.О. та Смирнова Ю.М.

Ухвалою суду від 23.06.2014 р. справа № 910/19330/13 прийнята до свого провадження вищезазначеною колегією суддів.

Представник позивача у судовому засіданні 23.06.2014 р. надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання про призначення судової експертизи, яке підтримав у судовому засіданні 23.06.2014 р.

Розгляд клопотання представника відповідача було відкладено до наступного судового засідання.

У судовому засіданні 23.06.2014 р. на підставі статті 77 ГПК України, було оголошено перерву до 14.07.2014 р.

Представник позивача у судовому засіданні 14.07.2014 р. надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 166 808,99 грн. основного боргу, 25 990,56 грн. пені та 5 447,03 грн. три відсотки річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищенаведене, судом прийнято до розгляду вищевказану заяву позивача про зменшення позовних вимог і з урахуванням раніше поданого позову, здійснює розгляд справи в межах вимог позивача, заявлених у даній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 14.07.2014 р. не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання в якому просив суд розглянути і задовольнити подане 23.06.2014 р. клопотання про призначення судової економічної експертизи з переліком питань, які необхідно поставити на вирішення експерту.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 23 березня 2012 року N 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що клопотання, подане відповідачем про призначення експертизи, задоволенню не підлягає, оскільки потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування при вирішенні даного спору - у суду відсутня, а отже відсутні і підстави для призначення у справі судової експертизи.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.04.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Декора-Україна» було укладено договір купівлі-продажу (національний) № 0411/01ВD2009 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого умови цього договору та всіх додатків до нього регулюють ділові відносини між Практікер та/або підприємствами для яких компанія Практікер виконує закупівельні обов'язки, з одного боку, та постачальниками, з іншого боку. Постачальник визначає юридичну цінність цих умов шляхом підписання цього договору. Додатково для регулювання відносин за цим договором застосовуються положення законодавства.

01.03.2011 р. до договору купівлі-продажу (національний) № 0144/01ВD2009 було укладено додаток № 2 згідно з яким були змінені порядкові договорів, зокрема на:

- договір купівлі-продажу (національний) - 041111 від 20.03.2009

- договір про умови (національний) - 041121 від 20.03.2009

- договір про умови (національний) - 041122 від 11.08.2010

- загальні умови поставки та надання послуг - 041131 від 20.03.2009

Відповідно до загальних умови поставки та надання послуг № 0411/03ВD2009 від 20.03.2009 р. ці загальні умови поставки та надання послуг регулюють спеціальні умови поставок товарів Практікер постачальником та надання послуг постачальником з боку Практікер на основі договору купівлі-продажу та договору про умови, укладеного між сторонами, і є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 та 3.3 договору, замовлення виконуються у зазначений у замовленні строк поставки. Поставка частинами може здійснюватися лише зі згоди Практікер. Строк поставки відраховується з дати замовлення. Поставка здійснюється на умовах оплати постачальником вартості доставки та покриття всіх інших витрат, включаючи витрати на упаковку, придатну для транспортування. Пакувальні одиниці та/або види упаковки повинні відповідати вимогам Практікер. Товар поставляється на палетах виробника.

Згідно з п. 3.7 договору, замовлення вважається виконаним, коли постачальник поставив у визначений магазин у замовлені Практікер товари, а також було встановлено, що поставка відповідає усім досягнутим домовленостям, угоді та логістичній системі Практікер. Постачальник повинен поставити замовлені товари у вказаний у замовлені магазин. Поставка товарів здійснюється до пункту прийняття товару магазином.

Згідно з п. 4.3.1 договору, кожна поставка повинна супроводжуватися накладною із зазначенням відповідного номер замовлення. Якщо товар доставлено у декількох упаковках, у накладній має бути зазначено кожну упаковку на яку виписана накладна. У накладній повинно бути вказано, що ТОВ «Практікер Україна» є одержувачем.

Як стверджує позивач, ним на виконання умов договору купівлі-продажу (національний) № 0411/01ВD2009 було поставлено на адресу відповідача у період з 22.08.2012 р. до 09.11.2012 р. товар на загальну суму 181 642,76 грн. За поставлений товар згідно зазначених видаткових накладних відповідач розрахувався частково на суму 14 833,77 грн. оплативши вартість поставленого товару згідно видаткової накладної № 9600012046 від 22.08.2013 р., у зв'язку з чим станом на 14.07.2014 р. заборгованість відповідача за поставлений товар згідно видаткової накладної № 9600012046 від 22.08.2013 р. становить 13 919,21 грн., а загальна заборгованість відповідача перед позивачем за поставку товарів становить 166 808,99 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 166 808,99 грн. основного боргу, 25 990,56 грн. пені та 5 447,03 грн. три відсотки річних, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що 30.12.2013 р. між сторонами було підписано акт звіряння розрахунків відповідно до якого за даними позивача заборгованість відповідача становить 199 913,90 грн., а за даними ТОВ «Практікер Україна» його заборгованість перед постачальником становить 33 104,91 грн.

В обґрунтування зазначеної суми заборгованості відповідачем зазначено те, що при складанні акту звірки взаєморозрахунків ТОВ «Декора-Україна» не було враховано, що на адресу позивача відповідачем було повернуто товар загальною вартістю 61 448,56 грн. В підтвердження факту повернення товару посилається на наступні видаткові накладні на повернення товару: № ВА/716/07120 від 11.09.2012 р. на суму 18 827,56 грн. (дата фактичного повернення товару 20.09.2012 р. через ТОВ «Нова пошта» № ТТН №10007560262 від 20.09.2012 р. - отримано представником ОСОБА_7 ), № ВА/703/05384 від 04.09.2012 р. (дата фактичної видачі товару - 16.10.2012 р. - отримав ОСОБА_8 на підставі довіреності № 2012-308 від 19.09.2012 р.) та № ВА/702/09492 від 10.09.2012 р. (дата фактичної видачі товару - 16.10.2012 р. - отримав ОСОБА_8 на підставі довіреності № 2012-326 від 11.10.2012 р.).

Також відповідачем стверджується, що постачальником за видатковими накладними Н NO 7000016601 від 02.10.2012 р., Н NO 7000016634 від 02.10.2012 р., Н NO 7000016635 від 02.10.2012 р., Н NO 7000015770 від 27.07.2012 р. та Н NO 7000017553 від 18.12.2012 р. на його адресу було недопоставлено товарів на загальну суму 4 938,09 грн.

Крім того, відповідач зазначив, що у зв'язку з неналежним виконанням позивачем умов договору купівлі-продажу, ТОВ «Практікер Україна» були нараховані штрафні санкції на суму 100 422,36 грн. та передані відповідні акти прийомки-передачі послуг з деталізацією періоду в якому сталося порушення, зазначенням підстави нарахування штрафних санкцій та сум штрафів.

Враховуючи в сукупності вищезазначені умови, відповідач стверджує, що підстави для стягнення з нього заборгованості відсутні.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.1 загальних умов поставки та надання послуг, строк оплати визначається згідно зі статтею 4 Договору про Умови і залежно від того, яка з цих подій сталася пізніше, відраховується або з дня передачі товарів за даною угодою, або з дня отримання усіх необхідних документів щодо поставленого товару головним офісом Практікер.

Пунктом 4.1 загальних умови поставки та надання послуг встановлено, що після виконання кожної поставки постачальник відсилає на адресу головного офісу Практікер рахунок, видаткову накладну та податкову накладну разом.

Умовами п. 4.1 договору купівлі-продажу (національний) встановлено, що рахунки надсилаються в одному екземплярі. У рахунку вказується адреса доставки вантажу. У разі, якщо вантаж відправляється за різними адресами призначення, повинні бути оформлені окремі рахунки. Рахунки повинні доставлятися разом із вантажем. У рахунку чітко зазначаються номер та дата замовлення.

З огляду на те, що матеріали справи не містять заперечать відповідача з приводу отримання ним від постачальника рахунків та товаросупровідних документів, то суд приходить до висновку що позивачем належним чином були виконані умови договору щодо направлення на адресу позивача рахунків, видаткових накладних та податкових накладних разом з постачаємим товаром.

Пунктом 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 передбачено, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

У зв'язку з тим, що сторонами в договорі не було погоджено строків оплати поставленого товару, то перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, розпочалося з моменту прийняття товару.

Як встановлено судом та згідно уточнень поданих позивачем, останнім на виконання умов договору купівлі-продажу на адресу відповідача було поставлено товар на суму 181 642,76 грн., що підтверджується видатковими накладними 9600012046 від 22.08.2012 року на суму 28 752,98 грн., 9600012045 від 22.08.2012 року на суму 7 403,08 грн., 9600012043 від 22.08.2012 року на суму 1 155,89 грн., 9600012033 від 22.08.2012 року на суму 18 632,53 грн., 9600012094 28.08.2012 року на суму 25 554,54 грн., 9600012093 від 28.08.2012 року на суму 3 795,55 грн., 9600012092 від 28.08.2012 року на суму 9 554,80 грн., 9600012091 від 28.08.2012 року на суму 14 746,85 грн., 9600012090 від 28.08.2012 року на суму 5 046,02 грн., 9600012088 від 28.08.2012 року на суму 27 505,00 грн., 9600012087 від 28.80.2012 року на суму 1 414,088 грн., 9600012087 від 28.08.2012 року на суму 1 414,08 грн., 9600012086 від 28.08.2012 року на суму 1 254,74 грн., 9600012085 від 28.08.2012 року на суму 3 849,86 грн., 9600012084 від 28.08.2012 року на суму 1 682,40 грн., 9600012083 від 28.08.2012 року на суму 2 656,08 грн., 9600012193 від 06.09.2012 року на суму 5 931,36 грн., 9600012194 від 11.09.2012 року на суму 1 117,80 грн., 9600012416 від 04.10.2012 року на суму 3 268,80 грн., 9600012415 від 04.10.2012 року на суму 1 802,35 грн., 9600012414 від 04.10.2012 на суму 769,92 грн., 9600012413 від 04.10.2012 року на суму 2 136,00 грн., 9600012412 від 04.10.2012 року на суму 2 792,28 грн., 9600012411 від 04.10.2012 року на суму 3 595,56 грн., 9600012860 від 09.11.2012 року на суму 6 555,29 грн. та 9600012852 від 09.11.2012 року на суму 669 грн.

За поставлений товар згідно зазначених видаткових накладних відповідач розрахувався частково на суму 14 833,77 грн., оплативши вартість поставленого товару згідно видаткової накладної № 9600012046 від 22.08.2013 р., у зв'язку з чим станом на 14.07.2014 р. заборгованість відповідача за поставлений товар становить 166 808,99 грн.

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем згідно видаткової накладної на повернення № ВА/703/05384 від 04.09.2012 р. було повернуто на адресу позивача товар на загальну суму 19 851,10 грн. Отримання позивачем товару за зазначеною накладною підтверджується підписом уповноваженої особи - ОСОБА_8 та довіреністю № 2012-308 від 19.09.2012 р. виданою ТОВ «Декора-Україна» на отримання товару за зазначеною накладною.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу підлягають частковому на суму 146 957,89 грн. з вирахуванням вартості товару, який було повернуто згідно видаткової накладної на повернення № ВА/703/05384 від 04.09.2012 р.

Разом з тим, судом не приймаються твердження відповідача щодо повернення ним на адресу ТОВ «Декора-Україна» товару за видатковими накладними на повернення товару № ВА/716/07120 від 11.09.2012 р. на суму 18 827,56 грн. та № ВА/702/09492 від 10.09.2012 р. на суму 22 769,89 грн. з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні документи (довіреності) від ТОВ «Декора-Україна», які б уповноважували ОСОБА_9 та Слободянюка отримувати товар за зазначеними накладними на повернення.

Також судом не приймаються доводи відповідача стосовно недоотримання ним від ТОВ «Декора-Україна» товару за видатковими накладними Н NO 7000016601 від 02.10.2012 р., Н NO 7000016634 від 02.10.2012 р., Н NO 7000016635 від 02.10.2012 р., Н NO 7000015770 від 27.07.2012 р. та Н NO 7000017553 від 18.12.2012 р. на загальну суму 4 938,09 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.7 договору, замовлення вважається виконаним, уколи постачальник поставив у визначений магазин замовлені Практікер товари, а також було встановлено, що поставка відповідає усім досягнутим домовленостям, угоді та логістичні системі Практікер. Постачальник повинен поставити замовлені товари у вказаний у замовлені магазин. Поставка товару здійснюється до пункту прийняття товару магазином.

Умовами п. 3.8 договору встановлено, що місцем у якому здійснюється прийняття товару з перевіркою якості та кількості є зазначений Практікер магазин. За відсутності домовленостей про інше товари під час прийому не перевіряються на відповідність параметрам, які діють в силу нормативних приписів, або якщо товари супроводжуються відповідною гарантією.

Згідно з п. 16.5 договору встановлено, що претензії та вимоги щодо неналежної якості або кількості направляється Практікер постачальникові в письмовій формі протягом 5 днів після прийняття товарів , якщо недоліки є явними, та протягом 10 днів із моменту виявлення прихованих недоліків.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази (рекламації, претензії чи інші докумкенти), які б підтверджували факт недопоставки товару за видатковими накладними Н NO 7000016601 від 02.10.2012 р., Н NO 7000016634 від 02.10.2012 р., Н NO 7000016635 від 02.10.2012 р., Н NO 7000015770 від 27.07.2012 р. та Н NO 7000017553 від 18.12.2012 р. Враховуючи зазначене, суд в силу вимог статей 32 та 33 Господарського процесуального кодексу України зазначені заперечення не приймає.

Також суд вважає необґрунтованими та недоведеними твердження відповідача про відсутність боргу перед позивачем, у зв'язку з нарахуванням останньому штрафних санкцій на суму 100 422,36 грн. з огляду на те, що в порушення п. 5.2 загальних умов поставки та надання послуг відсутні докази, які б підтверджували направлення на адресу позивача актів прийомки-передачі послуг з деталізацією періоду в якому сталося порушення, з зазначенням підстави нарахування штрафних санкцій та відповідно сум штрафів.

Надання відповідачем листа № 129 від 10.12.2013 р., який був нарочно переданий - 11.12.2013 р. комерційному директору ТОВ «Декора-Україна» Якімову М.В., не є належним доказом в підтвердження направлення на адресу позивача актів прийомки-передачі послуг з деталізацією періоду в якому сталося порушення, зазначенням підстави нарахування штрафних санкцій та відповідно сум штрафів, оскільки в зазначеному листі відсутні посилання про долучення до нього вищезазначених документів.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розмір позовних вимог оспорив частково та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені частково на суму у розмірі 146 957,89 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, нарахував та просить стягнути з відповідача 25 990,56 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодекс України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Оскільки між сторонами угода щодо пені не укладена, то господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Декора-Україна» просить суд також стягнути з відповідача 5 447,03 грн. три відсотки річних, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % підлягають задоволенню повністю у розмірі 5 447,03 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» (місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Марини Окіпної, буд. 8-б, код ЄДРПОУ 33938302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Декора-Україна» (місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, 134, код ЄДРПОУ 36047745) 146 957 (сто сорок шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 89 коп. основного боргу, 5 447 (п'ять тисяч чотириста сорок сім) грн. 03 коп. три відсотки річних та 3 048 (три тисячі сорок вісім) грн. 10 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

18.07.2014 року

Колегія суддів у складі:

Суддя О.М. Спичак (головуючий)

Суддя Д.О. Баранов

Суддя Ю.М. Смирнова