Постанова

від 01.10.2014 по справі 910/19330/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2014 р. Справа№ 910/19330/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

За розглядом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2014р. (склад суду: головуючий суддя Спичак О.М., судді Баранов Д.О., Смирнова Ю.М.) у справі № 910/19330/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Декора-Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача (скаржник): Святненко М.О. (довіреність від 11.09.2014р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2014р. частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Декора-Україна», вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» 146 957, 89 грн. основного боргу, 5 447, 03 грн. три відсотки річних, 3 048, 10 грн. судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою суду від 08.08.2014р. порушено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна», у якій, скаржник просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/19330/13 від 14.07.2014р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Декора-Україна» до ТОВ «Практікер Україна» відмовити в повному обсязі.

За твердженнями апелянта, суд першої інстанції допустивши порушення норм процесуального права, не в повній мірі з'ясував важливі для справи обставини, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Згідно доводів апеляційної скарги, видатковими накладними на повернення товару № ВА/716/07120 від 11.09.2012р. на суму 18 827, 56 грн. та № ВА/702/09492 від 10.09.2012р. на суму 22 769, 89 грн. підтверджується належне повернення відповідачем товару позивачеві за допомогою відправлення через ТОВ «Нова Пошта», натомість суд відмовився брати до уваги як докази дані документи в зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутні довіреності від ТОВ «Декора-Україна» які б уповноважували Щукіна В.С. та Слободянюка отримувати товар за зазначеними накладними на повернення.

Окрім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував ту обставину, що позивачем за видатковими накладними Н NO 7000016601 від 02.10.2012р., Н NO 7000016634 від 02.10.2012р., Н NO 7000016635 від 02.10.2012р., Н NO 7000015770 від 27.07.2012р. та Н NO 7000017553 від 18.12.2012р. на адресу відповідача було недопоставлено товарів на загальну суму 4 938, 09 грн., та помилково не взяв до уваги нарахування відповідачем штрафних санкцій позивачу у розмірі 100 422, 36 грн., що передбачено п. 12.4 Загальних умов та п. 5 договору.

В судове засідання не з'явились представники позивача - ТОВ «Декора-Україна», однак враховуючи, що явка в судове засідання є правом сторін, а не їх обов'язком, не визнавалась судом обов'язковою для представників сторін, справа може розглядатись без їх участі, оскільки таке нез'явлення не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні 01.10.2014р. позивача повідомлено належним чином, ухвалою від 08.08.2014р., отримання якої 20.08.2014р. підтверджено поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи пояснення представника позивача та доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про відсутність підстав для скасування судового рішення при врахуванні наступного.

Матеріалами справи підтверджено, не заперечується сторонами та встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, що 20.03.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Декора-Україна» було укладено договір купівлі-продажу (національний) № 0411/01ВD2009, відповідно до пункту 1.1 якого умови цього договору та всіх додатків до нього регулюють ділові відносини між Практікер та/або підприємствами для яких компанія Практікер виконує закупівельні обов'язки, з одного боку, та постачальниками, з іншого боку; постачальник визначає юридичну цінність цих умов шляхом підписання цього договору; додатково для регулювання відносин за цим договором застосовуються положення законодавства.

У п. 9.1 вказаного договору визначено, що додатки до цього договору, зокрема, Договір про умови та Загальні умови поставки та надання послуг, вважаються невід'ємними частинами даного договору купівлі-продажу.

Додатком № 2 від 01.03.2011р. до договору купівлі-продажу (національний) № 0411/01ВD2009 сторони домовилися змінити порядкові номери договорів, зокрема на:

- договір купівлі-продажу (національний) - 041111 від 20.03.2009р.

- договір про умови (національний) - 041121 від 20.03.2009р.

- договір про умови (національний) - 041122 від 11.08.2010р.

- загальні умови поставки та надання послуг - 041131 від 20.03.2009р.

Відповідно до Загальних умов поставки та надання послуг № 0411/03ВD2009 від 20.03.2009р. ці загальні умови поставки та надання послуг регулюють спеціальні умови поставок товарів Практікер постачальником та надання послуг постачальником з боку Практікер на основі Договору купівлі-продажу та Договору про умови, укладеного між сторонами, і є невід'ємною частиною Договору купівлі-продажу.

В силу укладення між сторонами договору, відповідно до п.1 ст. 174 Господарського кодексу України виникли господарські зобов'язання визначені договором поставки, регулювання якого на законодавчому рівні визначено параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України та у главі 54 Цивільного кодексу України.

Спір у справі розглянуто за вимогами позивача згідно з поданою заявою про зменшення розміру позовних вимог за вих. № 14-07/2014 від 14.07.2014р. (аркуш справи 201-203), відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 166 808, 99 грн., що утворилась внаслідок неповної сплати за товар поставлений згідно накладних: 9600012046, 9600012045, 9600012043, 9600012033, 9600012094, 9600012093, 9600012092, 9600012091, 9600012090, 9600012088, 9600012087, 9600012086, 9600012085, 9600012084, 9600012083 від 28.08.2012 року, 9600012193 від 06.09.2012 року, 9600012194 від 11.09.2012 року, 9600012416, 9600012415, 9600012414, 9600012413, 9600012412, 9600012411 від 04.10.2012 року, 9600012860, 9600012852 від 09.11.2012 року, а також заявив до стягнення суму пені в розмірі 22 990, 56 грн. та 5 447, 03 грн. 3% річних.

Загальна сума поставки за вказаними накладними складає 181 642, 76 грн., та при врахуванні часткового погашення по вартості товару згідно накладної № 9600012046 від 28.08.2012р. на суму 14 833, 77 грн. сума основного боргу заявлена до стягнення складає 166 808, 99 грн., що підтверджено проведеною звіркою підприємств станом на 30.12.2013р. (аркуш справи 187-200 другого тому). При проведенні звірки відповідачем визнано суму боргу перед ТОВ «Декора-Україна» в розмірі 33 104, 91 грн., а невизнана частина боргу (199 913, 90 грн. заборгованість згідно даних ТОВ «Декора-Україна» - 33 104, 91 грн. підтверджена сума боргу) заявлена до стягнення в межах позову, що розглянутий у справі.

У вказаному акті відображено повернення товару в сумах 18 827, 52 грн., 22 769, 90 грн. та 19 851, 10 грн. за даними ТОВ «Практікер Україна» та не враховані зазначені повернення за даними ТОВ «Декора-Україна» (аркуш справи 211 другого тому).

Оцінюючи доводи відповідача про повернення товару згідно накладних на повернення № ВА 716/07120 від 11.09.2012р. на суму 18 827, 52 грн., № ВА 702/09492 від 10.09.2012р. на суму 22 769, 90 грн., № ВА 703/05384 від 04.09.2012р. на суму 19 851, 10 грн., судом першої інстанції підтверджено факт повернення товару на суму 19 851, 10 грн. згідно накладної на повернення № ВА 703/05384 від 04.09.2012р., в цій частині про стягнення коштів в позові відмовлено.

Твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права через неповне з'ясування обставин справи не знаходять свого підтвердження, оскільки представлені до справи видаткові накладні на повернення товару № ВА 716/07120 від 11.09.2012р. на суму 18 827, 52 грн., № ВА 702/09492 від 10.09.2012р. на суму 22 769, 90 грн. не є належними доказами повернення товару позивачу враховуючи наступне.

На вимоги суду (ухвала від 08.08.2014р.) скаржником не представлено документів, які вимагались судом (на підтвердження повернення та отримання товару по сумах вказаних в накладних № ВА 716/07120 від 11.09.2012р., № ВА 702/09492 від 10.09.2012р., № ВА 703/05384 від 04.09.2012р.), а в судовому засіданні представником зазначено, що такі наявні в матеріалах справи та були надані в повному обсязі суду першої інстанції.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи, суд враховує, що на підтвердження повернення товару на суму 18 827, 52 грн. відповідачем надано:

- видаткову накладну № ВА 716/07120 (аркуш справи 140-146 другого тому) в якій міститься підпис особи, яка віддала товар (Антонова) в кількості 2 044 одиниць, на накладній проставлено штамп про видачу товару гіпермаркетом 716 Миколаїв 20.09.2012р., та засвідчено отримання товару підписом відповідальної особи з транспортної компанії, яким є Щукін С.В.;

- товарно-транспортну накладну № 10007560262 від 20.09.2012р. (експрес-накладна відправника «Нова Пошта»), в якій заповнена інформація про відправлення в кількості однієї палети оголошеною вартістю 400 грн., об'ємною вагою 816 кг, наявна інформація про відправника та одержувача (вказані адреси та назви підприємств), однак відсутні відмітки про отримання такого відправлення одержувачем (у графі «представник одержувача» пусто).

Оскільки, як у видатковій накладній № ВА 716/07120 так і в товарно-транспортній накладній Нової Пошти не міститься відміток про одержання товару, в суду відсутні підстави вважати, що такий товар був повернутий позивачу, а доводи відповідача з цього приводу є недоведеними належними доказами перед судом.

Не підтверджене матеріалами справи і повернення позивачу товару на суму 22 769, 90 грн., оскільки надана видаткова накладна № ВА 702/09492 від 10.09.2012р. (аркуш справи 158-165) містить лише підпис особи, яка віддала товар, на накладній проставлений штамп про взяття на облік магазином 702 Донецьк 16.10.2012р., та підпис відповідальної особи з транспортної компанії - Слободянюк.

Документів підтверджуючих, що вказаний у накладній товар був отриманий ТОВ «Декора-Україна» суду не надано, у накладній № ВА 702/09492 від 10.09.2012р. відсутній підпис одержувача товару (особи, яка прийняла товар), документів про здійснення відправлення транспортною організацією (товарно-транспортної накладної чи інших) матеріали справи не містять, довіреність виписана ТОВ «Декора-Україна» на Приходька В.С. за № 2012-326 від 11.10.2012р. має помилкове посилання на накладну 716/07120, і в даному випадку може свідчити лише про факт виписування позивачем такої накладної 11.10.2012р. на вказану особу, а не підтверджувати отримання нею товару.

В свою чергу, такими, що обґрунтовуються належною оцінкою доказів наявних у справі є висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем повернуто товар згідно накладної на повернення № ВА 703/05384 від 04.09.2012р. на суму 19 851, 10 грн., що підтверджено підписами особи, яка віддала товар та особи, яка прийняла товар (аркуш справи 156), наданою до справи довіреністю № 2012-308 від 19.09.2012р. виписаною ТОВ «Декора-Україна» на Приходька В.С., підписом якого і засвідчено отримання товару у зазначеній видатковій накладній.

Доводи скаржника щодо нез'ясування судом першої інстанції обставин недопоставки товарів на загальну суму 4 938, 09 грн. згідно накладних Н NO 7000016601 від 02.10.2012р., Н NO 7000016634 від 02.10.2012р., Н NO 7000016635 від 02.10.2012р., Н NO 7000015770 від 27.07.2012р. та Н NO 7000017553 від 18.12.2012р. спростовуються висновками викладеними у рішенні суду з посиланням на умови договору укладеного між сторонами (п. 3.7 та п. 16.5 Загальних умов поставки та надання послуг) та відсутністю в матеріалах справи відповідних доказів (рекламацій, претензій чи інших документів), які б засвідчували у порядку погодженому сторонами в договорі факт недопоставки товару за вказаними відповідачем видатковими накладними.

Окрім того, поставка товару за такими накладними не входить до предмету спору за заявленим ТОВ «Декора-Україна» позовом про стягнення боргу на суму 166 808, 99 грн., а відповідач не позбавлений права вирішити відповідні спірні питання з позивачем по цих поставках, зокрема і в судовому порядку, обґрунтувавши свої вимоги до позивача.

Доводи апелянта з приводу нарахування штрафних санкцій позивачу у розмірі 100 422, 36 грн., що передбачено п. 12.4 Загальних умов та п. 5 договору, які суд першої інстанції не взяв до уваги, не свідчать про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи чи про порушення або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні спору, оскільки, в межах даної справи судом розглядалися вимоги позивача, а не відповідача у справі.

Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду, однак припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору. Зазначена позиція викладена у п. 22 листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

У заяві про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних вимог № 9137 від 29.10.2013р. відповідачем наведено перелік накладних за якими ним визнається сума боргу в розмірі 96 285, 17 грн., тоді як предметом даного спору є вимоги про стягнення суми боргу за частиною таких накладних і у розмірі 166 808, 99 грн., вказана заява направлена відповідачем вже після звернення позивача до суду (позов зареєстровано 04.10.2013р.), відповідно враховуючи наявність спору між сторонами, вимоги позивача підлягають вирішенню по суті в судовому порядку.

Заперечення відповідача, які обґрунтовані проведеним ним зарахуванням зустрічних вимог згідно з заявою про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних вимог (№ 9137) від 29.10.2013р. не є підставами для припинення провадження у справі, оскільки позивач від позову не відмовився, наполягав на вирішенні поданого ним позову в судовому порядку, і наведене не свідчить про те, що між сторонами не залишилось неврегульованих питань.

Наявність відповідних вимог відповідача до позивача про стягнення нарахованих ним штрафних санкцій не звільняє відповідача від оплати за поставлений йому товар, оскільки таких умов сторони в договорі не погоджували. Пунктом 12.4.3 загальних умов врегульовані питання нарахування суми фіксованої винагороди за послуги з промоутерства, де передбачено не лише утримання сум винагороди із суми, яка підлягає сплаті за поставлений товар, а і сплату вказаних сум постачальником.

Підставою виникнення обов'язку відповідача здійснити оплату за отриманий товар, є договір укладений з позивачем 20.03.2009р. (ст. 626 ЦК України), а зобов'язання провести оплату має виконуватись відповідно до погоджених таким договором умов та встановлених вимог чинного законодавства (ст. 526 ЦК України).

Згідно з п. 5.1 Загальних умов поставки строк оплати визначається згідно зі ст. 4 Договору про умови, і залежно від того, яка з цих подій сталась пізніше, відраховується або з дня передачі товарів за даною угодою, або з дня отримання усіх необхідних документів щодо поставленого товару головним офісом Практікер.

Договором про умови № 041123, який чинний з 01.01.2012р. (у період поставок щодо оплати яких розглядається спір), строк платежу погоджений 90 днів від надходження товарів/рахунку.

Оскільки, станом на час розгляду справи, строк платежу у відношенні здійснених поставок за накладними від 28.08.2012 року, від 06.09.2012 року, від 11.09.2012 року, від 09.11.2012 року є таким що настав, вимоги позивача про стягнення боргу в розмірі 146 957, 89 грн. правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін). Оскільки, факту погодження нарахування пені у випадку прострочення грошових зобов'язань за несвоєчасну оплату поставленого товару позивачем не доведено, відповідних положень якими сторони передбачили таку відповідальність в договорі № 0411/01ВD2009 від 20.03.2009р. не міститься, судом першої інстанції прийнято правильне рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на допущені прострочення в оплаті товару поставленого згідно накладних від 28.08.2012 року, від 06.09.2012 року, від 11.09.2012 року, від 09.11.2012 року судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги позивача про стягнення нарахованих сум 3% річних у розмірі 5 447, 03 грн. відповідно до наведеного позивачем розрахунку станом на 01.10.2013р..

Належних доказів, які б підтверджували відсутність порушення з боку відповідача умов договору в частині проведення оплати товару поставленого за накладними щодо яких виник спір, відповідачем не надано, висновок суду про порушення ТОВ «Практікер Україна» зобов'язань з оплати поставленого товару не спростований матеріалами справи.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ «Практікер Україна» та скасування рішення Господарського суду м. Києва від 14.07.2014 року.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2014р. у справі № 910/19330/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/19330/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала