Ухвала

від 18.08.2014 по справі 43/440-6/231

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 серпня 2014 року Справа № 43/440-6/231

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Катеринчук Л.Й., суддів:Бакуліної С.В., Коробенка Г.П., Селіваненка В.П., Удовиченка О.С., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 04.06.2014 у справі№43/440-6/231 за позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства "Укрконверс" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікор-Найт" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Трейд" 3. Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" третя особаШевченківська районна у місті Києві державна адміністрація провизнання права власності на нерухоме майно та витребування,

В С Т А Н О В И В:

Заступник Генерального прокурора України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства "Укрконверс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікор-Найт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Трейд" про визнання за державою Україна в особі Міністерства оборони України права власності на будівлі та споруди загальною площею 1 047,80 кв.м, розташовані в м. Києві, вул. Мельникова, 81 (літера Б), а саме: приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень № 3) третього поверху, приміщення з № 12 по № 31, № 34 (групи приміщень № 4), приміщення № 11, № 32, № 33 четвертого поверху, та витребування вказаних будівель та споруд на користь державного підприємства "Укрконверс" з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікор-Найт".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2013 у справі №43/440-6/231 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.06.2014 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулося до Вищого господарського суду України із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 04.06.2014 у справі №43/440-6/231, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень статті 388 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 24.07.2012 у справі №62/146 та від 14.09.2011 у справі №11-34-30-17/235-05-7605.

Підстави для висновку про пропуск заявником строку, встановленого статтею 111 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відсутні.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Заявник стверджує про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права щодо підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку статті 388 Цивільного кодексу України.

Як вбачається зі змісту постанови від 04.06.2014 у справі №43/440-6/231, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду першої інстанції, зокрема щодо наявності підстав для задоволення позову в частині витребування майна з чужого незаконного володіння. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на те, що вибуття спірного нерухомого майна з володіння власника внаслідок затвердження судом мирової угоди у іншій справі, яка в подальшому була скасована постановою Верховного Суду України, є обставиною, яка свідчить про те, що спірне майно вибуло з володіння власника не з його волі та в силу приписів частини першої статті 388 Цивільного кодексу України є підставою для витребування цього майна з чужого незаконного володіння.

Однак, у постанові Вищого господарського суду України від 24.07.2012 у справі №62/146, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції за подібних правовідносин та однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, дійшов протилежного правового висновку, а саме, що відчуження позивачем майна шляхом укладення правочину на підставі укладеної ним же зі своїми кредиторами та затвердженої судом мирової угоди, навіть за умов скасування судом вищої інстанції ухвали про її затвердження, свідчить про добровільне відчуження такого майна та не є обставинами, в розумінні частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, які надають право особі витребувати річ з чужого незаконного володіння.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що зі змісту доданих до заяви судових рішень Вищого господарського суду України вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Разом з тим, зі змісту постанови суду касаційної інстанції від 04.06.2014 у справі №43/440-6/231, про перегляд якої заявлено, та постанови Вищого господарського суду України від 14.09.2011 у справі №11-34-30-17/235-05-7605, на яку посилається заявник як на доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статті 388 Цивільного кодексу України, вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, тому зазначена постанова не розцінюється як доказ в розумінні статті 111 16 ГПК України.

Керуючись статями 86, 111 14 -111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Допустити справу №43/440-6/231 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяЛ.Катеринчук СуддіС.Бакуліна Г.Коробенко В.Селіваненко О.Удовиченко