Рішення

від 18.08.2014 по справі 910/10742/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10742/14 18.08.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ-ТРЕЙД ХХІ"

до Приватного підприємства "Візерунок"

про стягнення 152 056,64 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Ляшук О.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ-ТРЕЙД ХХІ" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Візерунок" (далі -відповідач) про стягнення 152 056,64 грн., з яких: 139 235,37 грн. - основного боргу, 3 671,12 грн. - пені, 8 414,12 грн. - інфляційних втрат та 736,03 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару згідно з договором №21-В (П-ххі-04-10) від 22.11.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.07.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

04.07.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість явки повноважного представника у судове засідання у зв'язку з відрядженням.

04.07.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача 113 129,42 грн., з яких: 97 268,07 грн. - основного боргу, 5 540,28 грн. - пені, 9 337,73 грн. - інфляційних втрат та 983,34 грн. - 3% річних.

Суд визнав подане клопотання таким, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим прийняв його до розгляду.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.

15.08.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача вдруге подав клопотання про відкладення розгляду справи через відрядження керівництва підприємства.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення та клопотанням про відкладення розгляду справи.

З приводу клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, а зазначені у повторному клопотанні обставини, не є підставою для його задоволення, тому суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.08.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ-ТРЕЙД ХХІ" та Приватним підприємством "Візерунок" укладено договір поставки №21-В П-ХХІ-04-10 з урахуванням протоколу розбіжностей, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язався передавати у власність відповідача товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень відповідача, а останній зобов'язався приймати та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

Згідно п. 4.8. договору, передача товару позивачем і його приймання відповідачем по назві, асортименту, кількості здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням відповідача.

Відповідно до п. 5.1. договору, ціна товару погоджується сторонами та зазначається в накладних на відпуск товару.

Пунктом 6.1. договору передбачено, сторони погоджуються, що остаточний розрахунок (оплата) за кожну отриману в межах даного договору партію товару, у будь-якому випадку має бути здійснений відповідачем не пізніше 180 календарних днів з дати поставки такої партії товару.

Згідно п. 10.2.5. договору, за прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування, від суми простроченої оплати, скореговану на індекс інфляції, за кожен день затримки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за період з 25.11.2010 р. по 04.09.2013 р. було поставлено відповідачеві товар загальною вартістю 1 767 696,93 грн., а відповідачем прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково у сумі 1 638 744,00 грн. та повернув позивачеві товар на суму 31 684,05 грн. згідно накладних на повернення, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 97 268,07 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 97 268,07 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 540,28 грн. - пені, 9 337,73 грн. - інфляційних втрат та 983,34 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки №21-В П-ХХІ-04-10 від 22.11.2010 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором поставки.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив товар відповідачеві вартістю 1 767 696,93 грн., який прийнятий останнім без зауважень по видатковим накладним.

Однак відповідач оплати поставленого товару в повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені п. 6.1. договору, обов'язок відповідача оплатити поставлений позивачем товар вартістю 97 268,07 грн. настав з моменту підписання видаткових накладних та повинен бути виконаний протягом 180 календарних днів, тобто до 03.03.2014 р. (враховуючи, що остання видаткова накладна датована 04.09.2013 р.).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки №21-В П-ХХІ-04-10 від 22.11.2010 р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 97 268,07 грн. - основної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 540,28 грн. - пені, 9 337,73 грн. - інфляційних втрат та 983,34 грн. - 3% річних за період з 03.03.2014 р. по 03.07.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, і встановив, що останній відповідає вимогам законодавства, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 540,28 грн. - пені, 9 337,73 грн. - інфляційних втрат та 983,34 грн. - 3% річних за період з 03.03.2014 р. по 03.07.2014 р.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Крім того, при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 778,54 грн., виходячи із заявленої ціни позову з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 2 262,59 грн., однак сплатив - 3 041,13 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ-ТРЕЙД ХХІ" задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Візерунок" (02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 3-Г, кімн. 23, ідентифікаційний код - 36825286), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ-ТРЕЙД ХХІ" (04128, м. Київ, вул. Ак. Туполєва, буд. 9-А, кв. 23, ідентифікаційний код - 37226940) 97 268 (дев'яносто сім тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 07 коп. - основного боргу, 5 540 (п'ять тисяч п'ятсот сорок) грн. 28 коп. - пені, 9 337 (дев'ять тисяч триста тридцять сім) грн. 73 коп. - інфляційних втрат, 983 (дев'ятсот вісімдесят три) грн. 34 коп. - 3% річних та 2 262 (дві тисячі двісті шістдесят дві) грн. 59 коп. - судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ-ТРЕЙД ХХІ" (04128, м. Київ, вул. Ак. Туполєва, буд. 9-А, кв. 23, ідентифікаційний код - 37226940) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 778 (сімсот сімдесят вісім) грн. 54 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 22.08.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.