Рішення

від 21.08.2014 по справі 910/14541/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14541/14 21.08.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Рудь»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Арована-2010»

Про стягнення 38 495,66 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Хіральдо Рамірес М.М.В. - по дов. № 22-А від 04.10.2013

від відповідача не з'явився

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Рудь» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арована-2010» 38 495,66 грн. заборгованості, з яких: 36 065,90 грн. основного боргу, 2 429,76 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору поставки № 1567 від 22.12.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2014 порушено провадження у справі № 910/14541/14 та призначено справу до розгляду на 21.08.2014.

Позивач в судовому засіданні 21.08.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 21.08.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 18.07.2014 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 18.07.2014 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Л.Первомайського, 4, кв. 6, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 18.07.2014, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 07.08.2014, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 21.08.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.12.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Рудь» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арована-2010» (покупець) було укладено договір поставки № 1567 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується за окремим замовленням покупця поставити останньому продукти харчування (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його вартість постачальнику на умовах, визначених в цьому договорі.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 36 065,90 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нарахована пеня в розмірі 2 429,76 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно п. 8.1. договору договір укладено строком до 31.12.2012. Якщо жодна із сторін за 15 (п'ятнадцять) календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить письмово іншу сторону про своє бажання припинити дію, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах.

Відповідно до п. 4.2. договору покупець зобов'язаний прийняти замовлений і поставлений йому постачальником товар по накладеній, і здійснити оплату вартості отриманого від постачальника товару у визначений п. 3.3. договору строк.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 36 161,22 грн., що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: № 85296 від 22.12.2012, № 85297 від 22.12.2012, № 85298 від 22.12.2012, № 85671 від 25.12.2012, № 85675 від 25.12.2012, № 85676 від 25.12.2012, № 85762 від 25.12.2012, № 85764 від 25.12.2012, № 85765 від 25.12.2012, 86277 від 28.12.2012, № 86278 від 28.12.2012, № 86421 від 28.12.2012, № 86422 від 28.ю12.2012, № 86423 від 28.12.2012, № 203 від 04.01.2013, № 205 від 04.01.2013, № 1216 від 10.01.2012, № 1215 від 10.01.2013, № 1228 від 10.01.2013, № 1229 від 10.01.2013, № 1110 від 10.01.2013, № 1112 від 10.01.2013, № 1113 від 10.01.2013, № 1865 від 15.01.2013, № 1869 від 15.01.2013, № 2727 від 18.01.2013, № 2731 від 18.01.2013, № 2733 від 18.01.2013, № 2800 від 18.01.2013, № 2802 від 18.01.2013, № 2804 від 18.01.2013, № 3221 від 22.01.2013, № 3222 від 22.01.2013, № 3314 від 22.01.2014, № 3317 від 22.01.2014, № 3887 від 25.01.2013, № 3888 від 25.01.2013, № 3889 від 25.01.2014, № 3890 від 25.01.2013, № 3891 від 25.01.2014, № 3892 від 25.01.2013, № 4444 від 29.01.2013, № 4445 від 29.01.2013, № 4382 від 29.01.2013, № 4383 від 29.01.2013, № 5363 від 01.02.2013, № 5361 від 01.02.2013, № 5362 від 01.02.2013, № 7436 від 12.02.2013, № 7461 від 12.02.2013, № 7463 від 12.02.2013, № 8213 від 15.02.2013, № 8214 від 15.02.2013, № 8298 від 15.02.2013, № 8901 від 19.012.2013, № 8705 від 19.02.2013, № 8703 від 19.02.2013, № 8704 від 19.02.2013, №» 9750 від 22.02.2013, № 9752 від 22.02.2014, № 9743 від 22.02.2013, № 9744 від 22.02.2013, № 10526 від 26.02.2013, № 10528 від 26.02.2013, № 10529 від 26.02.2013, № 11284 від 01.03.2013, № 11286 від 01.03.2013, № 11900 від 05.03.2013, № 11901 від 05.03.2013, № 11911 від 05.03.2013, № 13483 від 12.03.2013, № 13484 від 12.03.2013, № 13485 від 12.03.2013, № 14461 від 15.03.2013, № 14462 від 15.03.2013, № 14463 від 15.03.2013, № 14989 від 19.03.2013, № 14985 від 19.03.2013, № 16139 від 22.03.2013, № 20085 від 05.04.2013, № 20087 від 05.04.2013, № 20088 від 05.04.2013, № 20590 від 09.04.2013, № 20588 від 09.04.2013,20589 від 09.04.2013, № 22182 від 12.04.2013, № 22183 від 22.04.2013, № 26041 від 23.04.2013, № 26059 від 23.04.2013, № 26060 від 23.04.2013, № 26040 від 23.04.2013, № 35508 від 14.05.2013, № 35507 від 14.05.2013, № 35506 від 14.05.2013, № 41903 від 24.05.2013, № 41904 від 24.05.2013, № 41905 від 24.05.2013, № 45201 від 31.05.2013, № 45202 від 31.05.2013, № 47167 від 05.06.2013, № 47172 від 05.06.2013, № 48487 від 07.06.2013, № 48488 від 07.06.2013.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 3.2. договору вартість поставленого товару оплачується покупцем за цінами, зазначеними постачальником у накладних.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що оплата покупцем вартості поставленого за цим договором товару проводиться протягом 14-ти календарних днів від дати отримання товару від постачальника шляхом перерахування коштів на його поточний рахунок, або внесенням коштів готівкою в касу постачальника відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, як свідчать матеріали справи відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 36 065,90 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 36 065,90 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що у випадку недотримання строків оплдати, вказаних в п.п. 3.3. та п. 4.2. цього договору винна сторона сплачує на користь другої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за поставлений товар.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті продукції відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 2 429,76 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2 429,76 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Рудь» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арована-2010» (м. Київ, вул. Л.Первомайського, 4, кв. 6, код ЄДРПОУ 37266359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Рудь» (м. Київ, просп. Перемоги, 148/1, код ЄДРПОУ 32106398) 36 065 (тридцять шість тисяч шістдесят п'ять) грн. 90 коп. основного боргу, 2 429 (дві тисячі чотириста двадцять дев'ять) грн. 76 коп. пені, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 26.08.2014.

СуддяВ.В.Сівакова