Рішення

від 14.07.2014 по справі 922/2056/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2014 р.Справа № 922/2056/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом Першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків до Житлового кооперативу "Сфера-19", м. Харків про визнання права власності за участю представників сторін:

прокурора - Зливка К.О., посвідчення № 013773 від 06.12.2012 р.;

позивача - Воронової Ю.В., довіреність № 08-11/5893/2-13 від 30.12.2013 р.;

відповідача - Романова О.Г., довіреність № 1 від 15.05.2014 р.;

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2014 року Перший заступник прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Житлового кооперативу "Сфера-19", м. Харків, про визнання за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради право власності на нежитлові приміщення цокольного поверху № 38-:-52, загальною площею 247,5 кв.м. в житловому будинку літ. "А-9" по вул. Корчагінців, 13 у м. Харкові та судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 травня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 11 червня 2014 року.

11 червня 2014 року представник позивача надав письмові пояснення, в яких зазначив, що на підставі законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, будівництва та прийняття закінченого будівництвом житлового будинку по вул. Корчагінців, 13, до експлуатації, вбудовані нежитлові приміщення не могли бути власністю житлово - будівельного кооперативу, та окрім вказаного, обґрунтованість позовних вимог підтверджується і рішенням господарського суду Харківської області , яке було залишено в силі постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 р. та постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2014 р. по справі № 922/4174/13.

11 червня 2014 року прокурор надав наказ № 2101к від 23.12.2011 р., який долучений судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 червня 2014 року було відкладено розгляд справи на 24 червня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 червня 2014 року було відкладено розгляд справи на 08 липня 2014 року.

07 липня 2014 року представник відповідача надав клопотання, в якому просив суд зупинити провадження у справі до вирішення пов"язаної з нею справи № 820/10120/14, що розглядається Харківським окружним адміністративним судом.

В судовому засіданні 08 липня 2014 року було оголошено перерву о 14 липня 2014 року.

10 липня 2014 року представник відповідача надав заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, в яких зазначив, що усі можливі фактичні дані та обставини щодо спірних приміщень, а також правовідносини сторін, були встановлені судами трьох інстанцій під час провадження у справі № 922/4174/13, а відтак і будь-який процесуальний документ Харківського окружного адміністративного суду у справі № 820/10120/14 та встановлені і закріплені в ньому факти, жодним чином не вплинуть на розгляд даної справи.

14 липня 2014 року представник відповідача надав клопотання, в якому просив суд припинити провадження у справі, у зв"язку з відсутністю предмета спору, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення до відповідача з проханням визнати право власності, та з матеріалів справи не вбачається, яким чином відповідач порушує право позивача.

Прокурор у судовому засіданні підтримував позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги.

Представник відповідача зазначив, що відповідач не порушує та не оспорює прав позивача на спірне майно, не має власного інтересу у межах існуючих правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача, судом встановлено наступне.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 29.12.1973 № 584-3 Управлінню капітального будівництва міськвиконкому було дозволено проектування мікрорайону № 625 по Салтівському шосе, на земельній ділянці колективних садів заводу «Серп і молот».

Пунктом 2 цього рішення УКБ Харківського міськвиконкому було зобов'язано в кошторисах на будівництво передбачити витрати, у тому числі, на компенсацію збитків садівницького товариства «Перемога», які можуть виникнути у зв'язку із забудовою мікрорайону, за рахунок бюджетних коштів.

Враховуючи, що УКБ Харківського міськвиконкому повністю виплатило компенсацію садоводам садівницького товариства «Перемога» за знос садових будинків та зелених насаджень, рішенням виконавчого комітету Харківського міської ради депутатів трудящих від 27.04.1977 № 237 (додається) УКБ Харківського міськвиконкому було дозволено почати забудову 625 мікрорайону на площі 33,2 га за рахунок зносу садівницького товариства «Перемога» заводу «Серп і молот» на території Салтівського житлового масиву Фрунзенського району м. Харкова.

Багагосекціонний житловий будинок №93 625 мікрорайону Салтівського житлового масиву по вул. Петрозаводській, у м. Харкові, з вбудованими нежитловими приміщеннями цокольного поверху, було побудовано у 1977-1978 роках. На підставі п. З рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 11.07.1984 №282 вулицю Петрозаводську було перейменовано в вулицю Корчагінців (додасться).

Листом від 14.10.2013 82/0/75-13 управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (додається) у відповідь на запит від 09.10.2013 №11707/9-13 повідомило Юридичний департамент Харківської міської ради про те, що житлові приміщення цього будинку, які будувались для ЖБК «Сфера-19», фінансувались через обласну установу Будівельного банку СРСР за рахунок пайових внесків членів кооперативу і цільових бюджетних коштів для кредитування цього виду будівництва.

Нежитлові вбудовані приміщення цокольного поверху цього будинку фінансувались за рахунок бюджетних коштів, які формувалися за нормативами для об'єктів відповідних галузей з обслуговування населення мікрорайонів (побуд, культура тощо) у відсотках від обсягів житлового будівництва у місті. Титульні списки таких комбінованих будівель, де зазначались види та обсяги асигнувань за цільовим призначенням, складалися підрозділами виконкому обласної ради народних депутатів та затверджувались рішеннями цієї установи.

Після завершення будівництва об'єкту введення його в експлуатацію оформлялось актом державної комісії, в якому зазначалася структура побудованих приміщень та загальна вартість об'єкту.

Фактичні витрати на будівництво приміщень підтверджувалися бухгалтерськими документами замовника у такому порядку:

- по житлових - правлінню житлово-будівельного кооперативу для уточнення пайових внесків та оформлення фінансових документів з установою Будівельного банку СРСР;

- по нежитловим - відповідним установам (за цільовим призначенням) для подальшого визначення балансової належності.

Отже, визначення джерел фінансування будівництва нежитлових приміщень, у тому числі в кооперативних житлових будинках, їх подальший розподіл та використання знаходилось у віданні планової комісії виконавчого комітету Харківської міської ради.

Частини нього будинку (4 секції під будівельним №19) введено до експлуатації на підставі акту державної приймальної комісії від 31.05.1978, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів №31.05.1978 №356 (додаються).

Зазначена частина будинку складала 8553 кв.м. загальної площі, у тому числі 256 кв. м. вбудованих нежитлових приміщень цокольного поверху під розміщення «червоного кутка» ЖЕКА, 143 житлові квартири загальною площею 8071 кв.м. житловою - 5512 кв.м.

Загальна кошторисна вартість будинку (4 секції під будівельним №19) становила 1004940,00 тис. руб.

Остаточна вартість будинку з урахуванням вбудованих нежитлових приміщень, згідно акту введення його до експлуатації від 31.05.1978. становила 995100,00 гне. руб.

Після закінчення будівництва, прийняття будинку до експлуатації та проведення між ЖБК «Сфера» та УКБ Харківського міськвиконкому звірки здійснених певних грошових операцій та змін у взаєморозрахунках щодо будівництва цього будинку, було видано 18.03.1983 року авізо № 87 (додається).

Відповідно до авізо № 871 від 18.03.1983 року вартість закінченого будівництвом та прийнятого до експлуатації будинку в частині манна, побудованого за рахунок коштів членів ЖБК та переданого на його баланс, складала лише 969903,05 тис. руб., що підтверджується і довідкою УКБ Харківського міськвиконкому від 13.06.1983 року.

Таким чином, різниця у загальній (кошторисній) вартості будинку, коштах сплачених ЖБК «Сфера» та його остаточній вартості, зазначеної у акті введення в експлуатацію від 31.05.1978 року, свідчить про те, що будівництво вбудованих нежитлових приміщень цокольного поверху в житловому будинку по вул. Корчагінців, 13 проводилось не за кошти громадян - членів ЖБК «Сфера», а за державні кошти.

Вказана частини цього будинку (4 секції під будівельним №19) без нежитлових вбудованих приміщень, після прийняття до експлуатації, згідно рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів №31.05.1978 №356 була передана на баланс ЖБК «Сфера».

Однак, баланс підприємства, установи, організації, у тому числі ЖБК, не визначає, та не підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна та підстав перебування майна у власності певної юридичної особи.

Згідно з п.2.2 оглядового листа Вищого арбітражного суду України від 04.02.2000 року № 01-8/47 перебування майна на балансі підприємства не є безспірною ознакою його права власності на це майно.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Зазначені факти підтверджується і тим, що на підставі вивчення матеріалів інвентаризаційних справ КГІ «Харківське міське БТІ» па домоволодіння за вказаною адресою встановлено, що станом на 15.10.1992 в нежитлових приміщеннях цокольного поверху житлового будинку (будівельні №№ 18, 19) були розміщені черговий пункт ДІ ІД. аптека, ЖЕУ №202 Фрунзенського району, бібліотека та відділення «Ощадбанку».

Надання вказаних приміщень для розміщення зазначених установ та організацій з метою забезпечення культурно-побутового обслуговування мешканців 624 та 625 мікрорайонів Салтівського житлового масиву у м. Харкові було здійснено на підставі розпорядження виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів №255 від 05.09.1978 (додається).

Так, на підставі п. 1 вказаного рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів було вирішено надати:

- Фрунзенському райвиконкому в житловому будинку (будівельний № 18). приміщення загальною площею 272 кв.м. для організації роботи ЖЕК з «червоним куточком» та опорним пунктом правопорядку зі штабом ДНД:

- в житловому будинку (будівельний № 19), приміщення загальною площею 106 кв.м. для організації роботи піонерського форпосту;

На підставі п. 1.2. відділу культури міськвиконкому в житловому будинку (будівельний № 19) приміщення загальною площею 120 кв.м. для організації роботи дитячої бібліотеки.

Аптекоуправлінню та управлінню держтрудощадкас, тимчасово до закінчення будівництва стаціонарної аптеки та ощадної каси, в приміщеннях цокольного поверху житлового будинку (будівельний № 18) було дозволено облаштувати аптеку загальною площею 69 кв.м. та ощадну касу загальною площею 56 кв.м.

На зазначені приміщення, відповідно до п. 4 цього рішення, контора нежитлового фонду мала оформити відповідні ордера.

На підставі розпорядження виконкому Харківської міської ради народних депутатів № 255 від 05.09.1978 року між Харківською міською радою народних депутатів в особі Управління комунального майна та приватизації були укладені договори оренди № 562 від 28.01.1987 року на нежитлові приміщення площею 122.1 кв.м з «Центральною бібліотекою ім. Д.І. Писарєва» Фрунзенського району та № 613 від 29.02.1988 року на нежитлові приміщення площею 121,8 кв.м з Фрунзенським відділенням ощадного банку.

За інформацією управління комунального майна та приватизації вказані спірні приміщення є власністю територіальної громади м. Харкова на підставі рішення Харківської міської ради народних депутатів від 28.09.1992 «Про комунальну власність міста». На теперішній час частина приміщень знаходиться в господарському відання КГІ «Жилкомсервіс» на підставі розпорядження управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради №294 від 12.03.2009. а інша частина приміщень орендується під розміщення «Центральної бібліотека ім. Д.І.Писарева централізованої бібліотечної системи Фрунзенського району» та відділення «Ощадбанку» (копії договорів додаються).

На сьогоднішній день діє договір оренди № 530 від 20.11.2002 року, укладений з Комунальною установою культури «Центральна бібліотека ім. Д.І. Писарєва» централізованої бібліотечної системи Фрунзенського району м. Харкова» на нежитлові приміщення площею 122,1 кв.м. та № 522 від 16.08.2002 року, укладений з ВАТ «Державний ощадний банк України» па нежитлові приміщення 144.4 кв.м. в будинку по вул. Корчагінців, 13 (копії договорів додаються).

В підтвердження викладеного свідчить і діюче на час будівництва вказаного житлового будинку із вбудованими нежитловими приміщеннями чинне законодавство Української РСР.

Так, відповідно до ст. 86 ЦК України в редакції 1963. право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Ст. 87 ЦК України в редакції 1963 закріплено, що соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій.

Згідно із ст. 89 ЦК України в редакції 1963, державна власність - спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності. Держава є єдиним власником всього державного майна.

Відповідно до ст. 91 ЦК України в редакції 1963 Порядок передачі будівель, споруд, устаткування та іншого майна, що належить до основних засобів державних організацій, іншим державним організаціям, а також колгоспам, іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР. Будівлі і споруди передаються від однієї державної організації іншій безоплатно. Зазначене в цій статті державне майно не підлягає відчуженню громадянам, крім окремих видів майна, продаж якого громадянам допускається законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Статтями 94 ЦК України в редакції 1963 встановлено, що кооперативні організації, їх об'єднання володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів. Власністю кооперативних організацій. їх об'єднань є засоби виробництва та інше майно, необхідне для їх здійснення статутних завдань.

На час створення кооперативу відповідача та введення в експлуатацію вказаних будинків мали чинність норми постанови Ради Міністрів УРСР від 27.06.1972 № 297 «Про затвердження Типового статуту житлово-будівельного кооперативу», які регулювали порядок організації житлово-будівельного кооперативу та його діяльність.

Відповідно до положень цього статуту та статуту Відповідача житлово-будівельні кооперативи організовувались з метою задоволення потреб членів кооперативу та їх сімей у житлі шляхом будівництва жилого багатоквартирного будинку (будинків) з господарськими будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою державного кредиту, а також для дальшої експлуатації і управління цим будинком (будинками).

У 1983 році набув чинність Житловий кодекс УРСР, статтею 4 якого передбачалось, що житлові будинки, збудовані житлово-будівельним кооперативом, належать цим кооперативам.

Відповідно до п. 19 постанови Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 № 186 «Про затвердження Типового статуту житлово-будівельного кооперативу» було встановлено, що жилий будинок (будинки) і надвірні будівлі належать житлово-будівельному кооперативу на праві кооперативної власності.

У 1988 році до пункту 14 Типового статуту були внесені зміни, згідно яких, у випадках, коли в будинку (будниках) житлово-будівельного кооперативу за його згодою розміщувались (у вбудованих і прибудованих приміщеннях) підприємства й установи торгівлі, громадського харчування і культурно-побутового обслуговування населення або приміщення обладнувались для громадського призначення, вартість робіт, пов'язаних з будівництвом цих приміщень, після закінчення спорудження будинку відноситься на баланс підприємств і організацій, які здійснювали експлуатацію таких приміщень.

Ці підприємства й організації відповідно до договору, який укладався між ними і кооперативом, брали участь у спільних витратах кооперативу по експлуатації жилого будинку (будинків) та утриманню придомової території пропорційно площі належної їм частини будинку, а також у витратах кооперативу по капітальному ремонту будинку (будинків) пропорційно балансовій вартості зазначеної частини будинку (пункт 14 із змінами, внесеними згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР, Української республіканської ради професійних спілок від 28.01.88 № 24).

На підставі постанови Ради Міністрів Української РСР від 21.03.89 № 89 абзац перший і другий п. 11 Типового статуту житлово-будівельного кооперативу також було викладено в редакції, згідно якої за просьбою житлово-будівельного кооперативу в проектах передбачалось спорудження вбудованих у такі будинки гаражів, спортивних, культурно- побутових і господарських приміщень для потреб і за рахунок коштів членів кооперативу за погодженням у встановленому порядку.

Таким чином, на підставі законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, будівництва та прийняття закінченого будівництвом житловою будинку по вул. Корчагінців, 13 до експлуатації, вбудовані нежитлові приміщення не могли бути власністю житлово-будівельного кооперативу, а були державною власністю і після 1991 року перейшли у власність територіальних громад.

Викладені вище обставини повністю підтверджуються і рішенням господарського суду Харківської області від 03.12.2013 року по справі № 922/4174/13.

Так, на підставі розпорядження Харківського міського голови від 02.03.2009 року № 2563 ЖК «Сфера-19» 16.03.2009 року було видано свідоцтво про право власності на спірні нежитлові приміщення цокольного поверху №38-:-52, загальною площею 247.5 кв.м. в житловому будинку літ. «А-9» по вул. Корчагінців. 13 у м. Харкові, яке було зареєстровано в КП «Харківське МіськБТІ» згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.03.209 року № 22311532

Проте, проведеною прокуратурою міста Харкова у 2013 році перевіркою законності дій виконавчих органі в Харківської міської ради. КП «Харківське МіськБТІ» щодо оформлення за ЖК «Сфера-19» права власності на вищевказані нежитлові приміщення, було встановлено, що підстави для видачі розпорядження Харківського міського голови від 02.03.2009 року №256 та оформлення за ЖК «Сфера-19» права власності на спірні приміщення були відсутні.

Враховуючи викладене, прокуратурою міста Харкова 01.10.2013 внесено позов до господарського суду Харківської області із позовом до Харківської міської ради. ЖК «Сфера-19» про визнання недійсним розпорядження Харківського міського голови від 02.03.2009 року № 2563 та визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності від 16.03.2009 року на нежитлові приміщення цокольного поверху №38-:-52. загальною площею 247,5 кв.м. в житловому будинку літ. «А-9» по вул. Корчагінців. 13 у м. Харкові, виданого ЖК «Сфера-19».

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.12.2013 року, яке було залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2014 року по справі № 922/4174/13, вказаний позов задоволено у повному обсязі. Розпорядження Харківського міського голови від 02.03.2009 року №256 визнано недійсним, а свідоцтво про право власності від 16.03.2009 року, видане ЖК «Сфера-19» на нежитлові приміщення цокольного поверху №38-:-52, загальною площею 247.5 кв.м. в житловому будинку ліг. «А- 9» по вул. Корчагінців, 13, у м. Харкові, визнано незаконним та скасовано.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 115 ГПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України та якщо набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своє власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

У статті 319 ЦК України закріплюється, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Статтею 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Статтею 327 ЦК України встановлено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належать до комунальної власності. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності, зокрема, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Отже, в даному випадку підтвердження в суді права власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що складає предмет спору, здійснюється, зокрема, шляхом визнання цього права на підставі підтверджених фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності позивачем та невизнанням нього факту і права з боку ЖК «Сфера-19».

Частиною 1 статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Враховуючи вищевикладене, вимоги ст.33 ГПК України, у відповідності до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, проти яких не заперечує відповідач, тому підлягають задоволенню.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, зазначає наступне.

Господарський суд зупиняє провадження у справі, у відповідності до частини 1 статті 79 ГПК України, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Вищезазначеною статтею встановлено обов'язок суду зупинити провадження у справі. Для вирішення питання щодо зупинення провадження у справі, суд повинен з'ясувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Інформація про наявність пов'язаної справи має бути підтверджена судовими актами (ухвалами, рішеннями, постановами), позовними заявами або скаргами.

При цьому господарський суд зупиняє провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, що підтверджується виключно судовими документами.

Пов'язаність полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

Неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Виходячи зі змісту норми статті 79 Господарського процесуального кодексу України, необхідною передумовою для застосування такого виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розглядові по суті заявлених позовних вимог.

Дослідивши подане клопотання, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем обставини не є обставинами, які зумовлюють неможливість розгляду справи по суті, а відповідно підставою для зупинення провадження у справі, оскільки усі можливі фактичні дані та обставини щодо спірних приміщень, а також правовідносини сторін були встановлені судами трьох інстанцій під час провадження у справі № 922/4174/13, а відтак і будь-який процесуальний документ Харківського окружного адміністративного суду у справі № 820/10120/14 та встановлені і закріплені в ньому факти, жодним чином не вплинуть на розгляд даної справи, у зв"язку з чим суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання про зупинення провадження у справі.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про припинення провадження у справі, зазначає, стаття 80 ГПК України встановлює вичерпний перелік підстав, відповідно до яких припиняється провадження у справі, тому у даній справі суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

На підставі ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 182, ч. 1 ст. 316, 319, 321 ЦК України, керуючись статтями 1, 4-2, 4-3, 12, 22, 33, 43, 47-49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради (61200, м. Харків, майдан Конституції, 7, код 04059243) право власності на нежитлові приміщення цокольного поверху № 38-:-52, загальною площею 247,5 кв.м. в житловому будинку літ. "А-9" по вул. Корчагінців, 13 у м. Харкові.

Стягнути з Житлового кооперативу "Сфера-19", м. Харків (61171, м. Харків, вул. Корчгінців, буд. 13, під"їзд, 5-8, код ЄДРПОУ 33207609) на користь державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова, № рахунку 31215206783003, код одержувача 37999654, банк одержувача - ГУДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) судовий збір в сумі 1218 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.07.2014 р.

Суддя О.В. Смірнова