Рішення

від 19.08.2014 по справі 924/818/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2014 р.Справа № 924/818/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Субботіної Л.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" м. Київ

до Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області м. Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області м.Хмельницький

про стягнення 13 374,55 грн.

Представники сторін:

позивач: не з'явився

відповідач: Грицина М.М. - представник за довіреністю №2 від 01.08.2014р.

третя особа: Крепак Ю.Г. - представник за довіреністю № 15-08/733-9073 від 18.08.2014р.

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 13 374,55 грн. В обґрунтування позову зазначає, що 12.12.2013р. між сторонами було укладено договір №117/ЦП-13, згідно п. 1.1 якого позивач зобов'язується виготовити і поставити відповідачу бланки документів: "Карантинний сертифікат", кількість та вартість яких визначені у специфікації, а відповідач зобов'язується прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість на умовах, визначених договором. На виконання умов договору №117/ЦП-13 позивачем 26.12.2013р. було поставлено відповідачу продукцію у кількості 5300 комплектів на загальну суму 11 766,00 грн. з ПДВ, що підтверджується накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 26.12.2013р. №681/13. Відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу вартість поставленої продукції в строк до 31.12.2013р., проте, свої зобов'язання не виконав.

11.01.2014 року позивач звертався до відповідача з претензією №02/42 з проханням погасити заборгованість за поставлену продукцію. Однак, відповідач не надав відповіді на претензію та не сплатив свій борг. Тому в зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував відповідачу 711,44 грн. - пені, 144,09 грн. - 3% річних, 753,02 грн. - інфляційних втрат.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, до початку розгляду справи надіслав письмові пояснення та клопотання про розгляд справи без участі його представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, вважає їх правомірними та обґрунтованими.

Представник відповідача з позовними вимогами частково не погоджується. В письмовому відзиві на позовну заяву вказує, що з 24.12.2013р. по 31.12.2013р. казначейство припинило проведення оплат за договорами 2013 року, що призвело до порушення строку проведення розрахунків за договором №117/ЦП-13 від 12.12.2013р., хоча кошти на рахунку були. Відповідач неодноразово звертався до ГУ ДКСУ у Хмельницькій області з метою вирішення питання щодо оплати продукції, отриманої у позивача. Однак, у своїй відповіді казначейство посилається на те, що накладна від 26.12.2013р. №681/13 не подавалася.

Представник третьої особи у відзиві на позов вказує, що 12.12.2013р. у головному управлінні був зареєстрований договір № 117/ЦП-13 на суму 11 766,00 грн. Проте, накладна від 26.12.2013р. № 681/13 та реєстр бюджетних фінансових зобов'язань не подавалися до органу казначейства, а сума 11766,00 грн. не була зареєстрована як кредиторська заборгованість. Тому вважає, що орган казначейства жодним чином не порушив прав позивача та відповідача.

Судом під час розгляду матеріалів справи встановлено наступне.

12.12.2013 року між Державним підприємством "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі - постачальник) та Державною фітосанітарною інспекцією Хмельницької області (далі - покупець) було укладено договір №117/ЦП-13 (далі - договір), згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується виготовити і поставити покупцю бланки документів: "Карантинний сертифікат", кількість та вартість яких визначені у специфікації, а покупець зобов'язується прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість на умовах, визначених договором.

Загальна вартість продукції за цим договором визначається відповідно до специфікації та становить 11 766,000 грн., у тому числі ПДВ 1 961,00 грн. (п. 3.1 договору).

Згідно п. 4.1 договору оплата вартості продукції за цим договором, здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата продукції здійснюється покупцем впродовж 5 (п'яти) робочих днів від дати поставки продукції згідно з видатковою накладною (накладною на відпуск товарно - матеріальних цінностей), але у будь - якому випадку повна оплата поставленої за цим договором продукції повинна бути здійснена покупцем до 31.12.2013р. (п. 4.2 договору).

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань по оплаті продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування, від суми не перерахованих грошових коштів, за кожен день прострочення виконання зобов'язання та за весь час невиконання зобов'язання. Штрафні санкції щодо порушення покупцем встановлених цим договором термінів оплати продукції застосовується лише в разі наявності вини покупця (п.7.3 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2013р., а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання сторонами (п. 11.1 договору).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Також сторонами підписано специфікацію до договору, в якій визначено, що постачальник зобов'язується виготовити і поставити покупцю бланки документів: "Карантинний сертифікат" в кількості 5 300 компл., загальною вартістю 11 766,00 грн.

На виконання умов договору №117/ЦП-13 від 12.12.2013р. позивачем було поставлено відповідачу продукцію у кількості 5300 комплектів бланків карантинних сертифікатів на загальну суму 11 766,00 грн. з ПДВ, що підтверджується накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 26.12.2013р. №681/13.

11.01.2014р. позивач направив відповідачу претензію №02/42 з проханням погасити заборгованість за поставлену продукцію. Станом на день подання позову до суду, претензія залишена без відповіді та задоволення.

В зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань позивач нарахував 711,44 грн. - пені, 144,09 грн. - 3% річних, 753,02 грн. - інфляційних втрат.

На підтвердження своїх заперечень, викладених у відзиві, відповідач подав в матеріали справи листи № 629 від 31.12.2013р., № 50 від 11.02.2014р., № 231 від 17.06.2014р., які адресовані ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, а також лист органу казначейської служби № 09.2-17/1061-7807 від 17.07.2014р.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається наступне:

Згідно з абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно ст. 265 ГК України, ст. 712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки. Так, у відповідності до умов договору №117/ЦП-13 від 12.12.2013р. позивач поставив відповідачу продукцію у кількості 5300 комплектів бланків карантинних сертифікатів на загальну суму 11766,00 грн., що підтверджується накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 26.12.2013р. №681/13 та не заперечується відповідачем, а відповідач зобов'язався сплатити за отриману продукцію певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п.п. 4.1, 4.2 договору відповідач зобов'язаний був оплатити продукцію впродовж 5 (п'яти) робочих днів від дати поставки продукції згідно з видатковою накладною (накладною на відпуск товарно - матеріальних цінностей), але у будь - якому випадку до 31.12.2013р.

Приписами ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідачем не подано в матеріали справи доказів на підтвердження оплати основної суми заборгованості, що є предметом спору, та не спростовано факту отримання продукції. Тому враховуючи приписи ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, позовні вимоги про стягнення 11766,00 грн. основного боргу заявлені правомірно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача з приводу відсутності його вини у простроченні виконання договірних зобов'язань, оскільки з 24.12.2013р. по 31.12.2013р. органи казначейства припинили фінансування за договорами 2013 року, судом до уваги не приймаються, так як зважаючи на приписи ч.2 ст. 617 ЦК України, ч.2 ст. 218 ГК України відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р., постановах ВГСУ по справі №917/1924/13 від 23.04.2014р., № 910/16351/13 від 09.04.2014р.)

Відповідно до положень п.1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Крім того, судом враховується, що відповідачем не подано в матеріали справи належних доказів на підтвердження реєстрації та обліку зобов'язань за договором №117/ЦП-13 від 12.12.2013р. в органах Державної казначейської служби України, зокрема, доказів надіслання (вручення) ГУ ДКСУ у Хмельницькій області листа № 629 від 31.12.2013р. та інших документів.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в пункті 7.3 договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань по оплаті продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування, від суми не перерахованих грошових коштів, за кожен день прострочення виконання зобов'язання та за весь час невиконання зобов'язання.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 711,44 грн., яка нарахована за період з 01.01.2014р. по 29.05.2014р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого розрахунку позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 144,09 грн. та інфляційні втрати в сумі 753,02 грн. за період з 01.01.2014р. по 29.05.2014р.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 711,44 грн. пені., 144,09 грн. 3% річних та 753,02 грн. інфляційних втрат.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача, в зв'язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" м. Київ до Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області м.Хмельницький за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області м.Хмельницький про стягнення 13 374,55 грн. задовольнити.

Стягнути з Державної фітосанітарної інспекції Хмельницької області (м. Хмельницький, вул.Купріна, 48, код 38482108) на користь Державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (м. Київ, вул.Дегтярівська, 38-44, код 16286441) 11766,00 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят шість гривень 00 коп.) основного боргу, 711,44 грн. (сімсот одинадцять гривень 44 коп.) пені, 144,09 грн. (сто сорок чотири гривні 09 коп.) 3 % річних, 753,02 грн. (сімсот п'ятдесят три гривні 02 коп.) інфляційних втрат, 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 22.08.2014р.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (м.Київ, вул. Дегтярівська, 38-44) - простим,

3 - відповідачу (м.Хмельницький, вул. Купріна, 48),

4 - третій особі (м. Хмельницький, вул. Свободи, 70)