Рішення

від 20.08.2014 по справі 916/2192/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2014 р.Справа № 916/2192/14

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін :

Прокурор: Щербань Г.Д., посвідчення № 013415 від 03.12.2012 р.;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Пряхіна Н.В, за довіреністю № 1 від 19.06.2014 р.;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2192/14:

За позовом: Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області;

До відповідачів: 1. Біляївської районної державної адміністрації Одеської області;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСЕРВІС-2006";

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Біляївську районну раду

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язати повернути земельну ділянку площею 3 га нормативною вартістю 3 573 562,67 грн., -

в с т а н о в и в :

Заступник Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області звернувся до господарського суду із позовом до Біляївської районної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Урсервіс-2006", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Біляївської районної ради Одеської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язати повернути земельну ділянку площею 3 га нормативною вартістю 3 573 562,67 грн. посилаючись на наступне.

Біляївською міжрайонною прокуратурою Одеської області в квітні 2014 року проведена перевірка додержання законодавства при розробці, виготовленні та затвердженні містобудівної документації і дотримання вимог земельного законодавства на території Біляївського району Одеської області.

У ході проведеної перевірки виявлено договір оренди земельної ділянки (реєстраційний номер 04.08.516.00010) розташованої на території Усатівської сільської ради за межами населеного пункту, загальною площею 3 га, який укладено між TOB „Укрсевіс 2006" та Біляївською районною державної адміністрацією (далі - Договір).

За результатами проведеної перевірки установлено, що вказаний Договір укладено з грубим порушенням вимог діючого земельного законодавства, у зв'язку із чим він підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 вказаного Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент будівництва становить 714712,53 грн. з урахуванням коефіцієнту індексації.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки після завершення будівництва становить 3573562,67 грн. з урахуванням індексації.

Згідно п.8 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності , не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України „Про оплату землі", та перевищувати 10% їх нормативно грошової оцінки.

Частиною першою ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" від 11 грудня 2003 року № 1378-ІV (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок.

Так, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру земельного податку, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 20 цього Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Згідно із ст.21 цього Закону технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу підлягають державній експертизі відповідно до закону.

Статтею 23 цього Закону встановлено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих, за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Проте, в порушення вищевказаних імперативних норм технічна документація з нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки на розгляд до Біляївської районної ради не надавалась, останньою не затверджувалась та відповідно не має юридичної сили, що підтверджується листом Біляївської районної ради Одеської області від 22.04.2014р. № 26-21-148/01-120 та листом архівного відділу Біляївської районної ради Одеської області від 22.04.2014 р. № 18-43/13 наданими на виконання вимог прокуратури області.

Відповідно до статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Про вищевказані факти порушення вимог земельного законодавства Біляївській міжрайонній прокуратурі стало відомо лише у квітні 2014 року з отриманих вищенаведених листів Біляївської районної ради Одеської області та архівного відділу цієї ради, отриманих в ході проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства при стягненні плати за землю на території Одеської області, у зв'язку з чим строк передбачений ст. 257 ЦК України не пропущений.

Відповідно до статті 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. В даному випадку прокуратурою вбачається порушення фінансових інтересів держави, а саме передача в оренду земельної ділянки без проведення нормативної грошової оцінки може призвести до ненадходжень коштів до відповідних бюджетів.

Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

На підставі викладеного, керуючись ст. 121 Конституції України, ст. 36 1 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 21, 202, 203, 215 ЦК України, ст. ст. 122, 123 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), ст. ст. 13, 20, 21, 23 Закону України «Про оцінку землі» від 06.08.1998 р. ( в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), - прокурор просить :

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (реєстраційний номер 04.08.516.00010) розташованої на території Усатівської сільської ради за межами населеного пункту, загальною площею 3 га, який укладено між TOB «Укрсервіс 2006" (код ЄДРПОУ 34203935) та Біляївською районною державної адміністрацією 08.08.2008 р.

Повернути до земель запасу Усатівської сільської ради земельну ділянку, реєстраційний номер 04.08.516.00010, розташованої на території Усатівської сільської ради за межами населеного пункту, загальною площею 3 га та нормативною вартістю 3573562,67грн.

Відповідач (ТОВ «Укрсервіс-2006») з вимогами прокурора не згоден повністю про що зазначив у відзиві на позов, за яким зазначає що прокурор не довів наявність обставин для визнання недійсним спірного договору. Просить у позові прокурора відмовити

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06 серпня 2014 р. за клопотанням прокурора від 18 липня 2014 р. до участі у справі у якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучена Біляївська районна рада Одеської області.

Представник 3-ої особи пояснення щодо предмета спору не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників сторін, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

Як зазначено прокурором у позові підставою для визнання вказаного договору недійсним є відсутність технічної документації з нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки, з посиланням на приписи абзацу 2 ч.1 ст. 216 ЦК України.

З такими висновками прокурора господарський суд не погоджується виходячи з наступного.

Свої вимоги прокурор базує на приписах абзацу 2 ч.1 ст. 216 ЦК України, яка визначає правові наслідки недійсності правочину, за якою у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вказана норма ЦК України визначає дії сторін у разу недійсності правочину. Отже, перш ніж здійснити дії вказані в абзаці 2 ч.1 ст. 216 ЦК України слід визнати правочин недійним.

Підстави для визнання правочину (договору) недійсним визначені ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з п. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вказаний договір укладений 08.08.2008 р. і отже на нього поширюється ст. ст. 203 та 215 ЦК України у вищеприведеній редакції.

Жодного доказу який би свідчив про недійсність вказаного договору прокурор не надав.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, -порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін;

умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Як випливає із змісту вказаного Договору при укладенні Договору оренди сторонами були дотримані всі істотні умови, визначені ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

При цьому, виходячи із змісту вказаної статті нормативна грошова оцінка земельної ділянки не є істотною умовою договорів оренди землі.

Відповідно до п. 4 вказаного Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент будівництва становить 714712,53 грн., після вводу об'єкта в експлуатацію - 3573562,67 грн.

Згідно п.1 Договору Орендодавець (Біляївська райадміністрація) надає, а Орендар Відповідач у справі) приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації автосалону для обслуговування територіальних громад району.

Таким чином, виходячи із змісту п.4 Договору сторони у Договорі визначили нормативну грошову оцінку землі як на період будівництва так і після вводу об'єкта в експлуатацію.

За змістом п.п.2. п.1. ст.4 Закону «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» від 01.07.2004р. № 1952-IV право оренди землі підлягає державній реєстрації.

Згідно п.п.1. п.2 ст.9, пп.4 п.1. ст. 24 даного Закону державний реєстратор при прийомі документів на реєстрацію встановлює відповідність поданих документів вимогам законодавства та відмовляє в державній реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам закону.

Згідно запису у вказаному Договорі (останні аркуш Договору ) він зареєстрований в Одеській регіональній філії ДП „Центр державного земельного кадастру", про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 08 серпня 2008 р. № 04.08.516.00010.

Таким чином, оскільки вказаний Договір зареєстрований належним чином, то Державний реєстратор прав на нерухоме майно, здійснивши реєстрацію права оренди за спірним договором, підтвердив відповідність договору вимогам діючого законодавства.

Крім того, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні від 24.06.2003р. у справі «Стретч проти Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що визнання недійсним договору, згідно з яким особа отримала майно від держави, та подальше позбавлення цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Зазначене рішення Європейського суду з прав людини застосовано Вищим господарським судом України при прийнятті постанов від 23.01.2007р. у справі №47/83, від 04.12.2008р. у справі №2/142-08, від 21.07.2010р. у справі № 8/19пд та ін., а також Одеським апеляційним господарським судом у справі № 5016/892/2012 (14/31).

При цьому Вищий господарський суд України у вказаних постановах константував необхідність застосування судової практики Європейського суду з прав людини у національному законодавстві як інструменту функціонування конвенції про захист прав та основних свобод людини, що є частиною національного законодства України.

З огляду на викладене господарський суд вважає вимоги прокурора безпідставними і тому не підлягаючими задоволенню.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України. господарський суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області - відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 26.08.2014р.

Суддя Никифорчук М.І.