Рішення

від 26.08.2014 по справі 908/1352/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/32/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2014 Справа № 908/1352/14

м. Запоріжжя

За позовом: Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" (70605, Запорізька область, Пологівській район, м. Пологи, вул. Крупської, 162, кв. 11, ідентифікаційний код 34216986)

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАПОР" (72005, Запорізька область, Михайлівський район, смт. Михайлівка, вул. Чкалова, буд. 38, ідентифікаційний код 03751362)

про стягнення заборгованості в сумі 225 120, 15 грн.

головуючий: суддя Соловйов В.М.

судді: Смірнов О.Г., Топчій О.А.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: Тищенко Г.Г., довіреність № 20/14 від 08.01.2014р.

від відповідача: не з'явився (в судовому засіданні 18.08.2014р. Галіченко Б.В., довіреність № б/н від 12.05.2014р.)

ПП "БІЗОН - ТЕХ 2006" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача СТОВ "ПРАПОР" про стягнення з відповідача на користь позивача 284 228, 84 грн. за договором поставки пестицидів від 18.01.2012р. № ТК-П-10, а саме: 110 015, 75 грн. основного боргу, 118 192, 48 грн. індексації ціни товару, 33 004, 72 грн. штрафу та 23 015, 89 грн. пені.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 18.04.2014р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Ухвалою від 22.04.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1352/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 21.05.2014р. о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 21.05.2014р. оголошено перерву до 18.06.2014р.

Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. від 18.06.2014р. № 01-04/55/14 справу № 908/1352/14 передано на розгляд колегії у складі трьох суддів: головуючий суддя Соловйов В.М., судді Смірнов О.Г. та Топчій О.А.

Ухвалою від 18.06.2014р. колегією суддів справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.08.2014р. об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 18.08.2014р. прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог, задоволено клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору, продовжено строк розгляду спору до 02.09.2014р. та оголошено перерву в судовому засіданні до 26.08.2014р. о 10 год. 30 хв.

Ухвалою від 26.08.2014р. позивачу повернуто судовий збір.

В судовому засіданні 26.08.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 26.08.2014р.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

Представник ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006" в судовому засіданні 26.08.2014р. підтримав заяву від 20.05.2014р. № 292/14-юр про зменшення розміру позовних вимог (т.1, а.с.42-44), просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки пестицидів від 18.01.2012р. № ТК-П-10 в сумі 225 120, 54 грн., а саме: 110 015, 75 грн. основного боргу, 59 083, 79 грн. індексації ціни товару, 33 004, 72 грн. штрафу та 23 015, 89 грн. пені.

Крім того, позивач повідомив суду про погашення відповідачем суми основного боргу за договором поставки пестицидів № ТК-П-10 від 18.01.2012р. в сумі 110 015, 75 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на виконання договору поставки пестицидів від 18.01.2012р. № ТК-П-10 ТОВ "БІЗОН-ТЕХ 2006" поставило СТОВ "ПРАПОР" товар на загальну суму 110 015, 75 грн.

Проте СТОВ "ПРАПОР" несвоєчасно здійснило оплату за поставлений товар.

У зв'язку з умовами договору та несвоєчасним виконанням зобов'язань відповідачу нараховано 59 083, 79 грн. індексації ціни товару, 33 004, 72 грн. штрафу та 23 015, 89 грн. пені.

Представник відповідача повідомлений про час і місце проведення судового розгляду в засіданні господарського суду в порядку, передбаченому ГПК України, в судове засідання 26.08.2014р. не з'явився.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У відзиві від 12.06.2014р. (т.1, а.с.88-92) відповідач наполягав на тому, що підстави вважати договір поставки пестицидів № ТК-П-10 від 18.01.2012р. належним та допустимим доказом домовленості між ТОВ "БІЗОН-ТЕХ 2006" та СТОВ "ПРАПОР" щодо визначення порядку (формули) індексації суми платежу за товар, визначення іншого розміру штрафних санкцій та строку для їх нарахування, ніж встановлено законом, відсутні. Крім того, належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, що підтверджено висновком ТТП № 2249/05-4 від 25.09.2012р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши учасників судового процесу, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

Позивачем до матеріалів справи надана копія договору поставки пестицидів № ТК-П-10 від 18.01.2012р. між ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006" (значиться як Постачальник) та СТОВ "ПРАПОР" (значиться як Покупець).

В пункті 1.1 Договору зазначено, що у порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором і Специфікаціями до нього, Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця пестициди (засоби захисту рослин) та мікродобрива (надалі "пестициди" або "товар"), а Покупець зобов'язується приймати цей товар і оплачувати його.

Іншими пунктами договору визначено наступне:

Усі поставки Постачальником Покупцю пестицидів до кінця року в якому був укладений цей Договір, а також порядок їх оплати, регулюється цим Договором. Якщо сторони в наступному році не укладуть новий договір поставки, але фактично постачальником будуть здійснюватися поставки пестицидів Покупцю, то цей Договір продовжує регулювати умови таких поставок між Сторонами і в наступному році аж до укладання нового договору поставки (п. 1.2 Договору).

Найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказується в Специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами (п.2.1).

Кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього Договору, і не відміняє не скасовує дію попередніх Специфікацій ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній (п.2.2).

Поставка товару здійснюється на умовах EXW (згідно із Інкотермс у редакції 2010 року) - склад Постачальника, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Куйбишевський район, смт. Комиш-Зоря, вул. Вокзальна, 2, якщо інше не буде визначено у Специфікаціях. Вказана умова поставки передбачає вибірку товару Покупцем із складу в робочі дні автомобільним транспортом за свій рахунок (п.4.1).

Покупець зобов'язується оплатити Постачальнику товар у строки та в розмірах, що визначені в Специфікаціях, а також зобов'язується сплатити суму індексації ціни товару в порядку та строки, визначені цим Договором. Якщо в Специфікації не вказано дату (термін, строк) оплати товару, то такий товар оплачується покупцем у день його отримання від Постачальника. Такий же строк оплати товару діє, якщо між Сторонами фактично відбулась поставка товару по накладній, але на такий товар не була підписана Специфікація і він попередньо не був оплачений Покупцем (п. 5.1).

Оплата Товару здійснюється Покупцем в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника. Підставою для платежу є даний Договір (п.5.2).

Ціна товару, що вказана в Специфікаціях, визначена на дату їх складання. У зв'язку з тим, що товар буде оплачуватися Покупцем не в день складання Специфікацій, то всі платежі Покупця Постачальнику за товар підлягають індексації. Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті Покупцем Постачальнику; СП- сума платежу за Товар; К2 - середній курс продажу банками доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчій попередній до дати платежу день; К1 - курс гривні до долару США на дату складання Специфікації, за яким визначалась ціна товару в ній (вказується в Специфікаціях). Якщо показник К1 не вказаний у Специфікаціях, то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на дату складання Специфікації. Якщо на якусь дату Національним банком України не встановлений офіційний курс гривні до долару США, то Сторони беруть офіційний курс гривні до долару США встановлений НБУ в найближчій до такої дати попередній день (п. 5.6).

Для показника К2 Сторони використовують середній курс продажу банками доларів США за гривні (показник ASK на веб-сторінці http/www.udinform.com в огляді фінансового дня) на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день, інформацію про який Сторони одержують із веб-сторінки http/www.udinform.com в огляді фінансового дня. Якщо показник К2 не можливо встановити з причини непрацездатності веб-сторінки http/www.udinform.com, то він дорівнює офіційному курсу гривні долару США встановленому Національним банком України, у найближчий попередній до дати платежу день (п.п. 5.6.1).

У день здійснення платежу Покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку із збоку Постачальника, проводить його індексацію у вищевстановленому порядку та перераховує Постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП. (п.п. 5.6.2).

Покупець зобов'язується оплатити товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни товару) в порядку, строки та в розмірах згідно з Договором та Специфікаціями (п.п.7.1.1).

Позивачем додано до позову копії Специфікації № 1 від 18.01.2012р. на суму 127 896,00 грн. та Специфікації № 2 від 27.04.2012р. на суму 24 200,00 грн. (т.1, а.с.19-20) на загальну суму 152 096, 00 грн., копії видаткових накладних № ЗП 1889 від 30.03.2012р. на суму 603,50 грн., № ЗП 4721 від 27.04.2012р. на суму 66 462,25 грн., № ЗП 4728 від 27.04.2012р. на суму 24 200,00 грн., № ЗП 4839 від 28.04.2012р. на суму 18 750,00 грн. на загальну суму 110 015, 75 грн. (т.1, а.с.21-24) та копії довіреностей на отримання цінностей (т.1, а.с.25-26).

Як стверджує в позовній заяві позивач, недопоставка товару на загальну суму 42 080, 25 грн. за Специфікацією № 1 від 18.01.2012р. не відбулась через те, що відповідач не вибрав із складу позивача зазначений товар і в подальшому не вимагав поставки товару на цю суму.

Відповідач після подання позову здійснив оплату за поставлений товар згідно договору поставки пестицидів від 18.01.2012р. № ТК-П-10 на суму 110 015, 75 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 04.07.2014р. по 04.07.2014р., з 14.07.2014р. по 14.07.2014р. та листом № 12 від 04.07.2014р. щодо зарахування коштів по договору поставки пестицидів № ТК-П-10 від 18.01.2012р.

Оригінали зазначених документів оглянуті колегією суддів в судовому засіданні 26.08.2014р.

Таким чином, на час прийняття судового рішення суму основного боргу перед позивачем за договором поставки пестицидів від 18.01.2012р. № ТК-П-10 відповідачем сплачено.

Оцінивши представлені докази, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вказано в п. 4.1 Договору, поставка товару здійснюється на умовах EXW (згідно із Інкотермс у редакції 2010 року) - склад Постачальника, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Куйбишевський район, смт. Комиш-Зоря, вул. Вокзальна, 2, якщо інше не буде визначено у Специфікаціях. Вказана умова поставки передбачає вибірку товару Покупцем із складу в робочі дні автомобільним транспортом за свій рахунок.

За змістом п. 5.1 Договору, Покупець зобов'язується оплатити Постачальнику товар у строки та в розмірах, що визначені в Специфікаціях.

У всіх специфікаціях строк оплати товару вказаний не пізніше 15 жовтня 2012 року.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно роз'яснень пленуму Вищого господарського суд України, наданих в п.4.4 постанови від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Оскільки сторонами надані докази про сплату відповідачем основного боргу в розмірі 110 015, 75 грн., провадження у справі в цій частині слід припинити за відсутністю предмета спору.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 59 083, 79 грн. індексації ціни товару, 33 004, 72 грн. штрафу та 23 015, 89 грн. пені.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В підпункті 8.1.3 договору поставки пестицидів № ТК-П-10 від 18.01.2012р. вказано, що за прострочення строків виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 (двадцяти) календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30 % від простроченої суми.

В пункті 8.2 Договору також зазначено, що Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності з вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) по таким зобов'язанням Сторони згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшують до 3 (трьох) років.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем (т. 1, а.с.12), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 110 015, 75 грн. за період з 16.10.2012р. по 14.04.2014р. (546 днів прострочки) пеня складає 23 006, 39 грн.

Таким чином, правомірним є нарахування відповідачу пені в розмірі 23 006, 39 грн. У зв'язку із чим у задоволенні стягнення пені в розмірі 9, 50 грн. слід відмовити.

Згідно до ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як зазначено в п.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі N 06/5026/1052/2011).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 N 42/252, від 09.04.2012 N 20/246-08.

З огляду на вищевикладене, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 33 004, 72 грн. штрафу підлягають задоволенню повністю. Розрахунок (а.с.13) в цій частині перевірений судом і визнаний правильним.

Стосовно нарахування індексації ціни товару у розмірі 59 083, 79 грн. суд зазначає наступне.

Як зазначено в ч.1 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

В даному випадку сторони в пункті 2.1 Договору передбачили, що найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказується в Специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами.

В Специфікації № 1 від 18.01.2012р. зазначено, що ціна всього Товару за цією Специфікацією в гривнях на дату її складання становить 127 896, 00 грн.

В Специфікації № 2 від 27.04.2012р. зазначено, що ціна всього Товару за цією Специфікацією в гривнях на дату її складання становить 24 200, 00 грн.

Позивач в обґрунтування підстави для нарахування індексації ціни товару зазначив, що за умовами договору повна ціна товару складається з ціни товару, що визначена в специфікаціях, і суми індексації ціни товару, що нараховується в порядку, передбаченому п. 5.6 Договору, включаючи його підпункти 5.6.1 -5.6.6.

Зміст п. 5.6 Договору свідчить про те, що він стосується порядку оплати товару - індексації платежів за договором поставки пестицидів № ТК-П-10 від 18.01.2012р. у зв'язку із зростанням курсу долару до гривні з моменту складання Специфікації до моменту складання позовної заяви. Колегія суддів вважає, що встановлення такого порядку розрахунків не є зміною ціни договору після його укладення у розумінні цивільного законодавства. Вказаними положеннями Договору сторони обумовили не порядок зміни ціни на товар, що був переданий відповідачу, а зміну розміру платежу, який по своїй природі є способом проведення розрахунків.

Відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Сторони не передбачили умовами договору поставки пестицидів № ТК-П-10 від 18.01.2012р. порядок зміни цін на товар, що свідчить про відсутність підстав для застосування положень частини 3 статті 691 Цивільного кодексу України.

Корегування позивачем суми основного боргу згідно п.5.6, п.п.5.6.1 Договору у зв'язку зі зміною Нацбанком України курсу гривні до долара США є безпідставним, оскільки таке коригування суперечить нормам ст. 99 Конституції України та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 №1998 "Про удосконалення порядку формування цін".

Згідно зі ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.

В пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 № 1998 "Про удосконалення порядку формування цін" визначено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обґрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.

Порядок перерахунку регульованих цін (тарифів) на товари і послуги, встановлені не у національній грошовій одиниці, визначено у додатку до постанови КМУ від 18.12.1998 № 1998.

Відповідно до визначення наданого у наказі Державного комітету статистики України від 24.10.2011р. № 268 "Про затвердження Методики розрахунку індексів цін у сільському господарстві та індексів фізичного обсягу реалізованої сільськогосподарської продукції" - індекс цін це відносний показник, що характеризує зміну середніх цін реалізації сільськогосподарської продукції у часі (індекс динаміки).

Індекс цін є показником, який характеризує інфляційні процеси в економіці країни і використовується для вирішення питань державної політики, аналізу і прогнозу цінових процесів в економіці, перегляду розмірів грошових доходів та мінімальних соціальних гарантій населення, рішення правових спорів тощо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем в обґрунтування правової позиції щодо нарахування суми індексації ціни товару не надано суду жодного доказу, який би свідчив саме про зміну ціни товару , визначену в Специфікаціях (т.1 а.с.19-20) та зміну (зростання) показників, що зумовлювали ціну товару, вказану в них (собівартість відповідної сільгосппродукції, зростання цін на ринку, затрати тощо, як того вимагає ч. 3 ст. 691 ЦК України.

Як вже зазначалось, вказівка в договорі поставки пестицидів № ТК-П-10 від 18.01.2012р. на індексацію ціни товару з прив'язкою до курсу долара до гривні, не може вважатися як зміна ціни товару.

По-перше, як зазначено у ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В даному випадку сторони в пункті 5.2 Договору передбачили, що оплата Товару здійснюється Покупцем в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника. Підставою для платежу є даний Договір.

В Специфікаціях до договору поставки пестицидів № ТК-П-10 від 18.01.2012р. ціна товару визначена сторонами виключно в гривнях.

По-друге, позивачем не надано суду жодних доказів про те, що реалізований в подальшому відповідачу товар придбаний ним за долари США.

Аналогічної правової позиції притримується і Вищий господарський суд України (постанова від 24.12.2009р. у справі № 16/76, постанова від 14.07.2011р. у справі № 9/17-09).

У зв'язку із чим у задоволенні 59 083, 79 грн. індексації ціни товару слід відмовити.

Посилання позивача в частині обґрунтування позовних вимог щодо стягнення індексації товару на постанову Верховного Суду України від 16.05.2011р. у справі № 32/242-32/243-32/244-32/245 є недоречним.

Оскільки, по-перше, у згаданій справі стягувалась заборгованість з оплати лізингових платежів, які за умовами договору сплачувалися щомісячно в національній валюті України з прив'язкою до доларового еквівалента за курсом НБУ .

По-друге, саме в цій постанові Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що під час формування цін є обґрунтованим урахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.

Висновок колегії суддів також не суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011р. у справі № 12/149.

В цій постанові Верховний Суд України зазначив, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіж на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

В договорі поставки пестицидів № ТК-П-10 від 18.01.2012р. грошові зобов'язання в іноземній валюті чи в грошовому еквіваленті іноземної валюти не визначалось .

Заперечення відповідача у відзиві на позовну заяву від 12.06.2014р. стосовно того, що товар зазначений у специфікаціях (т.1, а.с.19-20) на загальну суму 152 096, 00 грн., та видаткових накладних на загальну суму 110 015, 75 грн. (т.1, а.с.21-24) поставлявся позивачем відповідачу за договором поставки пестицидів № ТК-П-10 від 10.01.2012р., а не за договором № ТК-П-10 від 18.01.2012р., тому нарахування штрафних санкцій є неправомірним, не приймається судом.

Оскільки сам відповідач, сплативши суму основного боргу в розмірі 110 015, 75 грн., зазначив у платіжних документах в якості призначення платежу "договір поставки пестицидів № ТК-П-10 від 18.01.2012р."

Посилання відповідача на те, що порушення ним строків оплати грошових зобов'язань сталося внаслідок дії непереборної сили (форс-мажорні обставини) також не приймається судом до уваги.

Оскільки сторони в пункті 8.7 договору поставки пестицидів № ТК-П-10 від 18.01.2012р. дійшли згоди про те, що несприятливі погодні умови та інші обставини, що призвели до загибелі посівів або втрати врожаю Покупця не є підставою для звільнення Покупця від обов'язку з оплати товару, сплати повністю сум штрафних санкцій та відстрочення або розстрочення цих платежів (т.1, а.с.17).

Приймаючи рішення про розподіл господарських витрат, господарський суд враховує наступне.

Згідно абзацу 2 ч.1 ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З заявленої до стягнення позивачем суми 225 120, 15 грн. в частині 110 015, 75 грн. провадження по справі припинено та в частині 59 093, 29 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 166 026, 86 грн.

Таким чином, позивачу відмовлено в задоволенні 26,25 % позовних вимог.

Відтак, пропорційно задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 3 320, 52 грн. судового збору (73, 75 % від належних до сплати 4 502, 40 грн.).

Керуючись ст. 44, 49, п.1-1 ст.80, ст. 82-85 ГПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАПОР" (72005, Запорізька область, Михайлівський район, смт. Михайлівка, вул. Чкалова, буд. 38, ідентифікаційний код 03751362) на користь Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" (70605, Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Крупської, 162, кв. 11, ідентифікаційний код 34216986) 33 004 (тридцять три тисячі чотири) грн. 72 коп. штрафу, 23 006 (двадцять три тисячі шість) грн. 39 коп. пені та 3 320 (три тисячі триста двадцять) грн. 50 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 110 015 (сто десять тисяч п'ятнадцять) грн. 75 коп. основного боргу провадження у справі припинити.

4. В частині стягнення 59 083 (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімдесят три) грн. 79 коп. індексації ціни товару та 9 (дев'ять) грн. 50 коп. пені в задоволенні позову відмовити.

5. Повне рішення складено 26.08.2014р.

Головуючий В.М. Соловйов

Судді О.Г. Смірнов

О.А. Топчій

26.08.2014