Постанова

від 09.10.2014 по справі 908/1352/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2014 р. Справа № 908/1352/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Івакіна В.О.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Тищенко Г.Г., дов. №20/14 від 08.01.2014 року

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2953 З/1-18) на рішення господарського суду Запорізької області від 26.08.2014 року у справі № 908/1352/14

за позовом Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006", м. Запоріжжя,

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прапор", смт. Михайлівка Михайлівського району Запорізької області,

про стягнення 284 228,84 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Приватне підприємство "Бізон-Тех 2006" звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прапор", відповідача, про стягнення 284228,84 грн., з яких: 110015,75 грн. - основний борг, 118192,48 грн. - індексація ціни товару, 33004,72 грн. - штраф, 23015,89 грн. - пеня.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.07.2014 року у справі №908/1459/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Соловйов В.М., суддя Смірнов О.Г., суддя Топчій О.А.) позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 33004,72 грн. штрафу, 23006,39 грн. пені та 3320,50 витрат на судовий збір.

В частині стягнення 110015,75 грн. основного боргу провадження у справі припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

В частині стягнення 59083,79 грн. індексації ціни товару та 9,50 грн. пені в задоволенні позову відмовлено.

Позивач із рішенням місцевого господарського суду не погодився в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 59083,79 грн. суми індексації ціни товару, 9,50 грн. пені та 1181,90 грн. судового збору, подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції у вказаній частині скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким зазначені позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що чинним законодавством України передбачено, що договір може містити умови, що передбачають зміну, у тому числі збільшення ціни товару і обов'язок боржника сплатити кредитору змінену, в даному випадку збільшену, ціну товару, тобто, доплатити суму збільшення ціни товару.

А тому, як вважає апелянт, пункт 5.6 спірного договору і його підпункти 5.6.1 - 5.6.6. містять умови, що передбачають чітко визначений за настання певних обставин порядок та спосіб розрахунку нової ціни товару шляхом індексації сум платежів за товар, що заздалегідь погоджений сторонами в договорі, що дозволяє їм без додаткових домовленостей, переговорів, укладання додаткових угод тощо, відразу визначити нову ціну товару (доплату до базової, первинної ціни договору).

Також, вказує на те, що чинне законодавство України забороняє лише встановлення цін в іноземній валюті на території України та використання іноземної валюти як засобу платежу в розрахунках між резидентами за внутрішніми договорами.

Окрім цього, вказує на те, що, оскільки відповідач повинен був повністю розрахуватися не пізніше 15.10.2012 року, проте, не розрахувався, тому, позивач нарахував пеню за період з 16.10.2012 року, перший день прострочення, по 14.04.2014 року, дата подання позову до суду, що складає 546 днів.

Згідно з розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014 року №28-р "Про зміну територіальної підсудності" розгляд справ, що підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом, здійснюється Харківським апеляційним господарським судом.

У зв"язку із цим, супровідним листом господарського суду Запорізької області від 08.09.2014 року №09-33/1385 матеріали справи №908/1352/14 разом із апеляційною скаргою відповідача були направлені до Харківського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Івакіна В.О., у зв"язку із хворобою судді Медуниці О.Є.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Івакіна В.О.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 08.10.2014 року на 10:30 год.

Представник позивача у судовому засіданні 08.10.2014 року підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судове засідання 08.10.2014 року не з"явився, 07.10.2014 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання вх.№8737 від 07.10.2014 року, в якому він просив розглядати справу за відсутності його представника. Крім того, відповідач у вказаному клопотанні просить апеляційну скаргу залишити - без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

А тому, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції- частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 18.01.2012 року між Приватним підприємством "Бізон-Тех 2006", постачальником, та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Прапор", покупцем, було укладено договір поставки пестицидів № ТК-П-10 від (далі договір), відповідно до пункту 1.1 якого у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором і специфікаціями до нього, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця пестициди (засоби захисту рослин) та мікродобрива (надалі "пестициди" або "товар"), а покупець зобов'язується приймати цей товар і оплачувати його.

Відповідно до пункту 2.1 договору найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказується в специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами.

Згідно з пунктом 5.1 договору покупець зобов'язується оплатити постачальнику товар у строки та в розмірах, що визначені в специфікаціях, а також зобов'язується сплатити суму індексації ціни товару в порядку та строки, визначені цим договором. Якщо в специфікації не вказано дату (термін, строк) оплати товару, то такий товар оплачується покупцем у день його отримання від постачальника. Такий же строк оплати товару діє, якщо між сторонами фактично відбулась поставка товару по накладній, але на такий товар не була підписана специфікація і він попередньо не був оплачений покупцем.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника.

Позивачем додано до позову копії специфікації № 1 від 18.01.2012р. на суму 127 896,00 грн. та специфікації № 2 від 27.04.2012р. на суму 24 200,00 грн. на загальну суму 152 096, 00 грн., копії видаткових накладних :№ ЗП 1889 від 30.03.2012р. на суму 603,50 грн., № ЗП 4721 від 27.04.2012р. на суму 66 462,25 грн., № ЗП 4728 від 27.04.2012р. на суму 24 200,00 грн., № ЗП 4839 від 28.04.2012р. на суму 18 750,00 грн. на загальну суму 110 015, 75 грн. та копії довіреностей на отримання цінностей.

Як зазначає в позовній заяві позивач, недопоставка товару на загальну суму 42 080, 25 грн. за специфікацією № 1 від 18.01.2012р. відбулась через те, що відповідач не вибрав із складу позивача зазначений товар і в подальшому не вимагав поставки товару на цю суму.

Колегія суддів не може погодитися із висновками господарського суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 59083,79 грн. суми індексації ціни товару, зважаючи на таке.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 189 Господарського кодексу України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Згідно зі статтею 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах -також за рішенням суб'єкта господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з частиною 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Отже, чинним законодавством України передбачено, що договір може містити умови, що передбачають зміну, у тому числі збільшення ціни товару і обов'язок боржника сплатити кредитору змінену, в даному випадку збільшену, ціну товару, тобто, доплатити суму збільшення ціни товару.

При цьому, законодавство України, у тому числі статті 265, 190 Господарського кодексу України, статті 632 і 655 Цивільного кодексу України, не містять імперативних приписів про те, що ціна товару в договорі повинна бути тільки фіксованою, тобто такою, що не може бути зміненою після укладення договору.

Також, частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України закріплено принцип свободи договору, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Сторони в пункті 5.6. договору і в підпунктах 5.6.1 - 5.6.6., за взаємною згодою передбачили, що:

- ціна товару за договором є такою, що збільшується шляхом індексації покупцем сум платежів за товар на певний індекс, який вираховується у порядку, передбаченому договором, на підставі таких показників: курсу продажу долару США за гривні на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує дню оплати товару, і курсу цієї валюти на дату укладення специфікацій;

- покупець зобов"язаний проіндексувати на індекс, що вираховуються згідно з договором, суми своїх платежів в оплату товару і сплатити відповідачу проіндексовані (тобто, збільшені) платежі за товар.

Різниця між сумою проіндексованих платежів і сумою платежів, вказаних в специфікаціях є сумою індексації (тобто, збільшення) ціни товару за договором.

Відповідно до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 1 статті 632 вказаного Кодексу передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з частиною 2 статті 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частиною 3 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Враховуючи, що можливість зміни ціни на товар передбачена частиною 3 статті 691 Цивільного кодексу України, пунктом 5.6 договору сторони передбачили спосіб її перегляду та визначили показники, які зумовлюють зміну ціни на товар.

Згідно з пунктом 5.6. договору ціна товару, що вказана в специфікаціях, визначена на дату їх складання.

Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП- проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті покупцем постачальнику; СП - сума платежу за товар; К2 - середній курс продажу банками доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день; К1 - курс гривні до долару США на дату складання специфікації, за яким визначалась ціна товару в ній (вказується в специфікаціях). Якщо показник К1 не вказаний у специфікації, то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на дату складання специфікації.

Для розрахунку такої індексації сторони в підпункті 5.6.1 договору визначили, що для показника К2 вони використовують середній курс продажу банками доларів США за гривні (показник АSК на веб-сторінці http.udinform.com. в огляді фінансового дня) на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день, інформацію про який сторони одержують із веб-сторінки http.udinform.com.

Згідно з підпунктом 5.6.2. договору у день здійснення платежу покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку з збоку постачальника, проводить його індексацію у встановленому порядку та перераховує постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСПдорівнює СП.

Згідно з пунктом 5.6.4 договору при зверненні постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості за цим договором, суми прострочених і несплачених покупцем платежів індексуються у вказаному порядку, але показник К2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви постачальником про стягнення із покупця заборгованості за цим договором. Якщо показник К2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни товару не проводиться.

Відповідно до пункту 5.1, підпунктів 7.1.1., 7.1.3. договору відповідач зобов'язався оплатити товар, у тому числі сплатити суму індексації ціни товару, для чого зобов'язався перед здійсненням будь-якого платежу провести його індексацію в порядку, визначеному договором.

У пункті 3 кожної зі специфікацій до договору також вказано, що суми платежів підлягають індексації згідно з договором.

Отже, за умовами договору повна ціна товару складається з ціни товару, що визначена в специфікаціях, тобто, базової ціни та суми індексації ціни товару, що нараховується в порядку, передбаченому пунктом 5.6. договору і його підпунктами 5.6.1 - 5.6.6.

Згідно з підпунктом 5.6.6. договору зобов'язання покупця щодо сплати проіндексованих сум платежів є грошовим зобов'язанням покупця перед постачальником з оплати товару. Сплачені покупцем постачальнику суми у зв 'язку з виконанням цього пункту, що перевищують ціну товару вказану в специфікаціях, є індексацією (тобто, збільшенням) ціни товару.

Згідно з пунктом 5.6. договору ціна товару, що вказана в специфікаціях, визначена на дату їх складання. Якщо товар буде оплачуватися покупцем не в день складання специфікацій, то всі платежі покупця постачальнику за товар підлягають індексації.

Пункт 5.6 договору і його підпункти 5.6.1 - 5.6.6. містять умови, що передбачають чітко визначений за настання певних обставин порядок та спосіб розрахунку нової ціни товару шляхом індексації сум платежів за товар, що заздалегідь погоджений сторонами в договорі, що дозволяє їм без додаткових домовленостей, переговорів, укладання додаткових угод тощо, відразу визначити нову ціну товару (доплату до базової, первинної ціни договору).

Враховуючи принцип свободи договору та відсутність на це законодавчих обмежень (імперативу), передбачений договором порядок збільшення ціни товару, в залежності від показників певних курсів валют на певні дати, може передбачатися сторонами в договорах поставок.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення" ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 189 Господарського кодексу України ціна зазначається в договорі у гривнях, а згідно з частиною 2 статті 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.

При цьому, жодна з цих статей умовами договору порушена не була, оскільки ціна товару зазначена в специфікаціях ( у пункті 1) саме в гривнях.

Виконання грошових зобов'язань з оплати товару за договором як в частині сплати базової ціни за специфікаціями, так і сплати суми індексації ціни товару передбачена також саме в гривнях (пункт 5.2. договору - ).

Ціна товару в іноземній валюті ані договором, ані специфікаціями не передбачена, як і не передбачено виконання відповідачем грошових зобов'язань в іноземній валюті.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На думку колегії суддів, є безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що корегування позивачем суми основного боргу згідно з пунктом 5.6., та підпунктом 5.6.1. договору у зв'язку зі зміною Національним Банком України курсу гривні до долару США є безпідставним, оскільки таке коригування суперечить нормам статті 99 Конституції України та постанові Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 № 1998 "Про удосконалення порядку формування цін, зважаючи на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 року № 1998 "Про удосконалення порядку формування цін" суб'єкти підприємництва зобов"язувались встановлювати ціни і тарифи виключно у національній валюті України.

З 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року, який дозволив сторонам договорів визначати грошовий еквівалент зобов'язання (тобто, ціну товару, послуг тощо) в іноземній валюті, у тому числі у доларовому еквіваленті.

Про це вказано в частині 2 статті 524 Цивільного кодексу України, згідно з якою сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини 3 статті 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, чинне законодавство України забороняє лише встановлення цін в іноземній валюті на території України та використання іноземної валюти як засобу платежу в розрахунках між резидентами за внутрішніми договорами.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 4 Цивільного кодексу України якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому Закону, застосовуються відповідні положення Закону або Кодексу.

Також, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив саме про зміну ціни товару, визначену в специфікаціях та зміну (зростання) показників, що зумовлюють ціну товару, вказану в них (собівартість відповідної сільгосппродукції, зростання цін на ринку, затрати тощо), як того вимагає частина З статті 691 Цивільного кодексу України, виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 691 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається, виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Зі змісту частини З статті 691 Цивільного кодексу України випливає, що такі показники, як собівартість, затрати тощо, повинні доводитися стороною тільки тоді, якщо вони і їх зміна передбачені умовами договору купівлі-продажу як підстава для зміни ціни.

Проте, договір не містить подібних умов і вимог, умови договору не пов'язують зміну ціни на товар із зміною показників, вказаних в частині З статті 691 Цивільного кодексу України.

Так, пунктом 5.6 та підпунктом 5.6.4. договору передбачено збільшення сум платежів на певний індекс (за договором- індексація), який вираховується шляхом ділення курсу продажу банками доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день (у разі, якщо платежів не було і постачальник звернувся до суду, то цей курс визначається на дату складання позовної заяви) на офіційний курс НБУ гривні до долару США на дату укладання специфікацій.

Крім того, ані положення статті 691 Цивільного кодексу України, ані інші норми законодавства України не містять переліку показників (приблизного або вичерпного) залежно від яких ціна товару підлягає зміні, у тому числі збільшенню. Це можуть бути й інші обставини, окрім передбачених частиною З статті 691 Цивільного кодексу України, якщо сторони у договорі домовились про них.

Також, колегія суддів вважає безпідставним висновок господарського суду першої інстанції про те, що положення договору щодо індексації платежів обумовлюють не порядок зміни ціни на товар, а зміну розміру платежу, який, на думку місцевого господарського суду, по своїй правовій природі є способом проведення розрахунків, зважаючи на таке.

Платіж - це операція, дія з передачі (перерахування) грошей як оплата ціни товару, а розмір плати за товар (тобто сума платежу) - це і є ціною цього товару (частиною ціни товару за договором -в залежності від розміру суми платежу).

Відповідно до частини 1 статті 189 Господарського кодексу України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Таким чином, індексація (збільшення) сум платежів - це і є індексацією (збільшенням) ціни товару.

Різниця між сумою проіндексованих платежів (тобто, збільшеною ціною товару) і сумою платежів, вказаних в специфікаціях, тобто, ціною товару, вказаною в специфікаціях, є сумою індексації ( збільшення) ціни товару за договором.

Згідно з пунктом 5.6.6 договору сплачені покупцем постачальнику суми у зв'язку з виконанням цього пункту, що перевищують ціну товару, вказану в специфікаціях, є індексацією.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 16.05.2011 року у справі № 32/242-32/243-32/244-32/245, постановах Вищого господарського суду України від 03.06.2010 року у справі №14/345--09, від 06.04.2011 року у справі № 6/330-10, від 24.04.2012 року у справі №8/5005/11964/2011, від 16.05.2012 року у справі №7/277, постанові Донецького апеляційного господарського суду від 25.06.2014 року у справі №908/931/14.

Таким чином, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 59083,79 грн. суми індексації ціни товару, а тому рішення місцевого господарського суду у вказаній частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов в зазначеній частині слід задовольнити.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

В підпункті 8.1.3 договору поставки пестицидів № ТК-П-10 від 18.01.2012 року вказано, що за прострочення строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 (двадцяти) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від простроченої суми.

В пункті 8.2 договору також зазначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання, тобто, встановили виключення з частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а строк позовної давності з вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) по таким зобов'язанням сторони згідно із статтею 259 Цивільного кодексу України збільшують до 3 (трьох) років.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що правильним є наступний розрахунок : від суми боргу 110 015, 75 грн. за період з 16.10.2012 року по 14.04.2014 року (546 днів прострочки) пеня складає 23 006, 39 грн.

А тому, на думку колегії суддів, господарський суд першої інстанції правильно визнав правомірним нарахування відповідачу пені в розмірі 23 006, 39 грн. та відмовив у стягнення пені в розмірі 9, 50 грн., у зв"язку з чим рішення місцевого господарського суду у вказаній частині слід залишити без змін як законне та обгрунтоване.

У зв"язку із частковим задоволенням апеляційної скарги судові витрати в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1181,30 витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 913,50 грн. - за подання апеляційної скарги, що разом складає 2095,40 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 26.08.2014 року у справі № 908/1352/14 скасувати в частині відмови в стягненні індексації в сумі 59083,79 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Прапор" (72005, Запорізька область, Михайлівський район, смт. Михайлівка, вул. Чкалова, буд. 38, ідентифікаційний код 03751362, п/р 26000152172 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ МФО 380805 ) на користь Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" ( 69005, м. Запоріжжя, вул. Новицького Якова, 11, ідентифікаційний код 34216986, п/р 26006185176 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) 59083,79 грн. індексації ціни товару, 2095,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті рішення господарського суду Запорізької області від 26.08.2014 року у справі № 908/1352/14 залишити без змін.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 13.10.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Івакіна В.О.