Ухвала

від 26.08.2014 по справі 902/4/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

26 серпня 2014 р. Справа № 902/4/14

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П. ,

розглянувши в приміщенні суду заяву підприємства "Гассіб" з іноземною інвестицією про визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню у справі

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Проджект" (код ЄДРПОУ 38438504, 65026, м. Одеса, вул. Приморська, 16, оф. 309)

до : підприємства "Гассіб" з іноземною інвестицією (код ЄДРПОУ 20095406, 21050, м. Вінниця, вул. Свердлова, 28)

про стягнення 506 749,10 грн. згідно договору відступлення права вимоги

представники сторін:

від позивача : не з'явився

від відповідача : Лісков А.І. - за довіреністю

В С Т А Н О В И В :

04.03.2014 року господарським судом Вінницької області прийнято рішення у справі № 902/4/14, яким частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Проджект" та вирішено стягнути з підприємства "Гассіб" з іноземною інвестицією на користь позивача 454 408,81 грн. - суми заборгованості, 9 088,17 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Після набрання вказаним рішенням законної сили, на його виконання судом було видано відповідний наказ від 24.03.2014 року.

При цьому, відповідач не погоджуючись із вказаним рішенням суду, звернувся із апеляційною скаргою (апеляційна скарга надійшла до господарського суду Вінницької області 25.03.2014 року за вх. № 08-59/115/14) до Рівненського апеляційного господарського суду.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 року, рішення господарського суду Вінницької області від 04.03.2014 року у справі № 902/4/14 залишено без змін, а апеляційну скаргу підприємства "Гассіб" з іноземною інвестицією - без задоволення.

Також ухвалою Вищого господарського суду України від 29.07.2014 року касаційну скаргу на рішення господарського суду Вінницької області від 04.03.2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 року зі справи № 902/4/14 повернуто підприємству "Гассіб" з іноземною інвестицією .

Водночас, 18.07.2014 року від відповідача до суду надійшла заява про визнання наказу суду від 24.03.2014 року таким, що не підлягає виконанню з таких мотивів.

На адресу підприємства з іноземною інвестицією "Гассіб" надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2014 року ВП № 43857199 та постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 03.07.2014 року ВП № 43857199. Зазначені постанови винесені Ленінським відділом державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції за виконавчим документом - наказом господарського суду Вінницької області від 24.03.2014 року по справі за № 902/4/14.

Підприємство з іноземною інвестицією "Гассіб" вважає, що вказаний вище наказ суду не підлягає виконанню, оскільки останній був виданий помилково, а тому є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Зокрема, заявник вказує, що наказ господарського суду Вінницької області по справі № 902/4/14 датується 24.03.2014 року, а постанова Рівненського апеляційного господарського суду датується 21.05.2014 року, в зв'язку з чим вказаний наказ було видано помилково та повинен бути визнаним таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 21.07.2014 року відкладено вирішення питання про прийняття вказаної заяви до повернення матеріалів справи № 902/4/14 до господарського суду Вінницької області.

При цьому, згідно розпорядження керівника апарату суду від 12.08.2014 року вказану вище заяву передано судді Тісецькому С.С..

Ухвалою суду від 18.08.2014 року зазначену заяву було призначено до розгляду на 26.08.2014 року.

На визначену дату в судове засідання з'явився представник відповідача (заявника).

Позивач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався.

Направлення ухвали суду від 18.08.2014 року на адресу позивача підтверджується реєстром поштових відправлень № 935 від 20.08.2014 року.

Згідно абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 117 ГПК України, неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви господарський суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за наказом, а також витребувати наказ.

Відсутність представника позивача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду заяви по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

В ході розгляду заяви по суті, представник відповідача, підтримав вимоги викладені у заяві в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в ній.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали поданої заяви, надавши юридичну оцінку наявних у справі доказів, суд з'ясував наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.07.2014 року головним державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, Панченком І.В., прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 43857199 з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області № 902/4/14 від 24.03.2014 року щодо стягнення з підприємства "Гассіб" з іноземною інвестицією на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Проджект" 454 408,81 грн. - суми заборгованості та 9 088,17 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

Також 03.07.2014 року головним державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, Панченком І.В., винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження внаслідок виконання вказаного вище судового наказу.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ч. 1 ст. 116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій.

Згідно ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2, ч. 4 ст. 117 ГПК України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Згідно п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року, частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

В обґрунтування поданої заяви, відповідач вказує, що наказ господарського суду Вінницької області від 24.03.2014 року у справі № 902/4/14 було видано помилково, оскільки станом на 24.03.2014 року рішення суду у даній справі не набуло законної сили так як постанова Рівненського апеляційного господарського суду була прийнята 21.05.2014 року, а тому даний наказ слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Згідно п. 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року, наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснює у справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу місцевим господарським судом після набрання судовим рішенням законної сили згідно з вимогами статті 85 ГПК і повернення матеріалів справи із суду апеляційної інстанції (якщо рішення оскаржувалося в апеляційному порядку і не було скасоване чи змінене), а строк пред'явлення наказу до виконання повинен відповідати статті 22 Закону України "Про виконавче провадження".

Якщо рішення місцевого господарського суду переглядалося в суді апеляційної інстанції і наказ видається (надсилається) після здійснення такого перегляду, то дата видачі наказу має співпадати з датою повернення матеріалів справи з суду відповідної інстанції до місцевого господарського суду. Після закінчення апеляційного перегляду справа невідкладно повертається до суду першої інстанції.

Вказані вище приписи, стосуються порядку видачі судового наказу після апеляційного перегляду рішення суду, яке залишено без змін, за умови, що наказ до подачі апеляційної скарги судом не видавався.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

В силу ч. 1 ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

За змістом ч. 2, ч. 3 ст. 50 ГПК України, строки для вчинення процесуальних дій визначаються точною календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу. В останньому випадку дію може бути вчинено протягом всього періоду. Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Згідно п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів" № 01-8/155 від 13.02.2002 року, на запитання : яка дата видачі повинна бути зазначена у наказі господарського суду? Вказано : відповідно до статті 116 ГПК наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Отже дата видачі наказу має співпадати з датою набрання рішенням господарського суду законної сили згідно з вимогами статті 85 ГПК.

Як вбачається з матеріалів справи, повний текст рішення суду від 04.03.2014 року у справі № 902/4/14 оформлено та підписано 11.03.2014 року.

Враховуючи наведенні вище приписи законодавства, рішення господарського суду Вінницької області від 04.03.2014 року у справі № 902/4/14 набуло законної сили 24.03.2014 року та вказаною датою на його виконання видано наказ суду згідно вимог ст. ст. 85, 116 ГПК України.

При цьому, станом на 24.03.2014 року у суду відсутні були відомості щодо апеляційного оскарження даного рішення, оскільки апеляційна скарга відповідача надійшла до господарського суду Вінницької області 25.03.2014 року за вх. № 08-59/115/14, що підтверджується штампом на ній.

За таких обставин, справу № 902/4/14 було направлено до суду апеляційної інстанції разом із копією даного наказу.

В подальшому, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 року, рішення господарського суду Вінницької області від 04.03.2014 року у справі № 902/4/14 залишено без змін.

Справа № 902/4/14 повернулася до господарського суду Вінницької області 12.06.2014 року.

Згідно п. 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року, якщо на судове рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили і на виконання якого видано наказ (частина третя статті 85 і стаття 116 ГПК), подано апеляційну скаргу після закінчення встановленого частиною першою статті 93 ГПК строку, і суд апеляційної інстанції відновить цей строк та прийме скаргу до провадження, то копія відповідної ухвали повинна бути надіслана органу Державної виконавчої служби, якою зазначений наказ прийнято до виконання. Такий наказ відповідно до статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" повертається до суду, який його видав.

У разі, коли за результатами апеляційного розгляду оскаржене судове рішення буде залишене без змін, новий наказ на його виконання не видається, а виконується раніше виданий наказ. Якщо на час прийняття судового акта апеляційної інстанції строк для пред'явлення цього наказу до виконання закінчився, зазначений строк підлягає відновленню згідно із статтею 119 ГПК.

Таким чином, оскільки, наказ суду від 24.03.2014 року було видано в день набрання рішенням суду від 04.03.2014 року законної сили у справі № 902/4/14 та до надходження апеляційної скарги, яке в подальшому залишено без змін, в зв'язку з чим підстави для видачі нового наказу після надходження справи до суду були відсутні, а тому немає підстав вважати, що даний наказ суду у справі № 902/4/14 видано помилково.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про наказу суду таким, що не підлягає виконанню в повному обсязі.

Круючись ст. ст. 86, 115, 117 ГПК України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити повністю в задоволенні заяви б/н від 18.07.2014 року підприємства "Гассіб" з іноземною інвестицією про визнання наказу господарського суду Вінницької області від 24.03.2014 року по справі № 902/4/14 таким, що не підлягає виконанню.

2. Копію ухвали направити позивачу та відповідачу рекомендованим листом.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 16, оф. 309)

3 - відповідачу (21050, м. Вінниця, вул. Свердлова, 28)