Постанова

від 12.08.2014 по справі 820/12099/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 р. Справа № 820/12099/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання Зарицької Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2014р. по справі № 820/12099/14

за позовом Виробничого кооперативу "ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР "СОЛАР-1"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ВК "ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР "СОЛАР-1", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, та просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.06.2014 року № 4020302203 та № 4120302203, прийняті відносно нього.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2014р. по справі №820/12099/14 вимоги позивача були задоволені. Скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 12.06.2014 року № 4020302203 та № 4120302203, прийняті щодо виробничого кооперативу "ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР "СОЛАР-1".

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2014р. по справі №820/12099/14 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2014р. по справі №820/12099/14 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень був акт перевірки позивача працівниками відповідача від 20.05.2014 р. за № 1886/20/30/22/03/21198802, в якому зроблені висновки про порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування підприємства всього у сумі 160 665,00 грн., та як наслідок, заниження сум податку на прибуток всього в сумі 33 740,00 грн.;

- ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 32 133,00 грн., внаслідок чого заниження суми зобов'язань з ПДВ, що підлягають сплаті (перерахуванню) до бюджету у сумі 32 133,00 грн.;

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, в мотивувальній частині акту даної перевірки зазначається, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Юрполіс компані", про що свідчить укладений договір про надання юридичних послуг № 420-03-11 від 04.03.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення податковим органом вищевказаних порушень з боку позивача є відсутність факту реального вчинення ним господарських операцій з його контрагентом, що базується на акті "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Юрполіс компані" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків і зборів, їх реальності та відображення в обліку за вересень 2012 р." від 24.12.2012 р. № 188/22-4/339011201 та акті "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Юрполіс компані" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків і зборів, їх реальності та відображення в обліку за вересень 2012 р." від 24.01.2013 р. № 156/22-4/33901201, відповідно до висновків яких, документально не підтверджено реальність здійснення ТОВ "ЮРПОЛІС КОМПАНІ" господарських відносин із постачальниками та покупцями в період вересень та грудень 2012 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, та як наслідок - ВК "ЕТЦ "СОЛАР-1" не мало можливості отримувати юридичні послуги від ТОВ "ЮРПОЛІС КОМПАНІ" в період вересень та грудень 2012 року, які було складено ДПІ у Київському районі м. Харкова.

Дана обставина була покладена відповідачем в обґрунтування порушень вимог податкового законодавства з боку позивача, що на думку суду є безпідставним, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з положеннями цього Кодексу. Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Так, у п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Укладений між позивачем та вищевказаним контрагентом правочин є дійсним, виконаним сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженим та у судовому порядку не визнаний не дійсним.

Виконання умов зазначеного договору підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, бухгалтерської та податкової звітності, які виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дається поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

В даному випадку позивачем такі документи в повному обсязі були надані як до перевірки так і до суду. При цьому відповідна сторона жодних зауважень до них не мала. А від так, суд не має підстав піддавати сумніву реальність вчинення позивачем господарських операцій в періоді, що перевірявся.

Не прийняті судом першої інстанції до уваги і посилання відповідача на акти від 24.12.2012 р. №188/22-4/339011201 та 24.01.2013 р. № 156/22-4/33901201, стосовно контрагента позивача, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки одного суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент позивача не виконав своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем безпідставно.

Висновки суду першої інстанції на можуть бути визнані обґрунтованими виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що між «ТОВ «Юрполіс компані» (виконавець) та позивачем (замовник) було укладено договір №420-03-11 від 04.03.2011 року, предметом якого є юридичні послуги.

На виконання зазначеного договору позивачем до перевірки та до матеріалів справи надані податкові накладні та акти виконаних робіт.

Проте судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що акти виконаних робіт не містять кількісних показників отриманих послуг.

Крім цього, аналіз змісту приєднаних до матеріалів справи актів здачи-приймання виконаних робіт дозволяє зробити висновок, що партнером позивача по угодам мали бути виконані роботи по здійсненню представництва інтересів позивача в судах до декільком справам.

Але жодного документа (наприклад доручення позивача на представництво інтересів в суді) на підтвердження того, що саме працівник ТОВ "ЮРПОЛІС - КОМПАНІ" здійснював представництво, до матеріалів справи не приєднано.

Позивачем також не надано документів на підтвердження того, яким чином придбані послуги у ТОВ «Юрполіс компані» були у подальшому реалізовані ВК «Експертно-технічний центр «Солар-1».

Не надано позивачем і документів на підтвердження того, яким саме є результат замовлених послуг, та обумовленість даних послуг потребами господарської діяльності.

Посилання в актах здачи - приймання виконаних робіт на позитивне вирішення спорів на користь позивача слід вважати не підтвердженою документально інформацією.

Тобто позивачем не надано доказів реальності господарських операцій з ТОВ "ЮРПОЛІС - КОМПАНІ".

З оглядом на викладене отримані відповідачем акти від 24.12.2012 року № 788/22-4/33901201 та від 24.01.2013 року № 156/22-4/33901201 про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "ЮРПОЛІС - КОМПАНІ" щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень та грудень 2012 року додатково підтверджують обґрунтованість висновків відповідача.

Таким чином наведені обставини спростовують факти реального здійснення господарської діяльності ТОВ "ЮРПОЛІС - КОМПАНІ" за вересень та грудень 2012 року, відповідно висновки акту перевірки від 20.05.2014 р. за № 1886/20/30/22/03/21198802 стосовно ВК «ЕТЦ «Солар-1» про завищення витрат в податковому обліку та заниження належних до сплати в бюджет податків, є обґрунтованими.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2014р. по справі №820/12099/14 прийнята при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню, вимоги відповідача по апеляційній скарзі підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2014р. по справі № 820/12099/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Виробничого кооперативу "ЕКСПЕРТНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР "СОЛАР-1"до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М. Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Бенедик А.П. Повний текст постанови виготовлений 18.08.2014 р.