Постанова

від 29.07.2014 по справі 826/7973/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2014 року 14:50 № 826/7973/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., при секретарі судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Київське страхове товариство» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 03.03.2014 року № 0003462207.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів як добросовісного платника податків.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

В ході перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем за період з 01.01.2010 року по 01.04.2011 року передано у перестрахування 24 394 545,00 грн., з яких 24 320 791,00 грн. передано у перестрахування по договорам страхування суб'єктам господарювання, які знаходяться у групі ризику, а саме:

ПрАт «СК «Прогрес-Фонд» (код ЄДРПОУ 30303336), премія перестраховика склала 11 687 126,64 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року - 405 956,32 грн., за 2 квартал 2010 року - 871 557,44 грн., за 3 квартал 2010 року - 335 711,36 грн., за 4 квартал 2010 року - 826 785,61 грн., за 1 квартал 2011 року - 9 247 115,91 грн;

ТДВ «СК «Сяйво» (код за ЄДРПОУ 32704920), премія перестраховика склала 6 109 202,88 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року - 1 975 068,00 грн., за 3 квартал 2010 року - 1 024 975,65 грн., за 4 квартал 2010 року - 2 071 540,29 грн., за 1 квартал 2011 року - 509 270,47 грн.;

ТДВ «СК «Рада» (код за ЄДРПОУ 30779308), премія перестраховика склала 3 505 024,49 грн., у числі за 1 квартал 2010 року - 1 272 719,15 грн., за 3 квартал 2010 року - 211 832,62 грн., за 4 квартал 2010 року - 1 746 218,35 грн., за 1 квартал 2011 року - 274 254,37 грн.;

ТДВ «СК «Впевненість-Безпека» (код за ЄДРПОУ 31958460), премія перестраховика склала 3 019 437,58 грн., за 3 квартал 2010 року - 3 019 437,58 грн.

Так, на виконання договорів підприємство отримує страхові платежі, які в подальшому повинні виплачуватися страховиком відповідно до умов договору страхування при настання страхових випадків.

З висновків акту перевірки вбачається що податковий орган прийшов до висновку про те, що позивачем укладалися договори страхування з метою проведення транзитних фінансових операцій з страховими компаніями, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків.

Будь-яких пояснень, щодо вживаних термінів (законодавчого визначання, критеріїв віднесення) «групі ризику», «СПД, що задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань» відповідачем не наведено, представником на вимогу суду не надано. Таким чином суд не зважає на приведене у акті перевірки посилання.

Отже, за думкою податкового органу, позивач мінімізує своїх доходи та здійснює передачу страхових ризиків страховим компаніям - ПрАт «СК «Прогрес-Фонд» (код ЄДРПОУ 30303336), ТДВ «СК «Сяйво» (код за ЄДРПОУ 32704920), ТДВ «СК «Впевненість-Безпека» (код за ЄДРПОУ 31958460), ТДВ «СК «Рада» (код за ЄДРПОУ 30779308).

За результатами перевірки позивача, відповідачем було складено акт від 13.02.2014 року № 517/2202/31355144, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

пп.1.22.1. п.1.22. ст.1, пп.4.1.6. п.4.1. ст.4, пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.1, ст.29, ст.31 Закону України «Про страхування», ч.1, ч.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток від діяльності, іншої ніж страхова в сумі 6 095 022,00 грн., у т.ч.: 1 кв. 2010 року - 419 669,00 грн., півріччя 2010 року - 1 131 325,00 грн., 9 місяців 2010 року - 2 411 402,00 грн., 2010 рік - 3 572 538,00 грн., 1 кв.2011 року - 2 522 485,00 грн.

Вищезазначені порушення обґрунтовані з боку відповідача наступним.

Відповідно до змісту акта перевірки позивача, в ході його перевірки відповідачем від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано акт від 19.07.2013 року № 445/2250/30303336 планової виїзної перевірки ПрАТ «Страхової компанії «Прогрес-Фонд» (код ЄДРПОУ 30303336) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, з якого вбачається, що діяльність ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-фонд» не відповідає меті та напрямкам діяльності Страхової компанії, яка створена з метою найбільш повного задоволення страховими послугами юридичних та фізичних осіб, підвищення соціального захисту населення, формування ринку страхових послуг, прискорення розвитку ринкових відносин та інноваційних процесів в економіці регіону та України в цілому. Правочини між ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-фонд» та контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків страхування. Як вбачається з діяльності ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-фонд» укладало договори страхування з метою проведення транзитних фінансових операцій із страховими компаніями, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків. Укладені з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-фонд» правочини є нікчемними та такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Згідно акту планової виїзної перевірки ТДВ «СК «Рада» (ТДВ СК «Відродження України) (код ЄДРПОУ 30779308) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року від 19.07.2013 року № 28/22-4/30779308 Броварської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області встановлено, що діяльність ТДВ «СК «Рада» не відповідає меті та напрямкам діяльності Страхової компанії, яка створена з метою найбільш повного задоволення страховими послугами юридичних та фізичних осіб, підвищення соціального захисту населення, формування ринку страхових послуг, прискорення розвитку ринкових відносин та інноваційних процесів в економіці регіону та України в цілому. Правочини між ТДВ «СК «Рада» та контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків страхування. Як вбачається з діяльності ТДВ «СК «Рада» укладало договори страхування з метою проведення транзитних фінансових операцій із страховими компаніями, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків. Укладені з ТДВ «СК «Рада» правочини є нікчемними та такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Згідно акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТДВ «СК «Сяйво», код за ЄДРПОУ 32704920 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року Бориспільської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області встановлено, що діяльність ТДВ «СК «Сяйво» не відповідає меті та напрямкам діяльності Страхової компанії, яка створена з метою найбільш повного задоволення страховими послугами юридичних та фізичних осіб, підвищення соціального захисту населення, формування ринку страхових послуг, прискорення розвитку ринкових відносин та інноваційних процесів в економіці регіону та України в цілому. Правочини між ТДВ «СК «Сяйво» та контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків страхування. Як вбачається з діяльності ТДВ «СК «Сяйво» укладало договори страхування з метою проведення транзитних фінансових операцій із страховими компаніями, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків. Укладені з ТДВ «СК «Сяйво» правочини є нікчемними та такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Крім зазначеного, згідно даних Декларації з податку на доходи страховика, поданої ТДВ «СК «Впевненість-безпека» за 2010 рік (вх. №733151 від 09.02.2011 року) сума валових внесків, одержаних платником або нарахованих на його користь за договорами страхування і перестрахування, у тому числі комісійних винагород цедента, отриманих від перестраховика складає 418463587,00 грн., сума страхових внесків, сплачена (нарахована) платником за договорами перестрахування з резидентам складає 17880087,00 грн. або 99,8%. При цьому, баланс ТДВ «СК «Впевненість-безпека» до податкових органів не подавався, транспортні засоби на страховій компанії не обліковуються, згідно бази 1 - ДФ - чисельність працюючих - 0. ТДВ «СК «Впевненість-Безпека» здійснює передачу страхових ризиків страховим компаніям, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань, не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків, а саме: ТДВ «Перша муніципальна страхова компанія», ТДВ «Страховик», ТДВ «СК «Відродження України» (ТДВ «СК «Рада»).

Тобто, з урахуванням вищезазначеної інформації встановлено укладання контрагентами позивача - ПрАт «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Сяйво», ТДВ «СК «Впевненість-Безпека», ТДВ «СК «Рада» договорів страхування, визначеними податковим органом порушеннями, робить їх за змістом актів, спрямованими на надання податкової вигоди для третіх осіб, з метою штучного формування валових витрат.

Таким чином, операції зі страхування та перестрахування зазначених контрагентів позивача, на думку податкового органу, порушують ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ст. 228 Цивільного Кодексу України в частині додержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства.

За висновками акту перевірки, контрагенти позивача фактично не мали можливості здійснювати захист майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб-страхувальників, а договори фактично не могли бути виконані, тобто оформленні з порушенням вимог чинного законодавства, отже є нікчемними та такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про те, що правочини між позивачем та контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків страхування, отже є нікчемними та такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Операції позивача з перестрахування порушують ч.ч.1,5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства.

Враховуючи удаваність вчинення господарських операцій перестрахування між позивачем та контрагентами - ПрАт «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Сяйво», ТДВ «СК «Впевненість-Безпека», ТДВ «СК «Рада», складені по таким операціям первинні документи є такими, що складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення відповідних господарських операцій та засвідчити право позивача на декларування валових внесків по таким господарським операціям (договорам перестрахування).

З актом, позивачем завищено суму страхових платежів, сплачених за договорами перестрахування компаніям, які не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків на загальну суму 24 320 791,00 грн. та, відповідно, занижено скоригований валовий дохід на зазначену суму, що призвело до заниження податку на прибуток від діяльності, іншої ніж страхова на загальну суму 6 095 022,00 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача від 13.02.2014 року № 517/2202/31355144, відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.03.2014 року № 0003462207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 522 485,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення відповідача, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.05.2014 року № 4085/10/26-15-10-06-15 про результати розгляду первинної скарги, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 03.03.2014 року № 0003462207, в результаті допущення відповідачем арифметичної помилки в таблиці розрахунку податкового зобов'язання по податку на прибуток за 1 квартал 2011 року (в гр.9 зазначено 2 522 485,00 грн. замість суми 2 507 660,00 грн.), скасовано в частині основного платежу в розмірі 14 825,00 грн., а в іній частині - залишене без змін.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 29.05.2014 року № 9552/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 03.03.2014 року № 0003462207 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, - залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 03.03.2014 року № 0003462207 протиправним та необґрунтованим, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, а також поясненням представників сторін, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у відкритому судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.1.21. ст.1 зазначеного закону, доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Відповідно до пп.1.22.1. п.1.22. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб регулює Закон України «Про страхування».

Згідно ст.1 зазначеного закону, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про страхування» перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Частиною 1 ст.16 зазначеного закону визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.987 Цивільного кодексу України, за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

При цьому, згідно ст.29 Закону України «Про страхування» договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність вини та мети, включених до складу правопорушення, підлягають обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Крім того, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вказаного вище може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Однак, доказів існування такого, що набрав законної сили вирок суду по кримінальній справі щодо посадових осіб позивача та/або його контрагента, податковим органом надано не було.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Також, суд зазначає, що з 01.01.2011 року набрала чинності ч. 3 ст. 228 ЦК України, відповідно до якої доводи податкового органу про недійсність правочину, що суперечить інтересам держави, повинні бути доведені рішенням суду, яке набрало законної сили.

Як вже зазначалося раніше, податковим органом в ході перевірки було встановлено, що позивачем за період з 01.01.2010 року по 01.04.2011 року передано у перестрахування 24 320 791,00 грн. іншим страховим компаніям - ПрАт «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Сяйво», ТДВ «СК «Впевненість-Безпека», ТДВ «СК «Рада».

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені відносини ґрунтувалися на договорах факультативного перестрахування, під час огляду яких, судом встановлено їх складання у відповідності до вимог діючого законодавства, а факт перерахування перестраховикам страхових платежів підтверджується виписками з банку по рахунку позивача.

Також, судом встановлено, що на момент складання та виконання договорів перестрахування, його контрагенти були зареєстровані ЄДРПОУ та мали ліцензії на здійснення страхової діяльності.

Таким чином, подані позивачем суду первинні документи, підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача за договорами перестрахування з контрагентами - ПрАт «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Сяйво», ТДВ «СК «Впевненість-Безпека», ТДВ «СК «Рада».

При цьому, як вбачається з тексту акту перевірки позивача, відповідачем, під час перевірки, відповідні договори перестрахування, укладені між позивачем та страховим компаніям - ПрАт «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Сяйво», ТДВ «СК «Впевненість-Безпека», ТДВ «СК «Рада» не досліджувалися, правова оцінка виконаю їх істотних умов не надавалась, факт перерахування перестраховикам страхових платежів не встановлювався, а висновки акту перевірки від 13.02.2014 року № 517/2202/31355144 фактично сформовані на підставі актів перевірок контрагентів позивача та іншої податкової інформації, тобто без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, складеним по операціям перестрахування позивача з контрагентами, як того вимагають норми діючого законодавства України, у зв'язку з чим сприймаються судом критично.

Відповідачем не надано до суду доказів щодо недійсності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ПрАт «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Сяйво», ТДВ «СК «Впевненість-Безпека», ТДВ «СК «Рада», а, відтак, враховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку, що відсутні підставі стверджувати про неспричинення реального настання правових наслідків за господарськими операціями перестрахування між позивачем та ПрАт «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Сяйво», ТДВ «СК «Впевненість-Безпека», ТДВ «СК «Рада» на підставі їхньої нікчемності.

Крім того, відсутні жодні докази (вироки суду), які б встановлювали вину посадових осіб контрагентів та/або позивача щодо будь-яких зловживань, зокрема, укладання нікчемних правочинів, здійснення фіктивної діяльності чи здійснення удаваних господарських операцій.

Більше того, суд критично оцінює доводи відповідача про те, що контрагенти позивача - ПрАт «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Сяйво», ТДВ «СК «Впевненість-Безпека», ТДВ «СК «Рада» є суб'єктам господарювання, які знаходяться у групі ризику, оскільки жодною законодавчою нормою не передбачено визначеного такого поняття, а також порядку і повноважень податкового органу по віднесенню суб'єктів господарювання до неї.

За правилами діючого законодавства та судової практики України, а також практики Європейського суду з прав людини, позивач не може нести відповідальність за протиправні дії своїх контрагентів.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не надані суду будь-які докази, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій перестрахування та правосуб'єктність їх учасників, тобто не надані суду належні та допустимі докази на підтвердження викладених ним в акті перевірки позивача висновків, покладених в основу прийнятих оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Наявні у справі та оглянуті судом документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого у державі суспільного порядку або моральних засад.

Крім того, згідно наявного в матеріалах справи, акту Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 14.01.2011 року № 3280/42/5, складеного за результатом інспекції позивача за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року (тобто з урахування періоду, який охоплювався податковою перевіркою позивача) з питань додержання вимог чинного законодавства у сфері фінансових послуг, при перевірці порядку проведення операцій перестрахування позивачем порушень вимог ст.30 Закону України «Про страхування» щодо укладання договорів перестрахування із перестраховиками не виявлено.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини перестрахування позивача з контрагентами за перевіряємий період оформлені належним чином укладеними договорами, які не визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені відповідними первинними документами. Господарські операції перестрахування належним чином відображено у податковому та бухгалтерському обліку позивача, що цілком підтверджує реальність їх здійснення.

Таким чином, операції перестрахування позивача з контрагентами - ПрАт «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Сяйво», ТДВ «СК «Впевненість-Безпека», ТДВ «СК «Рада» не підпадають під визначення безповоротної фінансової допомоги, передбачене пп.1.22.1. п.1.22. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в ході судового розгляду не доведено порушення позивачем пп.1.22.1. п.1.22. ст.1, пп.4.1.6. п.4.1. ст.4, пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.1, ст.29, ст.31 Закону України «Про страхування», ч.1, ч.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, а відтак висновок відповідача про заниження скоригованого валового доходу на загальну суму 24 320 791,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток, покладений в основу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.03.2014 року № 0003462207 є необґрунтованим, а саме оскаржуване - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім вищенаведеного, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.55.1. ст.55 Кодексу, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, зокрема, контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (пп.60.1.3. п.60.1. ст.60 Кодексу).

У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу (п.60.4. ст.60 Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалося раніше, рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.05.2014 року № 4085/10/26-15-10-06-15 про результати розгляду первинної скарги, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 03.03.2014 року № 0003462207, в результаті допущення відповідачем арифметичної помилки в таблиці розрахунку податкового зобов'язання по податку на прибуток за 1 квартал 2011 року (в гр.9 зазначено 2 522 485,00 грн. замість суми 2 507 660,00 грн.), скасовано в частині основного платежу в розмірі 14 825,00 грн., а в іній частині - залишене без змін.

Проте, на вимогу суду, відповідачем не надано інформації щодо прийняття нового податкового повідомлення-рішення з урахуванням рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.05.2014 року № 4085/10/26-15-10-06-15 про результати розгляду первинної скарги, що свідчить про невиконання ним рішення вищестоящого органу та передбачених діючим податковим законодавством обов'язків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходив з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.03.2014 року № 0003462207 з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське страхове товариство» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2014 року № 0003462207, видане ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про донарахування податку на прибуток в сумі 2522485,00 грн.

Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське страхове товариство» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій