Ухвала

від 09.10.2014 по справі 826/7973/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7973/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

09 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське страхове товариство» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2014 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки позивача, відповідачем було складено акт від 13.02.2014 року № 517/2202/31355144, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

пп.1.22.1. п.1.22. ст.1, пп.4.1.6. п.4.1. ст.4, пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.1, ст.29, ст.31 Закону України «Про страхування», ч.1, ч.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток від діяльності, іншої ніж страхова в сумі 6 095 022,00 грн., у т.ч.: 1 кв. 2010 року - 419 669,00 грн., півріччя 2010 року - 1 131 325,00 грн., 9 місяців 2010 року - 2 411 402,00 грн., 2010 рік - 3 572 538,00 грн., 1 кв.2011 року - 2 522 485,00 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача від 13.02.2014 року № 517/2202/31355144, відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.03.2014 року № 0003462207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 522 485,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення відповідача, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.05.2014 року № 4085/10/26-15-10-06-15 про результати розгляду первинної скарги, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 03.03.2014 року № 0003462207, в результаті допущення відповідачем арифметичної помилки в таблиці розрахунку податкового зобов'язання по податку на прибуток за 1 квартал 2011 року (в гр.9 зазначено 2 522 485,00 грн. замість суми 2 507 660,00 грн.), скасовано в частині основного платежу в розмірі 14 825,00 грн., а в іній частині - залишене без змін.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 29.05.2014 року № 9552/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 03.03.2014 року № 0003462207 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, - залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.1.21. ст.1 зазначеного закону, доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Відповідно до пп.1.22.1. п.1.22. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб регулює Закон України «Про страхування».

Згідно ст.1 зазначеного закону, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про страхування», перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Частиною 1 ст.16 зазначеного закону, визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.987 Цивільного кодексу України, за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

При цьому, згідно ст.29 Закону України «Про страхування», договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.

Також, відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність вини та мети, включених до складу правопорушення, підлягають обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України, у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Крім того, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України, має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вказаного вище може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, доказів існування такого, що набрав законної сили вирок суду по кримінальній справі щодо посадових осіб позивача та/або його контрагента, податковим органом надано не було.

Статтею 207 Господарського кодексу України, передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені відносини ґрунтувалися на договорах факультативного перестрахування, під час огляду яких, судом встановлено їх складання у відповідності до вимог діючого законодавства, а факт перерахування перестраховикам страхових платежів підтверджується виписками з банку по рахунку позивача.

Встановлено, що на момент складання та виконання договорів перестрахування, контрагенти позивача були зареєстровані ЄДРПОУ та мали ліцензії на здійснення страхової діяльності.

Таким чином, подані позивачем суду первинні документи, підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача за договорами перестрахування з контрагентами - ПрАт «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Сяйво», ТДВ «СК «Впевненість-Безпека», ТДВ «СК «Рада».

При цьому, як вбачається з тексту акту перевірки позивача, відповідачем, під час перевірки, відповідні договори перестрахування, укладені між позивачем та страховим компаніям - ПрАт «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Сяйво», ТДВ «СК «Впевненість-Безпека», ТДВ «СК «Рада» не досліджувалися, правова оцінка виконаю їх істотних умов не надавалась, факт перерахування перестраховикам страхових платежів не встановлювався, а висновки акту перевірки від 13.02.2014 року № 517/2202/31355144 фактично сформовані на підставі актів перевірок контрагентів позивача та іншої податкової інформації, тобто без належного дослідження та наданню оцінки первинним документам, складеним по операціям перестрахування позивача з контрагентами, як того вимагають норми діючого законодавства України, у зв'язку з чим сприймаються судом критично.

Крім того, відповідачем не надано до суду доказів щодо недійсності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ПрАт «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Сяйво», ТДВ «СК «Впевненість-Безпека», ТДВ «СК «Рада», а, відтак, враховуючи обставини даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави стверджувати про неспричинення реального настання правових наслідків за господарськими операціями перестрахування між позивачем та ПрАт «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Сяйво», ТДВ «СК «Впевненість-Безпека», ТДВ «СК «Рада», на підставі їхньої нікчемності.

Крім того, відсутні докази (вироки суду), які б встановлювали вину посадових осіб контрагентів та/або позивача щодо будь-яких зловживань, зокрема, укладання нікчемних правочинів, здійснення фіктивної діяльності чи здійснення удаваних господарських операцій.

Також, згідно наявного в матеріалах справи, акту Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 14.01.2011 року № 3280/42/5, складеного за результатом інспекції позивача за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року (тобто з урахування періоду, який охоплювався податковою перевіркою позивача) з питань додержання вимог чинного законодавства у сфері фінансових послуг, при перевірці порядку проведення операцій перестрахування позивачем порушень вимог ст.30 Закону України «Про страхування» щодо укладання договорів перестрахування із перестраховиками не виявлено.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, колегія суддів погоджується з судом першої інтсанції, що взаємовідносини перестрахування позивача з контрагентами за перевіряємий період оформлені належним чином укладеними договорами, які не визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені відповідними первинними документами. Господарські операції перестрахування належним чином відображено у податковому та бухгалтерському обліку позивача, що цілком підтверджує реальність їх здійснення.

Таким чином, операції перестрахування позивача з контрагентами - ПрАт «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Сяйво», ТДВ «СК «Впевненість-Безпека», ТДВ «СК «Рада» не підпадають під визначення безповоротної фінансової допомоги, передбачене пп.1.22.1. п.1.22. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи вищенаведене, відповідачем не доведено порушення позивачем пп.1.22.1. п.1.22. ст.1, пп.4.1.6. п.4.1. ст.4, пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.1, ст.29, ст.31 Закону України «Про страхування», ч.1, ч.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, а відтак, висновок відповідача про заниження скоригованого валового доходу на загальну суму 24 320 791,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток, покладений в основу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.03.2014 року № 0003462207, є необґрунтованим, а саме оскаржуване - рішення - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, відповідно до п.55.1. ст.55 Кодексу, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, зокрема, контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (пп.60.1.3. п.60.1. ст.60 Кодексу).

У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу (п.60.4. ст.60 Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалося раніше, рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.05.2014 року № 4085/10/26-15-10-06-15 про результати розгляду первинної скарги, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 03.03.2014 року № 0003462207, в результаті допущення відповідачем арифметичної помилки в таблиці розрахунку податкового зобов'язання по податку на прибуток за 1 квартал 2011 року (в гр.9 зазначено 2 522 485,00 грн. замість суми 2 507 660,00 грн.), скасовано в частині основного платежу в розмірі 14 825,00 грн., а в іній частині - залишене без змін.

Проте, відповідачем не надано інформації щодо прийняття нового податкового повідомлення-рішення з урахуванням рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.05.2014 року № 4085/10/26-15-10-06-15 про результати розгляду первинної скарги, що свідчить про невиконання ним рішення вищестоящого органу та передбачених діючим податковим законодавством обов'язків.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 03.03.2014 року № 0003462207 винесено Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з порушенням вимог чинного законодавства.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Повний текст ухвали виготовлений 10.10.2014 року.

.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.