Ухвала

від 27.01.2015 по справі 826/7973/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2015 року м. Київ К/800/55389/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Муравйова О.В., Рибченка А.О.,

при секретарі: Стадницькій Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 липня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року

у справі №826/7973/14

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Київське страхове товариство» (далі - ТДВ «Київське страхове товариство»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У червні 2014р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003462207 від 03.03.2014р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.07.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено планову виїзну перевірку ТДВ «Київське страхове товариство» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт № 517/2202/31355144 від13.02.2014р.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем: пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.1, ст.29, ст.31 Закону України «Про страхування», ч.1, ч.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України.

На обґрунтування висновку про порушення вказаних правових норм ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів зазначає, що ТДВ «Київське страхове товариство» укладало договори страхування з метою проведення транзитних фінансових операцій з страховими компаніями, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків. Також податковий орган посилається на нікчемність спірних договорів внаслідок отримання від інших податкових органів актів перевірок контрагентів позивача.

На підставі зазначеного акту відповідачем 03.03.2014р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003462207, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у спірному розмірі, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення в результаті допущення відповідачем арифметичної в таблиці розрахунку податкового зобов'язання скасовано в частині основного платежу в розмірі 14825 грн., в іншій частині - залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб регулює Закон України «Про страхування».

Так, згідно зі ст.1 зазначеного закону, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про страхування», перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Частиною 1 ст.16 зазначеного закону, визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.987 Цивільного кодексу України, за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Київське страхове товариство» у період з 01.01.2010р. по 01.04.2011р. мало господарські відносини з іншими страховими компаніям - ПрАт «СК «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Сяйво», ТДВ СК «Впевненість-Безпека», ТОВ ТДВ «СК «Рада», які ґрунтувалися на договорах факультативного перестрахування.

Досліджуючи подані позивачем докази на підтвердження правомірності формування спірних даних податкового обліку з податку на прибуток судами встановлено складення їх у відповідності до вимог діючого законодавства, а факт перерахування перестраховикам страхових платежів підтверджується виписками з банку по рахунку позивача.

На момент складання та виконання укладених договорів перестрахування контрагенти позивача були зареєстровані у ЄДРПОУ та мали ліцензії на здійснення страхової діяльності.

Слід зазначити, що суб'єкт владних повноважень не заперечує факт наявності у позивача наведених вище первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а також не вказує про їх недоліки при оформленні.

Також, згідно акту Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №280/42/5 від 14.01.2011р., який міститься в матеріалах справи, складеного за результатом інспекції позивача за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р. (тобто з урахуванням періоду, який охоплювався податковою перевіркою позивача) з питань додержання вимог чинного законодавства у сфері фінансових послуг, при перевірці порядку проведення операцій перестрахування позивачем порушень вимог ст.30 Закону України «Про страхування» щодо укладання договорів перестрахування із перестраховиками не виявлено.

Згідно з п.1.21 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Відповідно до пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Враховуючи викладені законодавчі норми та правильність формування позивачем податкового та бухгалтерського обліку суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що операції ТДВ «Київське страхове товариство» із згаданими контрагентами за перевіряємий період не підпадають під визначення безповоротної фінансової допомоги, передбачене п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відтак висновок податкового органу про заниження позивачем доходів у спірному розмірі є необґрунтованим.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Судами попередніх інстанції обґрунтовано не взято до уваги посилання податкового органу на акти перевірок контрагентів, оскільки чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Муравйов

---

А.О. Рибченко