Постанова

від 04.08.2014 по справі 826/2755/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04 серпня 2014 року 11 год. 19 хв. № 826/2755/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК-Агрогруп" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання недійними та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 04 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2014 року залишено без розгляду позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК-Агрогруп" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 25 жовтня 2013 року № 0007182204 та від 15 січня 2014 року № 0000142204 (далі - оскаржувані рішення) .

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2014 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Справа до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла 17 червня 2014 року та, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для її нового розгляду і вирішення визначено суддю Данилишина В.М.

Ухвалою суду від 20 червня 2014 року справу прийнято до провадження та її призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та доказах на їх обґрунтування, наданих суду у судовому засіданні 25 червня 2014 року.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 30 вересня по 08 жовтня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 15 жовтня 2013 року складено акт № 1883/26-58-22-04-11/36854170 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань правомірності формування від'ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ) , яке становить більше 100 тис. грн. у деклараціях за вересень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, липень 2011 року, грудень 2012 року (далі - акт перевірки) , згідно з висновками якого, позивачем занижено ПДВ за липень 2011 року у розмірі 447255,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення з ПДВ у розмірі 342086,00 грн., у тому числі за: жовтень 2010 року - 230123,00 грн.; січень 2011 року - 77012,00 грн.; квітень 2011 року - 4965,00 грн.; серпень 2011 року - 29986,00 грн., чим порушено п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) .

За результатами розгляду заперечень в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки, 25 жовтня 2013 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення № 0007182204, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 447254,00 грн. за основним платежем та у розмірі 111814,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а також податкове повідомлення-рішення № 0007192204, яким позивачу зменшено від'ємне значення ПДВ (жовтень 2010 року, січень 2011 року, квітень 2011 року, серпень 2011 року) у розмірі 342086,00 грн. (далі - рішення № 0007192204) .

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, оскаржуване рішення № 0007182204 залишено без змін, а рішення № 0007192204 скасовано та зобов'язано відповідача прийняти податкове повідомлення-рішення за формою "В4" про зменшення від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 342086,00 грн.

У зв'язку з викладеним, 15 січня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення № 0000142204, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми ПДВ (вересень 2012 року) у розмірі 342086,00 грн.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Перевірку проведено на підставі наказу від 24 вересня 2013 року № 566, копію якого разом із направленням на перевірку вручено особисто під розписку уповноваженому представнику позивача 30 вересня 2013 року.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено завищення позивачем податкового кредиту за липень у розмірі 447254,00 грн.

Відповідно до п.п. 198.1-198.3, 198.5, 198.6 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених пп. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами.

Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У ході перевірки відповідачем виявлено, що позивачем, у порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України, до складу податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ за вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року та липень 2011 року двічі включено податкові накладні від 01 вересня 2010 року № 3541, від 15 вересня 2010 року № 4412, від 20 вересня 2010 року № 26158, від 23 вересня 2010 року № 5, від 24 вересня 2010 року № 5, від 29 вересня 2010 року № 95, від 22 жовтня 2010 року № 194 та від 17 листопада 2010 року № 5613.

В акті перевірки від 29 серпня 2011 року № 9524/23-02/36854170 відсутні відомості про заниження сум податкового кредиту за відповідні перевірені періоди (у податкових деклараціях з ПДВ за вересень 2010 року, жовтень 2010 року та листопад 2010 року).

Висновки та зміст вказаного акту перевірки позивачем не оскаржувались, акт перевірки підписаний посадовими особами товариства, зауваження до акту перевірки не надавались.

Відображення у податковій звітності податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося у податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, у якому такі податкові накладні виписані, має здійснюватись шляхом внесення до неї відповідних коригувань у порядку, встановленому п. 4.5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492.

Відповідно до пп. 11.1, 11.2 п. 11 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24 грудня 2010 року № 1002, у графі 1 проставляється номер запису податкової накладної, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної), інших подібних документів, указаних у п.п. 201.10 та 201.11 ст. 201 розділу V Кодексу, та документа, який засвідчує факт придбання товарів, ВМД. Указаний номер запису переноситься на зазначений документ.

У графі 2 вказується дата отримання податкової накладної чи іншого документа, указаного в пп. 11.1 цього пункту.

Тобто, у разі отримання податкових накладних, виписаних у різних податкових періодах, які надійшли із запізненням (за наявності документального підтвердження такого запізнення ), платник податку - покупець товарів (робіт, послуг) повинен на дату отримання таких накладних відобразити їх у графі 2 реєстру виданих та отриманих податкових накладних, та, за умови виконання п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, має право відобразити такі податкові накладні у податковій декларації з ПДВ у поточному періоді.

Оскільки податкова накладна, відповідно до ст. 201 ПК України, є одночасно і звітним податковим документом, і розрахунковим документом, а згідно з п. 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 1997 року № 799 (далі - Порядок № 799 ), звіти, розрахункові документи і декларації приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю та з рекомендованим повідомленням про вручення, - податкові накладні, які відправляються продавцем покупцю засобами поштового зв'язку, повинні надсилатися рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Відповідно до п.п. 10, 11 Порядку № 799, у містах Києві та Севастополі, обласних центрах, містах обласного підпорядкування, районних центрах повідомлення про вхідні поштові відправлення доставляються адресатам не пізніше робочого дня, що настає після надходження відправлення до підприємства поштового зв'язку.

В інших населених пунктах, де є підприємство поштового зв'язку, повідомлення про вхідні поштові відправлення доставляються того ж дня, якщо відправлення надійшли до підприємства, що здійснює доставку, за одну годину до виходу листонош на дільницю.

Поштові відправлення видаються уповноваженим представникам адресатів безпосередньо в підприємствах поштового зв'язку під розписку за пред'явленням документа, який засвідчує особу.

Доставка поштових відправлень безпосередньо одержувачу може здійснюватися на договірних засадах.

Рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень видаються під розписку.

Отже, документальним підтвердженням у покупця - платника ПВД при включенні до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкової накладної, отриманої в інших періодах, ніж дата їх виписки, є документ, який підтверджує надходження такої податкової накладної від продавця, а саме лист з рекомендованим повідомленням про вручення із проставленням на ньому відбитку календарного штемпеля (за умови дотримання інших вимог ПК України щодо формування податкового кредиту).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

У ході судового розгляду справи представники відповідача пояснили, що будь-які заяви зі скаргами на контрагентів-постачальників щодо відмови з їх боку надати податкові накладні та копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг), позивачем не подавались.

Документів, які свідчать про те, що податкові накладні, отримані позивачем від продавців товарів (робіт, послуг), надійшли із запізненням, до перевірки не надано.

Отже, з викладеного вбачається, що позивачем завищено суму задекларованого податкового кредиту за липень 2011 року у розмірі 447254 грн.

У ході перевірки відповідачем також виявлено, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини із контрагентами, по яких, відповідно до актів перевірок, не підтверджено податкові зобов'язання:

- акт від 07 березня 2012 року № 00115/2303/36302590 про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства TOB "УКРДРІМ";

- акт від 14 серпня 2012 року № 713/22-317/32523468 про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП "Оліяторг" за період грудень 2010 - квітень 2011 року.

Відповідно до ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та не спростовано представниками позивача, до перевірки позивачем не надано первинної документації на підтвердження реальності господарських операцій за його участю та участю його контрагентів.

Слід зазначити, що такої документації представниками позивача не надано і у ході розгляду справи судом, хоча про необхідність її надання судом наголошувалось у кожному судовому засіданні.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку про обґрунтованість висновків відповідача та, як наслідок правомірність прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК-Агрогруп" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання недійсними та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

При цьому, відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218,00 грн.

Поряд з цим, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК-Агрогруп".

2. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК-Агрогруп" (ідентифікаційний код 36854170) решту судового збору у розмірі 4384,80 грн. (Чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 11 серпня 2014 року