Ухвала

від 16.10.2014 по справі 826/2755/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2755/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Файдюка В.В., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК-Агрогруп» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2014 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК-Агрогруп» до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання недійсними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕК-Агрогруп» (надалі за текстом - «ТОВ «ТЕК-Агрогруп») звернулось до суду з позовом про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007182204 від 25 жовтня 2913 р., яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість у розмірі 559 068 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000142204 від 15 січня 2014 р., яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 342 086 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 30.09.2013 р. по 08.10.2013 р. посадовцями державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Солом'янському районі» проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТЕК-Агрогруп» з питань правомірності формування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить 100 тис. грн. у деклараціях за вересень 2010 р., листопад 2010 р., грудень 2010 р., липень 2011 р., грудень 2012 р.

Результати перевірки оформлено актом № 18883/26-58-22-04-11/36854170 від 15.10.2013 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»), що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 447 255 грн. та до завищення залишку від'ємного значення з ПДВ на 342 086 грн.

Такий висновок органу доходів та зборів вмотивовано наступним.

За даними додатків 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «ТЕК-Агрогруп» двічі включило до податкового кредиту податкові накладні видані: СТОВ «Дібровка Агросервіс» на суму ПДВ 121 667 грн.; ПАТ «Київський маргариновий завод» на суму ПДВ 833 грн.; ФОП Малинівський на суму ПДВ 41 459 грн.; СФГ «Обрій» на суму ПДВ 15 078 грн.; ОРС ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на Державному кордоні та транспорті на суму ПДВ 340 грн. та 45 грн. 08 коп.; ПП «Оліяторг» на суму ПДВ 267 750 грн.; ТОВ «Старекс» на суму ПДВ 83 грн. 07 коп., а всього на загальну суму 447 255 грн.

Крім того, позивач відобразив у складі податкового кредиту: у вересні 2010 р. у розмірі 260 122 грн. 63 коп. та у липні 2011 р. у розмірі 30 000 грн. суми податку за результатами господарських операцій з ТОВ «Укрдім», а також у грудні 2010 р. у розмірі 81 977 грн. 76 коп. за результатами господарських операцій з ПП «Оліяторг».

Разом з тим, будь-яких первинних документів на підтвердження товарності господарських операцій позивач не надав.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Солом'янському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007182204 від 25 жовтня 2913 р., яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість у розмірі 559 068 грн., у тому числі 447 254 грн. за основним платежем та 111 814 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000142204 від 15 січня 2014 р., яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 342 086 грн.

У період виникнення спірних правовідносин, питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту регулювались статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 168/97-ВР») та статтею 198 ПК України.

Так, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм правильність формування платником ПДВ податкового кредиту вимагає наявності у платника податку податкової накладної, підтвердженої належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про порушення ТОВ «ТЕК-Агрогруп» встановленого порядку формування податкового кредиту.

Судова колегія знаходить, що наведений висновок окружного адміністративного суду є обґрунтованим.

Так, ні під час перевірки, ні у суді першої інстанції, ні під час перегляду справи в апеляційному порядку позивач не надав жодного документу на підтвердження реальності господарських взаємовідносин з ТОВ «Укрдім» та ПП «Оліяторг».

Більш того, ТОВ «ТЕК-Агрогруп» не надано і податкових накладних, на підставі яких було сформовано податковий кредит.

Таким чином, позивачем не надано жодного доказу, як на підтвердження правомірності формування податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ «Укрдім» та ПП «Оліяторг», так і на підтвердження реальності цих операцій.

Що стосується висновку окружного адміністративного суду стосовно повторного включення до складу податкового кредиту сум податку, що були відображені у його складі в деклараціях поданих раніше, то у цій частині судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 14 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого Наказ Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 р. за № 197/18935, що був чинним у період виникнення спірних правовідносин, додатком до декларації, зокрема, є розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (додаток 5).

Судом апеляційної інстанції було запропоновано позивачеві надати додаткові докази (додатки до поданих декларацій), у зв'язку з чим оголошувалась перерва у розгляді справи.

Приймаючи до уваги, що ТОВ «ТЕК-Агрогруп» не надало необхідних доказів на підтвердження своїх заперечень, колегія суддів, враховуючи положення ч. 6 ст.71 КАС України, погоджується з висновком суду першої інтанції щодо наявності зазначеного порушення з огляду на те, що попередніми перевірками не було встановлено заниження податкового кредиту у податкових деклараціях за вересень 2010 р., жовтень 2010 р. та листопад 2010 р.

За таких обставин слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення податкового кредиту не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК-Агрогруп» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.В.Файдюк

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 24 жовтня 2014 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Файдюк В.В.

Мацедонська В.Е.