Постанова

від 22.08.2014 по справі 922/943/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2014 р. Справа № 922/943/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Погребняк А.М.

за участю представників сторін:

позивача - Волочнюк М.О. за дорученням від 13.03.2014 року

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 1599Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 13 травня 2014 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "ЕкоЕнергоПроект", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосов і К", смт.Солоницівка, Дергачівського району, Харківської області,

про стягнення 42444,46 грн.

УХВАЛИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 13 травня 2014 року (суддя Кухар Н.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Колосов і К" на користь ТОВ "Інженерний центр "ЕкоЕнергоПроект" 40000,00 грн. попередньої оплати та 1721,78 грн. витрат з оплати судового збору. В частині стягнення 2164,46 грн. - 3% річних та 280,00 грн. інфляційних втрат у позові відмовлено.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 13 травня 2014 року скасувати в частині стягнення 40000,00 грн. попередньої оплати та 1721,78 грн. витрат з оплати судового збору та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити. Вказує на те, що він не виконав належним чином свої зобов'язання через прострочення позивачем, який не доплатив суму у розмірі 260000 грн., що відповідно до вимог ст. ст. 538, 691-693 ЦК України стало підставою для зупинення відповідачем виконання свого обов'язку по виготовленню та поставці теплогенератора. Також вказує на те, що виконуючи свої зобов'язання за Договором, відповідач придбав комплектуючі вироби на загальну суму 45750,33 грн. та оплатив комплекс креслень, необхідних для його виготовлення на суму 35000,00 грн.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. Вказує на те, що умовами усного Договору між позивачем та відповідачем не передбачалась повна попередня оплата тепло генератора, у зв'язку з чим відповідач не міг вимагати від позивача повної попередньої оплати теплогенератора. Також зазначає, що відповідачем не надано суду доказів, що отриманні від позивача кошти витрачені для придбання комплектуючих саме для генератора позивача. Просить рішення господарського суду Харківської області від 13 травня 2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, 19.08.2014 року надіслав через канцелярію суду клопотання (вх.№ 6750) про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату, у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання його представника, який прийматиме участь у іншому судовому засіданні.

Розглянувши клопотання представника відповідача, вислухавши думку представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про те, що клопотання не підлягає задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю, оскільки відповідач мав можливість забезпечити явку у судове засідання іншого представника.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст. 75 ГПК України без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що задовольняючі позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "Колосов і К" на користь ТОВ "Інженерний центр "ЕкоЕнергоПроект" 40000,00 грн. попередньої оплати, господарський суд Харківської області послався на ст. 1212 ЦК України.

Погоджуючись з резолютивною частиною рішення суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з мотивувальною частиною рішення, оскільки у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України, а відповідно до діючого законодавства України правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Екоенергопроект" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Колосов і К" в березні 2011 року в усній формі домовились про поставку теплогенератора 3 мВт вартістю 250000,00 грн., що разом з ПДВ становить 300000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 14.03.2011 року відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру за № 3/03 на оплату вищевказаної продукції на суму 300000,00 грн. (а.с. 10).

З платіжного доручення № 178 від 15.03.2011 року також вбачається, що позивач здійснив попередню оплату за теплогенератор 3 мВт в розмірі 40000,00 грн. згідно рахунку-фактури № 3/03 від 15.03.2011року (а.с.11).

Позивач вказує на те, що після спливу більш ніж річного строку з моменту здійснення попередньої оплати відповідач в порушення умов усного Договору не виготовив та не поставив відповідачу.

З матеріалів справи вбачається, що 30.04.2012 року позивач надіслав на адресу відповідача Лист-вимогу, в якій зазначено про те, що 15.03.2011 року на підставі усної угоди на рахунок відповідача була перерахована попередня оплата за газогенератор 3 мВт згідно рахунку № 3/03 від 14.03.2011 року у сумі 40000,00 грн. На підставі вказаного Листа позивач просить вважати існуючу усну угоду такою, що втратила чинність за домовленістю сторін, у зв'язку з чим просить повернути перераховану попередню оплату (а.с.12).

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що даний лист отриманий відповідачем 03.05.2012 року (а.с.13).

Відповідач вказує на те, що після отримання від позивача частини вартості товару він почав розробку технічної документації та закупівлю комплектуючих матеріалів для виготовлення тепло генератору, а саме придбав комплектуючі вироби, які відповідають переліку складових, що необхідні для виготовлення теплогенератора 3 мВт, на загальну суму 45750,33 грн., що підтверджується відповідними накладними та здійснено витрати на виготовлення технічної документації у розмірі 35000,00 грн. За таких обставин, відповідач вважає, що умови договору не були виконані саме з вини позивача, який у повному обсязі не сплатив грошові кошти, у зв'язку з чим відповідач не мав змоги продовжити роботу по виготовленню тепло генератора.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи та правовідносинам, що виникли між сторонами колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Вiдповiдно до ст.ст. 11, 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є , зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.1,2 ст. 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Системний аналіз положень ч.1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч.1 ст. 177, ч.1 ст. 202, ч.1 та 2 ст. 205, ч.1 ст.207, ч.1 ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Як встановлено госпордарським судом та вбачається з матеріалів справи, сторони досягли усної домовленості про поставку теплогенератора 3 мВт вартістю 300000,00 грн., з урахуванням ПДВ.

Тобто, між сторонами укладено усний Договір поставки, який є різновидом договору купівлі-продажу.

Відповідно до вказаного Договору, відповідач зобов'язався поставити позивачу теплогенератор відповідно до рахунку-фактури № 3/03 від 14.03.2011 року, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити вказану продукцію.

Про згоду позивача на укладення Договору поставки свідчить факт попередньої оплати за теплогенератор в сумі 40000,00 грн. за платіжним дорученням № 178 від 15.03.2011 року (а.с.11).

З пояснень відповідача вбачається, що всі умови договору узгоджувалися сторонами шляхом телефонних перемов. Відповідач наполягає, що замовник мав сплатити всю суму за договором до закінчення обумовлених робіт. Проте, позивач вказує, що між сторонами було досягнуто згоди щодо авансового платежу в розмірі 10% від вартості продукції.

Відповідачем на підтвердження часткового виконання робіт по поставці теплогенератора 3 мВт надано копію Договору на виготовлення комплекту креслень від 21.03.2011р., укладеного між ТОВ "Колосов і К", у якості замовника, та ФОП ОСОБА_3, у якості виконавця.; копії наступних накладних, які свідчать про придбання відповідачем комплектуючих виробів, а саме: накладної № СК-0003398 від 23.03.2011р. на суму 2222,57 грн.; накладної № СК-0007320 від 12.05.2011р. на суму 1249,48 грн.; видаткової накладної № РН-0000194 від 19.05.2011р. на суму 6318,96 грн.; видаткової накладної № РН-00009/5 від 19.05.2011р. на суму 7980,00 грн.; видаткової накладної № 82 від 25.05.2011р. на суму 11850,00 грн.; видаткової накладної № РН-0000209 від 30.05.2011р. на суму 16129,32 грн.; акту приймання-передачі комплекту креслень для поставки теплогенератора, складеного та підписаного відповідачем з ФОП ОСОБА_3, а також копії квитанцій до прибуткового касового ордеру.

Дослідивши зазначені вище документи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що документи, подані у якості доказів виконання відповідачем умов спірного договору судом не приймаються, оскільки вони свідчать про існування договірних відносин між відповідачем і ФОП ОСОБА_3 та не мають жодного посилання на виконання усного договору, укладеного між позивачем і відповідачем у даній справі.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що теплогенератор, зазначений у рахунку-фактурі № 3/03 від 14.03.2011 року, на час розгляду справи відповідачем не поставлений.

Відповідачем також не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції належних доказів звернення відповідача до позивача з вимогою оплати повної вартості теплогенератора, а також не надано належних доказів відмови позивача від оплати.

Направлений позивачем на адресу відповідача майже через рік Лист № 1-30.04 від 30.04.2012 року з проханням вважати існуючу усну угоду такою, що втратила чинність за домовленістю сторін, та вимогою повернути отриману попередню оплату відповідачем залишено відповідачем без відповіді.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

У ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст. 571 Цивільного кодексу України у разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

На підставі наведеного та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав умови усного Договору поставки позивачу теплогенератора 3 мВт, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що грошові кошти в сумі 40000,00 грн., сплачені відповідачем у якості попередньої оплати, підлягають поверненню.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 року не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

На підставі наведенного колегія суддів дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Екоенергопроект" в частині стягнення з відповідача 40000,00 грн. попередньої оплати обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Що стосується, позовних вимог в частині стягнення 2164,46 грн. - 3% річних та 280,00 грн. інфляційних втрат колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в цій частині, оскільки ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі якої позивачем було здійснено розрахунок даних штрафних санкцій, встановлює відповідальність за порушення лише грошового зобов'язання. Проте, у даному випадку з боку відповідача має місце порушення умов договору в частині поставки теплогенератора. Зобов'язання відповідача щодо перерахування позивачеві грошових коштів укладеною між сторонами угодою передбачено не було.

За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 13 травня 2014 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА :

Клопотання представника відповідача (вх.№ 6750) про відкладення розгляду апеляційної скарги залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13 травня 2014 року у справі № 922/943/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили

Повна постанова складена 22.08.2014 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Шепітько І.І.